Постанова

від 16.08.2018 по справі 903/914/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року Справа №903/914/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 05.06.18р., у м.Луцьку, о 15:36 год., колегією суддів у складі: головуючий суддя Шум М.С., судді Дем'як В.М., Якушева І.О., повний текст складено 11.06.2018р., у справі №903/914/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ОСОБА_2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута"

про стягнення 101 294,66 грн.

представники сторін у судове засідання не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.06.2018р. у справі №903/914/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ОСОБА_2" 101 294,66 грн. заборгованості за донарахованими відсотками по кредитному договорі №011/303569/93703 та 1 600,00 грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рута" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (арк.справи 197-200).

В скарзі зазначає, що під час розгляду справи відповідач неодноразово просив суд витребувати у позивача виписку по кредитному рахунку, яка є єдиним документом, що підтверджує факт надходження грошей на рахунок і списання коштів з рахунку на оплату послуг банку. Після тривалого затягування справи та усної згоди під час судових засідань, ПАТ ОСОБА_1 ОСОБА_2 надав документ під назвою виписка, однак, його зміст суперечить поняттю виписки з особового рахунку та тим даним, які повинні в ній міститися згідно п.п.5.4. та 5.6. Положення про організацію операційної діяльності у банках України, затвердженого постановою НБУ від 18.06.2003р. №254.

В матеріалах справи відповідачем були надані платіжні доручення за період з січня 2016 року по грудень 2017 року, з яких підтверджується дата проведених оплат, однак, в наданій банком виписці ці дати відсутні, а аналогічні суми зараховувалися позивачем протягом 10 днів (23.07.2016р. - 12.09.2016р., 30.01.2017р.- 08.02.2017р., 27.02.2017р. - 06.03.2017р., 10.03.2017р. -17.03.2017р.).

Банком же обраховується заборгованість по відсотках від кількості днів прострочення, але при цьому сам ОСОБА_1 затримував зарахування сплачених Кредитором сум.

Строк дії кредитного договору закінчився 26 жовтня 2014 року. Банк набув право у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ Рута умов кредитного договору, звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості. Таким правом позивач скористався і його позовні вимоги були задоволені повністю: рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 04 березня 2015 року було стягнуто з відповідача 217824,27 грн. - заборгованості за кредитним договором, в тому числі 26662,57 грн. - заборгованості за відсотками, 16857,12 грн. - пені.

Скаржник вважає, що після закінчення строку дії кредитного договору позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.

Вважає помилковим посилання господарського суду Волинської області у рішенні, що відповідно до п.14.2 кредитного договору договір діє до повного виконання сторонами прийнятих зобов'язань, оскільки згідно умов кредитного договору (строку дії договору) та з врахуванням наявності судового рішення про стягнення кредитної заборгованості від 04.03.2015р. строк договору припинено.

З моменту ухвалення вказаного рішення, яким вирішено спір сторін щодо боргових зобов'язань відповідача, правовідносини сторін перейшли в іншу площину - площину виконання судового рішення. Ці правовідносини врегульовані спеціальним Законом України Про виконавче провадження .

В січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ВДВС Нововолинського МУЮ про примусове стягнення на підставі виконавчого листа №165/3112/14-ц суми боргу. На час розгляду справи в господарському суді рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 04.03.2015р. виконано.

При цьому, посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №564/2199/15-ц.

На підставі викладеного просить суд рішення господарського суду Волинської області від 05.06.2018р. у справі №903/914/17 за позовом ПАТ ОСОБА_2 ОСОБА_1 до ТОВ Рута про стягнення 101294,66 грн. скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/914/17 у складі: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Огороднік К.М., суддя Дужич С.П.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2018р. (гол.суддя Миханюк М.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" - залишено без руху. Зобов'язано скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рута" протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду апеляційної інстанції лист з описом вкладення, як доказ надіслання копії апеляційної скарги з додатками іншій стороні у справі.

31.07.2018р. до Рівненського апеляційного суду надійшов супровідний лист від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" на виконання ухвали від 23.07.2018р. у справі №903/914/17.

Розпорядженням в.о.керівника апарату від 01.08.2018р., у зв'язку із перебуванням у відпустці головуючої судді Миханюк М.В. з 30 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року включно, відповідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, стаття 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/914/17.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.08.2018р. визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Огороднік К.М.

З огляду на доданий скаржником оригінал листа з описом вкладення, як доказу надіслання копії апеляційної скарги з додатками позивачу, ухвалою від 02.08.2018р. (головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Огороднік К.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТА" на рішення господарського суду Волинської області від 05.06.18р. у справі №903/914/17 та призначено на 16 серпня 2018 року о 10:20 год. в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

09.08.2018р. на адресу суду від генерального директора ТОВ "Рута" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник - ОСОБА_3 знаходиться у відпустці до 26.08.2018р. включно.

14.08.2018р. на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві позивач, зокрема, звертає увагу суду, що відповідно до п. 14.1 Кредитного договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього Договору зобов'язань.

Пунктом 13.7 Кредитного договору встановлено строк позовної давності тривалістю п'ять років.

У зв'язку з систематичним порушенням умов кредитного договору та утворенням заборгованості позивач був вимушений звернутись до суду з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю Рута про стягнення заборгованості по донарахованим відсоткам за вищевказаним кредитним договором. Так, рішенням Нововолинського міськрайонного суду Волинської області від 04.03.2015р. позовні вимоги банку були задоволені: стягнуто заборгованість за кредитом в розмірі 261343,96 гривень. Відсотки були нараховані за період з 31.03.2015р. (після отримання рішення про стягнення заборгованості) по 15.09.2017р. Сума боргу по нарахованим відсоткам за даний період складає 101294,66 гривень. Рішення суду не виконано, тому позичальнику продовжувались нараховуватись відсотки та пеня за порушення графіку та сплату відсотків.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Виходячи із системного аналізу ст.ст.525, 526, 599 Цивільного кодексу України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання процентів, належних кредитору відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України.

