Постанова

від 13.08.2018 по справі 915/1996/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/1996/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Принцевської Н.М.,

суддів : Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Одеський апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

секретар судового засідання: Іванов І.В.;

представники учасників справи в судове засідання не з'явилися, про час дату та місце слухання справи повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ріал", м.Миколаїв

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2018 року (про заміну сторони у виконавчому провадженні)

у справі №915/1996/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", Київ

в особі Філії "Південне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", м.Миколаїв

до відповідача: Приватного підприємства "Ріал", м.Миколаїв

про стягнення 415193,24 грн.

заінтересована особа: ОСОБА_2, м.Горлівка

(суддя першої інстанції: Смородінова О.Г., дата та місце прийняття ухвали: 24.05.2018, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22)

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2018 здійснено процесуальне правонаступництво в справі №915/1996/15, замінено позивача - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ Банк Фінанси та Кредит ) в особі Філії "Південне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником - громадянкою України ОСОБА_2.

Замінено у виконавчому провадженні при примусовому виконанні наказу Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2016 у справі № 915/1996/15 про стягнення з Приватного підприємства "Ріал" (далі - ПП Ріал ) на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості за кредитним договором №120-07/МБ від 31.07.2007 в сумі: 7967 грн. 32 коп. - строкова заборгованість за процентами; 322344 грн. 58 коп. - прострочена заборгованість за процентами; 6847 грн. 92 коп. - пеня за період з 21.11.2014 по 09.11.2015; 5057 грн. 40 коп. - судовий збір, стягувача - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником - громадянкою України ОСОБА_2.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 б/н від 14.05.2018 (вх. №5817/18 від 16.05.2018) в частині заміни стягувача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на його правонаступника - ОСОБА_2 у наказі по справі №915/1996/15 - відмовлено.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, посилаючись на ст. 326, 327, 334 Господарського процесуального кодексу України та Закон України Про виконавче провадження , зазначив, що заявником доведено суду та підтверджено належними і допустимими доказами факт набуття ОСОБА_2 права вимоги до відповідача в даній справі за наказом господарського суду від 15.02.2016, з огляду на що, суд задовольнив заяву ОСОБА_2 в частині здійснення процесуального правонаступництва та заміни сторони у виконавчому провадженні.

Стосовно вимоги про заміну ПАТ Банк Фінанси та Кредит на ОСОБА_2 у наказі від 15.02.2016 по справі № 915/1996/15, суд відмовив у задоволенні заяви в цій частині з огляду на відсутність в чинному процесуальному законодавстві норм щодо можливості вчинення господарським судом таких процесуальних дій.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ПП Ріал звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2018, в якій просить вказану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі №915/1996/15.

Заявник апеляційної скарги вважає ухвалу суду першої інстанції безпідставною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Крім того, апелянт зазначає, що відсутність у заявника статусу фізичної-особи підприємця позбавляє суд можливості прийняти рішення про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 відкрито апеляційне провадження по справі №915/1996/15 за апеляційною скаргою ПП Ріал на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2018.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 розгляд апеляційної скарги ПП Ріал на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2018 призначено в судовому засіданні на 13.08.2018.

Заявник своїм правом згідно частини 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції.

Представники учасників справи в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належними чином.

Від представника заявника ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з тим, що про дату судового засідання йому стало відомо лише 10.08.2018.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, судова колегія вважає, що клопотання представника задоволенню не підлягає, а розгляд справи можливий за відсутності належним чином повідомлених учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ Банк Фінанси та Кредит в особі філії Південне регіональне управління ПАТ Банк Фінанси та Кредит звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ПП Ріал заборгованості за Кредитним договором №120-07/МБ від 31.07.2007 у сумі 415193 грн. 24 коп., з яких: 7967 грн. 32 коп. - строкова заборгованість за процентами; 322344 грн. 58 коп. - прострочена заборгованість за процентами; 84881 грн. 34 коп. - пеня за прострочення процентів.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2016 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ПП "Ріал" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором №120-07/МБ від 31.07.2007 в сумі: 7967 грн. 32 коп. - строкова заборгованість за процентами; 322344 грн. 58 коп. - прострочена заборгованість за процентами; 6847 грн. 92 коп. - пеня за період з 21.11.2014 по 09.11.2015; 5057 (п'ять тисяч п'ятдесят сім) грн. 40 коп. - судовий збір. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

15 лютого 2016 року на виконання вищевказаного рішення Господарським судом Миколаївської області видано відповідний наказ.

24.05.2016 державним виконавцем Заводського відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

23 жовтня 2017 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно з предметом якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальника, іпотекодавця та поручителя, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за кредитним договором, іпотечним договором, договором поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору (надалі за текстом - основні договори), надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (п. 2.1).

Відповідно умов вказаного договору новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1 цього договору, набуває наступні права кредитора за основними договорами: право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами щодо сплати боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у додатку № 1 до цього договору та визначених на момент набуття новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань у випадках та на умовах, встановлених основними договорами, відшкодування за договором страхування, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора відповідно до цього договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. До нового кредитора не переходить права на нарахування процентів за користування боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надані банку відповідно до умов основних договорів (п. 2.2).

Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 246060,00 грн. (не оподатковується ПДВ), надалі за текстом - ціна договору. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5 цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Пунктом 6.5 передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки) та нотаріального посвідчення.

Договір підписано обома сторонами, скріплено печаткою банку та 23 жовтня 2017 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. та зареєстровано в реєстрі за №2608.

Згідно додатку № 1 до вказаного договору Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами , новому кредитору банком, зокрема, передано право вимоги: за кредитним договором № 120-07/МБ від 31.07.2007 між кредитором ВАТ Банк Фінанси та Кредит та позичальником ПП РІАЛ .

Додаток № 1 підписано обома сторонами та скріплено печаткою банку.

Квитанція № ПН226472С1 від 20 жовтня 2017 року свідчить про сплату новим кредитором на користь банку 246060,00 грн.

16 травня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Миколаївської області з заявою (вх. № 5817/18), в якій просила суд:

- замінити стягувача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на його правонаступника ОСОБА_2 у справі № 915/1996/15;

- замінити стягувача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на його правонаступника ОСОБА_2 у наказі по справі № 915/1996/15;

- замінити стягувача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на його правонаступника - ОСОБА_2 у виконавчих провадження, відкритих на підставі наказу у справі № 915/1996/15.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2018 здійснено процесуальне правонаступництво в справі №915/1996/15, замінено позивача - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ Банк Фінанси та Кредит ) в особі Філії "Південне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником - громадянкою України ОСОБА_2.

Замінено у виконавчому провадженні при примусовому виконанні наказу Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2016 у справі № 915/1996/15 про стягнення з Приватного підприємства "Ріал" (далі - ПП Ріал ) на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості за кредитним договором №120-07/МБ від 31.07.2007 в сумі: 7967 грн. 32 коп. - строкова заборгованість за процентами; 322344 грн. 58 коп. - прострочена заборгованість за процентами; 6847 грн. 92 коп. - пеня за період з 21.11.2014 по 09.11.2015; 5057 грн. 40 коп. - судовий збір, стягувача - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником - громадянкою України ОСОБА_2.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 б/н від 14.05.2018 (вх. №5817/18 від 16.05.2018) в частині заміни стягувача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на його правонаступника - ОСОБА_2 у наказі по справі №915/1996/15 - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ПП Ріал звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України Законом України Про виконавче провадження , який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ст. 15 Закону України Про виконавче провадження , сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Законом України Про виконавче провадження визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналогічна норма встановлена і у ст. 334 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Частиною 2 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Таким чином, заміна стягувача у виконавчому провадженні можлива лише за рішенням суду і лише його правонаступником.

Стаття 512 Цивільного кодексу України визначає перелік підстав для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою, а саме: передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництво, виконання обов'язку боржника поручителем або заставодержателем (майновим поручителем), виконання обов'язку боржника третьою особою.

Таким чином, визначаючи підстави заміни кредитора у зобов'язанні, законодавець розділяє такі поняття, як відступлення права вимоги і правонаступництво.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Аналіз положень Закону України Про виконавче провадження , ст. 512 Цивільного кодексу України, статті 52 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи укладення між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_2 договору відступлення права вимог від 23.10.2017, наявні підстави вважати, що фізична особа ОСОБА_2 має право на звернення з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Зі змісту норм Цивільного кодексу України слідує, що за загальним правилом, будь-яке зобов'язальне право вимоги може бути відступлене кредитором іншій особі; недопустимість відступлення права вимоги в силу сутності зобов'язання або через пряму заборону закону є винятком.

Колегія суддів вважає, що заміна сторони - стягувача на стадії виконавчого провадження у встановленому порядку, не суперечить публічним інтересам у сфері судочинства та приватним інтересам сторін, у тому числі, прав боржника у виконавчому провадженні.

Правова оцінка законності відступлення права вимоги на стадії виконання судового рішення про стягнення грошей має ґрунтуватися на тому, що: будь-які ризики для боржника, пов'язані із відступленням права вимоги за грошовим зобов'язанням та стягненням відповідних сум як санкцій за його порушення, відсутні, оскільки вимога є безспірною в силу рішення суду, що набрало законної сили; обмеження права кредитора на вільне розпорядження своїм безспірним правом вимоги в статусі стягувача у публічно-правових відносинах виконавчого провадження не відповідає вимогам справедливості, розумності та добросовісності, які в зобов'язальному праві відіграють першорядне значення, що прямо випливає зі змісту ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України.

Тобто, вказаними нормами Закону України Про виконавче провадження та Господарського процесуального кодексу чітко передбачено, що будь-яка заінтересована особа, в даному випадку - фізична особа ОСОБА_2 право вимоги до якої перейшло за договором, має право звернутись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Оскільки, правочин про відступлення права вимоги відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, у судовому порядку недійсним не визнавався, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження.

Крім того, враховуючи вищевикладене, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно неможливості прийняти рішення про заміну сторони виконавчого провадження через відсутність у заявника статусу фізичної-особи підприємця.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення вимоги заявника про заміну сторони у наказі, який виданий на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2016 з огляду на наступне.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (стаття 327 ГПК України).

Як зазначалося раніше, відповідно до ч. 1 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Частиною 5 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт відкриття виконавчого провадження на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2016, а також те, що заміна однієї з сторін у виконавчому провадженні здійснюється господарським судом шляхом винесення відповідної ухвали, новий виконавчий документ при цьому не видається, зміни до рішення суду та наказу не вносяться.

Разом з тим, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду звертає увагу, що здійснивши заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2016 у справі №915/1996/15, суд першої інстанції залишив поза увагою, що наведеним судовим рішенням передбачено також стягнення судового збору в розмірі 5057,40 грн., однак сплата судового збору не є зобов'язанням в розумінні норм ст.509 Цивільного кодексу України а отже, судовий збір не міг бути предметом відступлення за договором від 28.10.2017.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим здійснення судом заміни стягувача в частині стягнення 5057,40 грн. судового збору. Колегія суддів звертає увагу, що норми матеріального права, зокрема, ст. 514 Цивільного кодексу України дозволяють заміну кредитора у зобов'язанні не у повному обсязі.

Наведена позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28.03.2018 у справі № 906/110/16.

Крім того, беручи до уваги вищевикладене, а також укладення договору відступлення права вимоги після прийняття рішення по справі №915/1996/15 (23.10.2017), враховуючи необхідність заміни ПАТ Банк Фінанси та Кредит на фізичну особу ОСОБА_2 під час виконавчого провадження по справі №915/1996/15, судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо необхідності здійснення процесуального правонаступництва шляхом заміни позивача по справі №915/1996/15 і задоволення заяви в цій частині.

Судовою колегією розглянуті та відхилені доводи апелянта стосовно того, що відсутність у заявника статусу фізичної-особи підприємця позбавляє суд можливості прийняти рішення про заміну сторони виконавчого провадження, з огляду на наступне.

Ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особо-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Як вже зазначалося раніше, ст. 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Ст. 338 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень вирішуються судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Враховуючи, що фізична особа ОСОБА_2, як новий кредитор за договором про відступлення прав вимоги, є заінтересованою особою і справа, в якій виникло зазначене процесуальне питання, пов'язане з виконанням рішення, прийнятого саме господарським судом, суд першої інстанції правомірно в даному випадку розглянув питання про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині відсутності у представника ОСОБА_4 повноважень на підписання заяви від імені ОСОБА_2 та здійснення представництва інтересів останньої, виходячи з наступного.

Згідно наявної в матеріалах справи копії нотаріально посвідченої довіреності, виданої 05.10.2017 ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 уповноважила зазначених осіб на представництво її інтересів, в тому числі, в судах будь-якої ланки та спрямованості з усіма процесуальними правами та обов'язками, які надано, в тому числі заявнику, іншим заінтересованим особам.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ПП Ріал підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2018 у справі №915/1996/15 на підставі п.4 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України - зміні, шляхом викладення її мотивувальної та резолютивної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 269, 270,271, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства Ріал на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2018 року у справі №915/1996/15 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2018 року у справі №915/1996/15 змінити.

Замінити стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення (наказу) Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2016 у справі № 915/1996/15 з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит , м.Київ на його правонаступника- громадянку України ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) у частині стягнення заборгованості за кредитним договором №120-07/МБ від 31.07.2007 в сумі: 7967 грн. 32 коп. - строкова заборгованість за процентами; 322344 грн. 58 коп. - прострочена заборгованість за процентами; 6847 грн. 92 коп. - пеня за період з 21.11.2014 по 09.11.2015.

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 в частині здійснення процесуального правонаступництва в справі №915/1996/15, шляхом заміни позивача - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Південне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником - громадянкою України ОСОБА_2.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2016 у справі № 915/1996/15 в частині стягнення 5057,40 грн. судового збору.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2018 року по справі №915/1996/15 залишити без змін.

Матеріали справи №915/1996/15 повернути до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 15 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош