Постанова

від 23.11.2018 по справі 345/2919/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/2919/18

Провадження № 22-ц/4808/153/18

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника апелянта,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Калуська районна державна адміністрація, відділ освіти Калуської районної державної адміністрації до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу за апеляційною скаргою прокуратури Івано-Франківської області на рішення Калуського міськрайонного суду від 17 серпня 2018 року під головуванням судді Кардаш О.І. у м. Калуш,

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року перший заступник керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Калуської районної державної адміністрації, відділу освіти Калуської районної державної адміністрації звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача в порядку регресу на користь відділу освіти Калуської районної державної адміністрації матеріальну шкоду в розмірі 39 097,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 30.06.2017 року задоволено позов ОСОБА_3 про поновлення на посаді директора Голинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. та з відділу освіти Калуської РДА на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.11.2016 року до дня поновлення на посаді - 30.06.2017 року у розмірі 39 097,34 грн.

На виконання вищевказаного судового рішення 18.07.2017 року проведено нарахування та виплату ОСОБА_3 компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу зазначених коштів. Під час судової справи судом встановлено, що ОСОБА_3 звільнено з посади директора Голинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. всупереч вимогам ст.38 КЗпП України.

Враховуючи ст.ст.130, 237 КЗпП України, обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної відділу освіти Калуської РДА у зв'язку із оплатою незаконно звільнено працівнику часу вимушеного прогулу в сумі 39 097,34 грн покладається на начальника відділу освіти Калуської РДА ОСОБА_7.

Використання коштів на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненому працівнику за рахунок коштів державного бюджету є порушенням економічних інтересів держави. Підстави представництва прокурором інтересів держави полягають в тому, що з позовом про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу до цього часу не звернулася Калуська районна державна адміністрація. Просив задовольнити позов.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 17 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник прокуратури Івано-Франківської області подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 30.06.2017 року, яке набрало законної сили, згідно якого поновлено ОСОБА_4 на роботі та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, встановлено, що ОСОБА_5, як начальник відділу освіти Калуської РДА, після отримання заяви про відкликання попередньої заяви про звільнення, допущено порушення вимог ст. 38 КЗпП України та незаконне звільнення ОСОБА_6

Судом не взято до уваги вимоги ч.4 ст. 82 ЦПК України та проігноровано факти, встановлені судовим рішенням про незаконність звільнення ОСОБА_6 з посади директора Голинської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Суд першої інстанції не врахував також і положень п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками якою роз'яснено, що застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п.8 ст.134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд при розгляді справи №161/6047/14-6-ц. Крім того, Верховний Суд наголошує, що чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував вищезазначених обставин та ухвалив незаконне рішення, яке необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який доводи апеляційної скарги підтримав, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не доведено наявності усіх обов'язкових елементів складу трудового майнового правопорушення, у зв'язку з чим відсутні підстави для покладення на відповідача матеріальної відповідальності.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального та матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

За вимогами ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що на підставі наказу відділу освіти Калуської районної державної адміністрації від 28.10.2016 року №386-к, ОСОБА_3 було звільнено з посади директора Голинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Калуської районної ради з 31.10.2016 року за власним бажанням. Наказ виданий та підписаний начальником відділу освіти ОСОБА_7., яка є відповідачем у даній справі (а.с.15).

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.06.2017 року позов ОСОБА_3 до відділу освіти Калуської РДА про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу задоволено та поновлено його на посаді директора Голинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Стягнуто з відділу освіти Калуської РДА на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.11.2016 року до дня поновлення на роботі - 30 червня 2017року у розмірі 39097,34 гривень (а.с. 6-11).

Згідно платіжного доручення від 18.07.2017 року №332 ОСОБА_3 перераховано 39097,34 гривень компенсації середнього заробітку по рішенню суду (а.с.12,13).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Як передбачено ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

За змістом п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов'язок покривати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.

Відмовляючи в задоволені позову в даній справі, суд першої інстанції констатував, що позивачем не доведено, що шкода, яка заподіяна внаслідок виплати відділом освіти Калуської РДА середньомісячної заробітної плати ОСОБА_3 у зв'язку з незаконним його звільненням, заподіяна саме керівником даної установи ОСОБА_7.

Такі висновки суд є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.06.2017 року встановлено, що звільнення ОСОБА_3 проведено всупереч вимогам ст. 38 КЗпП України, а тому поновлено працівника на раніше займаній посаді, з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Наказ про звільнення працівника з роботи виданий та підписаний саме відповідачем ОСОБА_7., що встановлено відповідним рішеннями суду першої інстанції, яке набрало законної сили і дана обставина сторонами не заперечувалася та не оспорювалася.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже враховуючи докази, які містяться в матеріалах справи, а також норми законодавства, які регулюють даний вид правовідносин, обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної відділу освіти Калуської РДА у зв'язку з виплатою незаконно звільненому працівнику під час вимушеного прогулу в сумі 39 097,34 грн покладається саме на начальника вказаної установи ОСОБА_7., яка є відповідачем у даній справі.

Таким чином, згаданим рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено винність службової особи ОСОБА_7. у незаконному звільненні працівника ОСОБА_3

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками судам роз'яснено, що, застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі оцінених доказів вважає, що преюдиційним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.06.2017 року встановлено незаконність звільнення ОСОБА_3 із займаної посади на підставі наказу начальника відділу освіти Калуської РДА ОСОБА_7. й поновлено його на раніше займаній посаді з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Такі обставини не підлягають доведенню.

У зв'язку з поновленням працівника на раніше займаній посаді, відділом освіти Калуської РДА було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, який і є фактичним розміром заподіяної підприємству шкоди, оскільки працівник незаконно був звільнений з посади, не виконував свої обов'язки з незалежних від його волі причин, а роботодавець оплатив йому час вимушеного прогулу.

Таким чином, апеляційна скарга є обґрунтованою і позовні вимоги прокурора підлягають до задоволення у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення без додержання норм матеріального та процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України слід вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених апелянтом при поданні апеляційної скарги і стягнути їх з відповідача.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокуратури Івано-Франківської області задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 17 серпня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Калуська районна державна адміністрація, відділ освіти Калуської районної державної адміністрації до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 ІПН:НОМЕР_1 на користь відділу освіти Калуської районної державної адміністрації (р/р 35414020012750, МФО 836014, ГУДКСУ в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 02143531, що знаходиться по вул. Шевченка,6 в м. Калуш матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 39097,34 грн (тридцять дев'ять тисяч дев'яносто сім гривень 34коп).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає АДРЕСА_2 ІПН:НОМЕР_1 на користь прокуратури Івано-Франківської області, що знаходиться по вул. Грюнвальдська, 11 м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 03530483, ДСК України, м. Київ, МФО 820172, р/р 35215084003924, код 2800) - 2 643 грн понесених судових витрат на оплату судового збору за апеляційну скаргу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 листопада 2018 року.

Судді: І.В. Бойчук

В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк