Рішення

від 22.03.2010 по справі 2-185/10

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-185/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМенеМ УкрАїНи

22 березня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Бондаренко В.М.,

при секретарі Троян В.Б.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа - Відділ державної виконавчої служби Тернівського управління юстиції про стягнення заборгованості та пені за невиплачені аліменти,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року представник позивачки звернулась з позовом до ОСОБА_3, в подальшому уточнивши його, в якому просила стягнути на користь ОСОБА_6 заборгованість по аліментам у розмірі 8 398,75 гривень та пеню у розмірі 33 950,35 гривень. В обґрунтування позову зазначила, що постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області № АЕ-32 від 28 квітня 1996 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 стягнуті аліменти у розмірі 1-3 частини зі всих видів заробітку, але не менш 25% мінімальної заробітної плати на місяць на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 08 квітня 1996 року до досягнення дітьми повноліття. У зв язку з тим, що старший син ОСОБА_6 досяг повноліття, остання звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів вже на повнолітню дитину та щодо зміни розміру аліментів на неповнолітню дитину. Так, рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10.05.2007 року змінено розмір стягнутих аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_10 та стягнено у твердій грошовій сумі у розмірі 300,00 гривень починаючи з 01.04.2007 року щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а також стягнуті аліменти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 на утримання повнолітньої дитини: ОСОБА_11, який продовжує навчання у твердій грошовій сумі у розмірі 200,00 гривень починаючи з 26.02.2007 року щомісячно до закінчення навчання, або до досягнення 23 річного віку при умовах, що ОСОБА_11 буде продовжувати навчання. 27.05.2008 року державним виконавцем на підставі рішення суду від 10.05.2007 року була винесена постанова про припинення стягнення аліментів по виконавчому листу АЕ-32 від 28 квітня 1996 року. Згідно цієї постанови заборгованість по виконавчому листу АЕ-32 від 28 квітня 1996 року станом на 10.05.2007 року становить 6 410,00 гривень, яка залишається не сплаченою. Тому розмір пені по виконавчому листу АЕ-32 від 28 квітня 1996 року складає 27 242,50 гривень. Розмір заборгованості по виплаті аліментів у твердій грошовій сумі на утримання ОСОБА_10 становить 1200,00 гривень, а розмір пені - 3 828,00 гривень. Розмір заборгованості по виплаті аліментів у твердій грошовій сумі на утримання ОСОБА_11 становить 788,75 гривень, а розмір пені - 2 879,85 гривень. Зазначене і змушує її звернутися до суду.

У судовому засіданні представники позивачки підтримали уточнені позовні вимоги на підставах та доводах викладених у позові.

Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі на тих підставах, що боржник по виконавчим листам про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання синів проводив регулярно, без утворення заборгованості. Тоді як по виконавчому листу АЕ-32 від 28 квітня 1996 року державним виконавцем заборгованість у сумі 6 410,00 гривень була перерахована, так як буди надані державному виконавцю відповідні декларації про доходи боржника за той час, що він не працював. Тому заборгованість по аліментам по виконавчому листу АЕ-32 від 28 квітня 1996 року станом на 15.03.2002 року становила 2 888,59 грн, яку він щомісячно погашав, разом з черговими аліментами виходячи із своїх доходів, як приватного підприємця. Про це свідчить щомісячний розмір нарахованих державним виконавцем аліментів та сум перерахованих боржником аліментів на користь стягувачки відповідно до довідки державного виконавця від 14.01.2010 року. Станом на квітень 2007 року заборгованість по черговим аліментам становила 99,77 гривень. На даний час в добровільному порядку на погашення заборгованості у сумі 2 888,59 грн боржник перерахував позивачки 961,37 гривень. Вважають, що взагалі не має підстав для нарахування пені на заборгованість по аліментам, так як сплата аліментів у твердій грошовій сумі проводилась і проводиться відповідачем щомісячно без виникнення заборгованості, тоді як сплата аліментів у встановленому розмірі та заборгованості по ним, який передував до них, проводилась також щомісячно відповідно до одержаних доходів.

У судовому засіданні представник третьої особи вважала, що позовні вимоги також не підлягають задоволенню, так як боржник ОСОБА_3 регулярно платив та платить аліменти в добровільному порядку, претензій або скарг зі сторони позивачки не надходять. Так, суду пояснила, що на виконанні знаходився виконавчий лист АЕ-32 від 28 квітня 1996 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 аліментів у розмірі 1-3 частини з усих видів заробітку, але не менш 25% мінімальної заробітної плати на місяць на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 08 квітня 1996 року до досягнення дітьми повноліття. За час виконання постанови суду від 28.04.1996 року боржник повідомлявся державним виконавцем про наявну заборгованість по аліментам станом на 14.04.2003 року без суми, станом на 01.07.2004 року у розмірі 3728,00 грн та станом на 19.10.2005 року у сумі 7 343,67 грн. Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Тернівського управління юстиції Дніпропетровської області від 27.05.2008 року виконавче провадження щодо примусового виконання постанови суду від 28 квітня 1996 року було закінчено на підставі п. 4 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження та виконавчий лист повернутий до суду, у зв язку зі зміною розміру аліментів на підставі рішення суду від 10.05.2007, станом на 10.05.2007 року заборгованість по зазначеному виконавчому листу значилась у розмірі 6 410,00 грн., але дана сума не є вірною. На підставі заяв ОСОБА_6 від 30.07.2007 року відкриті два виконавчі провадження на підставі виконавчого листа № 2-1100 від 10.05.2007 року про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 300,00 грн та на утримання повнолітньої дитини у розмірі 200,00 грн. Стягнення по зазначеним виконавчим листам проводилось щомісячно, без виникнення заборгованості. Постановою державного виконавця від 21.01.2010 року виконавче провадження стосовно стягнення аліментів на користь повнолітнього ОСОБА_11 закінчено на підставі п. 6 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження у зв язку з закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення. Стосовно заборгованості у розмірі 6 410,00 грн., яка виникла по виконавчому листу АЕ-32 від 28 квітня 1996 року пояснила, що на даний час зазначена заборгованість була перерахована, в рамках пред явлених нових виконавчих листів, так як боржником були надані документи, які підтверджували його матеріальне становище, так як він був приватним підприємцем та хворів. Так, боржнику з березня 2002 року були перераховані щомісячні аліменти, які по квитанціям він сплачував добровільно, та про це свідчить рух нарахованих та сплачених аліментів по довідці-розрахунку від 14.01.2010 року. Станом на квітень 2007 року заборгованість становила 99,77 грн, тоді як відповідно до відмітки Центу зайнятості м. Тернівка станом на 15.03.2002 року залишалась несплаченою ще заборгованість 2 889,59 грн., яку боржник сплачує на даний час в добровільному порядку.

Вислухавши пояснення сторін, представників сторін, третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у позовних вимогах слід відмовити за наступних підстав.

У судовому засіданні було встановлено, що згідно постанови Тернівського міського суду Дніпропетровської області № АЕ-32 від 28 квітня 1996 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 стягнуті аліменти у розмірі 1-3 частини з усих видів заробітку, але не менш 25% мінімальної заробітної плати на місяць на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 08 квітня 1996 року до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10.05.2007 року змінено розмір стягнутих аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_10 та стягнено у твердій грошовій сумі у розмірі 300,00 гривень починаючи з 01.04.2007 року щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а також стягнуті аліменти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 на утримання повнолітньої дитини: ОСОБА_11, який продовжує навчання у твердій грошовій сумі у розмірі 200,00 гривень починаючи з 26.02.2007 року щомісячно до закінчення навчання, або до досягнення 23 річного віку при умовах, що ОСОБА_11 буде продовжувати навчання, яке на час розгляду справи є чинним.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 27.05.2008 року виконавче провадження щодо примусового виконання постанови суду від 28 квітня 1996 року закінчено на підставі п. 4 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , у зв язку зі зменшенням розміру аліментів з 1-3 частини до твердої грошової суми у розмірах 300,00 грн та 200,00 грн шляхом припинення стягнення аліментів по виконавчому листу АЕ -32 від 26.04.1996 року, з визначенням заборгованості по аліментам станом на 10.05.2007 року у розмірі 6 410,00 грн. Тоді як відповідно п. 4 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у випадку скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. А виконавчий лист АЕ-32 від 28 квітня 1996 року, який не відкликався Тернівським міським судом Дніпропетровської області та не визнавався таким, що не підлягає виконанню, був повернутий 02 червня 2008 року Тернівському міському суду.

На підставі заяв ОСОБА_6 від 30.07.2007 року постановами державного виконавця ВДВС Тернівського міського управління юстиції відкриті від 30.07.2007 року два виконавчі провадження на підставі виконавчих листів за № 2-1100 від 10.05.2007 року про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітнього ОСОБА_10 у розмірі 300,00 грн та повнолітнього - ОСОБА_11 у розмірі 200,00 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Тернівського міського управління юстиції від 21.01.2010 року виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 на утримання повнолітнього - ОСОБА_11 у розмірі 200,00 грн. закінчено на підставі п. 6 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження у зв язку з закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення.

Відповідно до ст. 194 Сімейного Кодексу України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Суду доведено, що виконавчий лист АЕ -32 від 26.04.1996 року по якому значилась заборгованість у розмірі 6 410,00 грн. по аліментам станом на 10.05.2007 року, яка в подальшому була перерахована державним виконавцем та станом на 01 квітня 2007 року залишалась у розмірі 99,77 грн, з несплаченою заборгованістю згідно відмітки Центу зайнятості м. Тернівка станом на 15.03.2002 року у розмірі 2 889,59 грн., був повернутий до Тернівського міського суду 02 червня 2008 року. Тобто, державним виконавцем, після повернення виконавчого листа до суду, боржник був звільнений від обов язків виконання рішення суду, та сплачує зазначену заборгованість в добровільному порядку. Тоді, як попередження державного виконавця про наявну заборгованість станом на 14.04.2003 року без суми, станом на 01.07.2004 року у розмірі 3728,00 грн та станом на 19.10.2005 року у сумі 7 343,67 грн., які направлялися державним виконавцем в рамках виконання зазначеного виконавчого провадження, не містять доказів щодо належного отримання боржником зазначених повідомлень, та не можуть бути прийняті судом як належні докази.

Відповідно до ст. 196 Сімейного Кодексу України відповідальність за прострочення сплати аліментів наступає при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно довідок-розрахунків державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Тернівського управління юстиції Дніпропетровської області від 14.01.2010 року стягнення аліментів у твердих грошових сумах відбувається та відбувалось боржником ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 щомісячно відповідно до розмірів встановлених рішенням суду, без виникнення заборгованості.

Таким чином, суд повно і всебічно з ясував усі обставини справи та дав оцінку усім наявним доказам у справі, які дають підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 194, 196 СК України, ст. ст. 10, 57-61, 76, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа - Відділ державної виконавчої служби Тернівського управління юстиції про стягнення заборгованості та пені за невиплачені аліменти - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: В.М. Бондаренко