Постанова

від 15.08.2018 по справі 128/639/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/639/17

Провадження № 22-ц/772/1379/2018

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 рокуСправа № 128/639/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Оніщука В.В.,

суддів: Медвецького С.К., Рибчинського В.П.

за участі секретаря Богацької О.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_3

відповідач-1: ОСОБА_4,

відповідач-2: ОСОБА_5

відповідач-3: Публічне акціонерне товариство Альфа Банк

відповідач-3: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Комфорт фінанс

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2018 року, ухвалене у складі судді Ганкіної І.А., о 12:55 год., в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства Альфа Банк , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Комфорт фінанс про визнання недійсним застереження у іпотечному договорі та визнання недійсним договору відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з 12 квітня 2005 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який було розірвано рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2012 року, однак, спільне проживання між ними не було припинено і тому 12 квітня 2013 року між нею та ОСОБА_5 знову було укладено шлюб, який 28 жовтня 2014 року було розірвано.

За час перебування у шлюбі вона разом із відповідачем ОСОБА_5 придбали земельну ділянку та для проживання родини збудували на ній житловий будинок, який розташований за адресою: с. Зарванці, вул. Чемпіонська, 20, Вінницького району Вінницької області.

Право власності на земельну ділянку та будинок було зареєстровано за ОСОБА_5

21 серпня 2008 року ОСОБА_5 уклав із ВАТ Сведбанк кредитний договір № 0101/0808/88-215, відповідно до якого отримав кредит у сумі 60000 доларів США 00 центів на закупівлю товару.

Виконання кредитного договору було забезпечене іпотечним договором 0101/0808/88-215-Z-01, за умовами якого ОСОБА_5 передав в іпотеку ВАТ Сведбанк належне йому на праві власності майно: житловий будинок з господарською будівлею та спорудами, розташований за адресою: с. Зарванці, вул. Чемпіонська, 20, Вінницького району Вінницької області, а вона, як дружина, надала згоду на передачу належного їм на праві спільної сумісної власності майна в іпотеку.

В ході розгляду судом справи про поділ майна подружжя, ОСОБА_3 стало відомо, що ОСОБА_5 вже не є власником вказаних земельної ділянки та будинку.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що земельна ділянка та приватний будинок належать на праві власності ОСОБА_4, дочці теперішньої дружини ОСОБА_5.

Підставою виникнення права власності є іпотечний договір № 0101/0808/88-215-Z-01, укладений 21 серпня 2008 року, договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 30 травня 2016 року та акт приймання передачі до договору відступлення права вимоги.

В іпотечному договорі № 0101/0808/88-215-Z-01, укладеному 21 серпня 2008 року, сторони визначили застереження, відповідно до якого Заставодержатель у безспірному порядку отримує право власності на заставне майно, у випадку не виконання Заставодавцем умов договору.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_3 не надавала окремої згоди на внесення до іпотечного договору вищенаведеного застереження.

Також, вважає, що застосування відповідного застереження новим власником, призвело до порушення права ОСОБА_3, як співвласника у спільній сумісній власності подружжя.

Вказує, що окрім цього, позивачу стало відомо, що 30 травня 2016 року ТОВ Фінансова компанія Комфорт-Фінанс відступило право вимоги за іпотечним договором № 0101/0808/88-215-Z-01, укладеним 21.08.2008 року, на користь ОСОБА_4.

Позивач вважає такий договір про відступлення права вимоги недійсним, оскільки він порушує Конституційне право позивача, передбачене ст. 41 Конституції України, згідно з якою кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Також, всупереч вимогам ст. 369 ЦК України, банк не отримував від позивача, як співвласника, згоду на укладення договору про переуступку права вимоги. Крім цього, при укладенні іпотечного договору позивач надала згоду на передачу майна в іпотеку саме банку, а не іншій особі.

Зазначає, що таким чином, при передачі банком права вимоги за кредитним зобов'язанням іншій фінансовій установі, нотаріус посвідчує договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, але нотаріус не має правових підстав для посвідчення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь фізичної особи, оскільки стаття 1054 ЦК України не передбачає фізичну особу на стороні Кредитодавця в кредитних відносинах. Отже, ні фізична особа, ні юридична особа, якщо вона не є банком або іншою фінансовою установою, не можуть бути іпотекодержателями за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов'язання за кредитним договором.

За вказаних обставин позивач звернувшись в суд просила визнати недійсним застереження визначене у п.п.12.3., 12.3.1. іпотечного договору № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року та визнати недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 30.05.2016 року.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідною заявою-згодою позивача від 21 серпня 2008 року підтверджено факт ознайомлення її зі всіма умовами Іпотечного договору та з наявністю в такому договорі, в тому числі іпотечного застереження, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в судовому засіданні не доведені позивачем та її представниками жодними належними та допустимими доказами, а їх законність повністю спростована проведеним аналізом норм чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представником ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу мотивовану тим, що ОСОБА_3 не надавала окремої згоди на включення до іпотечного договору застереження, відповідно до якого заставодержатель у безспірному порядку отримує право власності на заставне майно, застосування цього застереження призвело до порушення її прав як співвласника у спільній сумісній власності подружжя.

У апеляційній скарзі представник позивача посилаючись на неповне встановлення судом обставин справи, не правильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

09 липня 2017 року ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо недійсності застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладеного в іпотечному договорі є помилковими, оскільки грунтуються на власній думці позивача та спростовуються нормами матеріального права. Крім цього, ОСОБА_4 зазначає, що рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2018 року ухвалене у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення у справі та надано їм належну правову оцінку, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини.

Представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, вказавши на її безпідставність та законність і обгрунтованість рішення суду.

Представник ПАТ Альфа-Банк в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому надіслав на адресу Апеляційного суду Вінницької області клопотання про проведення усіх судових засідань без участі представника банку та зазначив, що він заперечує доводи апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Представник ТОВ Фінансова компанія Комфорт фінанс в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст.372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2018 року вказаним вимогам закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено і сторонами не оспорюється, що 21 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Сведбанк та відповідачем у справі ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 0101/0808/88-215, за умовами якого Банк надав ОСОБА_5 грошові кошти на споживчі цілі у вигляді кредиту у розмірі 60 000,00 (шістдесят тисяч) доларів США, на строк з 21 серпня 2008 року по 20 серпня 2018 року, а ОСОБА_5, в свою чергу, взяв на себе відповідні зобов'язання щодо повернення вказаних коштів Банку (том № 1 а.с. 69-73).

Підпунктом 2.1. пункту 2 Кредитного договору визначено, що забезпеченням виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат Банку, пов'язаних з одержанням виконання, виступає іпотека - будинковолодіння, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Зарванці, вул. Чемпіонська, 20.

В п.п. 2.2. п. 2 Кредитного договору зазначено, що умови передачі майна в іпотеку, звернення стягнення на предмет іпотеки, регулюються чинним законодавством України і іпотечним договором, що укладається між Банком і Позичальником ОСОБА_5.

Так, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством Сведбанк та відповідачем у справі ОСОБА_5 21 серпня 2008 року було укладено Іпотечний договір № 0101/0808/88-215-Z-01, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу - ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 2059, за умовами якого ОСОБА_5 передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: житловий будинок з господарською будівлею та спорудами, розташований в с. Зарванці по вул. Чемпіонська, 20, Вінницького району Вінницької області, загальною площею 266,6 кв.м, який належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва № 816 про право власності на житловий будинок з господарською будівлею та спорудами, виданого 08 серпня 2008 року виконавчим комітетом Якушинецької сільської ради згідно рішення виконавчого комітету Якушинецької сільської ради від 31 липня 2008 року № 248, зареєстрованого КП Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації 11 серпня 2008 року і записаного в реєстрову книгу № 6, за реєстровим № 987 та земельну ділянку кадастровий № 0520688906:04:003:0258, загальною площею 0,0716 га, що знаходиться за адресою: с. Зарванці, вул. Чемпіонська, 20 (двадцять), Вінницького району Вінницької області, яка належить Іпотекодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ 701916, виданого Вінницьким районним відділом земельних ресурсів 30 жовтня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу ВСТ № 680741 від 29.08.2006 року, зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом ОСОБА_8 за № 835, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010688900526 (том № 1 а.с. 11-14, 124-125).

В пункті 12 Іпотечного договору визначено, що за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: за рішенням суду (п.п. 12.1.); у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Для отримання виконавчого напису Іпотекодержатель подає нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості Іпотекодавця за основним зобов'язанням, а саме: заяву про невиконання Іпотекодавцем умов основного зобов'язання, розрахунок заборгованості, свій примірник цього Договору. Виконавчий напис вчиняється на примірнику даного Договору, який після нотаріального посвідчення буде видано Іпотекодержателю. Вчинений нотаріусом виконавчий напис може бути оскаржено Іпотекодавцем виключно в судовому порядку (п.п. 12.2.); згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладене в пп. 12.3.1. та 12.3.2. цього пункту Договору (п.п. 12.3.).

Так, підпунктом 12.3.1. пункту 12 Іпотечного договору визначено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку . Відповідно до статті 37 Закону України Про іпотеку у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.12.3. Договору, договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки. При цьому, вважається, що Предмет іпотеки набувається у власність Іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття Іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом Договору способу звернення стягнення на Предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається Іпотекодержателем. При оцінці Предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені чинним законодавством на момент оцінки. Якщо фактичний розмір заборгованості Іпотекодавця за основним зобов'язанням менший за вартість, що вказана у висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, Іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок Іпотекодавця протягом 60 (шестидесяти) робочих днів з моменту набуття у власність Предмета іпотеки. Сторони, з розумінням змісту статті 37 Закону України Про іпотеку свідчать, що право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на Предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п.12.3. цього Договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій Іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на Предмет іпотеки може бути оскаржене Іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав Основне зобов'язання.

ОСОБА_9 на час укладення кредитного договору № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008 року та договору іпотеки № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року перебував в зареєстрованому шлюбі з позивачем у справі ОСОБА_3, тому останньою 21 серпня 2008 року було подано письмову заяву приватному нотаріусу Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7, в якій зазначено, що їй відомо про намір її чоловіка, ОСОБА_5, укласти договір іпотеки з ВАТ Сведбанк щодо житлового будинку з господарською будівлею та спорудами та земельної ділянки площею 0,0716 га (кадастровий номер 0520688906:04:003:0258), розташованих в с. Зарванці по вул. Чемпіонська, 20 (двадцять), Вінницького району Вінницької області, набутих ними в період перебування в зареєстрованому шлюбі. Також даною заявою вона дала згоду на укладення договору іпотеки та передачу в іпотеку її чоловіком, ОСОБА_9, вищезазначеного нерухомого майна на умовах на його розсуд. Зазначила, що з умовами кредитного договору, укладеного між її чоловіком та ВАТ Сведбанк ознайомлена, заперечень до його змісту не має.

Зі змісту даної заяви також вбачається, що нотаріусом було роз'яснено ОСОБА_3 зміст ст.ст. 60, 65 Сімейного кодексу України.

Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008 року, між Відкритим акціонерним товариством Сведбанк , відповідачем по справі ОСОБА_5 (Позичальником) та позивачем по справі ОСОБА_3 (Поручителем) 21 серпня 2008 року було укладено договір поруки № 0101/0808/88-215-Р-01, за умовами якого Поручитель зобов'язалась перед Банком відповідати за виконання зобов'язань Позичальника щодо повернення коштів, наданих йому Банком. Також даним договором визначено, що поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Банком за виконання Позичальником умов Основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами. Вказаний договір підписано усіма його сторонами, що підтверджується його ксерокопією (том № 1 а.с. 74-76).

25 травня 2012 року між ПАТ Сведбанк та ПАТ Дельта Банк було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за № 1306 та № 1307, відповідно до якого ПАТ Сведбанк продало (відступило), а ПАТ Дельта Банк придбало (набуло) право вимоги до Боржника за Кредитним договором № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008 року, а також за Іпотечним договором № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року та Договором поруки № 0101/0808/88-215-Р-01 від 21 серпня 2008 року.

15 червня 2012 року між ПАТ Дельта Банк та ПАТ Альфа-Банк було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованого в реєстрі за № 937, відповідно до якого ПАТ Дельта Банк продало (відступило), а ПАТ Альфа-Банк придбало (набуло) право вимоги до Боржника за Кредитним договором № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008 року, а також за Іпотечним договором № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року та Договором поруки № 0101/0808/88-215-Р-01 від 21 серпня 2008 року.

Через невиконання Позичальником ОСОБА_5 своїх кредитних зобов'язань у нього утворилась заборгованість за Кредитним договором в сумі 43 352 (сорок три тисячі триста п'ятдесят два) долари США 90 центів, у зв'язку з чим ПАТ Альфа-Банк на адресу ОСОБА_5 (Позичальника) та на адресу ОСОБА_12 (Поручителя) 13 квітня 2016 року за вих. № 97 направило письмові вимоги про досудове врегулювання спору, які були ними отримані, що підтверджується ксерокопіями цих вимог та ксерокопіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (том № 1 а.с. 77, 78, 79, 80, 81, 82).

За таких обставин у ПАТ Альфа-Банк виникло право вимоги до ОСОБА_5 (Позичальника) у зв'язку з простроченням ним строків сплати чергових платежів за Кредитним договором та закінченням терміну виконання направленої на його адресу вимоги про досудове врегулювання спору щодо дострокового повернення кредиту, процентів за користування кредитом та штрафних санкцій.

В подальшому право вимоги за Кредитним договором № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008 року, а також за Іпотечним договором № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року та Договором поруки № 0101/0808/88-215-Р-01 від 21 серпня 2008 року перейшло до ТОВ ФК Комфорт фінанс на підставі Договору факторингу від 27 травня 2016 року, укладеного між ним та ПАТ Альфа-Банк .

30 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Комфорт фінанс , яке є юридичною особою, в особі директора ОСОБА_13, який діє на підставі Статуту, Протоколу № 8 загальних зборів учасників Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Комфорт фінанс від 18 серпня 2015 року, з однієї сторони та громадянкою України, ОСОБА_4, було укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрований в реєстрі за № 2214, згідно з яким сторони договору домовились, що Первісний Іпотекодержатель відступає Новому Іпотекодержателю своє Право вимоги за Іпотечним договором № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року, який забезпечує виконання умов кредитного договору № 0101/0808/88-215 від 21.08.2008 року, укладеного між ВАТ Сведбанк та ОСОБА_5, що підтверджується його ксерокопією (том № 1 а.с. 118-121, 122-123).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за індексним номером 62989957, сформованої 07.07.2016 року, земельна ділянка площею 0,0716 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0520688906:04:003:0258 та житловий будинок з господарською будівлею та спорудами, що розташований за адресою: с. Зарванці, вул. Чемпіонська, 20, Вінницького району Вінницької області, на підставі Іпотечного договору № 0101/0808/88-215-Z-01, серія та номер: 2059, від 21.08.2008 року; Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, серія та номер: 2214, від 30.05.2016 року; Акта прийому-передачі до договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 30.05.2016 року, серія та номер 2215, 2216, від 30.05.2016 року, належать на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1 (том № 1 а.с. 15-17).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною четвертою статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Доводи ОСОБА_3 про недійсність застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладеного в п.п. 12.3. та 12.3.1. Іпотечного договору № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року, у зв'язку з відсутністю окремої згоди позивача на включення такого застереження до Іпотечного договору, не заслуговують на увагу, оскільки позивач як дружина ОСОБА_5, надала згоду на передачу належного їм на праві спільної сумісної власності майна в іпотеку на умовах, на його розсуд, що підтверджено ксерокопією її заяви-згоди від 21 серпня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованої в реєстрі за № 2058 (том № 1 а.с. 126).

При цьому, враховуючи підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачені законодавством України, сторони погодили у договорі іпотеки, що звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у разі порушення будь-якого основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором, та/або будь-якого зобов'язання іпотекодавця за цим договором на підставах: рішення суду; або виконавчого напису нотаріуса; або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

Крім того, сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, яке здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в договорі. При цьому іпотекодержатель самостійно визначає один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначений у договорі.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України Про іпотеку зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої цієї статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, іпотечний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

За таких обставин надавши згоду на передачу чоловіком в іпотеку належного йому будинку і право визначати самостійно умови такого забезпечення, ОСОБА_3 тим самим погодилась й на те, що на майно відповідно до законодавства може бути звернене стягнення, в тому числі й у визначений умовами іпотечного договору позасудовий спосіб.

Вказані обставини спростовують доводи апеляційної скарги про те, що на включення до іпотечного договору застереження, відповідно до якого заставодержатель у безспірному порядку отримує право власності на заставне майно, потрібна була її окрема згода.

За таких обставини, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_15 в частині визнання недійсним застереження визначеного у п.п.12.3., 12.3.1. іпотечного договору № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року, суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем була надана згода на укладання договору іпотеки на відомих їй умовах, що підтверджується її заявою, а тому відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним.

Крім того, судом встановлено, що 21 серпня 2008 року між ВАТ Сведбанк та ОСОБА_3 як поручителем було укладено договір поруки № 0101/0808/88-215-Р-01, відповідно до якого вона зобов'язалась відповідати перед Банком за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих Банком ОСОБА_5 як позичальнику за кредитним договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 2 статті 554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Письмова вимога ПАТ Альфа-Банк , яка була надіслана на адресу ОСОБА_3 як поручителя та ОСОБА_5 як позичальника, у зв'язку з невиконанням ними взятих на себе кредитних зобов'язань, забезпечених порукою, про дострокове погашення заборгованості, яка була отримана відповідно до рекомендованих повідомлень ОСОБА_3 19.04.2016 року, а ОСОБА_5 21.04.2016 року, у встановлений Банком строк - до 30 календарних днів з дати отримання вимоги, виконана ними не була.

За таких обставин, ОСОБА_3 було відомо про борг по кредиту і вона усвідомлювала можливість настання наслідків не виконання кредитного договору, забезпеченого іпотекою.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 травня 2012 року між ПАТ Сведбанк та ПАТ Дельта Банк , а 15 червня 2012 року між ПАТ Дельта Банк та ПАТ Альфа-Банк було укладено договори купівлі-продажу прав вимоги до Боржника за Кредитним договором № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008 року, а також за Іпотечним договором № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року та Договором поруки № 0101/0808/88-215-Р-01 від 21 серпня 2008 року, а ПАТ Альфа-Банк було прийнято рішення відступити право вимоги щодо сплати заборгованості на користь третіх осіб. Як наслідок, 27 травня 2016 року між ПАТ Альфа-Банк та ТОВ Фінансова компанія Комфорт фінанс було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ Фінансова компанія Комфорт фінанс набуло право вимоги до позивача як до поручителя та до відповідача ОСОБА_5 як до боржника щодо повернення суми боргу згідно умов кредитного договору від 21 серпня 2008 року. А 30 травня 2016 року між ТОВ Фінансова компанія Комфорт фінанс , яке є юридичною особою, з однієї сторони та громадянкою України, ОСОБА_4, було укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрований в реєстрі за № 2214, згідно з яким сторони договору домовились, що Первісний Іпотекодержатель відступає Новому Іпотекодержателю своє Право вимоги за Іпотечним договором № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року, який забезпечує виконання умов кредитного договору № 0101/0808/88-215 від 21.08.2008 року, укладеного між ВАТ Сведбанк та ОСОБА_5.

Доводи апеляційної скарги та письмових пояснень представника позивача адвоката ОСОБА_6 про те, що нотаріус не має правових підстав для посвідчення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь фізичної особи, посилаючись на ст. 1054 ЦК України, є безпідставними з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_5 своїх зобов'язань щодо повернення загальної суми кредиту не виконав, кошти не повернув, а тому між Банком та Боржником склалися зобов'язальні правовідносини щодо повернення суми боргу, а саме: з моменту неповернення ОСОБА_5 кредиту до правовідносин між Боржником та Кредитором (Банком) почали застосовуватися положення Розділу І книги п'ятої ЦК України, що регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 24 Закону України Про іпотеку передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Стаття 24 Закону України Про іпотеку не містить заборони про відступлення права вимоги за договором іпотеки фізичній особі.

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.

ОСОБА_4 в правовідносинах, що склалися, не виконувала функції Банку та/або іншої фінансової установи. Відтак, сам по собі факт зміни кредитора в зобов'язанні не можна трактувати як зміну сторін Кредитного договору.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 червня 2018 року по справі №303/179/16-ц.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову без дослідження належних та допустимих доказів зводяться виключно до переоцінки доказів та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

При вирішенні цієї справи, суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правові оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_2

Судді /підпис/ ОСОБА_16

/підпис/ ОСОБА_17

Згідно з оригіналом.

Суддя В.В. Оніщук