Рішення

від 02.08.2018 по справі 802/1294/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 серпня 2018 р. Справа № 802/1294/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

представника позивача: ОСОБА_1, Міронова.О.О.

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного малого підприємства "Вінницького науково-виробничого центру систем і засобів зв'язку"

до: Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство "Вінницького науково-виробничого центру систем і засобів зв'язку" (далі - ПМП "Вінницький науково-виробничий центр систем і засобів зв'язку", підприємство, позивач) звернулось в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що в ході проведення перевірки податковим органом перевірено дотримання підприємством податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування ПДВ по взаєморозрахункам з ТОВ "ОСОБА_3 Трейд", ТОВ "Л-Бізнес Груп", ТОВ "Градар". Зокрема, встановлено порушення податкового законодавства, донараховано ПДВ у розмірі 142 663 грн. та штрафні санкції у розмірі 71 332 грн. За наслідками проведеної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0003681415 від 24.04.2018. Не погоджуючись з виявленими порушеннями та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Ухвалою суду від 11.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача надали пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, додаткових пояснень. В яких зокрема зазначили, що номенкулатура товарів, пошуком яких займається ПМП "Вінницький науково-виробничий центр систем і засобів зв'язку" є досить специфічною, тому займаючись пошуком товарів, засновник користувався різними пошуковими сервісами в мережі Інтернет. Знайшовши контакти посередника, який виступав як представник продавця та знаходився у м. Києві, на власному транспорті ОСОБА_4 їхав на місце зустрічі, оглядав товар та переданий йому рахунок, проводив бухгалтер підприємства зі свого робочого місця у м. Вінниці. І тільки після проведення оплати сторони обмінювались документами. Так, доставка товарів відбувалась власним транспортом засновника підприємства.

Крім того в додаткових поясненнях представники вказали, що відповідно до акту перевірки податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів контрагентів ПМП; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання; правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей, не досліджувалась наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

Представник відповідача заперечив щодо заявленого позову з підстав викладених у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив. Вказав, що за результатами проведеної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування ПДВ по взаєморозрахункам з ТОВ "ОСОБА_3 Трейд" за березень 2017р., ТОВ "Л-Бізнес Груп" за квітень 2017р., ТОВ "Градар" за листопад 2017р., що фактичного переміщення придбаного товару від постачальника до покупця не вдалося дослідити та проаналізувати, у зв'язку з ненаданням посадовими особами позивача будь-яких первинних документів щодо перевезення товарів, не надано сертифікатів якості товару. Зазначили стосовно існування кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача ТОВ "Л-Бізнес Груп", ТОВ "Градар". Вказав, що ГУ ДФС у Вінницькій області при прийнятті рішення діяло на підставі та у спосіб передбачений законодавством.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ГУ ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного малого підприємства "Вінницький науково-виробничий центр систем і засобів зв'язку" податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "ОСОБА_3 Трейд" за березень 2017 року, ТОВ "Л-Бізнес Груп" за квітень 2017 року, ТОВ "Градар" за листопад 2017 року, за результатами якої складено акт від 11.04.2018 року №1610/1415/13327582 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 142 663 грн. в тому числі:

- за квітень 2017 на суму 84 558 грн.;

- за листопад 2017 на суму 58 105 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 року №0003681415 - про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 213 995 грн.: за основним зобов'язанням 142 663 грн., за штрафними санкціями 71 332 грн.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню, що оскаржується, суд виходить із наступного.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач у перевіряємих періодах мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ОСОБА_3 Трейд", ТОВ "Л-Бізнес Груп", ТОВ "Градар".

На виконання договору купівлі-продажу №УЛ-0216 від 16.02.2017, ТОВ "ОСОБА_3 Трейд" на адресу ПМП "ВНВЦ СЗЗ" виписано (оформлено) видаткові та податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, видаткова накладна №03015 від 01.03.2017, податкова накладна №5 від 01.03.2017.

На виконання договору купівлі-продажу №Л-0321 від 21.03.2017, ТОВ "Л-Бізнес Груп" на адресу ПМП "ВНВЦ СЗЗ" виписано (оформлено) видаткові та податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, видаткова накладна №040312 від 03.04.2017, податкова накладна №12 від 03.04.2017.

На виконання договору оренди №ГДор-107 від 17.10.2017 та договору поставки №ГД-1027 від 27.10.2017, ТОВ "Градар" на адресу ПМП "ВНВЦ СЗЗ" виписано (оформлено) видаткові та податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, видаткові накладні №РН-1121/2 від 21.1.2017, №РН-1121/1 від 21.11.2017, №РН-1120/1 від 20.11.2017, податкові накладні №1448 від 21.11.2017, №1447 від 21.11.2017, №1443 від 20.11.2017.

Податковим органом у акті перевірки вказано, що у видаткових накладних у графі отримання продукції не зазначено ПІБ, посади особи відповідальної за здійснення господарської операції від ПМП "ВНВЦ СЗЗ". Також зазначено отримано за дорученням, при цьому номер та дату доручення не вказано.

На підставі наданих до перевірки первинних документів, не вдалося дослідити та проаналізувати процес фактичного переміщення придбаного товару від постачальника до покупця, у зв'язку з не наданням до перевірки будь-яких первинних документів перевезення товарів (переміщення в просторі).

Вказано, що до перевірки не надано сертифікатів якості, аналізу - відповідності товарів, що унеможливлює встановити походження товарів.

Податковим органом зроблено висновки про відсутність основних фондів, транспортних засобів, виробничих та складських приміщень, які необхідні для здійснення господарської діяльності ТОВ "ОСОБА_3 Трейд" та контрагента ТОВ "Брінг Торі", у ТОВ "Л-Бізнес Груп" та контрагента ТОВ "Югстройтеплиця", у ТОВ "Градар".

Зроблено посилання на досудові дослідування у кримінальних справах, на цій підставі реальність господарських операцій із контрагентами ТОВ "ОСОБА_3 Трейд", ТОВ "Л-Бізнес Груп", ТОВ "Градар".

Судом досліджено договори укладені позивачем з ТОВ "ОСОБА_3 лик Трейд", ТОВ "Л-Бізнес Груп", ТОВ "Градар" №УЛ-0216 від 16.07.2017, №Л-0321 від 21.03.2017, №ГДор-107 від 17.10.2017, №ГД-1027 від 27.10.2017, видаткові накладні №03015 від 01.03.2017, №040312 від 03.04.2017, №РН-1121/2 від 21.1.2017, №РН-1121/1 від 21.11.2017, №РН-1120/1 від 20.11.2017, акт №1120 від 20.11.2017, рахунки на оплату та банківські виписки.

Щодо доводів відповідача про окремі недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій, на які ревізор посилався в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею ст. 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вся отримана продукція своєчасно та в повному обсязі підприємством позивача на підставі первинних документів та оплачена, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і спричинило реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась не може бути об'єктом оподаткування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не впливають на право позивача по формуванню податкового кредиту за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв'язку із господарською діяльністю.

Щодо відсутності ТТН, суд зазначає, що ТТН не можна вважати первинним документом, що підтверджує факт придбання товарів, а є документом, що засвідчує факт перевезення. Така думка узгоджується з позицією ВАСУ (справа № К/800/63317/14 від 06.04.2016), де Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) та не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку витрат та податкового кредиту. При цьому, ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно пояснень представника позивача (засновника підприємства) доставка товарів за вказаними договорами відбувалась власним транспортом засновника, без компенсації та відображення у витратах підприємства.

Щодо відсутності сертифікатів якості придбаних позивачем товарів, слід вказати наступне. Судом досліджено договори укладені позивачем з ТОВ "ОСОБА_3 лик Трейд", ТОВ "Л-Бізнес Груп", ТОВ "Градар" №УЛ-0216 від 16.07.2017, №Л-0321 від 21.03.2017, №ГДор-107 від 17.10.2017, №ГД-1027 від 27.10.2017.

Так, згідно п.п. 2.2 Договору №Ул-0216 від 16.02.2017, укладеного ТОВ "ОСОБА_3 Трейд" (постачальник) і П.М.П. "Вінницький науково-виробничий центр систем і засобів зв'язку" (покупець), постачальник повинен по можливості засвідчувати якість продукції, що поставляється, копією сертифікату якості від виробника. Пунктом 3.1 вказаного договору визначено, що гарантійний термін експлуатації на продукцію, що поставляється складає 12 місяців з моменту отримання її покупцем згідно дати на товарно-транспортній накладній.

Суд звертає увагу, що даний договір не містить обов'язкової вимоги щодо надання сертифікату якості, оскільки товар придбавався у постачальника, а не у виробника, постачальник зобов'язаний по можливості засвідчувати якість продукції, при цьому, контролюючим органом залишено поза увагою той факт, що контрагенти позивача є не виробниками продукції, а постачальниками.

Решта наданих при перевірці договорів не містять умов щодо обов'язковості передання постачальниками покупцю П.М.П. "Вінницький науково-виробничий центр систем і засобів зв'язку" сертифікатів якості товарів.

Щодо висновків викладених в акті перевірки про відсутність основних фондів, транспортних засобів, виробничих та складських приміщень, які необхідні для здійснення господарської діяльності ТОВ "ОСОБА_3 Трейд" та контрагента ТОВ "Брінг Торі", у ТОВ "Л-Бізнес Груп" та контрагента ТОВ "Югстройтеплиця", у ТОВ "Градар", суд зауважує наступне.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів, виробничих та складських приміщень, які необхідні для здійснення господарської діяльності. П.М.П. "Вінницький науково-виробничий центр систем і засобів зв'язку" не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Окрім того, слід відзначити, що відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування висновків в акті перевірки податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Також, податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій П.М.П. "Вінницький науково-виробничий центр систем і засобів зв'язку" з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Отже, з огляду на зазначені обставини, а також приймаючи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Посилання представника контролюючого органу на інформацію щодо кримінальних проваджень зареєстрованих відносно контрагентів позивача, не можуть бути визнані обґрунтованими та достатніми для викладених у акті перевірки висновків.

Отримана інформація щодо зазначених контрагентів позивача про наявність зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвал в рамках кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, ніякої доказової сили не має, тоді як належним доказом, в даному випадку, могли би бути виключно вироки суду щодо недійсності (нікчемності) правочинів, первинних документів, визначення правомірності формування податкового кредиту та щодо порушення ним податкового законодавства, що набули законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень.

За відсутності відповідного вироку суду, де визнані встановленими факти, зібрані під час розслідування кримінальних справ, будь-яка зібрана під час розслідування інформація не може бути належним доказом, оскільки вона може не знайти підтвердження за результатами судового розгляду відповідної кримінальної справи.

Наявність кримінального провадження може свідчити лише про можливі порушення законодавства контрагентом позивача та іншими особами по ланцюгу поставок, але, в будь-якому випадку, така кримінальна справа не може стосуватися податкових зобов'язань позивача та слугувати доказом безтоварності господарських операцій. Така позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 21.01.2015 року по справі № 6-197цс14.

Враховуючи нормативні приписи ст. 62 Конституції України, можна стверджувати, що сама по собі наявність відкритого кримінального провадження, в якому ведеться досудове розслідування, не може слугувати підставою для визнання господарських операцій фіктивними/нереальними/безтоварними, адже відповідний факт фіктивного підприємництва не був встановлений вироком суду, що набрав законної сили. Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 25.01.2016 року № К/800/54106/13.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 11.04.2018 за № 1610/1415/13327582 у зв'язку з чим дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №0003681415 від 24.04.2018 року.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Таким чином, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Питання розподілу судових витрат підлягає вирішення в порядку, визначеному статтею 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №0003681415 від 24.04.2018 року.

Стягнути на користь Приватного малого підприємства "Вінницького науково-виробничого центру систем і засобів зв'язку" сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 3209 (три тисячі двісті дев'ять) грн. 92 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Приватне мале підприємство "Вінницький науково-виробничий центр систем і засобів зв'язку" (АДРЕСА_1, 21021, код ЄДРПОУ 13327582)

Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 39402165)

Повний текст рішення суду складено 14.08.2018

Суддя Томчук Андрій Валерійович