Постанова

від 07.08.2018 по справі 922/363/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/363/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-груп інтернешнл" (далі - Товариство),

представник позивача - не з'яв.,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лідомед-Біо" (далі - Підприємство),

представник відповідача - не з'яв.,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: державне підприємство "Український медичний центр сертифікації" (далі - ДП "Український МЦС"),

представник ДП "Український МЦС" - не з'яв.;

державне підприємство "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (далі - ДП "Харківський РНВЦСМС"),

представник ДП "Харківський РНВЦСМС" - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу Товариства

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 (головуючий суддя - Пушай В.І., судді Гребенюк Н.В. і Пелипенко Н.М.)

зі справи №922/363/17

за позовом Товариства

до Підприємства

про заборону вчинення певних дій,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача : ДП "Український МЦС";

ДП "Харківський РНВЦСМС",

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про:

- заборону Підприємству вчиняти дії, спрямовані на використання будь-яким чином (у тому числі відтворення, здавання в майновий найм, прокат, виготовлення з використанням цих технічних умов продукції, її реалізацію, ввезення на митну територію України, розроблення, погодження та реєстрацію на їх основі інших технічних умов, та інше передбачене законодавством України використання, а також транспортування, зберігання або володіння, з метою введення в цивільний обіг примірників творів) твору технічного характеру "Технічні умови виробу медичного призначення "Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії Лідомед-біо (ТУ У 33.1-32030298-004:2008)", розробник - ТОВ "Лідер груп", виробник - фізична особа ОСОБА_5, які (технічні умови) були зареєстровані 25.06.2008 у Книзі обліку за № 04725906/011725 у ДП Харківстандартметрологія (далі - ТУ У 33.1-32030298-004:2008);

- заборону Підприємству вчиняти дії, спрямовані на використання будь-яким чином (у тому числі відтворення, здавання в майновий найм, прокат, виготовлення з використанням цих ТУ продукції, її реалізацію, ввезення на митну територію України, розроблення, погодження та реєстрацію на їх основі інших технічних умов та інше передбачене законодавством України використання, а також транспортування, зберігання або володіння, з метою введення в цивільний обіг примірників творів) твору технічного характеру ТУ У 26.6 - 37191870 -004:2013 виробу медичного "Комплекс для діагностики та терапії "Лідомед- Біо", розробник ТОВ НВП "Лідомед-Біо", 61072, м. Харків, пр. Леніна, б. 31-В, кв. 107, виробник ІКС - Техно, Київська область, Макаровський район, с. Наливайкивка, вул. Леніна, д.96-д, Україна (далі - ТУ У 26.6 - 37191870 -004:2013);

- стягнення з Підприємства на користь Товариства компенсації за порушення виключного майнового права у розмірі 800 000 грн., а також судових витрат зі справи.

Позов мотивовано порушенням Підприємством майнових прав Товариства на зазначені технічні умови, що призвело до значних фінансових втрат Товариства.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2017 (суддя Шарко Л.В.), з урахуванням ухвали названого суду від 22.12.2017 про виправлення описки в рішенні: позов задоволено повністю; Підприємству заборонено вчиняти дії, вказані у позовній заяві Товариства; з Підприємства стягнуто на користь Товариства 800 000 грн. компенсації за порушення виключного майнового права та 15 200 грн. судових витрат.

У прийнятті даного рішення суд виходив з наявності, з огляду на приписи Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України "Про авторське право і суміжні права", Закону України "Про стандартизацію", підстав для задоволення відповідних позовних вимог Товариства.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2018: задоволено апеляційні скарги Підприємства на рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2017 та ухвалу останнього від 22.12.2017 з цієї справи; згадані рішення та ухвалу скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; стягнуто з Товариства на користь Підприємства 13 134 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду та 1 762 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу того ж суду.

Постанову мотивовано невідповідністю висновків місцевого господарського суду обставинам справи, тоді як мотиви, наведені в апеляційній скарзі, є підставою для скасування такого рішення з прийняттям рішення про відмову в позові. Крім того, оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду здійснено не виправлення описки чи арифметичної помилки у рішенні, а частково змінено зміст рішення щодо суті спору.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, зазначаючи про прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати відповідну постанову і залишити в силі рішення суду першої інстанції "у відповідній частині господарського суду Харківської області від 14.12.2017 та ухвалу господарського суду Харківської області від 22.12.2017 у справі №922/363/17". Так, за доводами касаційної скарги, судом апеляційної інстанції:

