Рішення

від 08.08.2018 по справі 922/1212/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1212/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Торгівельний дім Каскад Плюс", с.Вільне Світловодського району Кіровоградської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна сервісна компанія", м.Харків, про стягнення 414667,13 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 31.05.2018);

ОСОБА_2 (довіреність б/н від 31.05.2018);

відповідача - ОСОБА_3 (ордер № 031339 від 09.07.2018),

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торгівельний дім Каскад Плюс", с.Вільне Світловодського району Кіровоградської області, 08.05.2018 звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна сервісна компанія", м.Харків, 49999,94 грн. основного боргу за Договором купівлі-продажу № 52 від 01.09.2017, 8384,03 грн. пені, 811,31 грн. - 3% річних, 3419,23 грн. інфляційних, 811,31 грн. процентів за користування чужими коштами, 351241,31 грн. штрафу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не здійснив оплату за отриманий від позивача товар відповідно до умов п. 4.1. Договору, що є порушенням приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.05.2018 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1212/18.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 22.06.2018, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем неправомірно нараховані штрафні санкції, розмір яких є великим порівняно зі збитками позивача, а також відповідач вважає, що позивачем не доведено, в чому саме полягають його збитки.

27.06.2018 позивачем було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій він додатково до суми позову та витрат з оплати судового збору, просив стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2018, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 922/1212/18 було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті безпосередньо після закінчення підготовчого засідання.

06.07.2018 на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення ТОВ "Дистрибуційна сервісна компанія" в обґрунтування заперечень проти нарахування позивачем штрафних санкцій.

У письмових поясненнях, що були надані до суду 09.07.2018 та 02.08.2018, позивач зазначив, що залишок боргу відповідача станом на 13.04.2018 склав 49999,97 грн., що підтверджується ОСОБА_2 звірки взаємних розрахунків від 15.03.2018, який проведено за період з 01.02.2018 по 31.02.2018. Також позивачем було надано пояснення щодо підстав нарахування штрафних санкцій.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надали письмові пояснення по суті позовних вимог та щодо методики розрахунку пені, 3% річних, інфляційних та штрафу.

Представник відповідача визнала суму основного боргу, але заперечувала проти нарахування штрафних санкцій на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача і відповідача, суд встановив наступне.

01.09.2017 між Приватним підприємством "Торгівельний дім Каскад Плюс" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна сервісна компанія" (відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу № 52, згідно п. 1.1. якого позивач, як продавець, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність відповідача, як покупця, товар (борошно пшеничне), а відповідач в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язався прийняти й оплатити товар.

Згідно п. 2.1. Договору, документом, що посвідчує факт переходу товару у власність покупця є видаткова накладна, підписана уповноваженим представником продавця та покупця скріплена печаткою продавця.

Пунктом 3.3. Договору сторони визначили, що передача товару вважається завершеною з моменту передачі такого товару покупцеві, що засвідчує видаткова накладна з підписом уповноваженої особи покупця про одержання товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору купівлі-продажу № 52 позивач відвантажив на адресу відповідача товар - борошно пшеничне в загальній кількості 9990 кг. на загальну суму 76716,94 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001035 від 26.10.2017 та товарно-транспортною накладною № НОМЕР_1 від 26.10.2017, а саме:

- борошно в/г 10 - 40 пакетів по 10 кг, загальна вага - 400 кг;

- борошно в/г ф1 - 1200 пакетів по 1 кг, загальна вага - 1200 кг;

- борошно в/г ф2 - 1098 пакетів по 2 кг, загальна вага - 2196 кг;

- борошно в/г ф25 - 100 мішків по 25 кг, загальна вага - 2500 кг;

- борошно в/г ф3 - 148 пакетів по 3 кг, загальна вага - 444 кг;

- борошно в/г ф5 - 250 пакетів по 5 кг, загальна вага - 1250 кг;

- борошно пшеничне в/г - 40 мішків по 50 кг, загальна вага - 2000 кг.

