Постанова

від 03.08.2018 по справі 635/5576/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Постанова

Іменем України

Справа № 635/5576/17

Провадження № 22-ц/790/3702/18

31 липня 2018 року

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року (суддя Бобко Т.В.)

по справі за заявою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (Фермерського) господарства Явір , Вільхівської сільської ради Харківського району

Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати за ним право власності на частку в статутному капіталі Селянського (Фермерського) господарства Явір в розмірі 100% в порядку спадкування за законом; визнати за ним право власності на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства розміром 50,0 га, посвідченого державним актом на право постійного користування землею № 000254, в порядку спадкування за законом.

18.04.2018 року від представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову шляхом встановлення заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області та державним кадастровим реєстраторам, а також всім державним органам, їх посадовим особам та органам місцевого самоврядування вчиняти дії щодо відчуження будь-яким способом або зміну користувачів земельної ділянки площею 50 гектарів в межах згідно плану , розташованої на території Вільхівської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення селянського(фермерського) господарства, яка належить ОСОБА_3 на праві постійного користування на підставі державного акту на право постійного користування землею IV-XP № 000254 від 20.02.2000 року , зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею за №333.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20.04.2018 року заяву представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Харківській області просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову. При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що кадастровий номер спірній земельній ділянці не присвоєно, місцерозташування її встановити неможливо, підстави вважати , що накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок стосуються спірної земельної ділянки, відсутні. Наявність дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не свідчить про наявність у особи права на таку земельну ділянку та безспірну можливість набуття її в подальшому у власність.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття вказаних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

Відповідно частини 3 статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Частиною 2ст. 149 ЦПК Українивстановлено, що забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 4постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1ст. 150 ЦПК , утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст.1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, заходи забезпечення позову вжиті судом першої інстанції саме щодо земельної ділянки, яка є предметом спору.

Позивач наполягає на тому, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано накази про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок третім особам, про що ОСОБА_1 стола відомо із публічної кадастрової карти.

Вказаних обставин представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не заперечував.

Проте, наполягав, що накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок ніяким чином не свідчать про набуття їх у власність іншими особами та прав позивача не порушують.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства розміром 50 га, право користування якою посвідчено державним актом на право постійного користування землею №000254 на ім'я ОСОБА_3, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право користування землею №333, який до цього часу не вирішений, тому дії відповідача, які можуть призвести до зміни користувачів земельної длянки або надання її у власність іншим особам, значно утруднять виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу слід залишити без змін.

Згідно норм ст.375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367 , 374 , 375 , 381 , 382 , 383 , 384 ЦПК України , колегія суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області -залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2018 року.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

ОСОБА_4