Вирок

від 13.08.2018 по справі 753/11953/17

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11953/17

провадження № 1-кп/753/491/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2018 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12016100020005491 від 19.05.2016 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грушне, Гомельської області, Республіки Білорусь, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого на посаді президента в ЗАТ «КЕДР» (код ЄРДПОУ 21600112), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 звинувачується у тому , що відповідно до протоколу № 1 загальних зборів учасників АТЗТ «КЕДР» (код ЄРДПОУ 21600112) від 08.10.1993 його призначено на посаду президента.

Згідно статуту ЗАТ «КЕДР» від 17.01.2003 (нова редакція) до компетенції президента ОСОБА_5 належать усі питання діяльності Товариства, крім тих, що згідно з чинним законодавством, цим Статутом або рішенням вищого органу Товариства. Крім цього, президент має право без довіреності здійснювати дії від імені Товариства, уповноважений керувати поточними справами Товариства, виконувати рішення вищого органу Товариства, представляти Товариство в його відносинах з іншими юридичними особами, вести переговори від імені Товариства.

Перебуваючи на посаді президента ЗАТ'«КЕДР» ОСОБА_5 виконує організаційно-розпорядчі обов`язки, отже є службовою особою.

Так, ОСОБА_5 перебуваючи на посаді президента АТЗТ «КЕДР» не виконав рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02.04.2014 по справі №2-123/12 за наступних обставин.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02.04.2014 по справі № 2-123/12, яке набрало законної сили 17.09.2014, частково задоволено позов ОСОБА_6 та вирішено вселити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) в квартиру АДРЕСА_2 та зобов`язано Акціонарне товариство закритого типу «КЕДР» (код 21600112) не чинити перешкоди ОСОБА_7 у користуванні квартирою АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними принципами судочинства є, в тому числі, обов`язковість рішень суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Дарницьким районним судом м. Києва на підставі вказаного рішення суду 01.10.2014 видано виконавчий лист № 2-123/12, який ОСОБА_7 того ж дня подала до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.

Державним виконавцем 03.10.2014 відповідно до вимог ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44941330 про вселення ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_2 та зобов`язати ЗАТ «КЕДР» не чинити перешкоди ОСОБА_7 у користуванні цією квартирою та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 09.10.2014, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.

ОСОБА_5 , достовірно знаючи про вказане рішення суду та відкриття виконавчого провадження № 44941330 про вселення ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_2 та зобов`язання ЗАТ «КЕДР» не чинити перешкоди ОСОБА_7 у користуванні цією квартирою, добровільно не виконав судове рішення, натомість чинив перешкоди щодо його виконання, за що на останнього постановою державного виконавця від 25.08.2015 накладено штраф.

В подальшому, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 26.08.2015 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Проте, за заявою ОСОБА_7 державним виконавцем 09.03.2016 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, у зв`язку з тим, що рішення суду не виконано та ОСОБА_5 чинить перешкоди ОСОБА_7 шляхом встановлення дверей, які відокремлюють квартири АДРЕСА_3 від загального коридору, що унеможливлює останній користуватися квартирою, належній їй на праві власності.

У зв`язку з постійним перешкоджанням ОСОБА_5 виконання вказаного рішення суду, державним виконавцем 28.04.2016 до Дарницького УП ГУ НП у м. Києві направлено подання про притягнення до кримінальної відповідальності президента ЗАТ «Кедр» ОСОБА_5 .

Отже, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді президента ЗАТ «КЕДР», достовірно знаючи про рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02.04.2014 по справі № 2-123/12, яке набрало законної сили 17.09.2014, про вселення ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_2 та зобов`язання АТЗТ «КЕДР» не чинити перешкод ОСОБА_7 у користуванні цією квартирою та здійснення відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві виконавчого провадження № 44941330 на підставі вказаного рішення суду, будучи службовою особою, діючи умисно, добровільно не виконав вказане судове рішення та не вчинив дії, спрямовані на його виконання, хоча мав для цього реальну можливість, вчинив перешкоди щодо його виконання, шляхом встановлення перегородки з дверима на загальному коридорі перед квартирами АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , що унеможливлює користування ОСОБА_7 квартирою АДРЕСА_4 відповідно до рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02.04.2014 № 2- 123/12.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується органом досудового слідства в умисному перешкоджанні виконанню рішення суду, що набрало законної сили, вчинене службовою особою, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України не визнав та суду пояснив, що він ніколи не перешкоджав у вселенні до офісу ОСОБА_7 . Остання мала ключі від загальних дверей офісного комплексу, які були відокремлені від офісних приміщень №№ 38-40 стіною, яка зводилась за кошти АТЗТ «Кедр» одночасно з будівництвом будинку. Не дивлячись на існування рішень Дарницького районного суду м. Києва, якими ОСОБА_7 було відмовлено у задоволенні позову щодо знесення стінової перегородки, остання, маючи ключі від загальних дверей офісного комплексу, за допомогою працівників державної виконавчої служби, поліції та робітників неодноразово руйнувала цю стіну, декілька разів навіть при відчинених дверях офісного комплексу. При цьому він не перешкоджав ОСОБА_7 потрапити до офісу через загальні двері, від яких вона мала ключі, а потім, коли він відновив стіну для того, щоб зберегти майно офісного комплексу та поставив двері, ключі від цих дверей він передав конс`єржу. Таким чином, він не чинив перешкод для користування ОСОБА_7 належним їй офісним приміщенням № 38. Просив суд його виправдати за недоведеністю обвинувачення.

Допитані в судовому засіданні свідки дали наступні пояснення.

Так,свідок ОСОБА_7 в судовомузасіданні стверджувала,що в2002р.вона придбалав ЗАТ«Кедр» квартиру АДРЕСА_2 ,в якійвона вільнопроживала до2008р.Після цьогоміж неюта обвинуваченимвиник спірщодо правакористування цієюквартирою. ОСОБА_5 почав змінюватизамки вхіднихдверей квартири,що змусилоїї звернутисьдо судуіз позовомпро вселенняїї доцієї квартири.Рішенням Дарницькогорайонного судум.Києва від02.04.2014було частковозадоволено їїпозов тавирішено вселитиїї вквартиру АДРЕСА_2 .Зазначене рішеннянабрало законноїсили 02.10.2014р.Вона отрималав судівиконавчий листта передалайого доВДВС ДарницькогоРУЮ вм.Києві дляпримусового виконання,оскільки ОСОБА_5 не бажавдобровільно виконуватице рішення. 20.07.2015р.відбулось першепримусове виконаннярішення.Під часпримусового виконаннябули присутнідержавний виконавець ОСОБА_8 ,працівники поліціїта робітники.Спочатку ОСОБА_5 був відсутній,потім вінприйшов тапочав чинитиперешкоди щодоїї примусовоговселення,але цене завадилодержавним виконавцямвселити їїшляхом зняттявхідних дверейзагального коридору,але невдовзі,а саме25.07.2015р. ОСОБА_5 знов встановивв загальномукоридорі двері,які унеможливлювалиїй потрапитидо своєїквартири,у зв`язкуз чимвона зновузвернулась доВДВС ДарницькогоРУЮ м.Києва таполіції.Після цього15.08.2015р.вона задопомогою робітниківсамостійно демонтуваластінку загальногокоридору разомз дверима,щоб безперешкоднопотрапити доквартири.10.01.2016р.вона зновне змоглапотрапити досвоєї кваритри,оскільки назагальному коридорібула встановленастінка здверима,у зв`язкуз чимвона звернуласьдо ВДВСДарницького РУЮм.Києва таполіції.22.04.2016р.відбулсь черговеїї вселеннядо квартирив присутностіпрацівників ВДВСДарницького РУЮ,поліції,свідків.Вхідні дверізагального коридоруна тоймомент буливідчинені,але ключіввід цихдверей унеї небуло,оскільки ОСОБА_5 замінив цідвері.Після цьоговона зновудемонтувала перегородкуразом здверима,але ОСОБА_5 її зноввстановив.08.07.2016р. під час чергового вселення була встановлена перегородка між квартирами та коридором, яка унеможливлювала їй потрапити до своєї квартири. При цьому свідок не заперечувала, що у конс`єржа будинку були ключі від загальних дверей, які вона передавала державному виконавцю, а державний виконавець в свою чергу передав ці ключі їй. Також свідок ОСОБА_7 зазначила, що на момент придбання квартири, стінки, яка б розділяла коридор від квартир АДРЕСА_7 не існувало. Потім ця стінка була влаштована, але вона не заважала їй безперешкодно потрапляти до своєї квартири до 2008 р., поки ОСОБА_5 не були змінені замки загальних дверей.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснювала, що вона займає посаду заступника начальника ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві, де на виконанні перебуває виконавчий лист про вселення ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_2 за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02.04.2014. Боржником в цьому провадженні виступало ЗАТ «Кедр», президентом якого являється ОСОБА_5 . Зазначене виконавче провадження перебувало в її провадженні впродовж 2015-2016 рр. За цей час ОСОБА_5 не вжив заходів щодо добровільного виконання цього рішення. У зв`язку з цим, 16.03.2015 р. нею була направлена ОСОБА_5 вимога повідомити про стан виконання вищевказаного рішення, однак будь-які повідомлення про стан виконання рішення до відділу не надходили. 25.06.2015 р. нею була направлена вимога про проведення виконавчих дій 20.07.2015 р. за адресою: АДРЕСА_8 із залученням працівників правоохоронних органів та представника ЖЕК, який надав поповерховий план 8 го поверху вказаного будинку. В цей день, прибувши на 8 поверх вказаного будинку, на проміжних дверях була табличка з номерами квартир АДРЕСА_9 . Відповідно до роз`яснення судового рішення вказані двері є прохідними до квартир з номерами 38,39,40. Під час примусового виконання рішення ОСОБА_5 з`явився та став чинити перешкоди державному виконавцю в проведенні виконавчих дій, однак незважаючи на це, доступ до квартири був наданий та ОСОБА_7 вселилась до своєї квартири. 29.07.2015 р. до відділу надійшла заява стягувача про те, шо 25.07.2015 р. були встановлені нові проміжні двері, у зв`язку з чим ОСОБА_7 знову була позбавлена можливості потрапити до своєї квартири. 12.08.2015 р. надійшла повторна заява ОСОБА_7 про перешкоджання боржником у доступі в квартиру. В цей день нею був здійснений вихід за вищевказаною адресою разом зі стягувачем та було встановлено, що проміжні двері були змінені та зачинені, а стягувач не мала доступу до своєї квартири. У зв`язку з цим було винесено постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 170 грн. 26.08.2015 р. на прийом до державного виконавця з`явилась ОСОБА_7 , яка заявила, що рішення суду виконано, у зв`язку з чим було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. 02.03.2016 р. до відділу надійшла заява стягувача про відновлення вказаного виконавчого провадження. 09.03.2016 р. державним виконавцем було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження. 16.03.2016 р. нею була направлена вимога сторонам виконавчого провадження щодо виконання рішення суду у строк до 25.03.2016 р. Відповідно до заяви стягувача від 31.03.2016 рішення суду не було виконано. 15.04.2016 до відділу надйшла заява про невиконання боржником рішення суду. 15.04.2016 р. була направлена повторна вимога щодо проведення примусових виконавчих дій 22.04.2016 р. В цей день прибувши за вищевказаною адресою було встановлено, що вхідні проміжні двері до квартир АДРЕСА_7 були відчинені, але боржник відмовився надати ключі від цих дверей стягувачу в присутності правоохоронних органів та понятих, після чого був складений акт державного виконавця про невиконання рішення суду. 28.04.2016 р. нею до правоохоронних органів було надіслане подання про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду відповідно до ст. 382 КК України. 24.05.2016 р. нею була повторно направлена вимога щодо проведення виконавчих дій 08.07.2016 р. В цей день вона здійснила вихід за вищевказаною адресою та ключі від вхідних проміжних дверей кварир №№ 38-40 надав їй конс`єрж цього будинку, після чого ОСОБА_7 було вселено до квартири. Боржник під час проведення зазначених виконавчих дій був відсутній, хоча про день, час та місце проведення цих дій був повідомлений. У зв`язку з цим 11.07.2016 р. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. 09.08.2016 р. до відділу знову надійшла заява стягувача про відновлення виконавчого провадження у зв`язку із перешкоджанням боржником виконанню рішення суду. 16.08.2016 р. нею було відновлено виконавче провадження. Після цього вона передала виконавче провадження державному виконавцю ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснювала, що вона працює головним державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві, де на виконанні перебуває виконавчий лист про вселення ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_2 за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02.04.2014. На даний час зазначене рішення боржником не виконане. Зазначене виконавче провадження неодноразово відновлювалось у зв`язку з тим, що боржник ОСОБА_5 чинив перешкоди виконанню цього рішення. У зв`язку з цим на боржника були накладені штрафи, які по цей день не сплачені. Крім того з цього приводу ВДВС звертався до правоохоронних органів відповідно до ст. 382 КК України. Особисто вона була присутня під час примусового виконання рішення три рази 11.04.2017, 16.05.2017 р., 05.10.2017 р. Під час примусового виконання неодноразово був здійснений демонтаж стінової перегородки між загальним коридором та квартирами, у тому числі квартирою АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_7 , оскільки боржник неодноразово відновлював цю стінову перегородку. Свідок зазначила, що лише 05.10.2017 р. боржник віддав ключі від загальних дверей стягувачу. Також свідок ОСОБА_9 додала, що заходи з демонтажу стінової перегородки здійснювались, оскільки загальні двері є прохідними до її квартири, до того ж на цих дверях були змінені замки та самі двері неодноразово змінювались.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що станом на 2017 р. він працював державним виконавцем в ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві. В його провадженні один раз перебувало провадження за виконавчим листом щодо вселення ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_2 за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02.04.2014. Після нього цю справу вела державний виконавець ОСОБА_9 11.04.2017 р. відбулось примусове вселення стягувача ОСОБА_7 до вказаної квартири. По прибуттю за вказаною адресою загальні двері квартир АДРЕСА_7 були зачинені, а ОСОБА_7 не були передані ключі від цих дверей. Боржник спочатку був відсутній під час проведення виконавчих дій, хоча про день, час їх проведення був належним чином повідомлений. Після цього стягувачем були демонтовані вхідні загальні двері, після чого ОСОБА_7 потрапила до своєї квартири. Взагалом він приймав участь під час примусового виконання рішення суду три рази. В обох випадках ОСОБА_5 змінював двері. В останній раз боржник залишив ключі від загальний дверей стягувачу, але замочні скважини були залиті невідомою рідиною.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що працює старшим дільничним інспектором Дарницького УП ГУНП у м. Києві. В один із днів 2017 р. він отримав вказівку від чергового Дарницького УП ГУНП у м. Києві про виїзд до буд. АДРЕСА_10 , де проводились виконавчі дії про вселення ОСОБА_7 до квартири АДРЕСА_2 . Прибувши на місце він побачив державних виконавців, свідків та робітників. На поверсі, де знаходилась зазначена квартира, була перегородка з дверима, які були зачинені. В його присутності ці особи почали демонтувати стінову перегородку з загальними дверима. Пізніше він також брав участь під час проведення ще одних виконавчих дій, в ході яких було виявлено, що замок загальних дверей до вказаних квартир залитий невідомою рідиною.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона працює в юридичному відділі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду в Дарницькому районі м. Києва». 16.05.2017 р. вона була присутня під час проведення виконавчих дій щодо вселення ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_2 . Під час виконавчих дій була демонтована стіна, яка від`єднує квартири АДРЕСА_7 від загального коридору. Вона була присутня при проведенні цих дій у зв`язку з тим, що судом було покладено обов`язок на керуючу компанію щодо звільнення площадки до квартир АДРЕСА_7 від матеріалів, книжок та іншого устаткування. Свідок зазначила, що вказана площадка перебуває в спільному користуванні мешканців квартир АДРЕСА_7 .

