Рішення

від 01.08.2018 по справі 755/16893/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/16893/16-ц

Провадження №: 2/755/1999/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2018 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.,

секретаря Бурячек О.В.,

учасники справи:

представник позивачів - ОСОБА_1,

представники відповідача - Бацуца О.М., Песиголовець Я.О.,

представники третьої особи - Болтенкова Г.Г., Матяш Т.В.,

представник третьої особи - Гончаров О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Київської міської ради, Комунального підприємства Київпастранс , Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської Ради, треті особи: Обслуговуючий кооператив автостоянка Дружба , Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

14 листопада 2016 року позивачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 звернулися до суду з позовом, підстави якого було змінено в порядку, передбаченому ст.31 ЦПК України (в редакції закону, що діяла на час подання відповідної заяви та прийняття її судом), в якому просили суд: - визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради №944/7180 від 15.12.2011 Про надання та передачу комунальному підприємству Київпастранс земельних ділянок для реконструкції лінійно-диспетчерської станції, перенесення споруд масло-господарства з прибудовою торговельно-складських приміщень та будівництвом паркінгу на АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3346 га (кадастровий номер НОМЕР_1) від 15.10.2012 року серії НОМЕР_2, виданий Комунальному підприємству Київпастранс - Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради; - визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6931 га (кадастровий номер НОМЕР_3) від 15.10.2012 року серії НОМЕР_4, виданий Комунальному підприємству Київпастранс - Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради. (т.1 а.с.1-18, т.5 а.с.191-210)

Обґрунтовуючи підстави позову, посилаються на наступне, що для забезпечення громади мікрорайону місцями для зберігання особистого мото- та автотранспорту, 17.07.1978 року Київською міською радою народних депутатів було винесено рішення №1028/19, яким виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів виділено земельну ділянку по вул. Стальського під влаштування стоянки для автомашин, які знаходяться в користуванні окремих громадян. Серед громадян, яким було виділено вказану ділянку для облаштування автостоянки, були й позивачі. Рішенням виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів №114 від 11.03.1980 проведено об'єднання автостоянок та створено кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок Дніпровського району. Рішенням виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів №80 від 28.10.1986 відведено районному товариству Автомотолюбитель УРСР земельну ділянку площею 0,5га по вул. Стальського для розширення автостоянки Дружба . Листом Республіканського добровільного товариства Автомотолюбитель УРСР №31 від 19.07.1990 автостоянка Дружба була передана Об'єднаному кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок Дніпровський . Розпорядженням Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації №140 від 28.11.2001р. автостоянці Дружба було присвоєно поштову адресу - вулиця С.Стальського, 29. На базі існуючої автостоянки Дружба , позивачі та інші власники автотранспорту, які були членами районного товариства Автомотолюбитель УРСР та ОКБЕКА Дніпровський , створили Обслуговуючий кооператив автостоянки Дружба (протокол установчих зборів №1 від 05.06.2013, дата реєстрації 19.06.2013). Проте, 15.12.2011 КМР прийняла рішення №944/7180 від 15.12.2011 Про надання та передачу комунальному підприємству Київпастранс земельних ділянок для реконструкції лінійно-диспетчерської станції, перенесення споруд масло-господарства з прибудовою торговельно-складських приміщень та будівництвом паркінгу на АДРЕСА_1 , яке, на думку позивачів, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки дане рішення та його реалізація порушує права позивачів з огляду на те, що: вказана земельна ділянка була надана в користування позивачам та іншим членам кооперативу в 1978 та 1986 роках, була облаштована ними під автостоянку; користувачі автостоянки Дружба - члени ОКА Дружба (в тому числі й позивачі) від своїх прав на користування автостоянкою не відмовлялись; підстави для припинення користування даною ділянкою, визначені ст.141 ЗК України, відсутні; крім того, оскаржуваним рішенням прийнято рішення про визнання таким, що втратило чинність рішення від 17.07.1978 №1028/19, проте орган місцевого самоврядування не може скасовувати своє попереднє рішення або вносити до нього зміни, якщо за приписами цього рішення виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та інтересів, а суб'єкти цих правовідносин (в даному випадку - позивачі) заперечують проти їх зміни або припинення. При цьому, оскаржуваним рішенням КМР позбавила позивачів та приблизно 700 інших автовласників права користування автостоянкою. Також в позові зазначено, що оскаржуваним рішенням КМР були порушені й інші майнові права позивачів стосовно розташованого на території автостоянки майна кооперативу, оскільки, на виконання рішення господарського суду, виконавчою службою знищено всю інфраструктуру автостоянки, чим позивачам завдано значної майнової шкоди. Крім того, на підставі оскаржуваного рішення КМР, КП Київпастранс було видано два державні акти на право постійного користування земельними ділянками, до складу яких входить земельна ділянка, на якій розташована автостоянка. Вимога про скасування цих актів є похідною від першої вимоги позову, крім того, право на їх виготовлення (п.4.5 оскаржуваного рішення) могло виникнути лише після перенесення існуючої автостоянки та вирішення інших майнових прав членів кооперативу. Крім того, вищезазначені державні акти були підписані ОСОБА_18 після складення ним повноважень, як міського голови.

22 листопада 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба по справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, Обслуговуючий кооператив автостоянки Дружба до Київської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство Київпастранс , Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської Ради, про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою. (а.с.82-83 т.1)

25 листопада 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Київської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство Київпастранс , Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської Ради, про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою. (а.с.92 т.1)

21 грудня 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу від 21 грудня 2016 року, яка занесена до журналу судового засідання, про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог Обслуговуючий кооператив автостоянки Дружба . (а.с.119-120 т.1)

06 лютого 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника третьої особи Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба про забезпечення позову. (а.с.181-183 т.1)

06 березня 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника позивачів про забезпечення позову. (а.с.181-183 т.1)

29 березня 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про закриття провадження у цивільній справі. (а.с.22-24 т.3 )

11 травня 2017 року Апеляційним судом міста Києва постановлено ухвалу про задоволення апеляційної скарги представникапозивачівОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15. Ухвалу Дніпровськогорайонного суду міста Києва від 29 березня 2018 року про закриття провадження у справі скасовано та направлено справу до Дніпровського районного суду міста Києва для продовження розгляду. (а.с.119-123 т.3

12 липня 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, яка подана представником позивачів ОСОБА_1 (а.с.22-24 т.4)

19 вересня 2017 року Апеляційним судом міста Києва постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги представника позивачів ОСОБА_1 Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року залишено без змін. (а.с.145-146 т.4)

21 серпня 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про забезпечення доказів. (а.с.170-172 т.5)

21 серпня 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про залучення до участі у справі у якості співвідповідачів - Комунальне підприємство Київпастранс та Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської Ради. (а.с.182-183 т.5)

12 грудня 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника позивачів ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи. (а.с.115-117 т.6)

14 лютого 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. (а.с.110-111 т.7)

11 квітня 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про зупинення провадження у цивільній справі. (а.с.160-162 т.7)

18 червня 2018 року Апеляційним судом міста Києва винесено постанову про задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства Київпастранс . Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. (а.с.235 т.7)

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Позивач ОСОБА_10 в судовому засіданні, яке відбулось 27 листопада 2017 року, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, в подальшому позивач в судове засіданні не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у заяві про зміну підстав позову, та подав письмові пояснення по суті предмету спору, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача - Київської міської ради, в судове засідання не з'явився, подав письмові заперечення на позовну заяву (т.1 а.с.242-247), в яких зазначив, що оскаржуване рішення КМР є актом індивідуальної дії та створює правові наслідки лише для КП Київпастранс , а позивачі не є суб'єктами правовідносин, які склалися внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, отже їх права не можуть бути порушені. Вважає необґрунтованими доводи позивачів про те, що ОКА Дружба створений колишніми членами РТ Автолюбитель УРСР та ОК БЕКА Дніпровський , оскільки відсутні докази відповідного правонаступництва. При цьому ОК БЕКА Дніпровський та ОКА Дружба є різними юридичними особами, які не мають відношення один до одного. ОКА Дружба не надано жодного документа, згідно якого даному кооперативу надавалось би право займати та користуватися земельною ділянкою, розташованою в м. Києві по вул. С.Стальського, 29, що свідчить про незаконну експлуатацію стоянки. Посилання позивачів на рішенням виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів №114 від 11.03.1980 є безпідставним, оскільки в ньому не йдеться про відведення земельної ділянки, а лише йдеться про створення об'єднаного кооперативу. В рішенні виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів №80 від 28.10.1986 зазначено про відведення земельної ділянки не ОК БЕКА Дніпровський , а районному товариству Автомотолюбитель УРСР . Зазначені рішення, як і рішення виконкому КМР від 17.07.1978 року №1028/19 взагалі не стосуються ОК БЕКА Дніпровський та ОКА Дружба . Крім того, ОКА Дружба було створено в 2013 році, а оскаржуване рішення КМР прийнято 15.12.2011р. Також в запереченнях зазначено, що вимога про визнання недійсним державного акта на право власності чи право користування земельною ділянкою суперечить статті 152 ЗК України. Крім того, рішенням суду вже зобов'язано ОК БЕКА Дніпровський повернути земельну ділянку Київській міській раді. Оскільки відсутні підстави для визнання незаконним рішення Київської міської ради, державні акти також не підлягають визнанню недійсними як сам по собі правовстановлюючий документ. Також в запереченнях викладено клопотання про розгляд справи без участі представника Київської міської ради. (т.1 а.с.242-247) Також представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності (т.1 а.с.238-239)

Представники відповідача - Комунального підприємства Київпастранс Бацуца О.М. та Песиголовець Я.О., в судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити, подалиписьмові заперечення на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності, які долучені до матеріалів справи (т.5 а.с.12-24, 134-135).

Представник відповідача- Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської Ради, в судове засіданні не з'явився, про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, процесуальним правом подати письмові пояснення (відзив на позов) відповідач не скористався.

Представник третьої особи - Обслуговуючий кооператив автостоянка Дружба Болтенкова Г.Г., в судовому засіданні просила позов задовольнити, надала письмові пояснення, долучені до матеріалів справи (т.2 а.с.204-206).

Представник третьої особи - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадаструГончаров О.В., в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, вважає позов безпідставним та необґрунтованим.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_7 з червня 1989 року був членом Українського республіканського добровільного товариства Автомотолюбителів та з цього ж часу йому видана перепустка Об'єднаного кооперативу автостоянок Дніпровського району м. Києва, з 26.03.2007р. - перепустка Об'єднаного кооперативу автостоянок Дніпровського району м. Києва автостоянка Дружба , а 11.07.2013р. - перепустка Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба . (т.1 а.с.21)

Позивач ОСОБА_8 з 21 жовтня 1992 року був членом Українського республіканського союзу Автомобілістів, 16 жовтня 2006 року йому видана перепустка Об'єднаного кооперативу автостоянок Дніпровського району м. Києва автостоянка Дружба , а 11.07.2013р. - перепустка Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба . (т.1 а.с.24)

Позивач ОСОБА_9 з 18 червня 1982 року був членом Українського республіканського добровільного товариства Автомотолюбителів, 04 липня 1986 року йому видана перепустка Товариства автолюбителів Дніпровського району м. Києва, з 31.07.2007р. - перепустка Об'єднаного кооперативу автостоянок Дніпровського району м. Києва автостоянка Дружба , а 11.07.2013р. - перепустка Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба . (т.1 а.с.26)