- застосовано закон, який не підлягав застосуванню, і не застосовано закон, який підлягав застосуванню (а саме застосовано положення ЦК України щодо договору купівлі-продажу і не застосовано норми глави 75 ЦК України щодо передачі прав інтелектуальної власності);

- не враховано у розгляді справи, що:

позивач став суб'єктом авторського права та набув виключні майнові права інтелектуальної власності на підставі договору від 01.02.2011 №1 "Про передання (відчуження) прав на технічні умови" (далі - Договір від 01.02.2011);

ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6) набула майнові права на технічні умови на підставі договору від 24.12.2010 №3 "Про передання (відчуження) прав на технічні умови" (далі - Договір від 24.12.2010);

позивачеві належать усі виключні майнові права інтелектуальної власності на ТУ У 33.1 - 32030298-004:2008.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство зазначає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки: у касаційній скарзі скаржник не наводить жодного порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є підставами для обов'язкового скасування судового рішення; фактично Товариство намагається змусити суд касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів, ретельно досліджених під час розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій; постанова Харківського апеляційного господарського суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, - та просить суд касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 зі справи №922/363/17 - без змін.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим господарським судом у розгляді справи зазначено, зокрема, що:

- 12.05.2008 р. співвласником відповідача (Підприємства) ОСОБА_5 та ОСОБА_7 отримано у Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 на знак "ІНФОРМАЦІЯ_1" (російською мовою "ІНФОРМАЦІЯ_1"), яке тією ж датою зареєстроване у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг; правова охорона була надана щодо 10-го класу товарів згідно з Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків (Ніццька класифікація) - "лікарські (медичні) прилади";

- 28.03.2008 ТОВ "Лідер-груп" було отримано свідоцтво про державну реєстрацію №7650/2008 на "Систему лікувально-діагностичну для біорезонансної терапії "Лідомед-БІО" (ТУ У 33.1 - 32030298 - 004: 2008; далі - Система), видане Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення відповідно до наказу названої Служби від 28.03.2008 №35-Адм, де як розробника Системи зазначено ТОВ "Лідер-груп", а як виробника - фізичну особу підприємця ОСОБА_5 з терміном дії цього свідоцтва до 28.03.2013;

- у 2010 році ОСОБА_5 склав повноваження директора ТОВ "Лідер-груп" та вийшов зі складу останнього, власником (100%) названого товариства став ОСОБА_7;

- ТОВ "Лідер-груп" в особі директора ОСОБА_7 і фізичною особою - ОСОБА_6 укладено Договір від 24.12.2010 щодо передання (відчуження) прав на технічні умови на систему лікувально-діагностичну для біорезонансної терапії "ЛІДОМЕД-БІО" (ТУ У 33.1-32030298-004:2008); установку по доочищенню структуруванню води серії "LEADER" (ТУ У 29.2-32030298-001-2004); структуратор "МАГНЕТІК-АНТИНАКИП" (ТУ У 28.3.-32030298-002:2006). За умовами цього договору відчужувач не має права у будь- який спосіб використовувати у своїй діяльності, продавати або відчужувати в будь- який спосіб третім особам продані технічні умови або інформацію, що в них міститься;

- у подальшому ОСОБА_6 (як відчужувач) уклала з Товариством (як набувачем) Договір від 01.02.2011 щодо передання (відчуження) прав на технічні умови, в числі яких були ТУ У 33.1-32030298-004:2008. За умовами цього договору: відчужувач у повному складі передає (відчужує) набувачу права на використання технічних умов на: на систему лікувально-діагностичну для біорезонансної терапії "ЛІДОМЕД-БІО" (ТУ У 33.1-32030298-004:2008); установку по доочищенню структуруванню води серії "LEADER" (ТУ У 29.2-32030298-001-2004); структуратор "МАГНЕТІК-АНТИНАКИП" (ТУ У 28.3.-32030298-002:2006) на весь строк дії авторського права, на всю територію світу; термін "передача права" тлумачиться як передання прав на технічні умови до предмету договору, встановлених статтею 495 ЦК України , без обмежень способів використання цих технічних умов;

- договір про передачу виключного права на використання технічних умов від 25.08.2010, укладений ТОВ "Лідер-груп" та Підприємством, відповідає вимогам Закону України "Про авторські і суміжні права" , а саме за умовами договору до відповідача перейшли майнові права інтелектуальної власності на твір технічного характеру, в тому числі й на Систему (ТУ У 33.1-32030298-004:2008)" - пункт 2.1 вказаного договору.