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що працює конс`єржем в будинку АДРЕСА_10 . Йому відомо, що ОСОБА_7 з 07.05.2012 р. в квартирі АДРЕСА_4 вказаного будинку не проживала. Приблизно в червні-липні 2016 р. ОСОБА_5 залишав йому ключі від загальний дверей до квартир АДРЕСА_7 . Йому відомо, що до будинку декілька разів приходили державні виконавці, але очевидцем примусового вселення ОСОБА_7 до квартири він не був. В присутності державних виконавців, інженера ЖЕКа, працівників поліції він передав ключ від загальних дверей державному виконавцю, після чого зазначені особи піднялись на восьмий поверх та через декілька хвилин він почув, як хтось щось вибиває.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що з лютого по червень 2017 р. він працював конс`єржем в будинку АДРЕСА_10 . В цей період ОСОБА_5 не залишав йому ключі від квартири, а лише залишив номер свого телефону, щоб сповістити його якщо хтось буде про нього питати.

Свідок ОСОБА_15 , син обвинуваченого ОСОБА_5 , в судовому засіданні пояснив, що він займає посаду директора ЗАТ «Кедр» з 2002 р. Йому відомо про існування виконавчого провадження за виконавчим листом щодо вселення ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_2 за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02.04.2014. В його присутності два чи три рази державні виконавці проводили заходи щодо примусового вселення ОСОБА_7 до вказаної квартири, під час яких ОСОБА_7 разом з цими особами протиправно здійснювала демонтаж перегородки між коридором та квартирами АДРЕСА_7 . Чому вона здійснювала такі дії, він не знає, оскільки йому відомо, що ОСОБА_7 безперешкодно потрапляла до своєї квартири та ніхто їй перешкод в цьому не чинив. Крім того, йому відомо, що ключі від загальних дверей його батько ОСОБА_5 передавав конс`єржу будинку, який під розписку передав ці ключі державному виконавцю. Також свідок підтвердив, що вказана перегородка була демонтована ОСОБА_7 та потім відновлена ОСОБА_5 взагалом близько семи разів. Свідок пояснив, що його батько ОСОБА_5 відновлював перегородку для того, щоб захистити майно офісного комплексу.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений ОСОБА_5 є його сусідом, з яким вони проживають на одному поверсі в буд. АДРЕСА_10 затон з 2002 р. Йому відомо, що з самого початку квартири АДРЕСА_7 в будинку, де він проживає, були об`єднані в єдиний офісний комплекс, належний АЗТ «Кедр», президентом якого є ОСОБА_5 , та де тривалий час на посаді головного бухгалтера працювала ОСОБА_7 . Йому відомо, що впродовж 2015-2016 р. ОСОБА_7 декілька разів демонтувала перегородку між коридором та квартирами АДРЕСА_7 , а ОСОБА_5 відновлював цю перегородку. При цьому ОСОБА_5 один раз залишив йому ключі від загальних дверей для передачі їх ОСОБА_7 . Одного разу він був свідком примусового вселення ОСОБА_7 в квартиру за участю державних виконавців, яким він передав ключі від загальних дверей.

Свідок ОСОБА_17 в суді пояснювала, що з ОСОБА_5 вона знайома з 2003 р. З 2014 р. вона працює в ЗАТ «Кедр» на посаді секретаря. За час з 2014-2016 р. вона не бачила, щоб ОСОБА_7 хтось чинив перешкоди в потраплянні до офісного приміщення АДРЕСА_3 . На прохання ОСОБА_5 вона була свідком вселення ОСОБА_7 до офісного приміщення за участю працівників державної виконавчої служби. Вона бачила зламану стіну, яка відділяла загальний коридор від дверей квартир, зламані шкафи, які знаходились в приміщенні офісу. Свідок зазначила, що їй відомо, що ключ від загальних дверей знаходився у конс`єржа будинку. Також свідок додала, що необхідність відновлення стінової перегородки була зумовлена тим, що ця стіна з`єднує офісне приміщення, яке по суті не є жилим.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_5 вона знайома з 2008 р. В цей час вона познайомилась також з ОСОБА_7 , яка працювала головним бухгалтером в ЗАТ «Кедр». Між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 виник особистий конфлікт, після чого в 2008 р. ОСОБА_7 звільнилась. На той час квартири АДРЕСА_3 складали єдиний комплекс офісних приміщень, у тому числі квартира АДРЕСА_4 , яка була окремим офісним приміщенням. Свідок повідомила, що з 2009 р. ОСОБА_7 ніхто не чинив перешкоди для потрапляння до цього приміщення. З 2015 р. ОСОБА_7 почала регулярно вчиняти протиправні дії щодо демонтування перегородки між офісними приміщеннями та коридором. Їй також відомо, що ключі від загальних дверей, які встановлювались ОСОБА_5 , передавались конс`єржу будинку.

В обґрунтування доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_5 прокурором були надані суду наступні письмові докази.

Так, Статутом АТЗТ «Кедр» затверджені повноваження президента товариства, посаду якого займає обвинувачений ОСОБА_5

\т.2 а.с.56- 87\.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02.04.2014 р. ОСОБА_7 було вселено в квартиру АДРЕСА_2 та покладено обов`язок на АЗТ «Кедр» не чинити перешкоди ОСОБА_7 у користуванні вказаною квартирою. Цим же рішенням ОСОБА_7 було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_5 в частині покладання обов`язку на останнього усунути перешкоди ОСОБА_7 у користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом знесення перегородки з дверима на загальному коридорі перед квартирами АДРЕСА_7 \ т.2 а.с.105-112\.

На підставі зазначеного рішення Дарницьким районним судом м.Києва було видано виконавчий лист, який було спрямовано для виконання до ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві \т.1 а.с.178-179\.

Постановою головного державного виконавця ОСОБА_19 від 03.10.2014 р. було відкрито виконавче провадження за вищезазначеним виконавчим листом \т.1 а.с.180\.

Згідно з актом державного виконавця від 15.10.2014 р. станом на цю дату рішення суду не виконано \т.1 а.с.181\.

17.10.2014 р. сторонам виконавчого провадження було надіслано вимогу про проведення виконавчих дій 13.11.2014 р. \т.1 а.с.182\.

Згідно акта від 5.11.2014 державним виконавцем прийнято рішення про звернення до суду з заявою що до встановлення способу і порядку виконання вищезазначеного рішення суду \ т.1 а.с.184\

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 23.04.2015 було роз`яснено порядок виконання рішення суду від 2.04.2014 р та встановлено, що вхідні двері є прохідними для доступу до кв. АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_7 \ т.1 л.д.219\.

25.06.2015 р. сторонам виконавчого провадження було надіслано вимогу про проведення виконавчих дій 20.07.2015 р. \т.1 а.с.185,186\.

Актом державного виконавця від 20.07.2015 р. було засвідчено, що квартири АДРЕСА_7 знаходяться за перегородкою з дверима на загальному коридорі, яка встановлена без дозвільної документації. Робочою силою стягувача був наданий доступ до кв. АДРЕСА_7 та ОСОБА_7 вселено до кв. АДРЕСА_4 . \т.1 а.с. 188\.

12.08.2015 р. ОСОБА_7 звернулась до державного виконавця із заявою, в якій зазначила, що ОСОБА_5 встановив нові двері в загальному коридорі, у зв`язку з чим перешкоджав її проживанню \т.1. а.с. 189\.

В акті державного виконавця від 12.08.2015 р. зазначено, що ОСОБА_5 встановив вхідні двері до кв. АДРЕСА_7 , чим перешкоджає ОСОБА_7 у користуванні квартирою АДРЕСА_4 \т.1 а.с.190\.

Постановою державного виконавця від 25.08.2015 р. на ОСОБА_5 було накладено штраф в сумі 170 грн. за перешкоджання стягувачеві у користуванні квартирою АДРЕСА_4 шляхом встановлення коридорних дверей \т.1 а.с. 191\.

Відповідно до акту державного виконавця від 26.08.2015 р. зі слів стягувача ОСОБА_7 рішення суду станом на 26.08.2015 р. фактично виконане \т.1 а.с.192\.

Постановою державного виконавця від 26.08.2015 р. було закінчено виконавче провадження у зв`язку із фактичним виконанням судового рішення \т.1 а.с.193\.

02.03.2016 р. ОСОБА_7 звернулась до ВДВС із заявою про відновлення виконавчого провадження \т.1 а.с.194\.

Постановою державного виконавця від 09.03.2016 р. було відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-123/13 від 01.10.2014 \т.1 а.с.195\.

Вимогою державного виконавця від 15.04.2016 р. сторін виконавчого провадження було повідомлено про проведення виконавчих дій 22.04.2016 р. \т.1 а.с. 199\.

Згідно акту державного виконавця від 22.04.2016 р. - двері до кв. АДРЕСА_7 були відкриті, але боржник відмовився надати ключі стягувачу. Рішення суду не виконано \т.1 а.с.201\.

Вимогою державного виконавця від 24.04.2016 р. сторін виконавчого провадження було повідомлено про проведення виконавчих дій 08.07.2016 р. \т.1 а.с. 248\.

28.04.2016 р. старшим державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві ОСОБА_8 було внесено подання до УП ГУНП у Дарницькому районі м. Києва про вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 за скоєння злочину, передбаченого ст. 382 КК України \т.1 а.с.176-177\.

Актом державного виконавця від 08.07.2016 р. зафіксовано, що ключі від дверей, що ведуть до кв. АДРЕСА_4 знаходяться у конс`єржа, який їх надав. ОСОБА_7 вселено до кв. № 38 \т.1 а.с.249\.

Постановою державного виконавця від 11.07.2016 р. було закінчено виконавче провадження у зв`язку із фактичним виконанням судового рішення \т.2 а.с. 1\.

09.08.2016 р. ОСОБА_7 звернулась до ВДВС із заявою про відновлення виконавчого провадження \т.2 а.с.102\.

Постановою державного виконавця від 16.08.2016 р. було відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-123/13 від 01.10.2014 \т.2 а.с.3\.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16.06.2016 р. було частково задоволено позов ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю та покладено обов`язок на КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва, у тому числі шляхом звільнення від сторонніх матеріалів площадки до кв. АДРЕСА_11 , а у задоволенні позову в частині демонтажу перегородки було повторно відмовлено \т.2 а.с. 28-30\.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 03.05.2017 р. було встановлено, що таким місцем є загальний коридор 8-го поверху буд. АДРЕСА_12 відділені від коридору стіною з піноблоків, в якій встановлені двері, які зачинені \т.2 а.с.31-35\.

Відповідно до ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 01.02.2017 р. у задоволенні скарги АЗТ «Кедр», зацікавлені особи ОСОБА_7 , ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві про визнання незаконними дій державного виконавця відмовлено \т.2 а.с.39\.

Вимогою державного виконавця від 22.03.2017 р. сторін виконавчого провадження було повідомлено про проведення виконавчих дій 11.04.2017 р. \т.2 а.с.43\.

Актом державного виконавця від 11.04.2017 р. було зафіксовано, що коридор, де знаходиться квартира АДРЕСА_4 заложений бетонною стіною з дверима, які було демонтовано, після чого було вселено стягувача \т.2 а.с.44\.

Вимогою державного виконавця від 03.05.2017 р. сторін виконавчого провадження було повідомлено про проведення виконавчих дій 16.05.2017 р. \т.2 а.с.46\.

Актом державного виконавця від 16.05.2017 р. зафіксовано, що у зв`язку із встановленою стіною в коридорі загального користування стягувачем демонтовано стіну, після чого вселено ОСОБА_7 до квартири АДРЕСА_4 \т.2 а.с.47\.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 2.11.2017 р. було задоволено скаргу ЗАТ «Кедр» та скасовано постанову ВДВС Дарницького РУЮ у м.Києві про накладення штрафу на боржника ЗАТ «Кедр» в особі ОСОБА_5 , як незаконну.

\т.2 а.с.129-132\

Внаслідок аналізу сукупності наведених доказів, встановлених та досліджених у судовому засіданні, суд прийшов до висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України з наступних підстав.

З об`єктивної сторони вчинення злочину, пов`язаного з перешкоджанням виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, в т. ч. службових, насильства, у спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення тощо.

З суб`єктивної сторони інкримінований ОСОБА_5 злочин характеризується прямим умислом.

Відповідно до положень ст. 91 КПК України - у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що будучи службовою особою, діючи умисно, добровільно не виконав рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.04.2014 р. та не вчинив дії, спрямовані на його виконання, хоча мав для цього реальну можливість, та вчинив перешкоди щодо його виконання шляхом встановленняперегородки здверима на загальному коридорі перед квартирами АДРЕСА_13 , що унеможливлює користування ОСОБА_7 квартирою АДРЕСА_4 . Зазначене формулювання обвинувачення дає суду підстави прийти до висновку, що у випадку невстановлення ОСОБА_5 перегородки з дверима, ОСОБА_7 мала б можливість безперешкодно користуватись належною їй квартирою. Разом з тим, дослідженням рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.04.2014 р. було встановлено, що ОСОБА_7 було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_5 в частині покладання обов`язку на останнього усунути перешкоди ОСОБА_7 у користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом знесення перегородки з дверима на загальному коридорі перед квартирами АДРЕСА_7 . Крім того, зі змісту мотивувальної частини рішення вбачається, що перегородка з дверима на загальному коридорі перед квартирами АДРЕСА_3 затон збудована до 01.03.2002 р., тобто до дати придбання ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_4 у власність. Крім того, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечувала, що перегородка з дверима на загальному коридорі перед квартирами АДРЕСА_7 тривалий час існувала та не заважала їй користуватись належною квартирою.

З урахуванням зазначених обставин суд приходить до висновку про те, що з тексту обвинувачення неможливо встановити, яким чином саме встановлення перегородки з дверима, яка існувала ще до придбання ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_4 у власність, спричинило перешкоди ОСОБА_7 у користуванні квартирою, тоді як вищезазначеним рішенням не встановлено, що існування перегородки з дверима є перешкодою у користуванні квартирою. Будь-які інші дії, які б свідчили про намагання ОСОБА_5 перешкоджати виконанню рішення суду в обвинуваченні не вказані. Зазначена обставина, на думку суду, викликає обґрунтований сумнів в доведеності обвинувачення.

Крім того, сумнів в доведеності обвинувачення викликає також та обставина, що у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, органом досудового розслідування не вказано, коли саме ОСОБА_5 вчиняв дії, спрямовані на перешкоджання виконанню рішення суду із зазначенням конкретної дати, часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення, враховуючи, що відповідно до викладу фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті та з урахуванням показів допитаних в судовому засіданні свідків обвинувачення ОСОБА_5 вчиняв такі дії неодноразово.

Європейський судз правлюдини усправі «Абрамянпроти Росії»від 09жовтня 2008року зазначив,що утексті підпункту«а» п.3ст.6Конвенції вказанона необхідністьприділяти особливуувагу роз`ясненню«обвинувачення» особі,стосовно якоїпорушено кримінальнусправу. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що обвинувачення, яке інкриміноване ОСОБА_5 всупереч положенням ст. 91 КПК України не містить посилання на конкретні час та місце вчинення дій, які утворюють склад злочину. Також органом досудового розслідування всупереч вимогам ст. 91 КПК України не доведені мотив і мета вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 62 Конституції України, ст.17 КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може бути піддана кримінальному покаранню поки не буде визнана винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора.

Аналіз сукупності вищезазначених показів свідків та письмових доказів, наданих стороною обвинувачення дозволяє суду зробити висновок про їх неналежність, оскільки зазначені докази прямо не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та не встановлють сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б вказували на наявність в діянні обвинуваченого складу інкримінованого кримінального правопорушення, а лише в їх сукупності підтверджують обставини встановлення ОСОБА_5 стінової перегородки, обов`язок по демонтажу якої не підтверджений жодним судовим рішенням, або актом повноважного органу, а тому підстави вважати, що ОСОБА_5 умисно перешкоджав виконанню рішення суду-відсутні.

В своючергу,у судовомузасіданні об`єктивно встановленодослідженням змістувищезазначених судовихрішень,прийнятих Дарницькимрайонним судомм.Києва:від 2.04.2014та 16.06.2016,атакож ухвал від23.04.15та 2.11.2017,що перегородказдверима на загальному коридорі перед квартирами АДРЕСА_13 , систематичне відновлення якої інкримінується обвинуваченому, як умисне перешкоджання виконанню рішення суду, що набрало законної сили, вчинене службовою особою, була зведена на законних підставах до моменту купівлі-продажу квартири ОСОБА_7 та таких же законних підстав для її знесення не існувало та не існує на день ухвалення цього вироку.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визнання у повному обсязі вищезазначених доказів, наданих прокурором в судовому засіданні на підтвердженням вини обвинуваченого ОСОБА_5 неналежними у розумінні ст. 85 КПК України.

Згідно положень ч.7 ст. 284 КПК України - якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої ст. 284 КПК України виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок. Однією із таких обставин, яка передбачена п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України є встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 373 КПК України - виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Аналіз наведених обставин дозволяє суду зробити висновок про те, що органом досудового розслідування та прокурором у суді не доведено наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність визнання невинуватим ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину з підстав відсутності в його діянні складу зазначеного кримінального правопорушення та про необхідність ухвалення виправдувального вироку.

.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.373, 374,375,376 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України та виправдати його у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1