Постанова

від 08.08.2018 по справі 812/282/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року справа №812/282/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Арабей Т.Г., Сухарька М.Г.,

секретар судового засідання - Токарева А.Г.,

за участю: представника позивача - адвоката ОСОБА_2, свідоцтво № 1096 від 11.10.2012 року,

представника відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 1005/9/12-32-10-00-29 від 14.02.2018 року,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДФС у Луганській області та Фермерського господарства Ковсуг-Б на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 812/282/18 (суддя 1 інстанції Секірська А.Г., повний текст складено 02 травня 2018 року у приміщенні суду проспект Космонавтів, 18, м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом Фермерського господарства Ковсуг-Б до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3,-

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2018 року Фермерське господарство Ковсуг-Б (далі - позивач, платник податків, господарство, підприємство) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 (том 1 а.с.4-7).

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 червня 2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, стягнути судовий збір у розмірі 1762 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 4228,80 грн. (том 1 а.с. 91-94, 107-113).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року адміністративний позов задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 14 червня 2017 року № НОМЕР_1, прийняте Головним управлінням ДФС у Луганській області, яким Фермерському господарству Ковсуг-Б збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 59 625,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 47700,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11925,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (том 1 а.с. 97-101).

Не погодився з рішенням суду першої інстанції, податковий орган подав апеляційну скаргу в якій, послався на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, за виключенням безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних) обставин. Посилається на те, що заборгованість господарства не підлягає погашенню за договорами оренди з фізичними особами та відноситься до прибутку фермерського господарства та підлягає розрахунку за ставкою 18 відсотків (том 2 а.с. 23-25).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач також подав апеляційну скаргу в якій, послався на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що поза увагою податкового органу при перевірці залишилися факти належного звітування за отримані в підзвіт кошти, що виключає нарахування податковим органом адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу. Зазначає, що суд першої інстанції помилково визначив предметом правопорушення - відсутність звіту, проте як законом встановлено неповернення підзвітних сум у визначені законом строки, що призвело до прийняття необґрунтованого спірного рішення (том 2 а.с. 49-52).

В судове засіданні представник відповідача прибув, підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач в судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення всіх позовних вимог.

Суд, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та наданого відзиву на апеляційну скаргу позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скарах, залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтами наступне.

Позивач, Фермерське господарство Ковсуг-Б , зареєстровано як юридична особа 22 жовтня 2009 року, № запису 1 376 102 0000 000570, перебуває на обліку у Станично-Луганській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, місцезнаходженням юридичної особи є: 93611, Луганська область, Станично-Луганський район, с. Велика Чернігівка, вул. Нова, буд. 1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 594072, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 07 лютого 2018 року за № НОМЕР_4, довідкою про взяття на облік платника податків від 24 жовтня 2009 року № 413 (том 1 а.с.8, 9, 23-26, 81-83).

Відповідач, Головне управління ДФС у Луганській області, є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Державну фіскальну службу і у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 27 квітня 2017 року № 254, згідно з повідомленням від 27 квітня 2017 року № 53, отриманих платником податків 27 квітня 2017 року під розписку, податковим органом відповідно до вимог підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФГ Ковсуг-Б (код ЄДРПОУ 36649979) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2014 року по 28 квітня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 02 серпня 2014 року по 28 квітня 2017 року, за результатами якої складено акт від 18 травня 2017 року № 140/12/32/14/01/15/36649979 (надалі - акт перевірки), (том 1 а.с.10-43, 245, 248, 250).

Актом перевірки встановлені порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток на суму 47 700 грн., у т.ч. за 2016 рік на суму 10373 грн, за 2017 рік на суму 37327 грн. внаслідок заниження доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку, на загальну суму 273 532 грн., у т.ч. за 2016 рік на суму 66 000 грн., за 2017 рік на суму 207 532 грн. та заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 265002 грн., у т.ч. за 2016 рік на суму 57630 грн., за 2017 рік на суму 207 372 грн.; порушення пункту 2.11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 в частині перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки у загальній сумі 111 600 грн.; порушення положень статей 44, 164, 168, 169, 170, пункту 16.1 пр. 10 р. ХХ Податкового кодексу України, що призвело до втрат з бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 30 881,92 грн., в т.ч. у 2014 році в сумі 10 660,08 грн., у 2015 році у розмірі 7 473,70 грн., у 2016 році у сумі 12 748,14 грн.; воєнного збору у сумі 1 674,00 грн., в т.ч. у 2015 році у розмірі 684,00 грн., у 2016 році у сумі 990,00 грн. (том 1 а.с.42 зв.).

На підставі акту перевірки від 18 травня 2017 року № 140/12/32/14/01/15/36649979 податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення від 14 червня 2017 року №0000631400 про збільшення підприємству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) на суму 59 625,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 47700 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11925 грн.; № НОМЕР_3 про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкції (штрафу) у розмірі 27 900 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів , код платежу 21080900; №0010001314 про визначення підприємству суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 65 381,48 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 30881,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 23136,60 грн., сума пені відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України склала 11 362,96 грн. (том 1 а.с.52, 53, 59-67).

