Рішення

від 17.08.2018 по справі 345/2919/18

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/2919/18

Провадження № 2/345/1328/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2018 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючої-судді ОСОБА_1, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Калуська районна державна адміністрація, відділ освіти Калуської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ :

Перший заступник керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Калуської районної державної адміністрації, відділу освіти Калуської районної державної адміністрації звернувся до суду із вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 30.06.2017 року задоволено позов ОСОБА_3 про поновлення на посаді директора Голинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Стягнуто з відділу освіти Калуської РДА на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.11.2016 року до дня поновлення на посаді - 30.06.2017 року у розмірі 39097,34 грн.

На виконання вищевказаного судового рішення 18.07.2017 року проведено нарахування та виплату коштів ОСОБА_3 в сумі 39097,34 грн. компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Під час судової справи судом встановлено, що ОСОБА_3 звільнено з посади директора Голинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. всупереч вимогам ст.38 КЗпП України.

Прокурор зазначає, що, враховуючи ст.ст.130, 237 КЗпП України, обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної відділу освіти Калуської РДА у зв'язку із оплатою незаконно звільнено працівнику часу вимушеного прогулу в сумі 39097,34 грн. покладається на начальника відділу освіти Калуської РДА ОСОБА_2

Використання коштів на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненому працівнику за рахунок коштів державного бюджету є порушенням економічних інтересів держави. Підстави представництва прокурором інтересів держави полягають в тому, що з позовом про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу до цього часу не звернулася Калуська районна державна адміністрація. Тому прокурор змушений звернутися до суду та просить стягнути із ОСОБА_2 на користь відділу освіти Калуської районної державної адміністрації матеріальну шкоду в розмірі 39097,34 грн.

Відповідач подала до суду відзив на позов, згідно якого зазначає, що відповідно до чинних на даний час норм Кодексу законів про працю України та Цивільного кодексу України основною умовою для покладання на особу матеріальної відповідальності є її вина. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 30.06.2017 року ОСОБА_3 було поновлено на посаді директора, проте особиста вина ОСОБА_2 у його звільненні судом не була встановлена.

Щодо тверджень позивача, що використання бюджетних коштів на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненому працівнику за рахунок коштів державного бюджету є порушенням економічних інтересів держави, відповідач наголошує, що в період з 01.11.2016 року по 03.07.2017 року посада директора

Голинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. була вакантною. Відповідач наголошує, що вимоги позивача є необґрунтованими, так як він не надав достатніх, переконливих доказів щодо її вини у заподіянні шкоди у вигляді зайвого витрачання бюджетних коштів. Тому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Згідно підпункту 9 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу відділу освіти Калуської районної державної адміністрації від 28.10.2016 року №386-к ОСОБА_3 було звільнено з посади директора Голинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Калуської районної ради з 31.10.2016 року, за власним бажанням. Наказ виданий та підписаний начальником відділу освіти ОСОБА_2 (а.с.15).

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.06.2017 року позов ОСОБА_3 до відділу освіти Калуської РДА про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу задоволено: поновлено ОСОБА_3 на посаді директора Голинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів; стягнуто з відділу освіти Калуської РДА на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.11.2016р. до дня поновлення на роботі - 30 червня 2017року у розмірі 39097,34грн . (а.с. 6-11).

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням від 18.07.2017 року №332 перераховано ОСОБА_3 39097,34грн . компенсації середнього заробітку по рішенню суду (а.с.12,13).

Згідно зі ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Як передбачено ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

За змістом п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від6 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов'язок покривати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як вбачається з рішення Калуського міськрайонного суду від 30.06.2017 року (а.с.9), суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 звільнено із посади директора Голинської ОСОБА_4 ступенів всупереч вимогам ст. 38 КЗпП України., оскільки ОСОБА_3 правомірно подав 28.10.2016р. заяву про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням від 24.10.2016р., яка в порушення його трудових прав, не була у нього прийнята та належним чином зареєстрована. Також ОСОБА_3 не наполягав на звільненні,

Водночас вказаним рішенням суду встановлено, що твердження ОСОБА_3 про те, що на нього чинився психологічний тиск і він під примусом написав заяву про звільнення не беруться судом до уваги, так як не знайшли свого підтвердження і не впливають на результати розгляду справи.

Також вказаним рішенням Калуського міськрайонного суду від 30.06.2017 року не встановлено особистої вини ОСОБА_2 у звільненні ОСОБА_3, зокрема, не встановлено, що заява ОСОБА_3 від 28.10.2016 рокупро відкликання заяви про звільнення за власним бажанням не була прийнята та зареєстрована саме з вини ОСОБА_2

Обов'язковою умовою для притягнення керівника установи до матеріальної відповідальності згідно правил п. 8 ч. 1 ст. 134, ст. 237 КЗпП України є наявність в його діях усіх елементів складу трудового майнового правопорушення, а саме:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) особи, що спричинила шкоду;

3) причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою;

4) вина заподіювача шкоди.

Суб'єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина, тобто певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Вона виступає в двох формах: умислу і необережності. Умисна вина передбачає, що особа усвідомлювала протиправність свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання. Необережність як форма вини передбачає, що особа усвідомлювала протиправність своєї поведінки, передбачала її шкідливі наслідки, проте легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала, хоча повинна була їх передбачити. В усіх випадках наявності вини спільним і обов'язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння.

Прокурор, всупереч вимогам ст.81 ЦПК України не довів, що відповідач ОСОБА_2, враховуючи наявність на момент видачі наказу про звільнення заяви ОСОБА_3 про звільнення за власним бажанням, усвідомлювала протиправність звільнення.

Крім того, відповідно до довідки від 09.08.2018 року, виданої відділом освіти Калуської РДА, в період з 01.11.2016 року по 03.07.2017 року посада директора Голинської ОСОБА_4 ступенів Калуської районної ради була вакантною. Отже, покликання позивача, що відшкодування ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу призвело до зайвого витрачання бюджетних коштів не заслуговують на увагу.

За таких обставин прокурором не доведено наявності усіх обов'язкових елементів складу трудового майнового правопорушення, у зв'язку з чим відсутні підстави для покладення на відповідача матеріальної відповідальності.

На підставі наведеного та керуючись ст.1191 ЦК України, ст.ст.134, 136,237 КЗпП України, ст.ст. 81, 82, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Калуська районна державна адміністрація, відділ освіти Калуської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

СУДДЯ: