Постанова

від 01.08.2018 по справі 757/38036/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 757/38036/17-ц

провадження № 61-29285св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - житлово-будівельний кооператив Металіст ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2017 року у складі судді

Левенця Б. Б.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_2звернувся до суду з позовною заявою до житлово-будівельного кооперативу Металіст про повернення безпідставно набутих коштів за житлово-комунальні послуги.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з указаною ухвалою ОСОБА_2звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року повернуто заявнику.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що споживачі за позовами, пов'язаними з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, а тому посилання на положення статті 22 Закону України Про захист прав споживачів не можуть бути взяті до уваги.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів , споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Крім того стаття 5 Закону України Про судовий збір не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору.

У статті 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України ця справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Системне тлумачення норм статті 5 Закону України Про судовий збір та статті 22 Закону України Про захист прав споживачів дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України Про захист прав споживачів), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Аналогічний висновок зроблений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.

Отже, апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, дійшов помилкового висновку про те, що споживачі за позовами, пов'язаними з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях на підставі статті 22 Закону України Про захист прав споживачів .

Разом з тим, стаття 1 Закону України Про захист прав споживачів визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Враховуючи те, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, апеляційний суд належним чином не встановив чи є позивач взагалі споживачем у розумінні статті 1 Закону України Про захист прав споживачів .

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2017 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.П. Курило