Зазначає, що аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015р. у справі №6-1206цс15.

Таким чином, вимоги банку про стягнення з відповідача відсотків, заявлені обґрунтовано, так як це передбачено укладеним Кредитним договором та діючим законодавством України.

На підставі викладеного позивач просить суд постановити ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду про відхилення апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 05.06.2018р. про стягнення заборгованості по донарахованим відсоткам у справі №903/914/17, та залишити рішення без змін.

Розпорядженням керівника апарату від 15.08.2018р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Огородніка К.М., відповідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, стаття 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматизовану заміну судді - члена колегії у справі №903/914/17.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.07.2018р. визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Юрчук М.І.

Ухвалою від 15.08.2018р., колегія суддів у новому складі прийняла розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" на рішення господарського суду Волинської області від 05.06.18р. у справі № 903/914/17 до свого провадження.

У судове засідання апеляційної інстанції 16.08.2018р. представники сторін не з'явилися, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені у встановленому законом порядку.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційної інстанції 16.08.2018р. клопотання генерального директора ТОВ "Рута" про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 цього Кодексу.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (частина 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, заявником клопотання не надано доказів наявності обставин, які б унеможливлювали участі представника ТОВ "Рута" у зазначеному судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без його участі, при цьому, судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання генерального директора ТОВ Рута про відкладення розгляду справи.

Враховуючи ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

02.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Рута (Позичальник) та ПАТ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (Кредитор), було укладено кредитний договір №011/303569/93703, згідно якого, кредитор на умовах договору надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної (револьверної) кредитної лінії з лімітом 350000,00 грн. на строк до 26 вересня 2013р. із сплатою 22.5% річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму наданого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором (арк.справи 19-26).

Сторони погодили, що за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватись на умовах Кредитного договору (п.1.2., п.2.1, п.2.2. Кредитного договору).

За умовами п.5.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язався здійснювати погашення нарахованих процентів за його користування у розміри та в строки, визначені Графіком, щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточного при погашені кредиту.

Позичальник також зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів на рахунки кредитора для погашення кредиту та процентів у валюті кредиту починаючи з місяця наступного за днем надання кредиту шляхом перерахування коштів платіжним дорученням з будь-якого поточного рахунку Позичальника, в том числі за рахунок дебетового сальдо по поточному рахунку, відкритому у кредитора, у межах дозволеного ліміту овердрафту (п.5.2., п.5.8. Кредитного договору).

При простроченні погашення кредиту, проценти нараховуються відповідно до п.5.4. договору, а саме - за весь строк фактичного користування Кредитом на суму фактичної заборгованості, у тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті додатково до сум, передбачених Графіком.

Крім вищезазначеного, сторонами укладено Додаткову угоду №011/303569/93703/1 від 12.09.2013р. до Кредитного договору, відповідно до якої внесено зміни, а саме: пролонговано термін дії Кредитного договору на 13 місяців, визначивши дату остаточного погашення кредиту - 26.10.2014р., у зв'язку з чим п.1.1,4 - п.1.1.5 ст.1 Кредитного договору викладено у новій редакції; Змінено процентну ставку, визначивши її у розмірі 24% річних, у зв'язку з чим п.1.2.1. ст.1 Кредитного договору викладено у новій редакції.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 04.03.2015р. по справі №165/3112/14-ц задоволено позов Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ОСОБА_2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута", ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута", ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ОСОБА_2" в солідарному порядку 261343 грн. 96 коп., в тому числі: 217824 грн. 27 коп. - заборгованість за кредитним договором, 26662 грн. 57 коп. - заборгованість за відсотками, 16857 грн. 12 коп. - пеня, та 2613 грн. 44 коп. сплаченого судового збору, всього 263957 грн. 40 коп.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як встановлено ст.144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі Кредитного договору №011/303569/93703 від 02.10.2012р. та Додаткову угоду №011/303569/93703/1 від 12.09.2013р. до Кредитного договору

Відповідно до 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Проте, відповідач взяті на себе, згідно договору, зобов'язання в частині проведення розрахунків (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, в зв'язку з чим рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 04.03.2015р. по справі №165/3112/14-ц позовні вимоги Банку були задоволені, а саме: стягнуто з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 261343,96 грн.

Водночас, відповідачем належним чином не виконано умов Кредитного договору, у зв'язку з чим позивачем за період з 31.03.2015р. по 15.09.2017р. по кредиту нараховані відсотки в сумі 101294,66 грн.

Відповідно до п.14.2 Кредитного договору, договір діє до повного виконання сторонами прийнятих до кредитного договору зобов'язань.

Як встановлено ст.ст.598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи із системного аналізу ст.ст.525, 526, 599, 611 Цивільного кодексу України змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог ПАТ "Дельта Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06.06.2013р. №699004014891007, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не позбавляє кредитора права на отримання суми заборгованості за простроченими процентами та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 23.09.2015р. у справі №6-1206цс15.

Зазначене кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Окрім того, виходячи з положень ст.610, ч.1 ст.612, ст.611 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, відповідно до ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ст.ст.76,77,78,79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд Волинської області дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 101294,66 грн. відсотків підлягає до задоволення.

Отже, позовну вимогу банку про стягнення з відповідача 101294,66 грн. заборгованості за донарахованими відсотками по кредитному договору №011/303569/93703 задоволено правомірно.

Згідно п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" на рішення господарського суду Волинської області від 05.06.18р. у справі №903/914/17 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 21.08.2018р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Юрчук М.І.