Спірним питанням у даній справі є правомірність спірних повідомлень - рішень визначення контролюючий органу, що регулюється Конституцією України, Податковим кодексом України та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України до четвертої групи платників єдиного податку відносяться сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що господарство у перевіряємому періоді, до 31 грудня 2014 року був платником податків фіксованого сільськогосподарського податку, платником єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2015 року, а також платником надходжень відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, надходжень від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску, що зафіксовано в акті перевірки і не заперечується сторонами (том 1 а.с.10 43).

Підпунктом 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс- мажорних обставин) не може бути платником єдиного податку четвертої групи.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01 січня 2016 року відповідно до картки особового рахунку підприємство має податковий борг по єдиному податку четвертої групи у сумі 3613,05 грн.

Суд, не погоджується з твердженням контролюючого органу, що підприємство мало перебувати на загальній системі оподаткування, оскільки підпункт 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України встановлює умову, яка виключає можливість саме набуття статусу платника єдиного податку четвертої групи, а не визначає підставу, за якої платник може бути позбавлений такого статусу.

Враховуючи, що підприємство вже набуло статусу платника єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2015 року, тому положення підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України до спірних правовідносин не застосовуються (том 1 а.с.18).

Викладена позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 804/2321/17, з якими суд погоджується.

При цьому слід зазначити, що підстави для виникнення в платника єдиного податку обов`язку щодо переходу на сплату інших податків і зборів визначено підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, зокрема, - у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів (підпункт 8).

Порядок анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України.

За приписами підпункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Абзацом другим пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Таким чином, способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин під час проведення виїзної документальної перевірки, за яких платник податку не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2018 у справі № 808/657/16.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом виїзна документальна перевірка не проводилась, рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення підприємства з реєстру платників єдиного податку не приймалося, тому господарство станом на прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення мало статус платника єдиного податку четвертої групи.

За приписами підпункту 1 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що контролюючим органом безпідставно нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток позивачу платнику єдиного податку четвертої групи, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 14 червня 2017 року № НОМЕР_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки у розмірі 27900 грн. суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за видатковим касовим ордером від 27 жовтня 2014 року № б/н ОСОБА_4 отримано під звіт 67 000,00 грн., згідно видаткового касового ордеру від 30 липня 2015 року № б/н ОСОБА_4 отримано під звіт 45600,00 грн., згідно видаткового касового ордеру від 19 вересня 2016 року № б/н ОСОБА_4 отримано під звіт 66000,00 грн. (том 1 а.с.68, 69). Мета отримання платником податків під звіт коштів в зазначених видаткових касових ордерах не зазначена.

За прибутковими касовими ордерами від 21 квітня 2015 року № б/н, від 28 березня 2016 року № б/н та від 19 січня 2017 року № б/н ОСОБА_4 повернуто до каси (підстава погашення підзвіту) 19 000,00 грн. та 34 720,00 грн. відповідно (том 1 а.с.70-71).

Пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (далі - Положення № 637) визначено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 були порушені терміни повернення коштів, отриманих під звіт згідно з видатковими касовими ордерами від 27 жовтня 2014 року № б/н на суму 67 000,00 грн., від 30 липня 2015 року № б/н на суму 45600,00 грн. та від 19 вересня 2016 року № б/н на суму 66000,00 грн., всього на суму 111600,00 грн.

Абзацом п`ятим пункту 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2017 року № НОМЕР_3, яким до платника податків застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки у розмірі 27900 грн. (25% від суми перевищення 111600,00 грн.), є правомірним, і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, що правильно визначено окружним судом.

Суд не приймає посилання позивача, що підприємство отримувало кошти під звіт на виконання договорів позики, оскільки виконання цих договорів підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (том 1 а.с.117-119, 122-123, 127-129) та актами звірки (том 1 а.с.120, 125, 131), та своєчасно (впродовж 10 днів) відзвітував за використання отриманих під звіт коштів, на підтвердження чого суду надано звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 28 жовтня 2014 року № 1 (том 1 а.с.135), від 31 липня 2015 року № 2 (том 1 а.с.134), та від 20 вересня 2016 року № 3 (том 1 а.с.133).

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З наявних матеріалів справи вбачається, звіти про використання коштів до перевірки платником податків не надавалися.

Положеннями пункту 44.7 статті 44, пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що акт перевірки отримано підприємством 30 травня 2017 року та заперечень та/або додаткових документів контролюючому органу не надано, тому останній не мав можливості врахувати такі документи при винесенні податкових повідомлень рішень (том 2 а.с.3).

Стосовно правомірності податкового повідомлення - рішення від 14 червня 2017 року № НОМЕР_2 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та пені в розмірі 65 381,48 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 30881,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23136,60 грн., пені у сумі 11362,96 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/26556 (далі Порядок № 4) ОД 101 - Доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податків відповідно до умов трудового договору (контракту).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 протягом перевіряємого періоду отримував дохід від платника податків у вигляді заробітної плати (ОД-101) із застосуванням податкової соціальної пільги, що підтверджено відомостями нарахування заробітної плати, наданими контролюючому органу на перевірку, та не спростовано позивачем ні під час проведення перевірки, ні в ході судового розгляду справи.

Статтею 114 Господарського кодексу України визначено, що Фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Відносини, пов'язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

За приписами частини другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 1 Закону передбачено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України Про фермерське господарство членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Статтею 4 Закону України Про фермерське господарство визначено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Пунктом 7.12 розділу 7 Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 02 липня 2001 року № 189 - визначений дохід розподіляється між членами господарства пропорційно трудовому внеску кожного з них і використовується для визначення заробітку, утримань і відрахувань на соціальні заходи згідно з чинним законодавством.

Згідно з Довідником ознак доходів, наведеним в додатку до Порядку № 4, доходи членів фермерського господарства, одержані від виконання трудової фунцкії у цих господарствах за рахунок розподілу доходу (прибутку) таких господарств, відображаються за ознакою доходу 127 .

Порядок розподілу прибутку та збитків господарства визначає Голова господарства відповідно до діючого законодавства (пункт 7.5 Статуту Фермерського господарства Ковсуг-Б , затвердженого рішенням власника господарства 19 жовтня 2009 року) (том 1 а.с.239-242).

З огляду на те, що члени фермерського господарства не можуть бути найманими працівниками, законом виключено можливість отримання доходу від господарства з ознакою 101 (заробітна плата).

Відповідно до пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

За приписами пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги:

Положеннями підпункту 169.2.3 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України передбачено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до доходів платника податку, інших ніж заробітна плата.

Підпунктом 169.4.1 підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Згідно з пунктом а підпункту б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 протягом перевіряємого періоду отримував дохід від КП Теплосервіс Станично-Луганського району із застосуванням податкової соціальної пільги, що не спростовано позивачем ні під час проведення перевірки, ні в ході судового розгляду справи.

Таким чином, суд погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно правової позиції податкового органу про заниження платником податків податку з доходів фізичних осіб у сумі 2111,92 грн., в тому числі у 2014 році у сумі 610,08 грн., у 2015 році у розмірі 633,70 грн, у 2016 році у сумі 868,14 грн.

За приписами пункту 297.2 статті 297 Податкового кодексу України нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 297.3 статті 297 Податкового кодексу України передбачено, що платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.

Згідно з підпунктом 164.2.11 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

За приписами підпункту 170.9.1 підпункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Таким чином, в даному випадку підприємство є податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої останньому під звіт та не повернутої ним у визначений підпунктом 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України строк, наявність цього порушення встановлено вище.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності позиції контролюючого органу про втрати бюджету з податку з доходів фізичних осіб у сумі 28 770,00 грн., в тому числі 10050,00 грн. у 2014 році, 6840,00 грн. у 2015 році, 11880,00 грн. у 2016 році.

Отже, контролюючим органом у податковому повідомленні рішенні від 14 червня 2017 року № НОМЕР_2 правомірно і обґрунтовано визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 30881,92 грн.

Розрахунком суми штрафної санкції до цього податкового повідомлення рішення підтверджується, що суму штрафної санкції у розмірі 23136,60 грн. контролюючим органом також визначено правильно з урахуванням положень пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, згідно з якою ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Пеня в розмірі 11362,96 грн. визначена згідно з підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, яким визначено, що при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, нарахування пені розпочинається - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

З огляду на наведене, податкове повідомлення рішення від 14 червня 2017 року №0010001314 є законним та обґрунтованим, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають про що судом першої інстанції зроблений відповідний висновок.

Щодо вимог позивача про стягнення з контролюючого органу витрат на правову допомогу у розмірі 4 228,80 грн. суд зазначає.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи, що позивачем ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час розгляду справи апеляційним судом не надано детального опису виконаних ним робіт (послуг), та здійснених ним витрат, тому колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правомірно визначено, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

06 липня 2018 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 797,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем при подані апеляційної скарги сплачено за платіжним доручення № 538 від 20 червня 2018 року сплачено судовий збір в сумі 2098,97 грн., тобто в більшому розмірі ніж встановлено Закону України Про судовий збір .

За приписами пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно частини 2 статті 7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частиною 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення апелянту надмірно сплаченого судового збору у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір у вказаному розмірі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

З врахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін рішення суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційних скарг сторін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 132, 143, 243, 244, 250, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 812/282/18 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Ковсуг-Б на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 812/282/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 812/282/18 за позовом Фермерського господарства Ковсуг-Б до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 - залишити без змін.

Клопотання Головного управління ДФС у Луганській області про повернення надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 812/282/18 за адміністративним позовом Фермерського господарства Ковсуг-Б до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 - задовольнити.

Повернути Головному управлінню ДФС у Луганській області (адреса: вулиця Енергетиків, будинок 72, місто Сєвєродонецьк, Луганська область, 93401, ЄДРПО 39591445) через відповідний орган Державної казначейської служби України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 797 (сімсот дев'яносто сім гривень) 00 коп., який був сплачений за платіжним дорученням № 538 від 20 червня 2018 року.

Повний текст постанови складений 09 серпня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати складання повного судового рішення та не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_5