Згідно з ухвалою місцевого господарського суду від 22.12.2017 у даній справі викладене в останньому абзаці визнано опискою та цей абзац викладено в такій редакції: "Суд вважає за необхідне зазначити, що договір про передачу виключного права на використання технічних умов від 25.08.2010р. (арк. справи №13-14 том №2), який укладений між ТОВ "Лідер-груп" та ТОВ "НВП" Лідомед - Био", не відповідає вимогам Закону України "Про авторські і суміжні права" , що підтверджується висновком експерта Харківського НД ЕКЦ від 17.02.17р. №65 (т. 2 а.с. 141-143)".

Судом апеляційної інстанції, у свою чергу, встановлено, зокрема, що:

- 12.04.2011 Підприємству було видано свідоцтво про державну реєстрацію за №7650/2008 на виріб "Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії Лідомед-біо" (ТУ У 33.1-32030298/004:2008) на підставі наказу Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України від 12.04.2011 № 213 про внесення у Державний реєстр медичної техніки і виробів медичного призначення України, де як розробника зазначено Підприємство, а як виробника -ТОВ "ІКС-техно";

- постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 визнано протиправним та скасовано згаданий наказ від 12.04.2011 №213 у частині перереєстрації та внесення змін до Державного реєстру медичної техніки та виробу медичного призначення - "Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії Лідомед-біо (ТУ У 33.1-32030298/004:2008)" (пункт 2 додатка 2 до відповідного наказу); у цій постанові суду зазначено, що 28.03.2013 закінчився термін дії свідоцтва про перереєстрацію медичних виробів "Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії "Лідомед-Біо" ТУ У 33.1.-32030298-004:2008, у зв'язку з чим відповідач у грудні 2013 року зареєстрував у Державній службі інтелектуальної власності технічні умови ТУ У 26.6.-37191870-004:2013 "Комплекс для діагностики і терапії" Лідомед-Біо";

- 09.12.2013 Державною службою з лікарських засобів на підставі наказу № 1713 Підприємству видано свідоцтво про державну реєстрацію № 13344/2013 на медичний виріб "Комплекс для діагностики і терапії Лідомед-Біо", де як розробника зазначено Підприємство, а як виробника - ТОВ ІКС-техно , з терміном дії Свідоцтва - до 09.12.2015;

- Товариство після закінчення дії належних йому ТУ У 33.1-32030298/004:2008 (строк дії до 25.06.2013) звернулося до ДП Харківський РНВЦСМС" з проханням перереєструвати зазначені технічні умови для подальшої реєстрації медичного виробу в Державній службі України з лікарських засобів МОЗ України, однак отримало відмову з тих підстав, що у 2013 році вже зареєстровані технічні умови до медичного виробу "Лідомед біо" №26.6.-37191870-004:2013);

- Товариство посилалося на те, що у ТУ №26.6.-37191870-004:2013 Підприємством незаконно відтворено ідентичні за змістом та формою ТУ У 33.1-32030298-004:2008 до виробу медичного призначення "Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії "Лідомед-біо", які були зареєстровані 25.06.2008 у ДП "Харківстандартметрологія" та які як твір технічного характеру є об'єктом прав інтелектуальної власності Товариства, оскільки набуті ним на підставі Договору від 01.02.2011 №3, укладеного з ОСОБА_6; у зв'язку з цим, на думку Товариства, воно позбавлене права здійснити реєстрацію належних йому ТУ У 33.1-32030298-004:2008 у Державній службі України з лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України та виробляти медичний виріб "Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії "Лідомед-Біо", що призвело до значних збитків в його господарській діяльності;

- Договір від 24.12.2010, укладений між ТОВ "Лідер-груп" та ОСОБА_6, за своєю правовою природою не є договором про передання майнових авторських прав на спірний твір технічного характеру, а є договорами купівлі-продажу, за яким, відповідно до визначення, наведеного у статті 655 ЦК України, у власність передається майно (товар), - оскільки в цьому договорі його предметом визначено не майнові права інтелектуальної власності на відповідний твір, а технічна документація як товар, тобто матеріальний об'єкт (річ), в якому такий твір втілено;

- оскільки ОСОБА_6 не набула майнових авторських прав інтелектуальної власності на спірний твір технічного характеру від ТОВ "Лідер-груп" за Договором від 24.12.2010, то вона не могла передати їх і за Договором від 01.02.2011, укладеним між нею і позивачем (Товариством);

