Постанова

від 21.12.2018 по справі 903/914/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 903/914/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",

відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута",

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута",

на рішення господарського суду Волинської області

від 05.06.2018

у складі колегії суддів: Шум М.С. (головуючий), Дем'як В.М., Якушева І.О.,

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 16.08.2018

у складі колегії суддів: Саврій В.А. (головуючий), Дужич С.П., Юрчук М.І.,

у справі за позовом

Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута"

про стягнення 101 294, 66 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" про стягнення 101 294, 66 грн. заборгованості за донарахованими відсотками згідно кредитного договору № 011/303569/93703 від 02.10.2012.

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.06.2018, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 903/914/17 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 101 294, 66 грн. відсотків та 1 600,00 грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

Приймаючи судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з обґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідачем належним чином не виконано умов кредитного договору, у зв'язку з чим позивачем за період з 31.03.2015 по 15.09.2017 по кредиту нараховано відсотки в сумі 101 294, 66 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Волинської області від 05.06.2018 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 903/914/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рута" звернулось з касаційною скаргою в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми матеріального права та не враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 28.02.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.07.2018.у справі № 310/11534/13-ц та вказує, що після закінчення строку дії кредитного договору позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.

Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконавчого провадження ВП № 57167449 до розгляду касаційного провадження по суті.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 903/914/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2018.

Згідно з ч. 4 ст. 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2018 прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" до провадження для здійснення перегляду рішення господарського суду Волинської області від 05.06.2018 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 903/914/17 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Витребувано з господарського суду Волинської області та Рівненського апеляційного господарського суду матеріали справи № 903/914/17. Відхилено заяву скаржника про зупинення виконавчого провадження ВП № 57167449. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 23.10.2018.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 02.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рута" (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) укладений кредитний договір № 011/303569/93703, відповідно до умов якого, кредитор на умовах договору надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної (револьверної) кредитної лінії з лімітом 350 000, 00 грн. на строк до 26.10.2014 (остаточна дата погашення кредиту) зі сплатою 23 % річних (в редакції додаткової угоди № 011/303569/93703/1 від 12.09.2013), а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму наданого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до п. 14.2 договору, останній діє до повного виконання сторонами прийнятих до кредитного договору зобов'язань.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 04.03.2015 у справі № 165/3112/14-ц стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута", ОСОБА_10 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в солідарному порядку 261 343, 96 грн., з яких 217 824, 27 грн. - заборгованість за кредитним договором, 26 662, 57 грн. - заборгованість за відсотками, 16 857, 12 грн. - пеня, та 2 613, 14 грн. сплаченого судового збору.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з вимогами частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, згідно з якою припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як встановлено судами, кінцевою датою повернення кредиту договором визначено до 26.10.2014, в той час як відсотки нараховані позивачем за період з 31.03.2015 по 15.09.2017. За таких обставин висновки господарських судів про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог є необґрунтованими.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на викладене, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції у справі підлягають скасуванню та з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

Так, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" зі сплати судового збору за подання апеляційної (2 400, 00 грн.) та касаційної (3 200, 00 грн.) скарг підлягають стягненню з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута".

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 05.06.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 903/914/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9 ідентифікаційний код 14305909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" (45403, Волинська обл., м. Нововолинськ, 15-й Мікрорайон, буд.5 Р/Р 26009349419, код ЄДРПОУ 25089082) 2 400, 00 грн. витрати зі сплати за подання апеляційної скарги та 3200, 00 грн. витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Волинської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков