Рішення

від 13.08.2018 по справі 911/1044/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2018 р.

м. Київ

Справа № 911/1044/18

Суддя Черногуз А.Ф., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

Позов Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" (07801, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 1 А, код ЄДРПОУ 33710516)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр Полісся" (07801, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Центральна, буд. 355, офіс 2, код ЄДРПОУ 35401906)

про стягнення боргу, втрат від інфляції, 3% річних ,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №149 від 03.04.2018 Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр Полісся" про стягнення 5502,00 грн боргу, 1337,56 грн втрат від інфляції, 201,24 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.05.2018 вказану позовну заяву залишено без руху.

08.06.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем було подано заяву №271 від 05.06.2018 про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 22.05.2018. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви №149 від 03.04.2018.

Ухвалою від 12.06.2018 відкрито провадження у справі за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр Полісся" про стягнення 5502,00 грн боргу, 1337,56 грн втрат від інфляції, 201,24 грн 3% річних, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 05.07.2018; відповідачу - заперечень до 12.07.2018.

Позов обґрунтований наступним:

- 13.01.2017 відповідно до платіжного доручення № 1706 позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 5502,00 грн з призначенням платежу оплата згідно рахунку № 26 від 13.01.2017 за інформаційний супровід 1С ;

- відповідачем послуги не надавались, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією № 84 від 12.02.2018, в якій просив терміново повернути грошові кошти у сумі 5502,00 грн, у зв'язку з ненаданням послуг з інформаційного супроводу;

- відповідач грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом. Вказаний факт підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. № 07-26/16946/18 від 05.06.2018) та конвертом, що повернувся на адресу суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання (вх.№ 19616/18 від 27.06.2018).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

13.01.2017 відповідно до платіжного доручення № 1706 позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 5502,00 грн з призначенням платежу оплата згідно рахунку № 26 від 13.01.2017 за інформаційний супровід 1С .

Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) - тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Стаття 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За приписом ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, факт виставлення рахунку відповідачем та факт оплати вартості послуг позивачем свідчить про укладення сторонами договору у відповідності до ст.ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України, який відповідає вимогам ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України та містить ознаки договору про надання послуг.

Вказане підтверджують сторони у листуванні між собою, що міститься в матеріалах справи.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що сторонами було укладено договір про надання послуг у спрощеній формі, а відтак правовідносини між сторонами регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач зазначає, що ним було здійснено оплату послуг інформаційного супроводу у 2017 році у сумі 5502,00 грн. Відповідачем послуги не надавались, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією № 84 від 12.02.2018, в якій просив терміново повернути грошові кошти у сумі 5502,00 грн, у зв'язку з ненаданням послуг з інформаційного супроводу.

У відповідь на претензію, відповідач надіслав лист №1403/1 від 14.03.2018, в якому зазначив, що послуги ним були надані, на адресу позивача були надіслані акти надання послуг, заперечень на вказані акти не надходило, а відтак, послуги слід вважати наданими.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свого обов'язку з надання послуг не виконав. Вказаний висновок обумовлений тим, що відповідач ані до відповіді до претензії, ані до матеріалів справи не надав доказів надання вказаних послуг, як то акти виконаних робіт тощо.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Оскільки, відповідач доказів надання послуг або відзиву на позов, а також доказів повернення коштів суду не надав, суд встановив, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання.

Крім того, факт неповернення коштів підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль від 01.06.2018 № 1149

Зважаючи на відсутність письмового договору, в якому б сторони могли визначити конкретну дату чи строк, з настанням якого у відповідача виникає обов'язок надати послуги, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд пов'язує момент виконання такого зобов'язання з моментом відповідної вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До матеріалів справи залучена копія вимоги позивача № 84 від 12.02.2018, в якій останній просив терміново повернути грошові кошти у сумі 5502,00 грн, зі змісту якої вбачається, що позивач просить повернути, сплачені ним грошові кошти, у зв'язку з ненадання відповідачем обумовлених послуг.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

У зв'язку з тим, що відповідач свого обов'язку з надання послуг не здійснив, разом з тим, не надав доказів повернення коштів, суд дійшов висновку, що позивач фактично відмовився від укладеного договору, а тому вимога позивача про повернення грошових коштів у розмірі 5502,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення 1337,56 грн втрат від інфляції, 201,24 грн 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок втрат від інфляції та 3% річних, наданий позивачем, встановив, що він є невірним, складеним за період 13.01.2017 по 02.04.2018.

Так, як вже зазначалось судом, строк виконання зобов'язання сторонами не встановлено, а відтак останній визначається моментом пред'явлення відповідної вимоги в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України.

Оскільки з поданих суду документів неможливо встановити дату отримання відповідачем вимоги позивача, вона визначається з врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до п. 1. Розділу ІІ. Нормативних строків пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають для місцевої кореспонденції: Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Так, претензія позивача датована 12.02.2018 і факт її отримання відповідачем підтверджується відповіддю на претензію, водночас, суду не надано доказів щодо дати її направлення, відтак, суд не може встановити дати її отримання відповідачем з урахуванням положень Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та, відповідно, строку виконання зобов'язань та нарахування втрат від інфляції та 3% річних. Відтак, оскільки рішення суду не може грунтуватись на припущеннях, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 1337,56 грн втрат від інфляції, 201,24 грн 3% річних суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі, позаяк сплачений позивачем судовий збір є мінімальним для даної категорії спорів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр Полісся" (07801, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Центральна, буд. 355, офіс 2, код ЄДРПОУ 35401906) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" (07801, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 1 А, код ЄДРПОУ 33710516) 5502,00 грн боргу, а також 1762,00 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 13.08.2018.

Суддя А.Ф. Черногуз