Як вбачається з видаткової накладної № РН-0001035 від 26.10.2017 та товарно-транспортної накладної № НОМЕР_1 від 26.10.2017, товар - борошно пшеничне в кількості 9990 кг був отриманий відповідальною особою відповідача ОСОБА_4 на підставі довіреності № 4617 від 25.10.2017.

Таким чином, товар був переданий позивачем відповідачу у відповідності до умов Договору, що свідчить про те, що ПП "ТД Каскад Плюс" у повному обсязі виконано зобов'язання за Договором.

Пунктом 4.1. передбачено зобов'язання покупця оплатити отриманий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відтермінуванням платежу на строк 21 календарний день від для постачання товару.

Оскільки уповноваженим представником ТОВ "Дистрибуційна сервісна компанія" товар був отриманий 26.10.2017, кінцевий строк повної сплати за товар сплинув 13.11.2017.

Разом з тим, на виконання зобов'язань у відповідності до п. 1.1. та п. 4.1. Договору відповідачем було сплачено 26717,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 1097 від 06.12.2017 - на суму 5000,00 грн.;

- № 1356 від 28.12.2017 - на суму 10000,00 грн.;

- № 1448 від 09.01.2018 - на суму 1717,00 грн.;

- № 1519 від 18.01.2018 - на суму 5000,00 грн.;

- № 1789 від 22.02.2018 - на суму 5000,00 грн.

Залишок боргу відповідача станом на 13.04.2018 склав 49999,97 грн., що підтверджується ОСОБА_2 звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.2018 по 31.02.2018, який проведено 15.03.2018.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за Договором, 03.04.2018 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 1 від 02.04.2018 з вимогою сплатити заборгованість за договором купівлі-продажу від 52 від 01.09.2017. Проте, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що в разі прострочення Покупцем оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10% від неоплаченої суми товару за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 351241,31 грн.

Здійснивши перерахунок вищевказаного штрафу, суд визнав обґрунтованою суму даного штрафу в розмірі 311213,15 грн.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару (п. 4.1. даного Договору), покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожний день прострочення від неоплаченої суми товару, а також відшкодує збитки від інфляції за весь період прострочення оплати та сплачує 3% річних за користування чужими коштами.

Позивачем за період прострочення з 17.11.2017 по 31.03.2018 нараховано пеню в розмірі 8384,03 грн.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою онлайн системи "Ліга Закон", суд дійшов висновку, що розмір пені за вказаний період має становити 6429,39 грн.

При цьому, відповідач вважає, що штраф у відсотковому розмірі за кожен день прострочення за визначанням ст. 549 ЦК України відповідає поняттю "пеня", у зв'язку з чим одночасне нарахування пені та штрафу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на його думку, протирічить ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Суд відхиляє вищевказані доводи відповідача з огляду на наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Відтак, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України.

ОСОБА_3 того, суд враховує, що укладаючи Договір сторони усвідомлювали настання негативних наслідків у вигляді штрафу та пені в разі невиконання ними своїх договірних зобов'язань.

Матеріали справи свідчать, що умови Договору не виконуються відповідачем тривалий час та й досі він продовжує ухилятися від виконання своїх обов'язків щодо оплати отриманого товару.

За таких обставин, суд вважає об'єктивно обґрунтованим застосування у даному випадку штрафу, як додаткової міри відповідальності, встановленої за згодою сторін задля уникнення злісних порушень договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 811,31 грн. - 3% річних та 3419,23 грн. інфляційних втрат.

Оглянувши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем було застосовано невірну методику розрахунку інфляційних, а саме розрахунок здійснено за кожен день прострочення.

Однак, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці. При цьому, слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перерахувавши інфляційні за допомогою онлайн системи "Ліга Закон", суд визнав обґрунтованою суму інфляційних втрат - 5254,09 грн. Проте, приймаючи до уваги, що позивачем було заявлено до стягнення лише 3419,23 грн. інфляційних, а суд не має виходити за межі предмету позову, нараховану позивачем суму інфляційних втрат визнано такою, що підлягає задоволенню.

Після перерахування процентів річних за допомогою онлайн системи "Ліга Закон", суд визнав такою, що підлягає задоволенню суму 3% - 671,32 грн.

З приводу стягнення 3 % річних за користування чужими коштами, сплата яких передбачена п. 5.2. Договору, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції, що встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, відносяться лише до порушення грошових зобов'язань.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 ГК України).

Водночас, стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених ст. 536 ЦК України, не є ані видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

У п.п. 6.1., 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Отже, з відповідача також підлягають стягненню проценти за користування чужими коштами в розмірі 3%, що становить 671,32 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Торгівельний дім Каскад Плюс" в частині стягнення з відповідача 49999,94 грн. основного боргу; 6429,39 грн. пені; 671,32 грн. - 3% річних, 3419,23 грн. інфляційних втрат; 671,32 грн. - за користування чужими коштами; 311213,15 грн. штрафу обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 1954,64 грн. пені; 139,99 грн. - 3% річних; 139,99 грн. за користування чужими коштами; 40028,16 грн. штрафу суд відмовляє у задоволенні позовних вимог як безпідставно нарахованих.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що заявлений до стягнення позивачем розмір штрафу є значно більшим ніж сума основного боргу, суд визнав за можливе реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 65% від визначеної судом за вірним розрахунком до стягнення суми, що є співмірним в контексті інтересів обох сторін.

З урахуванням перерахунку, стягненню з відповідача підлягає сума штрафу в розмірі 35%, що становить 108924,60 грн.

Отже суд відмовляє у позові в частині стягнення 202288,55 грн. штрафу у зв'язку зі зменшенням штрафних санкцій.

З урахуванням приписів ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, з урахуванням повної суми штрафу.

Розглянувши вимогу щодо стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування судових витрат за надані адвокатом послуги позивач надав суду копію Договору про надання правової допомоги № 001/2015 від 01.10.2015; ОСОБА_2 приймання-передачі наданих послуг № 05/2018 від 31.05.2015, з якого вбачається, що адвокатом ОСОБА_1 на виконання вищевказаного Договору було здійснено юридичне супроводжування по справі № 922/1212/18 за позовом ПП "ТД Каскад Плюс" про стягнення коштів, в тому числі участь у справі, підготовка заяв, клопотань, усні консультації по справі.

Також позивачем надано рахунок-фактуру № 05/2018-супр від 31.05.2018 на суму 6000,00 грн. та платіжне доручення № 3577 від 20.06.2018 про сплату 6000,00 грн. за послуги адвоката.

Приймаючи до уваги, що з розгляду даної справи відбулося п'ять судових засідань, місцезнаходженням позивача є Кіровоградська область, адвокат ОСОБА_1 брав участь у всіх судових засіданнях та позивачем неодноразово надавалися до суду письмові пояснення та інші докази в обґрунтування позовних вимог, а також враховуючи, що сума витрат на послуги адвоката є співмірною з ціною позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 6000,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 551, 610, 611, 612, 624, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 4, 20, 74, 86, 123, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна сервісна компанія" (61001, м.Харків, пр.Московський, буд. 90; р/р 26001052901625 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 323583; код ЄДРПОУ: 33142809) на користь Приватного підприємства "Торгівельний дім Каскад Плюс" (юридична адреса: 27519, Кіровоградська область, Світловодський район, с.Вільне, вул.Свердлова, буд. 108-Б; поштова адреса: 27500, Кіровоградська область, м.Світловодськ, вул.Комарова, буд. 116; р/р 26001365742 в АТ "Райффайзен банк ОСОБА_2", МФО 380805; код ЄДРПОУ: 37968982) - 49999,94 грн. основного боргу; 6429,39 грн. пені; 671,32 грн. - 3% річних, 3419,23 грн. інфляційних втрат; 671,32 грн. - за користування чужими коштами; 108924,60 грн. штрафу; 6186,49 грн. витрат з оплати судового збору; 6000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 1954,64 грн. пені; 139,99 грн. - 3% річних; 139,99 грн. за користування чужими коштами; 242316,71 грн. штрафу у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.08.2018 р.

Суддя ОСОБА_5