Постанова

від 09.08.2018 по справі 904/6291/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2018 року Справа № 904/6291/17

м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань 511

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів - Іванова О.Г., Широбокової Л.П.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу концерну "Військторгсервіс" в особі Східної філії концерну "Військторгсервіс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2018р. у справі №904/6291/17 (суддя Петрова В.І., повне рішення складено 05.03.2018)

за позовом заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідача 1 концерну "Військторгсервіс" в особі Східної філії концерну "Військторгсервіс", м.Харків

до відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕРІ ЛТД", смт.Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ :

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2018р. у справі №904/6291/17 позов заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону, пред"явлений в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволено, визнано недійсним договір про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг №01/2017/15 від 25.12.2016р., укладений між концерном "Військторгсервіс" в особі начальника Новомосковської філії концерну "Військторгсервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)"ШЕРІ ЛТД";

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що вказаний вище договір є удаваним договором, оскільки при його укладенні реальне волевиявлення концерну "Війсткоторгсервіс" було спрямоване на виникнення у ТОВ"Шері ЛТД" строкового оплатного права володіння та користуваня нежитловим приміщенням, а також з невідповідності договору вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

- не погодившись з прийнятим рішенням, концерн "Військторгсервіс" в особі Східної філії концерну "Військторгсервіс" подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на необґрунтованість цього рішення, невідповідність останнього вимогам чинного законодавства України просить це рішення скасувати та закрити провадження у справі;

- у поданій скарзі йдеться про те, що договір про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг №01/2017/15 від 25.12.2016р. був укладений у відповідності до норм чинного законодавства, про те, що згідно з додатковою угодою №1 від 29.09.2017 сторонами спірного договору досягнуто згоди про його дострокове припинення, у зв"язку з чим, суд повинен був закрити провадження у справі за відсутністю предмета спору на підставі ст.231 Господарського процесуального кодексу України, про те, що прокурором не було надано допустимих доказів того, що договір зберігання товарно-матеріальних цінностей є удаваним і вчинений з метою приховування договору оренди, про те, що протокол огляду місця події від 07.03.2017 не є таким доказом, оскільки прокурор не звертався з клопотанням до слідчого судді за наданням дозволу для проведення огляду приміщення, як того вимагає Кримінальний процесуальний кодекс України;

- прокурор вважає рішення господарського суду обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що спірний договір спрямований на виникнення у відповідача-2 строкового платного права володіння та користування нежитловими приміщеннями будівлі для здійснення господарської діяльності, при цьому його було укладено без залучення Фонду державного майна України, що є порушенням Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

- Міністерство оборони України відзив на апеляційну скаргу не надало, його представник в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання Міністерство повідомлено належним чином ;

- відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання відповідач-2 повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та відповідача-1 колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2016 Новомосковською філією концерну "Військоторгсервіс" (зберігачем) та ТОВ "Шері ЛТД" (поклажодавцем) укладено договір №01/2017/15, предметом якого є надання зберігачем послуг по зберіганню, а також прийому, розвантаженню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, що належать поклажодавцю.

П.2.1.1 договору встановлено, що зберігач зобов"язаний прийняти від поклажодавця товарно-матеріальні цінності на зберігання в кількості, одиницях виміру, вартості одиниці та загальної суми товарно-матеріальних цінностей відповідно до видаткових накладних покалажодавця та акту приймання-передачі, забезпечити їх облік та зберігання у цілісності та належному стані.

Відповідно до п.п.2.1.6. договору зберігач зобов'язаний надавати послуги по зберіганню відповідно до заявлених поклажодавцем і узгоджених зі зберігачем складських площ (з урахуванням технологічних і пожежних проходів) із розрахунку максимального використання площі.

Згідно з п.3.1. договору поклажодавець зобов"язується оплатити зберігачу послуги в строки та на умовах, передбачених договором, за вартістю, визначеною у додатку №1.

В п.3.3 договору сторонами узгодждено, що за послуги, які надаються зберігачем, поклажодавець проводить оплату згідно виставлених рахунків протягом трьох банківських днів.

П.3.9 визначено, що по завершенню обслуговування в кожному звітному місяці сторони підписують акти приймання-передачі наданих послуг станом на останній робочий день звітного періоду.

Згідно з п.5.1 договір набуває чинності з 01.01.2017р. і діє до 31.12.2017р. включно.

В додатку №1 до договору сторони передбачили, що зберігання товарно-матеріальних цінностей здійснюється в приміщенні, яке знаходиться за адресою: 51270, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Черкаське, вул.Лісна,5 та вартість послуг зберігання за 1 палето - місце в місяць, з податком на додану вартість, 40 грн..

07.03.2017 прокурором військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону проведено огляд земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Черкаське, вул.Лісна,5, про що складено відповідний протокол.

Проведеним оглядом встановлена наявність одноповерхової будівлі загальною площею 367кв.м, яка має назву "Велике Пузо". При вході до внутрішнього приміщення будівлі виявлено торгівельне обладнання, товарно-матеріальні цінності, персонал та покупці. У внутрішньому приміщенні розміщено мінімаркет, який здійснював активну торгівельну діяльність.

Протоколом огляду зафіксовано також, що за наслідками спілкування з персоналом мінімаркета отримано інформацію про його власника, яким є ОСОБА_1 ТОВ"Шері ЛТД", будівля використовується на підставі договору оренди майна №13 від 2003 року.

Виявленні при проведенні вказаного огляду факти, а також відсутність між сторонами правовідносин із зберігання майна, на думку прокурора, підтверджують удаваність договору про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг №01/2017/15, що стало підставою для звернення останнього з позовом про визнання цього договору недійсним.

Як на правові підстави для звернення з позовом прокурор посилався на положення ст.235 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст.203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.

Ч.1 ст.203 Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.936 Кодексу за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її у схоронності.

За приписами ст.235 Кодексу удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

В п.25 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз"яснено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст.216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, а саме: відсутність в матеріалах справи належних доказів, які б підтверджували здійснення відповідачами дій, направлених на виконання умов саме договору зберігання (видаткові накладні, з зазначеними в них одиницями виміру, вартістю товарно-матеріальних цінностей, що передані на зберігання, акти приймання-передачі наданих послуг, рахунки по оплаті послуг, що надаються зберігачем, тощо), що свідчить про відсутність намірів сторін при його укладенні на встановлення правовідносин зі зберігання господарським судом зроблено правильний висновок про те, що договір про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг №01/2017/15 від 25.12.2016р. є удаваним правочином, оскільки волевиявлення відповідача-1, у даному випадку, було спрямовано на виникнення у відповідача-2 строкового оплатного права володіння та користування нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Черкаське, вул.Лісна,5. Тобто за своєю правовою природою спірний договір є договором оренди.

Згідно з ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями, у тому числі, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва ? щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, а також підприємства, установи та організації ? щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до ст. 9 названого Закону фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. Орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди. Порядок проведення конкурсу визначається: Кабінетом Міністрів України ? для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Ч.ч.1, 2 ст.19 Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

У даному випадку, укладений відповідачами договір суперечить положенням Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У цьому зв"язку такий договір слід визнати недійсним.

З огляду на викладене підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Доводи скаржника про те, що досягнення відповідачами згоди про дострокове припинення спірного договору на підставі додаткової угоди №1 від 29.09.2017 та про те, що господарський суд мав закрити провадження у справі колегією суддів визнані безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Посилання скаржника на те, що протокол огляду місця події від 07.03.2017 не являється допустимим доказом по справі внаслідок невідповідності складення його вимогам Кримінального процесуального кодексу України колегією суддів не прийняті до уваги.

Так, ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.86 Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Протокол огляду місця події правомірно визнано господарським судом як належний доказ по справі. Невідповідність цього протоколу вимогам Кримінального процесуального кодексу України не впливає на оцінку доказів в даній господарській справі.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В порядку, передбаченому зазначеною процесуальною нормою скаржником не спростовані обставини, зафіксовані протоколом огляду.

Крім того, на вимогу апеляційного суду належні та допустимі докази фактичного виконання умов договору зберігання скаржником також не представлені.

Наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.161, 162) акт прийому передачі ТМЦ від 25.12.2016, згідно з яким відповідач-2 передав на зберігання скаржнику холодильне обладнання на площі 132 палето/місце та акт повернення цього майна зі зберігання не є достатніми доказами такого виконання, оскільки акт про повернення не містить дати його складання, відсутній при цьому підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг, передбачений п.3.10 договору, рахунки на їх оплату, докази оплати.

Посилання скаржника на те, що перелічені документи вилучені в процесі обшуку є безпідставними тому, що протокол обшуку, наданий скаржником в судовому засіданні 09.08.2018 відповідної інформації не містить.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу також і на той факт, що на підставі додаткової угоди від 25.12.2016 до договору оренди державного майна від 01.08.2003, підписаної представниками сторін дія останнього припинена (т.1, а.с.149).

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2018р. у справі №904/6291/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови;

- повна постанова складена 13.08.2018

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.Г.Іванов

Суддя Л.П.Широбокова