Рішення

від 24.07.2018 по справі 804/1573/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року Справа № 804/1573/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника відповідача Сігалової М.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Вакант до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2018 року Приватне підприємство Вакант звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.10.2017 року №0016431420, №0016451420.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фактично вся правова позиція відповідача ґрунтується на помилкових і суб'єктивних висновках про відсутність реального характеру господарських операцій та ненастання правових наслідків, обумовлених договорами, укладеними між ПП Вакант та його контрагентами - ТОВ Гарант Україна та ТОВ Буд Імперія Груп , що не відповідає фактичним обставинам справи; у ході проведення перевірки контролюючому органу були надані усі необхідні фінансово-господарські (первинні) документи, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та які згідно діючого законодавства підтверджують реальність господарських відносин з ТОВ Гарант Україна та ТОВ Буд Імперія Груп ; у даному випадку відповідач не навів конкретних фактів, які б доводили нереальність господарських операцій, а лише вказав на сумніви , такі висновки податкового органу не можуть ставитись в обґрунтування його правової позиції, а отже в даному випадку відповідач не доводить належними доказами порушення законодавства позивачем; на момент здійснення фінансово-господарської операції між ПП Вакант та його контрагентами, останні були зареєстровані у відповідному порядку, були платниками ПДВ; контролюючий орган не вказав будь-яких обґрунтованих доводів (доказів), які б свідчили про змову учасників господарських операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки така змова відсутня ПП Вакант не несе відповідальності за дотримання правил оподаткування своїми контрагентами; реальність господарських операцій ПП Вакант з його контрагентами, які перевірялись, підтверджується достатньою кількістю документів, які надавались відповідачу у ході перевірки.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у попередніх судових засіданнях підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що висновки за результатами проведеної перевірки ПП Вакант в частині встановлених порушень податкового законодавства є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства України, у зв'язку із чим, у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства Вакант (код ЄДРПОУ 24227180) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складений акт перевірки від 28.08.2017 року №9932/04-36-14-20/24227180.

Відповідно до висновків акту перевіркою ПП Вакант встановлено порушення:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року на суму 207710 грн., у тому числі за 2015 рік - 207710 грн.;

- підпунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 255486 грн., у тому числі по періодам: січень 2015 року - 769 грн., жовтень 2015 року - 39401 грн., листопад 2015 року - 127798 грн., грудень 2015 року 84851 грн., листопад 2016 року - 2667 грн.

Платник податків згідно положень статті 86 Податкового кодексу України подав заперечення до акту перевірки, які розглянуті та не прийняті податковим органом.

На підставі акту від 28.08.2017 року №9932/04-36-14-20/24227180 контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 06.10.2017 року:

- №0016431420, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 207710 грн.;

- №0016451420, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 255486 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 63871,50 грн.

Платник податків скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, проте рішенням Державної фіскальної служби України від 17.01.2018 року №1544/6/99-99-11-01-01-25 скаргу залишено без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з придбання робіт (послуг) (технічне обслуговування обладнання підприємств ГМК) та зроблено висновки про безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ у сумі 250520 грн. та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток (собівартості реалізованих робіт та товарів) у розмірі 1361093 грн. по взаємовідносинам з наступними контрагентами:

- ТОВ Гарант Україна (код ЄДРПОУ 38477674) - на суму витрат за 2015 рік - 267985 грн., крім того віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 53597 грн., в тому числі у жовтні 2015 року - 39401 грн., у листопаді 2015 року - 14196 грн.; оплата здійснена шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 321581,74 грн., в тому числі у 2015 році - 114510 грн., у 2016 році - 207071,174 грн. Станом на 31.12.2016 року дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня;

- ТОВ Буд Імперія Груп (код ЄДРІІОУ 40048252) - на суму витрат за 2015 рік - 1093108 грн., крім того віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 196905 грн., в тому числі у листопаді 2015 року - 113602 грн., у грудні 2015 року - 83303 грн.; оплата здійснена шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 321581,74 грн., в тому числі у 2015 році на загальну суму 322000 грн. Станом на 31.12.2016 року кредиторська заборгованість складає 989729,98 грн.

З урахуванням завищення доходів в сумі 402042 грн. та завищення витрат в сумі 194893 грн. (без урахування операцій, реальність яких перевіркою не підтверджено) ПП Вакант занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, за 2015 рік на загальну суму 1153945 грн.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та визначення податку на додану вартість, податку на прибуток, судом встановлено наступне.

У межах проведення перевірки ПП Вакант надано правову оцінку факту перерахування коштів на користь ТОВ Гарант Україна , ТОВ Буд Імперія Груп .

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори/правочини, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами.

Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для встановлення порушення платником податків правил оподаткування.

Тільки встановлення мети та факту порушення встановлено порядку оподаткування, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для висновку про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому, відповідно до підпункту 198.6 статті 189 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Згідно підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також належить враховувати вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.14 - 2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Буд Імперія Груп (субпідрядник) в особі директора ОСОБА_3 та Приватним підприємством Вакант (підрядник) в особі директора Кирику Євгенія Георгійовича укладені договори:

- про виконання робіт від 21.09.2015 року №197/1/1с (м. Кривий Ріг), за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи по технічному обслуговуванню обладнання, поточний ремонт та капітальний ремонт;

- про виконання робіт від 02.11.2015 року №479/1с (м. Кривий Ріг), за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи по поточному ремонту конструкцій незадовільного технічного стану приймання вапняку та бетоніту ЦПО.

За даними договорами ПП Вакант отримало акти здачі прийняття-робіт (надання послуг) та податкові накладні на загальну суму 1311729,98 грн., у тому числі ПДВ 218621,66 грн.

Акти виконаних робіт з боку субпідрядника ТОВ Буд Імперія Груп підписані директором ОСОБА_3, з боку ПП Вакант Кирику Є.Г.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю Гарант Україна (субпідрядник) в особі директора ОСОБА_1 та Приватним підприємством Вакант (підрядник) в особі директора Кирику Євгенія Георгійовича укладені договори:

- про виконання робіт від 21.09.2015 року №197/1с (м. Кривий Ріг), за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи по поточному ремонту та технічному обслуговуванню обладнання;

- про виконання робіт від 01.10.2015 року №2100/6с (м. Кривий Ріг), за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи по реконструкції комплексу.

За даними договорами ПП Вакант отримало акти здачі прийняття-робіт (надання послуг) та податкові накладні на загальну суму 321581,74 грн., у тому числі ПДВ 53596,96грн.

Акти виконаних робіт з боку субпідрядника ТОВ Гарант Україна підписані директором ОСОБА_1, з боку ПП Вакант Кирику Є.Г.

Відповідно до пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

При цьому активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому (пункт 3 П(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності ).

За змістом пункту 5 П(С)БО 10 Дебіторська заборгованість дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Відповідно, перерахування платником податків коштів за нереальною господарською операцією не зменшує активів платника податків (зменшення власного капіталу підприємства), що виключає можливість їх кваліфікації як витрати.

З урахуванням викладеного, відображення ПП Вакант в даних бухгалтерського обліку первинних документів, складених за відсутністю в дійсності господарської операції (яка не опосередковувалася будь-яким рухом активів (ані від задекларованих постачальників ані від інших, у тому числі невстановлених осіб), є порушенням пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248.

Згідно пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 року за №725/4018, перерахування грошових коштів у бухгалтерському обліку ПП Вакант підлягає відображенню наступним чином: Дт.377 Розрахунки з іншими дебіторами Кт.311 Поточні рахунки в національній валюті - 643581,74 грн., в тому числі в 2015 році - 436510 грн., в 2016 році - 207071,74 грн.

Доказами сумнівності вищевказаних контрагентів - ТОВ Гарант Україна , ТОВ Буд Імперія Груп , є вирок суду, відкрите кримінальне провадження, протокол допиту посадової особи підприємства про непричетність до господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що згідно вироку Приморського районного суду м. Одеси від 15.09.2016 року у справі №522/16836/16-к (провадження №1-кп/522/1109/16) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був засновником та директором ТОВ Гарант Україна та нібито підписував документи по взаємовідносинам з ПП Вакант , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1. ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, що виразилося у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ Гарант Україна (код ЄДРПОУ 38477674) з метою прикриття незаконної діяльності.

По ТОВ Буд Імперія Груп (код ЄДРПОУ 40048252) наявна інформація, що в рамках кримінального провадження №32015100010000126 від 28.07.2015 року за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, працівниками СВ ФР ДПІ у Оболонському районі м. Києва допитана гр. ОСОБА_3, яка надала пояснення щодо непричетності до реєстрації та діяльності підприємства ТОВ Буд Імперія Груп (у періоді взаємовідносин з ПП Вакант була засновником, директором, та головним бухгалтером ТОВ Буд Імперія Груп , нібито підписувала документи по взаємовідносинам з ПП Вакант ).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державну реєстрацію ТОВ Буд Імперія Груп (код ЄДРПОУ 40048252) проведено 05.10.2015 року, на облік у податковому органі та в органах статистики підприємство поставлено 05.10.2015 року та 06.10.2015 року, тоді як вищезазначений договір був складений 21.09.2015 року. Тобто на момент укладення договору на виконання робіт №197/1/1с від 21.09.2015 року субпідрядник ТОВ Буд Імперія Груп не був зареєстрований як юридична особа.

Також належить зазначити, що особа, чий підпис міститься на договорі від 21.09.2015 року, була прийнята на роботу лише 11.10.2015 року, дата початку роботи - 12.11.2015 року.

При цьому, у податкових накладних міститься посилання на договір від 02.11.2015 року №197/1/1с, який до матеріалів справи не долучено та до перевірки не надано. У ході перевірки надавався договір від 02.11.2015 року №479/1с, який з боку контрагента підписаний так само особою, яка на момент укладення договору ще не була працівником підприємства.

Крім того, згідно інформаційних баз даних ДФС України та за результатами аналізу податкової звітності ТОВ Гарант Україна та ТОВ Буд Імперія Груп встановлено:

- чисельність працюючих осіб у контрагентів-виконавців робіт (послуг) - мінімальна (5-6 осіб);

- відсутність на балансі основних фондів, які використовувались в господарській діяльності;

- виконання різноманітних робіт (послуг) замовникам, які розташовані в різних, віддалених одне від одного містах, та потребують значної кількості кваліфікованих працівників;

- по постачальникам має місце несплата або сплата у незначних розмірах податкових зобов'язань до бюджету (за наявності значних обсягів постачання, що задекларовані).

Суд зазначає, що з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит та визнання витрат, такими що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Щодо фіктивності зазначених контрагентів-постачальників, то згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 12 лютого 2014 року по справі №К/800/42298/13, платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але й у рамках податкових правовідносин (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 року №К/9991/26540/11, №К/9991/28864/11).

Відповідно до практики Верховного Суду України, викладеній у постановах від 24.05.2016 року, від 12.04.2016 року, первинні документи (акти виконаних робіт видаткові накладні, податкові накладні), які стали підставою для формування витрат та податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності встановлена вироком суду та від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт (послуг), а тому віднесення відображених у них сум до витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Також, у постановах Верховного Суду України від 12.01.2016 року по справі №21-3706а15, від 01.12.2015 року по справі №21-3788а15 зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. У цьому випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені товариства, немає відомостей щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариства. Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Наявна інформація щодо фіктивності зазначених контрагентів-постачальників, у сукупності із аналізом інформаційних баз даних та дослідженням первинних документів стали підставою для висновків під час перевірки ПП Вакант стосовно нереальності проведених господарських операцій та, як наслідок, встановлення порушень податкового законодавства в частині заниження ПДВ та податку на прибуток.

З системного аналізу наявних матеріалів, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про не підтвердження реальності операцій, які відображені платником пощадків у податковому обліку, отже, доводи контролюючого органу про відсутність підстав для відображення в податковому обліку вказаних операцій є правомірними.

З огляду на формальність договорів та складених на їх виконання документів, на економічну складову, ділову мету, відсутність відповідальних осіб за здійснення господарської операції, суд звертає увагу на наявність ознак штучного введення в реальні господарські операції третіх осіб з метою отримання податкових переваг.

Додаткових доказів, які б могли засвідчити правомірність вимог Приватного підприємства Вакант , позивачем до суду не надано.

З наведених підстав, суд дійшов висновку, що винесені ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 06.10.2017 року №0016431420, №0016451420 є правомірними.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина перша статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 242-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Вакант до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 03.08.2018 року.

Суддя В.В. Кальник