Рішення

від 16.08.2018 по справі 826/17660/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2018 року № 826/17660/17

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної міграційної служби України

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог щодо

предмета спору, на стороні

відповідача ГУ Державної міграційної служби України в м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчини дії

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Громадянин Російської Федерації з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ГУ Державної міграційної служби України в м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнані біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 17.11.2017 року №442-17;

- визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України, яка полягає у ненаданні своєчасно висновку про розгляд матеріалів особової справи ОСОБА_1 та відповідного рішення;

- зобов'язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з метою відновлення його порушених прав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.01.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні 22.02.2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018 року задоволено клопотання від 18.01.2018 року відповідача та продовжено процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву на п'ять днів з дня отримання ухвали.

Через канцелярію суду від відповідача 22.02.2018 року надійшов відзив на позовну заяву, до якого долучено відокремлені матеріали особової справи ОСОБА_1

В підготовчому судовому засіданні 22.02.2018 року, в яке прибули позивач, представник позивача, відповідача, третьою особою участь представника не забезпечено, оголошено відкладення на 16.03.2018 року в зв'язку з задоволенням клопотання представника позивача щодо витребування оригіналів документів особової справи позивача для огляду в судовому засіданні.

В підготовчому судовому засіданні 16.03.2018 року, в яке прибули позивач, представник позивача, відповідача, третьою особою участь представника не забезпечено, судом долучено відповідь на відзив, який надійшов через канцелярію суду, задоволено клопотання позивача про приєднання до матеріалів доказів (диску), повторно зобов'язано відповідача надати оригінали особової справи позивача в наступне підготовче засідання 30.03.2018 року.

Через канцелярію суду 29.03.2018 року надійшло клопотання позивача про витребування доказів судом, а саме, необхідність дослідження матеріалів особової справи позивача в судовому засіданні та приєднання до матеріалів справи доказів.

В підготовчому судовому засіданні 30.03.2018 року, в яке прибули позивач, представник позивача, відповідача, третьою особою участь представника не забезпечено, судом оглянуто оригінали особової справи позивача, ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.06.2018 року.

В судовому засіданні 06.06.2018 року, в яке прибули позивач, представник позивача, відповідача, третьою особою участь представника не забезпечено, позивачем, представником позивача, відповідача подано заяву про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

В судовому засіданні 06 червня 2018 року представником позивача позовні вимоги підтримано повністю. В обґрунтування позовних вимог позивачем, представником позивача зазначено, що Державною міграційною службою України не проведено власного розслідування щодо фактичних обставин, на які посилається ОСОБА_1, як того вимагає міжнародне та національне законодавство з питань визнання особи біженцем, не надано обґрунтованої оцінки доказам політичної активності на території РФ і ззовні, відсутні переконливі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні тяжкого злочину неполітичного характеру, Державна міграційна служба України вийшла за межі розгляду заяви та вказала обставини, які не розглядались ані при попередніх розглядах особової справи гр. РФ ОСОБА_1 № 2016KYIV0027, ані в суді. При розгляді особової справи докази враховувались вибірково та обставини справи досліджені формально, не враховано висновки, які були встановлено судом та є обов'язковими для врахування.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити. ДМС України подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що оскаржуване рішення було прийняте правомірно на підставі повторного всебічного вивчення усіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту або тимчасового захисту , а відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З урахуванням вимог статті 194, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом задоволено вищевказану заяву, оголошено про завершення розгляду справи в письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Москва, одружений, має трьох дітей віком до 18 років, які проживають у м. Москва, РФ та м. Києві; освіта - вища, за віросповіданням - православний; до України прибув у січні 2013 року, легально, скориставшись автомобільним транспортом. На момент звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на території України перебував легально.

14 квітня 2016 року громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві із заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту № 27, в якій зазначено, що останній був змушений покинути країну походження через політичне переслідування, яке здійснювалося відносно нього владою Російської Федерації та його активну участь у антиурядовій діяльності, а саме: видавництво антиурядових газет, публікації в мережі інтернет, фінансування опозиційних громадських організацій, участь у поодиноких пікетах та маршах, метою яких було висвітлення протиправної діяльності уряду, фальсифікації виборів президента Російської Федерації та анексії Криму.

За результатами розгляду вказаної заяви та вивченням матеріалів справи № 2016KYIV0027, 06.05.2016 управлінням у справах біженців Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві складено Висновок щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а Головним управлінням Державної міграційної служби України в місті Києві прийнято наказ від 06.05.2016 № 286 Про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 .

Наказом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві від 06.07.2016 № 372 на підставі письмового подання головного спеціаліста відділу з питань шукачів захисту управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в м. Києві Єфімова А.Г. від 06.07.2016 продовжено строк розгляду заяви для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту гр. РФ ОСОБА_1 до 06.08.2016.

Наказом Державної міграційної служби України від 30.08.2016 № 219 на підставі письмового подання Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства від 29.08.2016 № 8.5/5401-16 продовжено строк прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, гр. РФ ОСОБА_1, до 04.11.2016.

Також, як встановлено з матеріалів справи, за результатами розгляду особової справи гр. РФ ОСОБА_1 № 2016KYIV0027, 04.08.2016 Головним управлінням Державної міграційної служби України в місті Києві складено Висновок щодо визнання особи біженцем.

На відміну від рішень ГУ ДМС України в м. Києві, за результатами розгляду матеріалів особової справи гр. РФ ОСОБА_1 № 2016KYIV0027, 26.10.2016 Державною міграційною службою України складено Висновок про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

27 жовтня 2016 року Державною міграційною службою України прийнято Рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту № 545-16, яким позивачу відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Вважаючи вказане рішення необґрунтованим, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, у листопаді 2016 року позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2016 року відкрите провадження в адміністративній справі №826/17938/16 за позовом громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2017 року по справі №826/17938/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу. За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що обставини справи Позивача не були повно та всебічно досліджені, зокрема :

• позивачем надано достатньо доказів його політичної діяльності та переслідування в РФ саме з політичних мотивів";

• публічна діяльність позивача "у ЗМІ та зверненнях громадських організацій міститься однозначна інформація про неминучість переслідування ОСОБА_1 за ст. 280.1 "Публичные призывы к осуществлению действий, направленых на нарушение территориальной целостности РФ КК РФ через його політичну діяльність: пов'язану з Кримом, що неминуче призведе до неправомірного позбавлення волі та застосування тортур до останнього";

• позивач лише підозрюється у вчиненні злочину, вирок відсутній, а переконливих доказів його вини не надано;

• до особової справи заявника було долучено достатньо доказів упередженості його кримінального переслідування та політичної вмотивованості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погодилась з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, а тому апеляційну скаргу громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 було задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2017 року - скасовано та ухвалено нову, якою адміністративний позов задоволено. Рішення Державної міграційної служби України від 27 жовтня 2016 року № 545-16 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 було визнано протиправним та скасовано.

Державну міграційну службу України було зобов'язано повторно розглянути заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме, з врахуванням встановлених судом обставин та висновків.

13.06.2017 до управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління ДМС України в м. Києві надійшло рішення ДМС України від 26.05.2017 №41-17 про повторний розгляд заяви громадянина РФ ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням обставин, що стали підставою для скасування судом рішення ДМС України від 27.10.2016 №545-16.

Згідно з наказом ГУДМС України в м. Києві від 19.06.2017 №261 здійснено повторний розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту РФ ОСОБА_1. За результатами розгляду особової справи ГУ ДМС України в м. Києві 11.08.2017 складено Висновок щодо визнання особи біженцем.

За результатами розгляду матеріалів особової справи громадянина РФ ОСОБА_1, яка надійшла до Державної міграційної служби України від Головного управління ДМС України в м. Києві для прийняття остаточного рішення, ДМС України 16.11.2017 року складено Висновок про відмову у визнані біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину РФ ОСОБА_1

17 листопада 2017 року Державною міграційною службою України повторно прийнято Рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту № 442-17, яким позивачу відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.

Відповідно до абз. 2 статті 1 Закону України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Статтею 27 Закону України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, зокрема, віднесено: прийняття рішень про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, рішень про втрату, позбавлення статусу біженця або додаткового захисту і скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Виходячи із змісту Конвенції про статус біженців 1951 року та Закону України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту , поняття біженець включає чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути наданий статус біженця.

До таких підстав відносяться:

- знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства за межами країни свого колишнього місця проживання;

- неможливість або побоювання користуватись захистом країни походження;

- наявність цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

- побоювання стати жертвою переслідувань повинно бути пов'язано з причинами, які вказані в Конвенції про статус біженців 1951р., а саме расова належність, релігія, національність (громадянство), належність до певної соціальної групи, політичні погляди.

Рішення ж про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами:

- які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону;

- коли заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу;

- за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 року у справі № 826/17938/16, яка набрала законної сили, позивачем було надано достатньо належних та допустимих доказів його політичної діяльності та переслідування в РФ саме з політичних мотивів. Також, у матеріалах справи ДМС України містяться, але не були досліджені та належним чином враховані, належні докази про те, що заявник не є особою, що вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (даті також - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, є неприпустимою відмова в задоволенні позову в цій справі у зв'язку з недоведеністю іноземцем чи особою без громадянства неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Аналогічну позицію висловлено в пункті 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.08.2009 року №1 (згідно Інформаційного листа ВАСУ №2197/11/13-11 від 24.11.2011р.)

Оцінюючи пояснення Позивача та надані ним докази, суд вважає їх послідовними, не суперечливими та такими, що містять ознаки реального побоювання бути переслідуваним у своїй країні. Тому, на думку суду, висновок Державної міграційної служби України є передчасним і прийнятим без урахування всіх обставин справи.

Статтею 9 Закону України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту визначено, що у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, поданої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з відповідними запитами до органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається. Такі звернення розглядаються у строк, визначений законодавством України.

Згідно частини п'ятої 5 статті 1 Закону України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту на основі всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

В той же час, оскаржуване рішення Державної міграційної служби України №442-17 не містить обґрунтування підстав, згідно яких відповідач дійшов висновку про те, що умови, передбачені пунктами 1 та 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.

Відповідно до пункту 34 Рекомендацій з міжнародного захисту №5 (застосування пунктів про виключення відповідно до стаття 1F Конвенції про статус біженців 1951р.) Тягар доведення в питанні про виключення несе держава (або УВКБ ООН); як і в ході будь-якої процедури визнання статусу біженця, сумніви повинні трактуватись на користь заявника.

Позивач, у свою чергу, довів, що кримінальне переслідування, що здійснюється проти нього, пов'язано саме з його політичною діяльністю.

Перевіряючи законність рішення Державної міграційної служби України № 442-17 від 17 листопада 2017 року про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суд зазначає, що відповідач повинен був з'ясувати, чи має позивач суб'єктивні побоювання стати жертвою переслідувань, та чи є ці побоювання цілком обґрунтованими.

Оцінка таким побоюванням обов'язково надається з урахуванням аналізу інформації про країну походження особи, яка шукає притулку.

Побоювання стати жертвою переслідувань складається із суб'єктивної та об'єктивної сторін. Суб'єктивна сторона полягає у наявності в особи побоювання . Побоювання є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалась навколо неї. Саме під впливом цієї суб'єктивної оцінки особа вирішила покинути країну і стала біженцем.

Об'єктивна сторона пов'язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними. Факти обґрунтованості побоювань переслідування (загальну інформацію в країні походження біженця) можуть отримуватись від біженця, та незалежно від нього - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, з публікацій у засобах масової інформації, з повідомлень національних чи міжнародних неурядових правозахисних організацій, із звітів Міністерства закордонних справ тощо.

Ситуація у країні походження при визнанні статусу біженця є доказом того, що суб'єктивні побоювання стати жертвою переслідування є цілком обґрунтованими, тобто підкріплюються об'єктивним положенням у країні та історією, яка відбулася особисто із заявником.

Судова практика ведення справ в РФ відносно осіб з явно вираженою політичною позицією проти діючої влади, свідчить про масові факти завищення міри покарання, порушення права на справедливий суд, яке гарантоване статтею 6 Європейської конвенції з прав людини.

Посилання Відповідача на лист відділу Укрбюро Інтерполу Головного управління Національної поліції України у місті Києві від 16.05.2016 №486/125/29-01-2016, як на доказ відсутності політичних мотивів переслідування, суд не бере до уваги, з огляду на те, що Генеральний секретаріат Інтерполу не вповноважений проводити розслідування щодо підстав оголошення осіб у міжнародний розшук та питання оголошення заявника у міжнародний розшук не досліджувалось ні при попередньому розгляді заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ані в суді під час розгляду адміністративної справи №826/17938/16.

Відповідно до пункту 6.10 розділу VI Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрат і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07.09.2011 №649, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884: Процедура повторного розгляду заяви здійснюється виключно з урахуванням висновків суду, що стали підставною для скасування рішення ДМС .

Відповідачем було надано цифровий носій з фотокопіями матеріалів особової справи громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 2016KYIV0027. В матеріалах особової справи перебуває доказ - лист Генеральної прокуратури України, на який посилається позивач та не згадано у висновку Відповідача від 23.01.17 року №14/-24234-16 в якому зазначено, що Генеральна прокуратура не вповноважена надавати юридичної оцінки обвинуваченню, винесеному іноземною державою.

Згідно пункту 8 статті 9 Закону України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, поданої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з відповідними запитами до органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається.

В матеріалах особової справи наявний лист Служби безпеки України від 01.08.2016 року №12752, в якому зазначено, що інформація, яка може перешкоджати отриманню статусу біженця або додаткового захисту в Україні громадянину РФ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутня.

В свою чергу, позивач у своїх поясненнях посилався на матеріали справи.

Матеріалами справи встановлено, що історію особи, що звернулася за визнанням біженцем або особою що потребує додаткового захисту, зазначено в протоколі співбесіди від 20.04.2016 року, такі ж самі обставини Позивачем наведено і в протоколі співбесіди від 26.07.17 року з наданням додаткових доказів політичного переслідування, а саме повістки ФСБ РФ.

Водночас, як свідчать долучені до матеріалів справи, докази політичної діяльності спрямовано на боротьбу з фальсифікацією на виборах у 2012 році, зокрема участь у мітингах на Болотній площі, та анексією Криму згодом, та як наслідок загрози бути притягнутим до кримінальної відповідальності за "політичною" статтею 280.1 КК РФ. Зокрема, подяка учаснику ПСК "Сонячний Дім" ОСОБА_1 від ОСОБА_7, ОСОБА_8 та учасників мирного мітингу на Болотній площі від 12.02.2012 року; Диплом від Російського фонду захисту прав споживачів (Московського фонду захисту прав споживачів), яким нагоджуються ТОВ "10х Інвест" / "Сонячний дім" як "кращі в Росії", "кращі в Москві", "кращі в Підмосков'ї"; Слайд-копії відгуків з відкритих Інтернет-ресурсів, що містять посилання на джерела.

Крім того, матеріали справи містять докази політичної діяльності Позивача в напрямку відстоювання інтересів України у звільненні Криму від незаконної анексії, яка високо оцінена, як представниками посольств Великобританії та Литви, зокрема, так українськими неурядовими організаціями, як то, "Крим SOS". Додатково встановлено тісні зв'язки з кримсько-татарськими провідниками у боротьбі з незаконною анексією Криму; лист від народного депутата України, Голови Меджлісу кримсько-татарського народу ОСОБА_9 Голові ДМС України ОСОБА_10 (№436/279 від 31.10.2016); лист від Голови Правління громадської організації "КРИМСОС" (код ЄДРПОУ: 39884344) ОСОБА_11 Голові ДМС України ОСОБА_10

При цьому, докази співпраці з органами Міністерства юстиції, зокрема з експертними установами в частині надання допомоги у питаннях експертизи у рамках кримінальних проваджень по злочинах, пов'язаних з військовою агресією на сході України.

Разом з тим, судом береться до уваги науково-правовий висновок Інституту держави і права ім. В.М. Корецького, який містить дослідження матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_1, що, на думку суду, однозначно свідчить про реальну загрозу для Позивача в РФ, яка полягає у кримінальному переслідуванні саме за політичною статтею.

Щодо обґрунтованих підстав стати жертвою політичних переслідувань, позивачем було надано відповідні докази, репутація країни походження Позивача дає йому усі підстави обґрунтовано побоюватися стати жертвою переслідувань, особливо з урахуванням політичної спрямованості Позивача у 2012-2013 роках у питаннях щодо фальсифікації на виборах та у 2014-2016 роках - у питаннях незаконної анексії Криму. Реальність загрози підтверджується долею колег по політичній діяльності - ОСОБА_12, ОСОБА_13, усі вони піддавалися катуванню та визнали вину під тиском, отримали вироки за ст. 212 КК РФ (Організація масових заворушень).

Щодо обставин, що вказують саме на політичні підстави для переслідувань, які вказані в Конвенції про статус біженців, зокрема, з мотивів політичних поглядів, позивачем надано докази активної політичної діяльності у 2011-2012 роках в громадській організації "Гражданское мужество", співпраця з Громадською організацією "Другая Россия", фінансування мітингів на "Болотній площі" та "Маршу несогласных". Також, долучено докази продовження публічної політичної діяльності в Україні, в 2015-2017 роках, які свідчать про спрямування підтримки боротьби України з незаконною анексією Криму та військовою агресією на Сході України.

Щодо неможливості або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань, позивачем вказано, що сам факт кримінального переслідування за "економічною" статтею корелюється з реальними вироками іншим учасникам "Болотної справи" за статтею "організація масових заворушень" та "співпраця з іноземними державами у поваленні конституційного ладу". Якщо ОСОБА_12 та ОСОБА_13 займалися організацією мирних протестів, то ОСОБА_14 надавав фінансову підтримку (друк газет, оплата видатків тощо).

Відсутність можливості захисту у РФ підтверджується численними незаконними вироками у інших політичних справах.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Відповідачем під час винесення оскаржуваного рішення про відмову в наданні статусу біженця не було повно, всебічно та об'єктивно розглянуто обставини особової справи Позивача, не було враховано висновки Київського апеляційного адміністративного суду, встановлені постановою суду від 11.05.2017 року в адміністративній справі №826/17938/16, що призвело до винесення ним необґрунтованого рішення.

Щодо визнання протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України, яка полягає у ненаданні своєчасно висновку про розгляд матеріалів особової справи ОСОБА_1 та відповідного рішення, суд зазначає наступне.

Пунктом 6.6. Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2011 р. за № 1146/19884 (із змінами і доповненнями) (далі також Правила), встановлено, що у разі якщо згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили, ДМС зобов'язана прийняти рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи повторно розглянути заяву особи про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідне рішення приймається ДМС протягом семи робочих днів з дня отримання такого рішення суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 року у адміністративній справі №826/17938/16 апеляційним судом визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України від 27 жовтня 2016 року № 545-16 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 та зобов'язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Судом також зазначалось вище, що 13.06.2017 до управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління ДМС України в м. Києві надійшло рішення ДМС України від 26.05.2017 №41-17 про повторний розгляд заяви громадянина РФ ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням обставин, що стали підставою для скасування судом рішення ДМС України від 27.10.2016 №545-16.

Проте, в даному випадку слід зазначити, що відповідно до тексту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 року у адміністративній справі №826/17938/16 колегією суддів проаналізовано особову справу позивача та встановлено, що "позивачем було надано достатньо належних та допустимих доказів його політичної діяльності та переслідування в РФ саме з політичних мотивів. Однак, як вбачається з матеріалів особової справи гр. РФ ОСОБА_1 № 2016KYIV0027, відповідачем такий аналіз проведено не в повному обсязі, без урахування важливих фактів. Також, у матеріалах справи ДМС України містяться, але не були належним чином враховані, належні докази про те, що заявник не є особою, що вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру. Надані лише матеріали про те, що ОСОБА_1 лише підозрюється органом досудового розслідування, вирок щодо нього відсутній, а переконливі докази його вини не надано. До особової справи гр. РФ ОСОБА_1 № 2016KYIV0027 заявником долучено матеріали, які підтверджують упередженість кримінального переслідування щодо заявника починаючи з 2011 року, і зв'язок цього переслідування з його політичною діяльністю. Крім того, в матеріалах особової справи позивача міститься довідка Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 01.08.2016 № 12752, відповідно до якої, інформація, яка згідно зі ст. 6 Закону України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту може перешкоджати отриманню статусу біженця або додаткового захисту в Україні громадянином РФ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутня. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що відбувся поверхневий та формальний підхід до розгляду заяви ОСОБА_1 Також, розгляд заяви позивача відбувся без належного врахування всіх доказів по справі, а тому, на думку колегії суддів, оскаржуване рішення ДМС України від 27.10.2016 № 545-16 не ґрунтується на фактичних обставинах, а отже, є передчасним. Одночасно, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має позитивну характеристику з місця проживання, являється політичним активістом, який активно відстоює позицію України у звільненні Криму від окупації. Широко відомий в Україні та за її межами. Його політичні акції проти анексії Криму підтримали представники посольств Великобританії, Литви і ряду інших країн. Також вони висвітлювалися рядом українських та міжнародних ЗМІ і привертають увагу світової спільноти до відстоювання національних інтересів України".

Скасовуючи рішення ДМС України апеляційною інстанцією враховано, що за результатами розгляду особової справи гр. РФ ОСОБА_1 № 2016KYIV0027, 04.08.2016 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в місті Києві складено Висновок щодо визнання особи біженцем.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що саме Відповідачу - ДМС України необхідно було вчинити відповідні дії щодо повторного розгляду заяви позивача на підставі особової справи гр. РФ ОСОБА_1 № 2016KYIV0027 і Висновку Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві від 04.08.2016 року, оскільки судом не встановлено обставин неналежного розгляду заяви позивача Головним управлінням ДМС України в місті Києві, відтак прийняття рішення ДМС України щодо повторного розгляду заяви позивача в загальному порядку, а саме Головним управлінням Державної міграційної служби України в місті Києві, є безпідставним, в зв'язку з чим, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної міграційної служби України, яка полягає у ненаданні своєчасно висновку про розгляд матеріалів особової справи ОСОБА_1 та відповідного рішення .

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного рішення про відмову в наданні статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту №442-17 винесене без врахування всіх обставин справи, тобто, є необґрунтованим, що є підставою для його скасування.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, на думку суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням вищезазначеного, слід дійти висновку, що прийняте відповідачем рішення №442-17 від 17.11.2017 року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту є необґрунтованим, протиправним та таким, що не відповідає міжнародним принципам та належить до скасування.

Відповідно до пункту 25 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 року №1 суд під час вирішення справи щодо оскарження відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не повноважний визнавати особу біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а може лише визнати рішення відповідного органу протиправним, скасувати його та, за наявності достатніх підстав, зобов'язати відповідача визнати особу біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а у разі їх відсутності - зобов'язати повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

В даній справі суд убачає достатні підстави для зобов'язання відповідача прийняти рішення про визнання позивача біженцем.

Відповідно до частини десятої статті 12 Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту у разі прийняття судом рішення про задоволення скарги особи про відмову у визнанні особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом семи робочих днів з дня отримання такого рішення приймає відповідне рішення.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги повторність прийняття відповідачем негативного рішення стосовно позивача на підставі матеріалів особової справи на позитивних Висновків територіального органу, яке визнано судом протиправним та скасовано, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 біженцем.

При цьому суд зауважує, що позивач просить суд зобов'язати ДМС України прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, тобто його задовольняє надання йому будь-якого статусу за Законом, який би дозволяв йому залишитись в Україні. Отже, викладення позовних вимог в цій частині в такій редакції суд не вважає підставою для відмови у позові частково та ухвалює рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та зважаючи на наявність в матеріалах справи квитанції від 26.12.2017 № 147085127 на суму 1920,00 грн., із зазначенням призначення платежу: судовий збір за позовом ОСОБА_1, що зараховано на розрахунковий рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі та у розмірі 1920,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України.

Керуючись положеннями статей Законом України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту , 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнані біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 17.11.2017 року №442-17.

3. Визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України, яка полягає у ненаданні своєчасно висновку про розгляд матеріалів особової справи ОСОБА_1 та відповідного рішення

4. Зобов'язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 біженцем.

5. Стягнути на користь громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму в розмірі 1920,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять гривень 00 коп.) на відшкодування судового збору, сплаченого за квитанцією, що міститься в матеріалах справи, за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (код ЄДРПОУ 37508470) .

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: громадянин Російської Федерації ОСОБА_15 (адреса: 02002, АДРЕСА_1)РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Державна міграційна служба України (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470).

Третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві, 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, код ЄДРПОУ 37768863.

Суддя Л.О. Маруліна