Постанова

від 06.08.2018 по справі 545/177/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 545/177/17

провадження № 61-7523св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Полтавська районна державна адміністрація, ОСОБА_5,

треті особи: Микільська сільська рада Полтавського району Полтавської області, відділ Держгеокадастру у Полтавському районі Полтавської області, Державне підприємство Полтавський Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2017 року у складі судді Потетій А. Г. та на постанову апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року у складі суддів: Пилипчук Л. І., Кривчун Т. О., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Полтавської районної державної адміністрації, ОСОБА_5, треті особи: Микільська сільська рада Полтавського району Полтавської області, відділ Держгеокадастру у Полтавському районі Полтавської області, Державне підприємство Полтавський Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

ОСОБА_4, посилаючись на те, що вона успадкувала після смерті ОСОБА_6 земельну ділянку площею 5,0557 га, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області, та при зверненні до відділу Держгеокадастру у Полтавському районі Полтавської області про реєстрацію права власності отримала відмову про внесення відомостей до державного земельного кадастру, оскільки конфігурація зазначеної земельної ділянки містить накладання на земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_5 просила суд, визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_5, на вказану земельну ділянку, та скасувати її державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в Державному земельному кадастрі.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю вчинення відповідачами неправомірних дій, що порушують права позивача.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2017 року та на постанову апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано із Полтавського районного суду Полтавської області зазначену справу.

28 лютого 2018 року зазначена справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та 02 березня 2018 року передана судді-доповідачу.

21 березня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_5 на касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2017 року та на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року, який мотивований тим, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законні, обґрунтовані, оскільки ухвалені з дотриманням матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27 вересня 2016 року Полтавською районною державною нотаріальною конторою, ОСОБА_4 успадкувала після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, земельну частку (пай) розміром 4,7 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі, розташованої в межах території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

ОСОБА_5 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Полтавського районного суду від 22 лютого 2012 року за ОСОБА_5 визнано право власності на земельну частку (пай) розміром 4,7 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Спадкодавці ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відповідно до сертифікатів мали право на земельні частки (пай), межі яких в натурі за їх життя не виділялись.

ОСОБА_5, успадкувавши земельну ділянку (пай), виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в процесі підготовки якої були визначені та погоджені із суміжними землекористувачами межі земельної ділянки, затвердив її в установленому законом порядку, та зареєстрував у передбачений законом спосіб право власності на неї.

ОСОБА_4 не реалізувала своє право на оформлення права власності на успадковану земельну частку (пай), отримавши від Держгеокадастру у Полтавському районі Полтавської області відмову у зв'язку з невідповідністю виготовленої нею технічної документації із землеустрою про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості установленим вимогам.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що відповідачами не порушені права позивача на одержання нею у власність земельної ділянки, успадкованої після смерті ОСОБА_6, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданого відповідачу.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права, що виходить за межі компетенції касаційного суду.

Інші доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судом обставини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат