Ухвала

від 08.08.2018 по справі 759/10582/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

08 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 759/10582/13-ц

провадження № 61-845ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 08 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Євро-Київ про зобов'язання вчинити дії, виселення та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

30 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду міста Києва від 08 жовтня 2014 року з пропуском строку на касаційне оскарження, який просив поновити, посилаючись на те, що він не знав про розгляд справи апеляційним судом, що свідчить про порушення судом вимог статті 305 ЦПК України.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 січня 2017 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, а заявнику надано строк для усунення її недоліків , зокрема, необхідно було подати заяву про поновлення пропущеного строку, надати докази на підтвердження наведених ним підстав пропуску строку, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У підпункті 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 325 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

Апеляційним судом міста Києва постановлено ухвалу 08 жовтня 2014 року, тому останній день строку на касаційне оскарження рішення апеляційного суду припадав на 28 жовтня 2014 року.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

ОСОБА_1надіслав заяву, в якій зазначив, що 03 жовтня 2017 року представник позивача вперше подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу. Однак ухвалою судді від 11 жовтня 2017 року її залишено без руху, зокрема, через відсутність доказів поважності пропуску строку та доказів правильності розрахунку судового збору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 листопада 2017 року касаційну скаргу повернуто заявнику у зв'язку з несплатою судового збору за вимогу немайнового характеру.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку, ОСОБА_1 зазначив, що звертався до апеляційного суду із запитом про надання інформації щодо направлення йому копії оскаржуваної ухвали суду. Листом від 01 листопада 2017 року Апеляційний суд міста Києва повідомив про відсутність можливості надати запитувану інформацію, оскільки матеріали справи повернуто Святошинському районному суду міста Києва. Посилаючись на те, що у матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу судового рішення, що підтверджується ксерокопією опису, заявник просив суд визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та поновити пропущений строк.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі Устименко проти України Європейський суд з прав людини зазначив: Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі Рябих проти Росії від 03 грудня 2003 року). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року).

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Олександр Шевченко проти України від 26 квітня 2007 року, рішення у справі Трух проти України від 14 жовтня 2003 року).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішення Апеляційного суду міста Києва, яке просить переглянути ОСОБА_1, набрало законної сили у жовтні 2014 році. Заявник посилається на те, що повний текст судового рішення він отримав лише у вересні 2017 року, тому пропущений процесуальний строк на касаційне оскарження підлягає поновленню. Проте, вперше звернувшись до суду касаційної інстанції у жовтні 2017 року ОСОБА_1 не зазначив поважних причин, що перешкоджали йому виконати вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року та не вказав особливих і непереборних обставин, що перешкоджали йому усунути недоліки касаційної скарги.

Наведене свідчить, що подавши у жовтні 2017 року первісну касаційну скаргу, заявник не вживав заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження та не використав усі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури розгляду справи у касаційному провадженні.

Право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа Мушта проти України ).

Наведені ОСОБА_1 обставини не свідчать про наявність особливих і непереборних обставин, які перешкоджали йому протягом трьох років скористатись правом на касаційне оскарження судового рішення у строки, встановлені цивільним процесуальним законом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 08 жовтня 2014 року необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України ,

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 08 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Євро-Київ про зобов'язання вчинити дії, виселення та визнання права власності відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Олійник