Позивач ОСОБА_10 з 13 грудня 1989 року був членом Українського республіканського добровільного товариства Автомотолюбителів, з 13.11.2006р. йому видана перепустка Об'єднаного кооперативу автостоянок Дніпровського району м. Києва автостоянка Дружба , а 11.07.2013р. - перепустка Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба . (т.1 а.с.28)

Позивач ОСОБА_11 з 06 квітня 1978 року був членом Українського республіканського добровільного товариства Автомотолюбителів, з 30.01.2001р. йому видана перепустка Об'єднаного кооперативу автостоянок Дніпровського району м. Києва автостоянка Дружба , а 11.07.2013р. - перепустка Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба . (т.1 а.с.30)

Позивач ОСОБА_12 з 08 лютого 1985 року був членом Українського республіканського добровільного товариства Автомотолюбителів, з 24.03.2004р. йому видана перепустка Об'єднаного кооперативу автостоянок Дніпровського району м. Києва автостоянка Дружба , а 11.07.2013р. - перепустка Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба . (т.1 а.с.32)

Позивач ОСОБА_13 з 20 січня 1984 року був членом Українського республіканського добровільного товариства Автомотолюбителів, в подальшому йому видана перепустка Об'єднаного кооперативу автостоянок Дніпровського району м. Києва автостоянка Дружба , а 11.07.2013р. - перепустка Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба . (т.1 а.с.36)

Позивач ОСОБА_14 з 12 липня 1995 року був членом товариства автолюбителів Дніпровського району м. Києва, з 23.11.2010р. йому видана перепустка кооперативу автостоянок Дніпровського району м. Києва автостоянка Дружба , а 11.07.2013р. - перепустка Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба . (т.1 а.с.39)

Позивач ОСОБА_15 з 22 травня 1989 року був членом Українського республіканського добровільного товариства Автомотолюбителів, 09.02.2011 року йому видана перепустка Об'єднаного кооперативу автостоянок Дніпровський м. Києва автостоянка Дружба , а 11.07.2013р. - перепустка Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба . (т.1 а.с.42)

Як убачається з матеріалів справи, згідно із Статутом Об'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок Дніпровський , прийнятим Загальними зборами уповноважених членів кооперативу від 18.12.1998р. протокол №1, зареєстрованим Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва за №04015 01.03.1999р., Об'єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок по зберіганню транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян, заснований згідно рішення виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів від 11.03.1980 №114, є добровільною громадською організацією, створеною громадянами України на базі діючих раніше 7-ми окремих автостоянок, у Дніпровському районі АДРЕСА_2. (т.1 а.с.43-46)

Згідно із Статутом Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба , затвердженим Позачерговими загальними зборами членів Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба протоколом №03/11-2014 від 20.11.2014, зареєстрованим за №10671050003019198, Обслуговуючий кооператив автостоянки Дружба створений колишніми членами районного товариства "Автомотолюбитель УРСР" та членами Об'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок Дніпровський на базі діючої автостоянки Дружба , розташованої по вул. Стальського, 29, м. Київ, 02139 у Дніпровському районі м. Києва, та на підставі рішення Установчих зборів (протокол №1 від 05.06.2013). (т.1 а.с.47-57)

Відповідно до ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно заяви про зміну підстав позову, позивачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 звернулися до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, як громадяни, яким, серед інших, було виділено земельну ділянку для облаштування автостоянки, з тих підстав, що оскаржуваним рішенням КМР порушуються їх права, як користувачів земельної ділянки.

