Рішення

від 07.08.2018 по справі 922/823/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/823/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Славутіч" (61057, м. Харків, вул. Сумська, 28) про стягнення 134.915,32грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність від 04.01.2018 №08-21/34/2-18;

відповідача - ОСОБА_3, директор (особисто); ОСОБА_4, довіреність від 16.05.2018 №01.

ВСТАНОВИВ:

02.04.2018 ОСОБА_1 міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ВКФ "Славутіч". В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти за період з 01.06.2015 по 01.11.2017 у розмірі орендної плати за земельну ділянку в сумі 134.915,32грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ПОЗИВАЧА

Фактичними підставами позову позивач вказує такі обставини:

- відповідач набув у власність нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 77,1 кв. м по вул. Сумській, 28 у м. Харкові, і у зв'язку з цим одночасно вступив у фактичне володіння і користування земельною ділянкою площею 0,0121 га, на якій розташована ця будівля;

- відповідач не має прав на безоплатне одержання у володіння і користування вказаної земельної ділянки. В цьому випадку згідно 206 ЗК України, ст.14 ПК України передача прав володіння і користування земельною ділянкою повинна здійснюватись виключно за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки.

- відсутність договору оренди земельної ділянки з 01.06.2015 по 01.11.2017 має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. Тобто, - наразі має місце збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати позивачеві коштів у розмірі 134.195,32грн. у вигляді орендної плати, котра згідно встановлених законодавчих приписів нараховується на цю земельну ділянку.

Юридичними підставами позову є ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Посилаючись на ці норми позивач стверджує, що між ним та відповідачем виникли зобов'язання в силу яких позивач як власник майна вправі вимагати, а відповідач, котрий власником майна не є, але зберіг його у себе без достатніх правових підстав, зобов'язаний відшкодувати позивачеві вартість цього майна.

Позивач та його представник присутній у судовому засіданні 07.08.2018 позов підтримують в повному обсязі.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на такі обставини:

- позивачем неправомірно застосовано ст.ст.1212, 1213, 1214 ЦК України до спірних правовідносин;

- позивачем зроблений невірний розрахунок щодо річної орендної плати, який мав бути застосований;

- відповідач не винний у несплаті коштів, оскільки він здійснював належні дії, направлені на належне оформлення договору оренди земельної ділянки;

- відповідач не повинен сплачувати орендну плату оскільки ним сплачувався земельній податок;

- відповідач не повинен сплачувати орендну плату оскільки йому в порядку ст.120 ЗК України перейшло право постійного користування земельною ділянкою від ФДМУ як попереднього власника відповідного майна.

Відповідач та його представник в судовому засіданні по суті проти задоволення позову заперечують.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

30.07.1997 відповідачем ТОВ "ВКФ "Славутіч" було укладено договір купівлі-продажу №1190-В, серія та номер: р №6-3287,виданий Першою ХДНК, акт прийому-передачі від 29.08.1997 №1190-В, згідно якого ним було набуто право власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 77,1 кв. м по вул. Сумській, 28 у м. Харкові. Право власності на вказану будівлю 22.05.2015 зареєстровано за відповідачем в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою від 03.03.2018 №116068872 (т. I, а.с. 18-21).

Вказана будівля літ. "Б-1" знаходиться на земельній ділянці площею 0,0121 га по вул. Сумській, 28 у м. Харкові. Земельна ділянка використовується відповідачем ТОВ "ВКФ "Славутіч" для обслуговування й експлуатації зазначеної будівлі, що підтверджується актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: вул. Сумська, 28 у м. Харкові (т. I, а.с. 14-15).

Право оренди відповідача на земельну ділянку по вул. Сумській, 28 у м. Харкові, на якій розташована вказана нежитлова будівля літ. "Б-1" зареєстровані за відповідачем з 07.11.2017, що підтверджується договором оренди землі від 27.10.2017 (т. I, а.с. 34-41).

Тобто, у відповідності до положень п. «а» ч.2 ст.83 ЗК України земельна ділянка по вул. Сумській, 28 у м. Харкові до 07.11.2017 належала територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності і перебувала при цьому, як свідчать матеріали справи та вбачається з пояснень представників учасників справи, у фактичному володінні і користуванні відповідача ТОВ "ВКФ "Славутіч".

Рішенням 8 сесії ОСОБА_1 міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 14.09.2016 №343/16 земельну ділянку площею 0,0121 га (кадастровий номер 6310136600:01:013:0053) надано ТОВ "ВКФ "Славутич" в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по вул. Сумській, 28 строком до 01.10.2021.

Рішенням 10 сесії ОСОБА_1 міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 21.12.2016 №461/16 внесено зміни до пункту 8 додатку 1 до рішення 8 сесії ОСОБА_1 міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 14.09.2016 №343/16, замінивши по тексту слово "Славутич" словом "Славутіч"

Договір оренди земельної ділянки по вул. Сумській, 28 у м. Харкові між позивачем ОСОБА_1 міською радою та відповідачем ТОВ "ВКФ "Славутіч" укладено лише 27.10.2017 та зареєстровано 07.11.2017.

До 07.11.2017 орендна плата за володіння і користування вказаною земельною ділянкою відповідачем на користь позивача не сплачувалася.

Згідно наявних у справі розрахунків (т. I, а.с. 22-24) розмір орендної плати нарахованої за володіння і користування цією земельною ділянкою в період 01.06.2015 - 01.11.2017 і збереженої (заощадженої) у себе відповідачем становить 134.915,32грн.

Натомість відповідачем сплачувався земельний податок у розмірі 3.350,13 грн. в 2013 році, 3.350,13 грн. в 2014 році, 4.184,31 грн. в 2015 році, 5.996,11 в 2016 році (т.І а.с. 25).

Правові підстави для одержання відповідачем ТОВ "ВКФ "Славутіч" земельної ділянки по вул. Сумській, 28 у м. Харкові безоплатно у власність відсутні. Підстави для звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати орендної плати і збереження (заощадження) її відповідачем відсутні. Підстави сплачувати земельний податок замість орендної плати за землю також відсутні.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості належного позивачеві майна збереженого (заощадженого) відповідачем без достатніх правових підстав.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст.206 ЗК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» ).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН І ВИСНОВОК СУДУ

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України зобов'язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов'язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Відсутність у період з 22.05.2015 до 07.11.2016 укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ТОВ "ВКФ "Славутіч" договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов'язання.

Відсутність неправомірних дій відповідача ТОВ "ВКФ "Славутіч" означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов'язання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. А саме, в результаті укладення договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, котрий зареєстрований належним чином в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, посвідчення цього договору в нотаріальному порядку, його державної реєстрації.

Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі в період з 22.05.2015 до 07.11.2017 в Україні також не вважається правопорушенням.

Ні Законами України, ні підзаконними, ні локальними нормативними актами відповідачеві не визначено прямого і безумовного обов'язку підписати договір оренди земельної ділянки одночасно з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна, який на ній розташований.

Моменту укладення договору оренди передують різного роду організаційні, правові, технічні та ін. заходи, здійснення яких знаходиться по за межами волі й контролю потенційного орендаря. Так, встановленим Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затв. рішенням 21 сесії ОСОБА_1 міської ради 6 скликання від 19.12.2012 №960/12 визначено, що ініціатива у розробці та укладенні договору оренди земельної ділянки виходить від орендодавця. Згідно цьому порядку усі дії особи, котра має інтерес в укладенні договору оренди земельної ділянки перебувають в залежності від дій орендодавця та інших осіб. За таких умов не укладення ТОВ "ВКФ "Славутіч" договору не може бути інкриміновано відповідачеві, як його противоправна бездіяльність.

Відсутність ознак господарського правопорушення в діях/бездіяльності відповідача ТОВ "ВКФ "Славутіч" визнається і представником позивача в судовому засіданні та підтверджується представником відповідача в судових дебатах.

Відсутність деліктних зобов'язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема ст.ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст.216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Суд окремо зауважує на неможливості застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди - ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ін. Упущена вигода згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч.2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці норми поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та з пояснень представників учасників справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

По-перше, судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 0,0112 по вул. Сумській, 28 у м. Харкові.

Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 77,1 кв. м по вул. Сумській, 28 у м. Харкові.

Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля будучи згідно ст.181 ЦК України нерухомим майном (об'єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов'язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність укладеного у спірний період договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Згідно розрахунку позивача її розмір за спірний період склав 134.915,32грн.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст.206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки в спірний період є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування» , що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

При цьому суд зазначає, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений Постановою КМУ від 19.04.1993 №284 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин оскільки він розрахований на застосування лише у деліктних правовідносинах, та інших вичерпно визначених в його пункті 1 випадках (вилучення (викупу) та тимчасове зайняття земельних ділянок, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок).

Таким чином вартість майна безпідставно збереженого відповідачем у вигляді несплаченої (заощадженої) орендної плати за землю розраховується за загальними правилами розрахунку орендної плати за землю виходячи з нормативної оцінки відповідної земельної ділянки та із застосуванням визначених чинним законодавством коефіцієнтів.

Згідно розрахунків наданих позивачем розмір вартості майна безпідставно збереженого відповідачем за період 01.06.2015 - 01.11.2017 становить 134.915,32грн. Втім суд зазначає, що позивачем у розрахунку за 2017 рік застосований коефіцієнт КФ - 2,5. Проте, відповідно до примітки Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489 та введеного в дію з 01.01.2017, у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

Позивачем не надано до суду доказів віднесення спірної земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (Код КВЦПЗ 03.07). У своїх поясненнях (вх. №16243 від 05.06.2018) позивач зазначив, що нормативна грошова оцінка 1-го кв. м. розрахована із застосуванням коефіцієнту функціонального використання Кф (землі комерційного використання) - 2,5, що є помилковим.

За таких обставин, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2017 році становить 635.684,94грн. Розмір орендної плати в рік складає 50.854,80грн. (635.684,94грн.*8%), розмір орендної плати в місяць - 4.237,90грн., а отже розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2017 по 01.11.2017 складає 42.379,00грн. А всього за період з 01.06.2015 по 01.11.2017 - 123.600,62грн.

Всупереч вимог ст.ст. 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано наведені позивачем обставини. Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, зводяться до власного довільного тлумачення останнім положень законодавства, що не відповідає їх дійсному змісту.

Суд відхиляє заперечення відповідача, виходячи з наступного.

Твердження відповідача про перехід до нього в порядку ст.120 ЗК України прав постійного користування спірною земельною ділянкою від попереднього власника майна є юридично неспроможними. Доказів існування відповідного права у попереднього власника нерухомого майна (ФДМУ) відповідачем не надано. Між тим Nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet (ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам). В зв'язку з цим, посилання відповідача на положення статті 120 ЗК України є помилковим та безпідставним.

Сплата земельного податку відповідачем є безпідставною і незаконною і тому не звільняє від здійснення плати за землю в належному розмірі. Так, відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПКУ). Планиками земельного податку є (1) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); (2) землекористувачі (п.269.1 ст.269 ПКУ). ТОВ "ВКФ "Славутіч" у відповідний період не було ні власником земельної ділянки по вул. Сумській, 28 у м. Харкові, ані землекористувачем цієї ділянки. Таким чином відповідач не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Тобто, правових підстав для сплати земельного податку у відповідача немає. У зв"язку з цим фактично сплачені суми земельного податку можуть бути кваліфіковані як такі, що сплачені без належних правових підстав і повернуті відповідачеві у встановленому порядку.

Про незаконність нарахування і сплати земельного податку свідчить також відсутність об"єкту оподаткування (п.п.270.1.1 п.270.1 ст.27 ПКУ) -- сформованої земельної ділянки. Відповідачем не надано ні проекту відведення земельної ділянки, ні іншої технічної земллевпорядної документації, котра давала б змогу визначити дійсний розмір, площу, конфігурацію та інші характеристики земельної ділянки і перевірити правильність розрахунку нарахованого відповідачем самому собі земельного податку.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією ОСОБА_5 Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) та позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 25.05.2018 у справі №922/2976/17. Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №3-210гс14, від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача в розмірі 1.854,01грн., в іншій частині (169,72грн.) залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- комерційна фірма "Славутич" (61057, м. Харків, вул. Сумська, буд. 28, код ЄДРПОУ 19467214) на користь ОСОБА_1 міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 123.600,62грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.854,01грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.08.2018 р.

Суддя ОСОБА_6

/справа №922/823/18/