Ухвала

від 02.08.2018 по справі 221/1121/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

02 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 221/1121/18

Провадження № 51-7736 ск 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 19 квітня 2018 року та на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 05 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050630000149,

встановила:

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 19 квітня 2018 року

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився та проживає у АДРЕСА_1 , раніше судимого 30 серпня 2017 року Волноваським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 191 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн.,

засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 28 січня 2018 року приблизно о 19:00 год. перебуваючи на узбіччі автодороги сполученням с. Валер?янівка смт. Благодатне Волноваського району Донецької області біля третього кварталу ДП «Великоанадольського лісового господарства», з метою крадіжки чужого майна, діючи повторно, з узбіччя дороги викрав 0,515 кубічних метрів дров вартістю 252,38 грн., які завантажив до салону автомобіля «ІЖ412», проте не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий директором ДП «Великоанадольського лісового господарства».

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 05 липня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, ОСОБА_4 просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо нього скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Призначене покарання у виді арешту вважає занадто суворим. Крім того, як на порушення свого права на захист, вказує на непризначення йому захисника в суді першої інстанції.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, маєбути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення тапопередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності таіндивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Як убачається із доданих до касаційної скарги копій судових рішень, вказаних вимог суд дотримався.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, який характеризується задовільно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, проте належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та маючи незняту і непогашену судимість за попереднім вироком знову вчинив закінчений замах на крадіжку.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, а також зваживши на щире каяття засудженого, сприяння слідству, дані висновку органу пробації, згідно якого виправлення ОСОБА_4 є можливим без призначення йому покарання у виді позбавлення чи обмеження волі, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення засудженому покарання ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК у виді арешту на строк 3 місяці, яке за видом та розміром є мінімальним у межах санкції вказаної норми.

Підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через його суворість не вбачається. Відсутні такі підстави і в касаційній скарзі засудженого.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_4 в частині суворості призначеного покарання та з зазначенням докладних мотивів прийнятого рішення обґрунтовано залишив вирок у відповідній частині без зміни.

Ухвала апеляційного суду достатньо мотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Доводи касаційної скарги про порушення права засудженого на захист є безпідставними. Так, згідно вимог ст. 52 КПК участь захисника у кримінальному провадженні щодо злочину середньої тяжкості не є обов`язковою. При цьому, як зазначив у касаційній скарзі сам ОСОБА_4 , в судовому засіданні йому було роз`яснено право мати захисника, проте від послуг останнього він відмовився.

За таких обставин, оскільки зі змісту касаційної скарги засудженого та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, тому згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

постановила:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 19 квітня 2018 року та на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 05 липня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3