Частиною 3 ст.12 та частиною 1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 4 та 5 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи вироком суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються наступні умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

Як роз'яснено у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за №14 Про судове рішення у цивільній справі , оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третя статті 61 ЦПК), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2009р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. (справа №4/463-30/32), в задоволенні позовних вимог Об'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації Колективних автостоянок Дніпровський до Київської міської ради та до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про спонукання вчинити дії - відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2010р. (справа №16/280), позов Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради доОб'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок Дніпровський про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки - задоволено повністю. Зобов'язано Об'єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок Дніпровський (02139 м.Київ, вул.Стальського,29, індиф. код 22870782) звільнити земельну ділянку площею 14900м2 розташовану за адресою: м.Київ. вул.Стальського, 29 та привівши її у придатний для використання стан.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2013р. (справа №910/5252/13), яке в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили, в задоволенні позу Об'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації Колективних автостоянок Дніпровський до Київської міської ради про визнання про визнання недійсним рішення Київської міської ради №944/7180 від 15.02.2011р. - відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2017р. (справа №910/1755/16), позов Комунального підприємства Київпастранс до Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба , третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Київська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками - задоволено частково. Зобов'язано Обслуговуючий кооператив автостоянки Дружба (02139, м. Київ, вул. С.Стальського, 29 код ЄДРПОУ 38730579) усунути перешкоди у користуванні Комунальним підприємством Київпастранс (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2 код ЄДРПОУ 31725604) земельними ділянками за кадастровими номерами НОМЕР_5, НОМЕР_6 та НОМЕР_7 по АДРЕСА_1 шляхом звільнення вказаних земельних ділянок, на яких розміщена та функціонує автостоянка за адресою вул. Стальського, 29 у Дніпровському районі м. Києва від розташованих на них будинків, будинку з боксами, огорожі, ремонтного боксу, системи освітлення, котла електричного, котла отоплюваного, мотора редуктора, дверей і грат, драбини, площадки, шлагбауму, які використовуються для розміщення та експлуатації автостоянки. В решті позову відмовити.

Зазначеними вище судовими рішеннями встановлено наступне:

Рішенням Виконавчого комітету народних депутатів Київської міської ради від 17.07.1978 №1028/19 Про відведення земельної ділянки виконавчому комітету Дніпровської райради народних депутатів під влаштування відкритої автостоянки відведено виконкому Дніпровської райради народних депутатів земельну ділянку по вул. Стальського, площею приблизно 0,5 га в тимчасове користування під влаштування відкритої автостоянки.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради народних депутатів від 11.03.1980 №114 з метою впорядкування будівництва і експлуатації кооперативнихколективних автостоянок району, а також приведення їх фінансово - господарській діяльності в сувору відповідність з діючим законодавством, вирішено провести об'єднання автостоянок, у зв'язку з чим створити об'єднаний кооператив по будівництву і експлуатації колективних автостоянок Дніпровського району з одним правлінням кооперативу і однією бухгалтерією з повним підпорядкуванням виконкому.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради народних депутатів від 28.01.1986 №80 „Про відведення земельної ділянки в тимчасове користування для розширення відкритої автостоянки „Дружба" та влаштування індивідуальних транспортних засобів" було відведено земельну ділянку площею 0,5 га по вул. Стальського районному товариству „Автолюбитель". Однак, дане рішення не підтверджує те, що саме позивачу було відведено земельну ділянку.

Копії вищенаведених рішень виконавчих комітетів також наявні в матеріалах справи, що розглядається (т.1 а.с. 62-65), та були досліджені судом під час розгляду справи по суті.

Виходячи зі змісту наведених рішень убачається, що питання стосовно передачі в користування спірної земельної ділянки по вул. Стальського, 29 Об'єднаному кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок Дніпровський , Обслуговуючому кооперативу автостоянки Дружба чи позивачам у даній справі, не вирішувалось, що підтверджує відсутність прав у позивачів на спірну земельну ділянку.

В розрізі даного спору, для визначення порядку відведення земельної ділянки необхідно керуватись Земельним Кодексом Української РСР від 08.07.1970, в редакції від 14 жовтня 1977 року.

Так, ст. 10 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 передбачено право міських Рад депутатів трудящих, їх виконавчим комітетам в межах міста надання в користування, а також вилучення земельних ділянок для державних або громадських потреб відповідно до статей 16, 37, 38 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 16 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970, надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970, право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Також вказаними вище судовими рішеннями у справі №910/1755/16 встановлено, що листом Республіканського добровільного товариства "Автолюбитель УРСР" від 19.07.1990 №31 автостоянка "Дружба" була передана до Об'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок "Дніпровський".

Проте, діючим на той час земельним законодавством будь-які товариства не були наділені повноваженнями по передачі земельних ділянок юридичним та/або фізичним особам. Навпаки, згідно з ст.16, 20 Земельного кодексу УРСР надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення на підставі рішення виконавчого комітету районної або міської ради народних депутатів, надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки, право користування засвідчується відповідним рішенням або актом, отже вказаний лист товариства Автомотолюбитель УРСР про передачу Позивачу автостоянок не може бути правовою підставою для виникнення у Позивача прав на земельну ділянку.

В подальшому до земельного законодавства неодноразово вносилися зміни .

Так, згідно із вимогами статей 23, 24 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990), право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів, форма яких встановлюється встановлюються Верховною Радою Української РСР.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за нормами земельного законодавства України, що діяло з 1978 року (часу прийняття КМР рішення №1028/19) та до часу звернення позивачів з даним позовом до суду, правовоюпідставою для користування земельною ділянкою є відповідний правовстановлюючий документ, а право таке підлягає державній реєстрації.

Однак,докази набуття позивачами та/або юридичними особами, учасниками/засновниками яких були б позивачі, спірної земельної ділянки в користування у відповідності до діючого законодавства, - відсутні.

Слід також зауважити, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2013р. (справа №910/5252/13), Об'єднаному кооперативу по будівництву та експлуатації Колективних автостоянок Дніпровський вже було відмовлено в задоволенні позову до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради №944/7180 від 15.02.2011р., з підстав неподання позивачем доказів, які б підтверджували, що кооператив має якісь права на вказану земельну ділянку, що дана земельна ділянка надавалась йому у власність, користування, оренду, що він є правонаступником товариства Автомотолюбитель УРСР .

Більше того, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на час розгляду даної справи Об'єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок Дніпровський та Обслуговуючий кооператив автостоянки Дружба є самостійними юридичними особами, останній згідно реєстру, не є правонаступником першого. (т.5 а.с.47-50, 51-54)

Сам факт наявності в статуті Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба положення про те, що він створений на базі діючої автостоянки Дружба , розташованої по вул. Стальського, 29, м. Київ, 02139 у Дніпровському районі м. Києва, не може слугувати доказом того, що даному кооперативу в передбаченому законом порядку була виділена оспорювана земельна ділянка.

Також вказаними вище судовими рішеннями у справі №910/1755/16 встановлено наступне:

Згідно із розпорядженням Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 28.11.2001 №140 існуючій автостоянці "Дружба" присвоєна поштова адреса: вул. Стальського, 29, м. Київ, 02139, Україна.

15.12.2011 VIII сесією VI скликання Київської міської ради прийнято рішення №944/7180 "Про надання та передачу комунальному підприємству "Київпастранс" земельних ділянок для реконструкції лінійно-диспетчерської станції, перенесення споруд маслогосподарства з прибудовою торговельно-складських приміщень та будівництвом паркінгу на АДРЕСА_1".

Зазначеним рішенням, зокрема, надано КП "Київпастранс", за умови виконання п. 4 цього рішення, в постійне користування земельні ділянки загальною площею 2,02 га для реконструкції лінійно-диспетчерської станції, перенесення споруд маслогосподарства з прибудовою торговельно-складських приміщень та будівництвом паркінгу на АДРЕСА_1 у зв'язку із закріпленням за ним майна на праві повного господарського відання (наказ Головного управління з питань майна від 10.04.2002 № 30).

Згідно із п. 4.5 рішення № 944/7180 позивачу необхідно вирішити питання відшкодування відновної вартості зелених насаджень, висновок обстеження зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці (від 25.11.2009 № 966), перенесення існуючої автостоянки та інші питання майнових відносин, в установленому порядку.

Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 15.10.2012 серії НОМЕР_8 підтверджується, що КП "Київпастранс" є постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 0,3346 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 15.10.2012 серії НОМЕР_9 підтверджується, що КП "Київпастранс" є постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 1,6931 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

06.08.2012 між Київською міською радою (орендодавець) та КП "Київпастранс" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблений запис 15.10.2012 за №66-6-00612 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Як вбачається із матеріалів справи, земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_3 (площа 1,6931 га) та НОМЕР_1 (площа 0,3346 га) по АДРЕСА_1 перебувають у постійному користуванні КП "Київпастранс", згідно із державними актами від 15.10.2012 серії НОМЕР_9 та серії НОМЕР_8 відповідно, а земельна ділянка НОМЕР_10 (площа 7 601 кв.м.) за тією ж адресою перебуває у строковому платному користуванні (оренді) КП "Київпастранс" на підставі договору оренди земельної ділянки від 06.08.2012.Відтак, КП "Київпастранс" є законним користувачем зазначених земельних ділянок .

Копії вказаного вище оскаржуваного в даній справі рішення КМР та оспорюваних державних актів на право постійного користування земельною ділянкою також наявні в матеріалах справи, що розглядається (т.2 а.с.4-6, 35-37, т.1 а.с.68, 69, т.5 а.с.27-28, 31-32), та були досліджені судом під час розгляду справи по суті.

Виходячи з наведеного, суд вважає доведеним той факт, що стороною позивачів під час розгляду справи не надано обґрунтування які ж саме права позивачів, як фізичних осіб та/або членів Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба було порушено винесенням КМР оспорюваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однак, посилання позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 на те, що їм, серед інших, було виділено земельну ділянку для облаштування автостоянки, а оскаржуваним рішенням КМР порушуються їх права, як користувачів земельної ділянки, не підтверджені жодними належними, допустимими та достатніми доказами.

Як розяснено у 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року за № 14 Про судове рішення у цивільній справі , що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Суду не надано доказів того, що прийняте рішення VIII сесії VI скликання Київської міської ради №944/7180 певним чином порушує права та законні інтереси позивачів.

Що стосується викладених в позовній заяві доводів про те, що орган місцевого самоврядування не може скасовувати своє попереднє рішення або вносити до нього зміни, якщо за приписами цього рішення виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та інтересів, а суб'єкти цих правовідносин (в даному випадку - позивачі) заперечують проти їх зміни або припинення, суд вважає за необхідне зазначити, що законних прав чи інтересів позивачів оскаржуване рішення КМР не порушує, оскільки ані жодному з позивачів окремо, ані Обслуговуючому кооперативу автостоянки Дружба , членами якого наразі є позивачі, спірні земельні ділянки в користування у визначеному законом порядку не виділялися.

Стосовно тверджень позивачів про те, що оскаржуваним рішенням КМР були порушені й інші майнові права позивачів стосовно розташованого на території автостоянки майна кооперативу, оскільки, на виконання рішення господарського суду, виконавчою службою знищено всю інфраструктуру автостоянки, чим позивачам завдано значної майнової шкоди, слід зауважити, що згідно статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання, при цьому позивачі наділені правом звернутися за відшкодуванням завданої їм шкоди у визначеному законом порядку, в тому числі й з відповідним позовом до суду.

Крім того, в пункті 3 рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 17.07.1978 №1028/19, яким відвели виконкому Дніпровської районної Ради народних депутатів земельну ділянку по вул. С. Стальського площею близько 0,5га в тимчасове користування до її освоєння за призначенням, під влаштування відкритої автостоянки для автомашин, які знаходяться в користуванні окремих громадян, зазначено, що за першою вимогою виконкому міськради звільнити земельну ділянку без будь-якої компенсації з приведенням її в належний стан (т.1 а.с.62), а пунктом 2 рішення Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 28.01.1986 №80, згідно із яким відвели районному товариству Автомотолюбитель УССР земельну ділянку площею 0,5га по вул. Стальського, 29 для розміщення автостоянки Дружба , передбачено, що за першою вимогою міськвиконкому та райвиконкому районне товариство Автомотолюбитель УССР зобов'язане звільнити земельну ділянку автостоянки і привести її в належний санітарний стан (т.1 а.с.64).

З наведеного вбачається, що спірна земельна ділянка була відведена первинно Дніпровській районній раді народних депутатів, а в подальшому - районному товариству Автомотолюбитель УРСР у короткострокове тимчасове користування, як це було передбачено статтею 20 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 року.

Пунктом 5 рішення КМР №944/7180 визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17.07.78 за №1028/19.

Отже, фактично в оскаржуваному рішенні VIII сесії VI скликання Київської міської ради №944/7180 йдеться про зміну намірів щодо надання земельних ділянок під розташування автостоянки та прийнято нове рішення, про надання спірних земельних ділянок КП Київпастранс для реконструкції лінійно-диспетчерської станції, перенесення споруд маслогосподарства з прибудовою торговельно-складських приміщень та будівництвом паркінгу на АДРЕСА_1.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Вказане рішення Київської міської ради №944/7180 від 15.12.2011 Про надання та передачу комунальному підприємству Київпастранс земельних ділянок для реконструкції лінійно-диспетчерської станції, перенесення споруд масло-господарства з прибудовою торговельно-складських приміщень та будівництвом паркінгу на АДРЕСА_1 прийняте з додержанням вимог діючого законодавства та в межах наданих Київській міській раді повноважень, у тому числі й визначених пунктом 34 статті 26, статтею 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні .

За змістом ст. 15 ЦК України Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. ( ст. 5 ЦПК України)

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правовоїохорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які несуперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України і, відповідно, до застосування судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих спорів.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли, особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що міститься в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду є недостатньою.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Як роз'яснено у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З аналізу положень статей 256, 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Аналогічний правовий висновок, висловлений у постановах Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 6-43цс17.

Визначення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Тобто позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення у справах ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії від 20 вересня 2011 року, Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства від 22 жовтня 1996 року).

Враховуючи, що в межах даного спору судом не встановлено факту порушення суб'єктивного цивільного права особи, яка звернулась за його захистом, у зв'язку з чим відсутні підстави для надання оцінки обставинам дотримання позивачами строків позовної давності для звернення з цим позовом до суду, з урахуванням поданої до суду відповідної заяви з боку відповідачів у справі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ч.2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо БегеерБ.В. проти Нідерландів ( Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands ) від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). ( ст.89 ЦПК України)

З огляду на викладене, виходячи з встановлених фактичних обставин справи, з урахуванням положень наведених вище норм земельного законодавства, враховуючи, що відповідач - Київська міська рада в розрізі даного спору діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вимоги про визнання недійсними державних актів акт на право постійного користування земельною ділянкою є похідними від першої вимоги позову, при цьому дані акти видані у встановленому законом порядку та самостійні підстави для визнання їх недійсними - відсутні, тому суд приходить до висновку, що позовКопко ОСОБА_19, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Київської міської ради, Комунального підприємства Київпастранс , Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської Ради, третя особа Обслуговуючий кооператив автостоянка Дружба про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивачів у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

Враховуючи наведене та керуючись стос. 10, 16, 20 Земельного Кодексу Української РСР від 08.07.1970, ст.ст. 23, 24 Земельного кодексу України в редакції від 18.12.1990, ст.ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 26, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 2-5, 12, 13, 76-83 , 89, 133, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Київської міської ради, Комунального підприємства Київпастранс , Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської Ради, треті особи: Обслуговуючий кооператив автостоянка Дружба , Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень ч.1 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я