Ухвала

від 12.12.2018 по справі 915/1996/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

12 грудня 2018 року Справа № 915/1996/15

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали скарги Приватного підприємства «Ріал» на дії приватного виконавця при примусовому виконанні рішення суду в справі

за позовом: ОСОБА_1 (84600, АДРЕСА_1; адреса для листування: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 77, оф. 222, представник ОСОБА_2О.)

до відповідача: Приватного підприємства «Ріал» (54020, АДРЕСА_2)

про: стягнення 415193 грн. 24 коп.,

особа, дії якої оскаржуються: приватний виконавець ОСОБА_3 (54030, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 19, оф. 4),

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Ріал» заборгованості за Кредитним договором № 120-07/МБ від 31.07.2007 у сумі 415193 грн. 24 коп., з яких: 7967 грн. 32 коп. - строкова заборгованість за процентами; 322344 грн. 58 коп. - прострочена заборгованість за процентами; 84881 грн. 34 коп. - пеня за прострочення процентів.

28 січня 2016 року Господарський суд Миколаївської області прийняв рішення, яким вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Ріал» (54020, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 32996863) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) заборгованість за кредитним договором №120-07/МБ від 31.07.2007 в сумі: 7967 (сім тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 32 коп. - строкова заборгованість за процентами; 322344 (триста двадцять дві тисячі триста сорок чотири) грн. 58 коп. - прострочена заборгованість за процентами; 6847 (шість тисяч вісімсот сорок сім) грн. 92 коп. - пеня за період з 21.11.2014 по 09.11.2015; 5057 (п'ять тисяч п'ятдесят сім) грн. 40 коп. - судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 78033 грн. 42 коп. пені - в позові відмовити.

15 лютого 2016 року Господарським судом Миколаївської області на виконання вищевказаного рішення було видано стягувачу відповідний наказ.

У подальшому 16 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 14.05.2018 (вх. № 5817/18), в якій просила суд:

- замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника - ОСОБА_1 у справі № 915/1996/15;

- замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника - ОСОБА_1 у наказі по справі № 915/1996/15;

- замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника - ОСОБА_1 у виконавчих провадження відкритих на підставі наказу у справі № 915/1996/15.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24 травня 2018 року заяву ОСОБА_1 б/н від 14.05.2018 (вх. № 5817/18 від 16.05.2018) задоволено частково та постановлено:

Здійснити процесуальне правонаступництво в справі № 915/1996/15, замінивши позивача - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) в особі Філії «Південне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 78; ідентифікаційний код 26499505) його правонаступником - громадянкою України ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; зареєстрована за адресою: 84600, АДРЕСА_1).

Замінити у виконавчому провадженні при примусовому виконанні наказу Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2016 у справі № 915/1996/15 про стягнення з Приватного підприємства «Ріал» (54020, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 32996863) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) заборгованості за кредитним договором №120-07/МБ від 31.07.2007 в сумі: 7967 (сім тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 32 коп. - строкова заборгованість за процентами; 322344 (триста двадцять дві тисячі триста сорок чотири) грн. 58 коп. - прострочена заборгованість за процентами; 6847 (шість тисяч вісімсот сорок сім) грн. 92 коп. - пеня за період з 21.11.2014 по 09.11.2015; 5057 (п'ять тисяч п'ятдесят сім) грн. 40 коп. - судовий збір, стягувача - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) його правонаступником - громадянкою України ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; зареєстрована за адресою: 84600, АДРЕСА_1).

У задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 14.05.2018 (вх. № 5817/18 від 16.05.2018) в частині заміни стягувача Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника - ОСОБА_1 у наказі по справі № 915/1996/15 - відмовити.

13 серпня 2018 року Одеським апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2018 року у справі № 915/1996/15 змінено та постановлено:

Замінити стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення (наказу) Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2016 у справі № 915/1996/15 з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит» , м. Київ на його правонаступника - громадянку України ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 84600, АДРЕСА_1) у частині стягнення заборгованості за кредитним договором №120-07/МБ від 31.07.2007 в сумі: 7967 грн. 32 коп. - строкова заборгованість за процентами; 322344 грн. 58 коп. - прострочена заборгованість за процентами; 6847 грн. 92 коп. - пеня за період з 21.11.2014 по 09.11.2015.

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині здійснення процесуального правонаступництва в справі № 915/1996/15, шляхом заміни позивача - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Південне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником - громадянкою України ОСОБА_1.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2016 у справі № 915/1996/15 в частині стягнення 5057,40 грн. судового збору.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2018 року по справі № 915/1996/15 залишити без змін.

04 грудня 2018 року Приватне підприємство «Ріал» звернулось до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою б/н від 04.12.2018 (вх. № 15876/18) на дії приватного виконавця.

07 грудня 2018 року у зв'язку тим, що скаржником не було виконано вимоги ст. ст. 162, 164, 170, 172, 342 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд постановив ухвалу, якою скаргу Приватного підприємства «Ріал» б/н від 04.12.2018 (вх. № 15876/18 від 04.12.2018) на дії приватного виконавця у справі № 915/1996/15 залишив без руху та приписав скаржнику усунути встановлені при поданні скарги недоліки у 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення скарги без руху шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення н едоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

Копія вищевказаної була отримана скаржником 07.12.2018, про що свідчить підпис його представника на зворотній стороні останнього аркуша вказаного судового рішення.

10 грудня 2018 року Приватне підприємство «Ріал» подало до Господарського суду Миколаївської області заяву б/н від 10.12.2018 щодо усунення недоліків разом з новою редакцією скарги б/н від 04.12.2018 на дії приватного виконавця.

В новій редакції скарги скаржник, з посиланням на вищевказані обставини справи, процесуальні документи приватного виконавця (постанови від 17.10.2018, від 22.10.2018, від 12.11.2018, повідомлення від 25.11.2018), статтю 57 Закону України «Про виконавче провадження» , статті 3, 13 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність» , п. 9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9, статті 339, 340 Господарського процесуального кодексу України, просить суд:

- визнати дії приватного виконавця ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 57445555 по оцінці нежитлового об'єкту, що розташований за адресою м. Вознесенськ, вул. Київська 247/2 та належить на праві власності ПП «Ріал» неправомірними;

- скасувати оцінку, оформлену звітом ТОВ «Експертно-консалтинговий центр» про незалежну оцінку нежитлового об'єкту, що складається з адміністративної будівлі літ. «А3» , загальною площею 903,3 кв.м., та будівлі відкритого складу літ. «П1» площею 367,2 кв.м., розташованого за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Київська, будинок 247/2, який належить Приватному підприємству «Ріал» ;

- зупинити передачу нежитлового об'єкту, розташованого, за адресою, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Київська, будинок 247/2, який належить Приватному підприємству «Ріал» на реалізацію у виконавчому провадженні № 57445555 та/або зведеному виконавчому провадженні № 57447523 до набрання судовим рішенням законної сили у провадженні за даною скаргою.

Досліджуючи нову редакцію скарги Приватного підприємства «Ріал» б/н від 04.12.2018 на дії приватного виконавця, судом встановлено, що скаржником усунуто не всі недоліки, на які суд звертав увагу в ухвалі від 07.12.2018, а саме: підприємством так і не вказано повного та вірного місця проживання стягувача (позивача).

Так, скаржник вказує адресою проживання ОСОБА_1: 85033, Донецька область, м. Горлівка, вул. Леніна, буд. 225, у той час як сама ОСОБА_1 вказала у даній справі своє місце проживання: 84600 , АДРЕСА_1 .

При цьому, відомості офіційного сайту національного оператора поштового зв'язку (ПАТ «Укрпошта» ) свідчать про те, що:

- поштовий індекс « 85033» - це індекс населеного пункту Шилівка Добропільського району Донецької області, який обслуговується відділенням поштового зв'язку № 18;

- поштовий же індекс « 84601» - це індекс населених пунктів Горлівка, П'ятихатки, Федорівка Горлівського району Донецької області, які є тимчасово непідконтрольними.

Дослідивши скаргу боржника та всі надані матеріали, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 326, абз. 1 ч. 1 ст. 327 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

При цьому, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Надані суду докази свідчать про таке:

1) 17.10.2018 приватним виконавцем ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57445555 з примусового виконання наказу № 915/1996/15, виданого 15.02.2016 Господарським судом Миколаївської області;

2) 17.10.2018 приватним виконавцем ОСОБА_3 винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень № 57444014 (з примусового виконання судового рішення Заводського районного суду м. Миколаєва ), № 57445555 (з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області ) у зведене виконавче провадження № 57447523 ;

3) 22.10.2018 приватним виконавцем ОСОБА_3 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника;

4) 12.11.2018 приватним виконавцем ОСОБА_3 винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні;

5) 20.11.2018 приватним виконавцем ОСОБА_3 оформлено повідомлення про оцінку, з якого вбачається, що відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкова вартість нежитлового об'єкта, що складається з адміністративної будівлі літ. «А3» , загальною площею 903,3 кв.м., та будівлі відкритого складу літ. «П1» площею 367,2 кв.м., розташованого за адресою: Миколаївська область, вул. Київська, буд. 247/2, - складає 1397353,00 грн.

Саме з вищевказаною оцінкою, проведеною після об'єднання виконавчих проваджень (ухвалених судами за правилами різної юрисдикції) у зведене виконавче провадження, скаржник не погоджується, що і стало підставою для звернення до господарського суду зі скаргою на дії приватного виконавця.

Розділом VI Господарського процесуального кодексу України передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень.

За змістом вказаного розділу сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 339 ГПК); скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 340 ГПК).

Разом з тим, в Господарському процесуальному кодексі України не врегульовано порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон України «Про виконавче провадження» .

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 74 чинного Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, за загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» , з урахуванням вимог ст. ст. 447, 448 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 339, 340 Господарського процесуального кодексу України, ч. 5 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства у редакціях від 03.10.2017:

- у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення, за правилами цивільного судочинства.

- якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення, за правилами господарського судочинства.

- адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним, який видав виконавчий лист.

Це правило діє і при виконанні зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднані судові рішення ухвалені за правилами однієї юрисдикції.

При виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, в яких ці рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.

Існує тільки одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - наявність підстав для завершення виконавчого провадження. Правом виведення виконавчого документа зі зведеного провадження наділений лише державний чи приватний виконавець, на виконанні якого перебуває зведене провадження, про що ухвалюється відповідна постанова. Суд такими повноваженнями не наділений.

Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного провадження, в якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різної юрисдикції.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різної юрисдикції, підлягає розгляду за правилами адмінсудочинства відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС .

Вищевказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, в постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у суду доказів виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження, суд вважає, що у даному випадку оскарження боржником дій приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різної юрисдикції, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства.

Оскільки скарга Приватного підприємства «Ріал» б/н від 04.12.2018 на дії приватного виконавця господарським судом до розгляду не приймалась, а також враховуючи принцип універсальності волі законодавця, у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді справи, суд вважає за необхідне при вирішенні питання стосовно скарги боржника застосувати до останньої правила п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За змістом ч. ч. 3, 4, 5, 6 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За таких обставин, суд відмовляє у прийнятті до розгляду скарги Приватного підприємства «Ріал» б/н від 04.12.2018 на дії приватного виконавця та повернути скаржнику скаргу та додані до неї документи.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 77, 78, 86, 175, 234, 235, 340 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у прийнятті до розгляду скарги Приватного підприємства «Ріал» б/н від 04.12.2018 на дії приватного виконавця у справі № 915/1996/15.

2. Повернути Приватному підприємству «Ріал» скаргу б/н від 04.12.2018 на дії приватного виконавця та додані до неї документи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Додатки (лише на адресу скаржника):

- скарга б/н від 04.12.2018 (вх. № 15876/18) з доданими до неї документами;

- заява б/н від 10.12.2018 з доданими до неї документами (у т.ч. нова редакція скарги б/н від 04.12.2018 на дії приватного виконавця).

Суддя О.Г. Смородінова