Рішення

від 13.08.2018 по справі 902/305/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" серпня 2018 р. Cправа № 902/305/18

Суддя господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Южлитографметал", м.Одеса

до приватного підприємства "Гайсин-М'ясокомбінат", м.Гайсин Гайсинського району Вінницької області

про стягнення 60517,17 грн заборгованості згідно договору купівлі-продажу

представники сторін правом участі в судовому засіданні не скористалися

В С Т А Н О В И В :

В провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Южлитографметал" про стягнення з приватного підприємства "Гайсин-М'ясокомбінат" 60515,17 грн заборгованості, що нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №2/10-1 від 02.10.2015, з яких: 24468,11 грн - основний борг з урахуванням індексу інфляції, 1042,13 грн - відсотки та 35006,93 грн - пеня.

Ухвалою суду від 09.07.2018 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №902/305/18; розгляд справи №902/305/18 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання у справі №902/305/18 призначити на 06.08.2018.

Сторони правом участі в судовому засіданні не скористались, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином ухвалою суду від 09.07.2018, яка отримана представниками останніх 17.07.2018 та 07.08.2018 (відповідно), про що свідчать їх підписи на поштових повідомленнях про вручення кореспонденції за №2101801551554 та №2370001428194.

Разом з цим слід зазначити, що до суду засобами електронного зв'язку за підписом директора ТОВ "Южлитографметал" надійшло клопотання №6/08-1 від 06.08.2018 про розгляд справи по суті без участі його представника. Водночас останній повідомив суд про здійснення боржником оплати 20.07.20418 на суму 3000,00 грн, в підтвердження чого долучив платіжне доручення №293 від 20.07.2018.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення представників сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Частиною першою ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим, слід зазначити, що будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Окрім того суд зважає на положення ст. 248 ГПК України, яка встановлює строки розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У зв'язку з вищезазначеним, справа №902/305/18 розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02.10.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Южлитографметал" (продавець) та приватним підприємством "Гайсин-М'ясокомбінат" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №2/10-1(а.с.9).

Згідно п.1.1. договору, покупець зобов'язується передати у власність покупця товар: жерстяну банку та кришку у кількості та за ціною, визначеною у видаткових накладних, в яких фіксується кількість і ціна товару.

Пунктом 1.2 договору, передбачено, що видаткові накладні являються невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1 договору, оплата за товар сплачується в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця, в розмірі 100 % передоплати.

Згідно п.2.2. договору, датою поставки товару є дата виписки видаткових накладних.

Передача товару здійснюється на протязі 5 днів з моменту отримання 100 % передоплати (п.3.1. договору).

Згідно п.4.2. договору, в разі прострочи платежу, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до п.4.4. договору, оплата неустойки не звільняє винну сторону від виконання обов'язків по договору і відшкодування понесених другою стороною збитків.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що на виконання договору купівлі-продажу №2/10-1 від 02.10.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Южлитографметал" за видатковою накладною №РН0000150 від 13.07.2018 (а.с.10) передало приватному підприємству "Гайсин-М'ясокомбінат" товар: корпуси жерстяних банок №8 та жерстяних банок №12 з кришками на загальну суму 46181,88 грн разом з ПДВ.

Вказаний товар був переданий через представника покупця водія-експедитора ОСОБА_1, що діяв на підставі довіреності №65 від 13.07.2018 (а.с.11).

Оплату за поставлений товар згідно договору відповідач здійснив частково: 18.08.2016 на суму - 20000,00 грн та 22.02.2017 на суму - 5000,00 грн.

Відтак, непогашеною залишилася заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 21181,88 грн, що стало підставою звернення ТОВ "Южлитографметал" до останнього з претензією "про досудове врегулювання спору" №29/01-1 від 29.08.2017 (а.с.14), з вимогою оплати вказаної суми заборгованості в повному обсязі.

У відповідь на вказану претензію, листом №784 від 13.09.2017 (а.с.15) відповідач просив позивача не звертатись з позовом до суду, при цьому визнав наявність в нього заборгованості та запевнив позивача, що до 29.09.2017 погасить вказану заборгованість в повному обсязі.

Однак, вказана заборгованість в обсягах визнаних відповідачем в листі №784 від 13.09.2017погашена не була, 30.01.2018 останній перерахував ще 2000,00 грн.

Між сторонами, з метою визнання остаточної суми заборгованості станом на 31.03.2018 було складено акт звірки розрахунків (а.с.16), відповідно до якого заборгованість на користь ТОВ "Южлитографметал" складає 19181,88 грн.

Таким чином відповідач в порушення умов договору за поставлений товар не розрахувався, що і стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у ній відповідач згідно платіжного доручення №293 від 20.07.2018 сплатив позивачу ще 3000,00 грн, призначення платежу визначив: "оплата за жестяну банку згідно рах. б/н від 02.02.2017" .

З огляду на викладене сума основної заборгованості по вказаному договору станом на день розгляду справи в суді з урахуванням часткової проплати, становить 16181,88 грн (19181,88-3000,00=16181,88).

Дослідивши і оцінивши надані докази суд дійшов наступного висновку.

Згідно із п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір купівлі-продажу №2/10-1 від 02.10.2015, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 ЦК України).

Як вже встановлено судом договором №2/10-1 від 02.10.2015 сторонами передбачено попередню оплату товару.

За таких обставин відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України до даних правовідносин слід застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, якою визначено: "Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на те, що станом на час розгляду справи в суді відповідач не виконав свій обов'язок щодо повної оплати товару в строк, визначений п.2.1 договору купівлі-продажу №2/10-1 від 02.10.2015, а також протягом семи днів з моменту отримання претензії №29/01-1 від 29.08.2017, чим порушив ч.1 ст.693, ст.655 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав до задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 16181,88 грн.

Розглянувши вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Южлитографметал" щодо стягнення заборгованості в розмірі 3000 грн, судом встановлено, що дану суму приватне підприємство "Гайсин-М'ясокомбінат" перерахувало на користь позивача 20.07.2018 згідно платіжного доручення №293, тобто після відкриття провадження у даній справі. При цьому, як вже зазначалось, покупець призначенням платежу зазначив: "оплата за жестяну банку згідно рах. б/н від 02.02.2017".

З урахуванням зазначених обставин суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Окрім того, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 5286,23 грн інфляційних втрат, що нараховані за період з вересня 2016 по квітень 2018; 1042,13 грн 3% річних за період з серпня 2016 по 23 травня 2018 та 35006,93 грн - пені, що нарахована "за один рік".

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 35006,93 грн, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині з огляду на наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності із ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором .

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства .

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Пунктом п.4.2. договору визначено, що в разі прострочи платежу, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочки .

Однак враховуючи положення ст.530 ЦК України, а також обставини справи, зокрема, те, що претензія №29/01-1 від 29.09.2017 отримана ПП "Гайсин-М"ясокомбінат" 11.09.2017, суд дійшов висновку, що відповідач став боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати за отриманий товар починаючи з 19.09.2017.

Разом з цим, позивач, звертаючись з позовом до суду, здійснив нарахування пені за рік.

При цьому частина 6 статті 232 ГК України передбачає нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного суд доходить до висновку, що нарахування пені є правомірним за період, починаючи з 19.09.2017.

Здійснивши перерахунок ціни позову в цій частині за допомогою системи "Ліга Закон", суд дійшов висновку про задоволення позову про стягнення пені в розмірі 18689,60 грн за період з 19.09.2017 до 19.03.2018. З урахуванням викладеного в позові в частині стягнення 16317,33 грн слід відмовити.

Розглянувши вимоги щодо стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, та 3% річних, суд дійшов до наступних висновків.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд звертає увагу, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до розрахунку позивача, який міститься в позовній заяві, інфляційні втрати за період з вересня 2016 по квітень 2018 складають 5286,23 грн, а 3 % річних за період з серпня 2016 по 23 травня 2018 складають 1042,13 грн.

При цьому, як вже зазначалося вище, відповідач став боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання щодо повернення суми отриманої попередньої оплати за договором починаючи з 19.09.2017.

Суд, здійснивши розрахунок в системі "Ліга Закон" інфляційних втрат за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року, дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині, в розмірі 1533,16 грн. В задоволенні 3753,07 грн - інфляційних нарахувань слід відмовити.

Позов в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню в розмірі 411,28 грн за період з 19.09.2017 по 23.05.2018. В задоволенні 630,85 грн 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог, а докази документи на підтвердження того, що вжив всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини не довів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід також роз'яснити, що відповідно до положень частин 4 та 5 статті 240 ГПК України в зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершено розгляд справи, суд підписав рішення у справі №902/305/18 без його проголошення. Датою ухвалення рішення у даній справі, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Гайсин-М'ясокомбінат" (23700, вул.Плеханова, 26, м.Гайсин Гайсинського району Вінницької області; код ЄДРПОУ 34058430) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Южлитографметал" (вул.Привозна, 1, Застава-2, м.Одеса, 65098; код ЄДРПОУ 22456203) 16181,88 грн основного боргу; 1533,16 грн інфляційних втрат; 411,28 грн 3% річних; 18689,60 грн пені та 1762,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі №902/305/18 в частині стягнення 3000,00 грн заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №2/10-1 від 02.10.2015 закрити.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Повне рішення у справі №902/305/18 складено 13 серпня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ТОВ "Южлитографметал", 65098, вул.Привозна, 1, Застава-2, м.Одеса;

3 - відповідачу - ПП "Гайсин-М'ясокомбінат", 23700, вул.Плеханова, 26, м.Гайсин

Гайсинського району Вінницької області.