- крім того, і в Договорі від 01.02.2011 зазначалося (розділ 1 цього договору) про те, що розуміється в ньому під переданням прав на технічні умови, а саме - "передання прав на технічні умови до предмету (пункт 2.1. Договору) , передбачених статтею 495 Цивільного кодексу України, без обмежень способів їх використання." Оскільки у зазначеній статті ЦК України йдеться про майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку, то, отже, й зазначеним договором передбачалося передання майнових прав, зокрема, на торговельну марку, яка є іншим, ніж твір технічного характеру, об'єктом права інтелектуальної власності, і докази наявності у ОСОБА_6 права на торговельну марку відсутні. До того ж, у відповідному договорі не йшлося про відчуження авторського права або передання відповідного майнового права інтелектуальної власності.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог про заборону відповідачеві вчиняти дії, спрямовані на використання об'єктів права інтелектуальної власності, та стягнення з нього компенсації за порушення майнових авторських прав.

Відповідно до положень ЦК України:

- право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом; право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (частини перша, третя статті 418);

- первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону (стаття 435).

За приписами Закону України "Про авторське право і суміжні права":

- суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права (стаття 7);

- об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва; охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда,

розваги тощо; частини перша і друга статті 8);

- первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору (частина перша статті 11);

- автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково; передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором; майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені; майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані (частина перша статті 31);

- авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки (частина перша статті 12).

ЦК України також передбачено, що:

- розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (частина перша статті 1107);

- за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах; укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше (стаття 1113).

Як визначено статтею 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права": договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі; договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди); предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору.

За приписами статті 15 названого Закону:

- до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами (частина перша);

- виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом (частина друга);

- виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів, їх зміни (частина третя).

Положення статті 52 того ж Закону наділяло суб'єкта авторського права правами подавати до суду позови, зокрема, про виплату компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу (підпункт "г" частини першої, підпункт "г" частини другої цієї статті).

Законом України "Про стандартизацію" встановлено, що технічні умови - це нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги (пункт 22 частини першої статті 1);

- право власності на, зокрема, технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, належать відповідним підприємствам, установам та організаціям (частина третя статті 16 названого Закону).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальний обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з'ясувавши, на відміну від місцевого господарського суду, недоведеність позивачем (Товариством) на час подання позову зі справи та судового розгляду останньої наявність у нього майнових прав інтелектуальної власності на спірний твір технічного характеру та, відповідно, права вимагати заборони його використання відповідачем і права вимагати виплати відповідної компенсації, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Аргументи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Так, у апеляційного господарського суду, всупереч доводам скаржника, не було підстав для застосування до договірних відносин, які були предметом судового розгляду, "норм глави 75 ЦКУ щодо передачі прав інтелектуальної власності", оскільки судом апеляційної інстанції з'ясовано (і протилежного позивачем у цьому суді не доведено), що за Договором від 24.12.2010 передавалося майно (товар) у вигляді технічної документації, тобто матеріальний об'єкт, в якому втілено майнові права інтелектуальної власності, а не самі відповідні права; до того ж за Договором від 24.12.2010 фізична особа ОСОБА_6 не набула майнових авторських прав від ТОВ "Лідер-груп", а відтак й не могла передати такі права за згаданим Договором від 01.02.2011.

Доводи скаржника стосовно набуття ним виключних майнових прав інтелектуальної власності на підставі Договору від 01.02.2011, а ОСОБА_6 - на підставі Договору від 24.12.2010 і, відтак, належності йому (скаржнику) усіх виключних майнових прав інтелектуальної власності на ТУ У 33.1 - 32030298 - 004:2008 спростовуються висновками апеляційного господарського суду, викладеними в оскаржуваній постанові, та ці доводи стосуються виключно встановлення обставин справи і оцінки наявних у ній доказів; тим часом у силу імперативного припису частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. По суті, скаржник прагне спонукати суд касаційної інстанції знову (після суду апеляційної інстанції) здійснити перегляд справи з повторною оцінкою доказів у ній, що перебуває поза визначеними наведеною нормою процесуального права межами перегляду справи в касаційній інстанції. Однак невиконання позивачем у попередній судовій інстанції свого передбаченого згаданою статтею 74 Господарського процесуального кодексу України процесуального обов'язку з доведення тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, не може бути надолужене у касаційній інстанції.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального права (в тому числі ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права") з огляду на встановлені у справі обставини та подані в ній докази.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-груп інтернешнл" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 у справі 922/363/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов