Рішення

від 06.04.2018 по справі 362/3891/16-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3891/16-ц

Провадження № 2/362/105/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06 квітня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді -С.В. Корнієнко,

за участю секретаря судового засідання - К.О. Дрозденко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі - Кабінету Міністрів України та Державного підприємства Київське лісове господарство , до Васильківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсними розпорядження, державних актів, визнання недійсними і скасування рішення, витребування майна з незаконного володіння та повідомлення про слухання справи, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним розпорядження Васильківської районної державної адміністрації від 23.03.2010 № 930 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради, за межами населеного пункту , визнати недійсними державні акти від 26.03.2010 на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_2 - серії ЯИ № 775946, площею 0,7500 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483300:02:004:0011; ОСОБА_1 - серії ЯИ № 775147, площею 0,7500 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483300:02:004:0010, витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та в постійне користування державного підприємства Київське лісове господарство з незаконного володіння: ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровим номером 3221483300:02:005:0204, площею 2,0 га; з кадастровим номером 3221483300:02:005:0203, площею 2,0 га; ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3221483300:02:004:0011, площею 0,7500 га; ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221483300:02:004:0010, площею 0,7500 га, загальна вартість яких складає 6197400 грн. та які розташовані на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району.

Свої вимоги прокурор обґрунтував тим, що розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації від 23.03.2010 року № 930 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради, за межами населеного пункту передано у власність земельні ділянки 4-ом громадянам (згідно з додатком) загальною площею 5,5000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Іванковичівської сільської ради, за межами населеного пункту. На підставі вищевказаного розпорядження управлінням Держкомзему у Васильківському районі Київської області 26.03.2010 видано 4-м громадянам та одночасно зареєстровано державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема: ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 775143 на площу 2,0000 га з кадастровим номером земельної ділянки 3221483300:02:005:0204; ОСОБА_2 - серії ЯИ № 775946 на площу 0,7500 га з кадастровим номером земельної ділянки 3221483300:02:004:0011; ОСОБА_1 - серії ЯИ № 775147 на площу 0,7500 га з кадастровим номером земельної ділянки 3221483300:02:004:0010; ОСОБА_7 - серії ЯИ № 775142 на площу 2,0000 га з кадастровим номером земельної ділянки 3221483300:02:005:0203. У подальшому, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2014 № 90 ОСОБА_7 відчужила земельну ділянку з кадастровим?номером 3221483300:02:005:0203 на користь ОСОБА_3. На підставі рішення приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 24.01.2014 № 10266436 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_8 Також, на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2014 № 87 ОСОБА_5 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3221483300:02:005:0204 на користь ОСОБА_8 На підставі рішення приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 24.01.2014 № 10265794 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_8

На думку позивача, зазначене розпорядження районної державної адміністрації прийнято, договори купівлі-продажу земельних ділянок укладено та державні акти на право власності на земельні ділянки видано з порушенням вимог закону, внаслідок чого вони є незаконними та повинні бути визнані недійсними.

Прокурор Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в судове засідання не з'явився, позов підтримав, просив його задовольнити (Т.2 а.с.24).

Представник Кабінету Міністрів України в судове засідання не з'явився, надіславши до суду клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника (Т.1 а.с. 178-179)

Представник ДП Київське лісове господарство в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи без участі представника підприємства.(Т.1 а.с. 110, 131,141,166)

Треті особи ОСОБА_4 ОСОБА_5 та приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином

На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В силу вимог ч.1 ст.4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч.1 ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Положеннями ст.6 ЛК України визначено, що всі ліси в Україні є власністю держави. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному земельним та цим кодексами.

Відповідно до положень ст.84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

За змістом положень ст.3 ЗК України, земельні відносини, що виникають зокрема, при використанні лісів, регулюються цим Кодексом. Інші нормативні акти застосовуються у випадку, якщо вони не суперечать останньому.

За загальним правилом, визначеним у ст.84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, і землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Положеннями ч.5 ст.116 ЗК України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

Згідно з ч. 9 ст. 149 ЗК України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу. Таким чином, вилучення земельних лісових ділянок площею більше 1 га відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Згідно зі ст.ст. 18, 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим.

Положеннями ст.55 ЗК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до положень ст.56 ЗК України, землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Згідно з положеннями ст.57 ЗК України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

У відповідності до положень ст.ст.7 і 8 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

За положеннями ст.ст.45, 47, 58 і 54 ЛК України, облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Згідно з положеннями ст.57 ЛК України, вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до положень ч.1 цієї статті (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Аналогічне положення міститься й у ст.20 ЗК України.

При цьому, згідно з положеннями ч.3 ст.57 ЛК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) та ч.4 ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень ч.1 ст.20 Закону України Про землеустрій (на далі Закон ), у разі надання, вилучення, викупу, організації нових і впорядкуванні існуючих об'єктів землеустрій проводиться обов'язково.

Згідно з положеннями ч.1 ст.25 Закону, документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації, які відповідно до ст. ЗО цього Закону мають бути погоджені та затверджені в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

Порушення порядку зміни цільового призначення земель відповідно до ст. 21 ЗК України є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Положення ст.152 ЗК України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За положеннями ст.43 Закону України Про місцеві державні адміністрації розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Як вбачається з положень ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до положень ст.84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.08 № 610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Відповідно до положень ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із положеннями ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст.153 ЗК України визначають, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до положень ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з положеннями ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

А за змістом ч.3 зазначеної статті ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до положень ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Зважаючи на те, що відповідачами право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише відповідно до ст.16 ЦК України, шляхом визнання недійсним розпорядження Васильківської районної державної адміністрації, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь держави.

Відповідно до положень п.22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 № 5 якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України.

У зв'язку із цим, необхідно розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст.330, 388 ЦК України, право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15; від 16.04.2014 у справі № 6-146цс13.

Судом встановлено, що розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації від 23.03.2010 № 930 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради, за межами населеного пункту передано у власність земельні ділянки 4-ом громадянам (загальною площею 5,5000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Іванковичівської сільської ради, за межами населеного пункту (Т.1 а.с.21).

На підставі вищевказаного розпорядження управлінням Держкомзему у Васильківському районі Київської області 26.03.2010 видано 4-м громадянам та одночасно зареєстровано державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема: ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 775143 на площу 2,0000 га з кадастровим номером земельної ділянки 3221483300:02:005:0204 (Т.1 а.с.24); ОСОБА_2 - серії ЯИ № 775946 на площу 0,7500 га з кадастровим номером земельної ділянки 3221483300:02:004:0011 (Т.1 а.с.22); ОСОБА_1 - серії ЯИ № 775147 на площу 0,7500 га з кадастровим номером земельної ділянки 3221483300:02:004:0010 (Т.1 а.с.23); ОСОБА_7 - серії ЯИ № 775142 на площу 2,0000 га з кадастровим номером земельної ділянки 3221483300:02:005:0203 (Т.1 а.с.25).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2014 № 90 ОСОБА_7 відчужила земельну ділянку з кадастровим?номером 3221483300:02:005:0203 на користь ОСОБА_3, на підставі рішення приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 24.01.2014 № 10266436 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_8 (Т.1 а.с.29-31).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №64060989 від 21.07.2016 року на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2014 № 87 ОСОБА_5 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3221483300:02:005:0204 на користь ОСОБА_8, на підставі рішення приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 24.01.2014 № 10265794 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_8 (Т.1 а.с. 26-28).

При цьому за інформацією ДП Київське лісове господарство від 24.05.2016 року № 02-426 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:005:0204, 3221483300:02:004:0011, 3221483300:02:004:0010, 3221483300:02:005:0203 є єдиним лісовим масивом, розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Васильківського лісництва в кварталі 16 та погодження на вилучення вказаних лісових ділянок підприємство не надавало (Т.1 а.с. 36).

За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання Укрдержліспроект від 26.05.2016 № 367 та від 30.05.2016 року № 375 земельні ділянки, надані у власність 4 громадянам розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації від 23.03.2010 № 930, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003-2014 років відносились до лісів Васильківського лісництва ДП Київське лісове господарство і знаходились у кварталі 16 (Т.1 а.с.32).

Згідно з проектом організації та розвитку лісового господарства Державного лісогосподарського об'єднання Київліс 2004 року, том 2 (таксаційний опис, поквартальні суми площ та загальних запасів насаджень Васильківського лісництва), земельні ділянки передані у власність 4 громадян є земельними ділянками лісогосподарського призначення, покриті лісовою рослинністю та мали наступні таксаційні характеристики:

?виділ 10: площа 1,5 га, склад - 10 беріз, вік 60 років (на момент передачі у приватну власність громадян), середня висота - 24 м, середній діаметр - 28 см., запас на 1 га - 160 метрів кубічних;

?виділ 13: площа 3,3 га, склад - 4 дубів зелених, 3 берези, 2 сосни, вік 60 років (на момент передачі у приватну власність громадян), середня висота 21м, середній діаметр - 24 см., запас на 1 га - 250 метрів кубічних;

?виділ 14: площа 2,3 га, склад - 6 сосни, 2 дубів, 2 берези, вік 65 років (на момент передачі у приватну власність громадян), середня висота - 23 м, середній діаметр - 26 см., запас на 1 га - 281 метрів кубічних (Т.1 а.с. 37-40).

Враховуючи, що у судовому засіданні на підставі зібраних по справ доказів установлено те, що розпорядження Васильківської районною державною адміністрацією від 23.03.2010 року прийнято всупереч ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 20, 57, 84, 116, 122, 149 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим воно на підставі ст. ст. 21, 152 Земельного кодексу України, ст. 393 Цивільного кодексу України, ст. 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації та в супереч інтересів суспільства, поза як здійснено незаконне розпорядження особливо цінними землями, суд дійшов висновку щодо визнання судом його недійсними, а тому у відповідачів не виникло право на отримання спірних держаних актів, яким посвідчується право на земельну ділянку.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП Київське лісове господарство по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, а тому підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на це суд вважає, що з відповідачів на користь прокуратури Київської області належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 76222, 91 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 16, 21, 82 ЦК України, ст. ст. 20, 21, 52, 118, 121, 152, 155 ЗК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273,280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі - Кабінету Міністрів України та Державного підприємства Київське лісове господарство , задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження Васильківської районної державної адміністрації від 23.03.2010 року № 930 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради, за межами населеного пункту .

Визнати недійсними державні акти від 26.03.2010 на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_2 - серії ЯИ № 775946, площею 0,7500 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483300:02:004:0011; ОСОБА_1 - серії ЯИ № 775147, площею 0,7500 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483300:02:004:0010.

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України в постійне користування державного підприємства Київське лісове господарство з незаконного володіння: ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровим № 3221483300:02:005:0204, площею 2,0 га; з кадастровим № 3221483300:02:005:0203, площею 2,0 га; ОСОБА_1 А.1. земельну ділянку з кадастровим № 3221483300:02:004:0011, площею 0,7500 га; ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим № 13221483300:02:004:0010, площею 0,7500 га, загальна вартість яких складає 6197400 грн. та які розташовані на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району.

Стягнути з Васильківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Прокуратури Київської області судовий збір в розмірі по 19056 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Суддя С.В.Корнієнко