Постанова

від 14.08.2018 по справі 906/1130/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/1130/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Варави Ю.В.,

представників учасників справи:

позивача: Лук'янчук Ю.М.,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Тимошенко О.М., Огороднік К.М., Саврій В.А.

від 15.05.2018

за позовом Малого підприємства "Стандарт"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про визнання іпотеки припиненою,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Мале підприємство "Стандарт" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - Відповідач, Банк) про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №1187, укладеним 1 березня 2007 року між Позивачем та Відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Добролежою Л.Г., зареєстрованим в реєстрі за №1187 (далі - Іпотечний договір), та припинення обтяження нерухомого майна за Іпотечним договором шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:

- нежиле приміщення - магазин загальною площею 145,3 м 2 , що знаходиться за адресою: вул. Гастело, 16 у м. Коростені Житомирської області, та належить Позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу №3213 від 21.04.2006, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Добролежою Л.Г., право власності на яке зареєстровано в державному Комунальному підприємстві "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" 12 травня 2006 року за реєстраційним №14074777 в книзі № 95, номер запису 6210;

- нежиле приміщення - магазин загальною площею 204,8 м 2 , що знаходиться за адресою: вул. Білокоровецьке шосе, 27-а в м. Коростені Житомирської області, та належить Позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу №3205 від 21.04.2006, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Добролежою Л.Г., право власності на яке зареєстровано в державному Комунальному підприємстві "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" 11 травня 2006 року за реєстраційним № 2352610 в книзі №91, номер запису 6598;

- нежиле приміщення - магазин загальною площею 197,8 м 2 , що знаходиться за адресою: вул. Набережна, 32-а в м. Коростені Житомирської області, та належить Позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу №3215 від 21.04.2006, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Добролежою Л.Г., право власності на яке зареєстровано в державному Комунальному підприємстві "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" 12 травня 2006 року за реєстраційним №14066524 в книзі №3, номер запису 361.

2. Позов мотивований посиланням на положення частини 1 статті 598, 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 3, статті 17 Закону України "Про іпотеку" та обставини виконання Позивачем зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії №283/1-108 від 01.03.2007 (далі - Кредитний договір), у забезпечення виконання яких укладено Іпотечний договір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.02.2018 у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення мотивовано встановленням обставин відсутності припинення зобов'язань Позивача перед Банком за Кредитним договором з огляду на наявність у Позивача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 31 жовтня 2013 року.

5. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову.

6. Постанова мотивована тим, що Позивач виконав рішення суду у справі №906/1177/13, сплативши Банку визначену в зазначеному рішенні суму боргу, а інших доказів існування заборгованості Позивача перед Банком матеріали справи не містять. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини припинення зобов'язань Позивача перед Банком у зв'язку з повним погашенням заборгованості за Кредитним договором встановлені судом у справі №906/359/15.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

7. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. У касаційній скарзі Відповідач заперечує проти висновку суду апеляційної інстанції про виконання Позивачем у повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором, посилаючись на наявність заборгованості з процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені, інфляційних і 3% річних, а також на наявність невиконаних зобов'язань за Іпотечним договором.

9. Також Відповідач вважає безпідставними у даному спорі доводи Позивача щодо пропуску Відповідачем позовної давності, адже пропуск зазначеного строку не зумовлює припинення зобов'язань відповідно до положень Цивільного кодексу України. Водночас Відповідач зазначає про наявність обставин, передбачених частиною 2 статті 264 Цивільного кодексу України, та відсутність заяв про пропуск позовної давності за Кредитним договором у справах №906/1177/13 і №906/359/15.

10. Крім того Відповідач посилається на положення частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та неправильне врахування судом апеляційної інстанції посилання Позивача на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.11.2017 у справі №906/359/15.

11. Позивач подав обґрунтування законності та обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції, зазначивши про належне виконання ним Кредитного договору, у зв'язку з чим Іпотечний договір має бути припиненим. При цьому Позивач послався на правові позиції Верховного Суду в інших справах.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. На підставі Кредитного договору Банк надав Позивачу в тимчасове користування грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості за кредитом у сумі 650000,00 грн. зі сплатою 18% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 28 лютого 2012 року.

13. Відповідно до пункту 2.4 Кредитного договору зобов'язання Позивача за Кредитним договором включають в себе, зокрема, сплату процентів за користування кредитом.

14. Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та Позивачем укладений Іпотечний договір, за яким передано в іпотеку належне Позивачу майно.

15. Згідно з пунктами 1.1, 1.4 Іпотечного договору ним забезпечується виконання усіх зобов'язань за Кредитним договором, у тому числі зобов'язань щодо повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом, суми можливої неустойки.

16. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.10.2013 у справі №906/1177/13 стягнуто з Позивача на користь Банку 871827,30 грн., у тому числі 644524,19 грн. основного боргу за Кредитним договором, 214194,77 грн. заборгованості за відсотками, 13108,34 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків. У наведеному судовому рішенні зазначено, що стягувана заборгованість утворилась станом на день розгляду справи. На виконання судового рішення видано наказ від 20.11.2013.

17. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.11.2015 у справі №906/359/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором у рахунок задоволення грошових вимог Банку за Кредитним договором у загальній сумі 871827,30 грн. Зазначений борг виник станом на 31 жовтня 2013 року та щодо його стягнення прийнято рішення у справі №906/1177/13. На виконання судового рішення видано наказ №906/359/15 від 08.12.2015.

18. Постановою державного виконавця від 06.09.2017 виконавче провадження №41284421 закінчено у зв'язку з виконанням наказу №906/1177/13 від 20.11.2013 у повному обсязі згідно з платіжним дорученням №1684 від 04.09.2017, яким Позивач перерахував Банку кошти у визначеному судовим рішенням розмірі.

19. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.11.2017 у справі №906/359/15 визнано наказ №906/359/15 від 08.12.2015 про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором таким, що не підлягає виконанню. В ухвалі суд дійшов висновку про повне погашення заборгованості за Кредитним договором, у зв'язку з чим припинились зобов'язання Позивача перед Банком зі сплати коштів, визначених рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.11.2015. Наведений висновок суду ґрунтується на тому, що Позивач виконав судові рішення у справах №906/1177/13 і №906/359/15, сплативши Банку визначену в зазначених рішенням суму коштів.

20. Позивач не надав доказів виконання ним зобов'язань у частині сплати відсотків за користування кредитом за Кредитним договором у період з 31.10.2013 по 04.09.2017.

21. Натомість Відповідач не надав доказів існування заборгованості Позивача перед Відповідачем, подання позовної заяви щодо неналежного виконання чи невиконання умов Іпотечного договору зі сторони Позивача, а також існування судового рішення за таким позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

22. Цивільний кодекс України

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права…

7) припинення правовідношення.

Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. …

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов'язання

1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою … заставою …

Стаття 548. Загальні умови забезпечення виконання зобов'язання

1. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. …

Стаття 549. Поняття неустойки

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. …

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 550. Підстави виникнення права на неустойку

1. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. …

Стаття 572. Поняття застави

1. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 575. Окремі види застав

1. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. …

Стаття 593. Припинення права застави

1. Право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; …

Стаття 598. Підстави припинення зобов'язання

1. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. …

Стаття 599. Припинення зобов'язання виконанням

1. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610. Порушення зобов'язання

1. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов'язання

1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: …

3) сплата неустойки; …

Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. …

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 1048. Проценти за договором позики

1. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. …

Стаття 1050. Наслідки порушення договору позичальником

1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. …

Стаття 1054. Кредитний договір

1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. …

23. Закон України "Про іпотеку"

Стаття 1. Визначення термінів

… іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; …

основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; …

іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;

іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням;

боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання; …

Стаття 3. Виникнення, застосування і пріоритет іпотеки

… Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. …

Стаття 7. Вимоги, які забезпечуються іпотекою

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. …

Стаття 17. Підстави припинення іпотеки

Іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; …

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

24. Суд виходить з того, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання за договором, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України.

25. Суд враховує, що згідно з положеннями статті 593 Цивільного кодексу України, статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку" застава (іпотека) як забезпечувальне зобов'язання, що має похідний характер від основного зобов'язання, зокрема, припиняється у разі припинення виконанням зобов'язання, виконання якого забезпечене іпотекою.

26. Суд погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням застави (іпотеки), адже за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості застава (іпотека) припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов'язання.

27. При цьому з огляду на положення статей 509, 526, 598 Цивільного кодексу України, статей 1, 7 Закону України "Про іпотеку" Суд зазначає, що іпотека припиняється лише у разі припинення у повному обсязі основного зобов'язання, забезпечення якого передбачено іпотечним договором. Тобто часткове припинення основного зобов'язання, зокрема шляхом його виконання, за загальним правилом, не має наслідком припинення забезпечувального зобов'язання.

28. Водночас Суд звертає увагу, що відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто при зверненні з позовом про визнання припиненою іпотеки за Іпотечним договором на Позивача покладений тягар доведення обставин повного припинення зобов'язань за Кредитним договором у зв'язку з їх виконанням. Натомість Відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів Позивача.

29. З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин Суд вбачає, що Позивач довів погашення ним боргу за Кредитним договором, який виник станом на 31 жовтня 2013 року та щодо якого прийнято судові рішення у справі №906/1177/13 та у справі №906/359/15. Натомість Відповідач не надав жодних доказів щодо наявності іншої заборгованості Позивача за Кредитним договором.

30. Відтак Суд відхиляє викладені у касаційній скарзі доводи щодо наявності заборгованості з комісії, пені, інфляційних і 3% річних, а також наявності невиконаних зобов'язань за Іпотечним договором, адже такі обставини не були встановлені під час розгляду справи на підставі наданих сторонами доказів ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції. Тобто наведені аргументи зводяться до встановлення судом касаційної інстанції інших обставин, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, що не входить до визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи.

31. Водночас з огляду на положення наведеної процесуальної норми, Суд не приймає до уваги аргументи Відповідача щодо відсутності пропуску ним позовної давності щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором, адже встановлення зазначених обставин не визначено підставою для висновків суду першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даного спору.

32. Разом з тим, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53-55), Суд вважає хибним посилання суду першої інстанції на ненадання Позивачем доказів виконання ним зобов'язань у частині сплати відсотків за користування кредитом за Кредитним договором у період з 31.10.2013 по 04.09.2017, зважаючи на встановлені судами у даній справі обставини щодо визначеного Кредитним договором кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом не пізніше 28 лютого 2012 року.

33. Виходячи з викладеного, Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для визнання припиненою іпотеки за Іпотечним договором, оскільки наданими Позивачем доказами підтверджено виконання ним зобов'язань за Кредитним договором, а Відповідач не довів шляхом подання відповідних доказів свої заперечення щодо наявності невиконаних зобов'язань за Кредитним договором та Іпотечним договором.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не спростував висновки суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

35. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

36. Понесені Відповідачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Висновки про правильне застосування норм права

37. Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання за договором, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України.

38. Згідно з положеннями статті 593 Цивільного кодексу України, статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку" застава (іпотека) як забезпечувальне зобов'язання, що має похідний характер від основного зобов'язання, зокрема, припиняється у разі припинення виконанням зобов'язання, виконання якого забезпечене іпотекою. При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням застави (іпотеки), адже за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості застава (іпотека) припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов'язання.

39. Водночас з огляду на положення статей 509, 526, 598 Цивільного кодексу України, статей 1, 7 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється лише у разі припинення у повному обсязі основного зобов'язання, забезпечення якого передбачено іпотечним договором. Тобто часткове припинення основного зобов'язання, зокрема шляхом його виконання, за загальним правилом, не має наслідком припинення забезпечувального зобов'язання.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відмовити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №906/1130/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач