Рішення

від 17.08.2018 по справі 814/1297/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

м. Миколаїв.

17 серпня 2018 р.справа № 814/1297/18 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Ніктерра-Агро", АДРЕСА_1, 54034

до відповідачаДержавного агентства рибного господарства України, вул. Січових Стрільців, 45-а, м. Київ 53, 04053

провизнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніктерра-Агро" (далі - позивач або Товариство) звернулось із адміністративним позовом до Державного агентства рибного господарства України (далі - відповідач або Агентство), в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії Агентства з розгляду заяв користувачів про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів, яким Товариству відмовлено у встановленні частки добування (вилову) водних біоресурсів у Чорному морі та Дніпровсько-Бузькій естуарній системі на 2017-2021 роки, яке оформлено протоколом від 22 листопада 2017 р.;

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії Агентства з розгляду заяв користувачів про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів, оформлене протоколом № 1 від 20-24 листопада 2017 р., в частині відмови Товариству у встановленні частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Дніпровсько-Бузькій естуарній системі у період з 1 січня 2018 р. до 31 грудня 2022 р.;

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії Агентства з розгляду заяв користувачів про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів, оформлене протоколом № 1 від 20-24 листопада 2017 р., в частині відмови Товариству у встановленні частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у внутрішніх солоних водоймах Херсонської області у період з 1 січня 2018 р. до 31 грудня 2022 р.;

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії Агентства з розгляду заяв користувачів про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів, оформлене протоколом № 2 від 30 листопада 2017 р., в частині не здійснення розгляду заяви Товариства про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі, яка надійшла у 2017 р. на 2018-2022 р.р., у зв'язку із ненастанням наступного розрахункового року та в частині вважати неприйнятим рішення комісії по п. 3.3. протоколу № 1 від 20-24 листопада 2017 р.;

- задовольнити заяву Товариства про становлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі, у період з 1 січня 2018 р. до 31 грудня 2022 р., подану 24 липня 2017 р., встановивши частку добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі у період із дати набуття чинності рішенням суду в цій справі і до 31 грудня 2022 р., в обсягах, вказаних у позовній заяві;

- задовольнити заяву Товариства про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей на Дніпровсько-Бузькій естуарній системі, у період з 1 січня 2018 р. до 31 грудня 2022 р., подану 24 липня 2017 р., встановивши частку добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей на Дніпровсько-Бузькій естуарній системі у період із дати набуття чинності рішенням суду в цій справі і до 31 грудня 2022 р., в обсягах, вказаних у позовній заяві;

- задовольнити заяву Товариства про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у внутрішніх солоних водоймах Херсонської області, у період з 1 січня 2018 р. до 31 грудня 2022 р., подану 24 липня 2017 р., встановивши частку добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у внутрішніх солоних водоймах Херсонської області у період із дати набуття чинності рішенням суду в цій справі і до 31 грудня 2022 р., в обсягах і видах, вказаних у позовній заяві.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач навів такі доводи. В липні 2017 р. він звернувся до Агентства із трьома заявами, в яких просив встановити йому частку добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Дніпровсько-Бузькій естуарній системі, у внутрішніх солоних водоймах Херсонської області і у Чорному морі. ОСОБА_3 № 1 відповідач відмовив у встановленні таких часток у Дніпровсько-Бузькій естуарній системі і у внутрішніх солоних водоймах Херсонської області, у зв'язку із відсутністю обсягу нерозподіленого ліміту, а протоколом № 2 вирішив не розглядати заяву Товариства про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі, у зв'язку із ненастанням наступного розрахункового року. На переконання позивача ці рішення суперечать вимогам законодавства та рішенню суду. Так, вищенаведені заяви Товариства розглядались відповідачем повторно, на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду. Позивач зазначає, що така підстава для відмови у встановленні йому частки добування водних біоресурсів, як відсутність обсягу нерозподіленого ліміту, вже була предметом судового розгляду і рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду вона визнана незаконною, але відповідач повторно відмовив на тій же підставі. Крім того, відповідач порушив процедуру прийняття ним рішень, внісши зміни протоколом № 2 до свого попереднього рішення, оформленого протоколом № 1, що не передбачено чинним законодавством. Вважає, що так як судовий захист має бути ефективним, то тільки скасування рішень відповідача недостатньо для відновлення його прав, а тому є підстави для задоволення його заяв та встановлення в судовому порядку часток вилову водних біоресурсів, що можливо зробити за рахунок 5% резерву лімітів спеціального використання водних біоресурсів, який мається у відповідача.

Відповідач адміністративний позов не визнав, зазначивши, що однією з підстав для відмови у встановленні частки добування (вилову) водних біоресурсів, яка прямо передбачена законодавством, є відсутність обсягу нерозподіленого ліміту, а тому твердження позивача про безпідставність відмови не відповідає дійсності. Відповідач вважає, що повною мірою виконав рішення Одеського апеляційного адміністративного суду, так як цим рішенням на нього покладався обов'язок утворити комісію та повторно розглянути заяви Товариства, що і було ним зроблено. Що стосується можливості змінювати свої рішення, відповідач зазначив, що рішення комісії, які оформлюються протоколами, мають рекомендаційний характер і у випадку прийняття помилкового рішення, він не позбавлений права виправити таку помилку. 5% резерв лімітів спеціального використання водних біоресурсів може бути розподілений виключно за результатами аукціону. Відповідач наполягає на тому, що встановлення часток вилову водних біоресурсів є його виключною компетенцією і таке повноваження не може бути підмінено судовим рішенням (а. с. 98-107).

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи і заперечення.

Справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

За клопотанням сторін розгляд справи проведено в режимі відеоконференції (а. с. 77).

Підготовче засідання відкладалось на підставі ст. 205 ч. 2 п. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (а. с. 112-113). За наслідками підготовчого провадження, судом прийнято ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (а. с. 140-141).

17 серпня 2018 р. судом проголошено скорочене рішення.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

У липні 2016 р. Товариство подало до Агентства заяви про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі та Дніпровсько-Бузькій естуарній системі на 2017-2021 р.р.

Відповідач відмовив позивачу у встановленні таких часток на підставі п. 11 Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 р. № 992 (далі - Порядок № 992), а саме у зв'язку із відсутністю обсягу нерозподіленого ліміту.

Позивач оспорив таку відмову в судовому порядку і рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2017 р. у справі № 814/1189/17 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

За апеляційною скаргою позивача рішення суду першої інстанції переглянуто Одеським апеляційним адміністративним судом, який постановою від 17 жовтня 2017 р. рішення Миколаївського окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задовольнив: визнав протиправними і скасував рішення Агентства про відмову позивачу у встановлені частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі та Дніпровсько-Бузькій естуарній системі на 2017-2021 р.р., одночасно зобов'язаши відповідача утворити відповідну комісію та повторно розглянути заяви позивача (а. с. 13-19).

До моменту ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій своїх рішень, 24 липня 2017 р. позивач подав відповідачу три нові заяви про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей на Дніпровсько-Бузькій естуарній системі, у внутрішніх солоних водоймах Херсонської області та Чорному морі (а. с. 20-22).

22 листопада 2017 р., на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду, відповідач утворив комісію з розгляду заяв користувачів про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів (далі - Комісія), яка повторно розглянула заяви позивача від 2016 р. і протоколом (далі - ОСОБА_3 від 22 листопада 2017 р.) відмовила у встановленні частки добування (вилову) водних біоресурсів у Чорному морі та Дніпровсько-Бузькій естуарній системі на 2017-2021 р.р. на підставі п. 11 Порядку № 992, а саме у зв'язку із відсутністю обсягу нерозподіленого ліміту (а. с. 24-28). Зокрема у ОСОБА_3 від 22 листопада 2017 р. зазначено, що на час засідання Комісії весь ліміт водних біоресурсів на період 2017-2021 р.р. вже розподілений між користувачами.

Таким чином, відповідач належним чином виконав рішення Одеського апеляційного адміністративного суду - він створив Комісію та повторно розглянув заяви позивача. Та обставина, що він знову прийняв негативне для позивача рішення, не може бути розцінена як неналежне виконання, так як відповідач наділений правом приймати рішення на власний розсуд, а постановою суду на нього не покладався обов'язок прийняти рішення із визначеним змістом.

Ключовим аргументом позивача є те, що в рішенні Одеського апеляційного адміністративного суду вказано на неприпустимість відмови у встановленні частки видобутку водних біоресурсів на підставі відсутності нерозподіленого ліміту, але при повторному розгляді заяв позивача, відповідач знову відмовив йому на тій же підставі, незаконність якої вже встановлена судом, але позивач помилково трактує рішення суду апеляційної інстанції - текст рішення такого висновку не містить, в ньому лише зазначено, що колегія суддів знайшла помилковим висновок відповідача про те, що обов'язковою умовою для отримання позивачем частки добування водних біоресурсів є наявність у нього дозволу на здійснення промислу протягом попередніх чотирьох років.

В подальшому, відповідач розглянув і три нові заяви позивача, подані ним в липні 2017 р. Так, протоколом № 1 від 20-24 листопада 2017 р. (далі - ОСОБА_3 № 1) відповідач задовольнив заяву позивача про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі на 2018-2022 р.р. (п. 3.3. ОСОБА_3 № 1) та відмовив у задоволенні заяв позивача про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Дніпровсько-Бузькій естуарній системі та у внутрішніх солоних водоймах Херсонської області на підставі відсутності обсягу нерозподіленого ліміту (п. 3.4. ОСОБА_3 № 1) (а. с. 30-51).

ОСОБА_3 № 2 засідання Комісії від 30 листопада 2017 р. (далі - ОСОБА_3 № 2) відповідач змінив свої попереднє рішення, викладене в п. 3.3. ОСОБА_3 № 1, яким позивачу встановлена частка добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі на 2018-2022 р.р., а саме вирішив не розглядати заяви, які надійшли до Агентства у 2017 р., так як не настав відповідний розрахунковий рік (а. с. 57-63).

Як визначено п. 6 Порядку № 992, Держрибагентство здійснює розподіл лімітів спеціального використання водних біоресурсів на частки добування (вилову) для промислових цілей у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) між користувачами водних біоресурсів. Частка добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у відсоткових величинах встановлюється після виділення резерву та визначення необхідних обсягів для непромислових цілей і визначається у відсотках для кожного користувача водних біоресурсів у дозволі на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), що видається строком на п'ять років.

Користувачі водних біоресурсів до 1 серпня року, що передує розрахунковому, подають особисто або надсилають поштовим відправленням Держрибагентству заяву про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислу (п. 7 Порядку № 992).

Пунктом 2 пп. 21 Порядку № 992 передбачено, що частка добування (вилову) - кількість водних біоресурсів, визначена у натуральних величинах або відсотках показника ліміту добування (вилову) водних біоресурсів чи прогнозованого показника допустимого вилову, що підлягає закріпленню або закріплена за кожною конкретною юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем на конкретний період для здійснення рибальства. Частка добування (вилову) визначається шляхом співвідношення середньостатистичного обсягу добутих (виловлених) користувачем водних біоресурсів певного виду з урахуванням даних державної статистики та органів рибоохорони за останні чотири роки, що передують розрахунковому, до середньостатистичного обсягу вилову такого виду у відповідному рибогосподарському водному об'єкті (його частині) за ті самі роки, виражене у відсотках.

Наказом від 28 жовтня 2016 р. № 375 (далі - Наказ № 375) відповідач затвердив Перелік користувачів водних біоресурсів, яким установлено частки добування (вилову) водних біоресурсів на 2017-2021 р.р. (http://darg.gov.ua/_perelik_koristuvachiv_vodnih_0_0_0_3124_1.html).

Отже, на період 2017-2021 р.р. відповідач вже розподілив ліміт для вилову водних біоресурсів.

Пунктом 11 Порядку № 992 визначено, що Держрибагентство відмовляє у встановленні частки добування (вилову) водних біоресурсів у разі відсутності обсягу нерозподіленого ліміту.

Таким чином, підстава, яку навів відповідач, відмовляючи позивачу у задоволенні його заяв, прямо передбачена Порядком № 992.

Із системного аналізу Порядку № 992 слідує, що особи, які зацікавлені в отриманні частки вилову водних біоресурсів, подають відповідні заяви до 1 серпня року, який передує розрахунковому і у випадку позитивного рішення Комісії Агентства, отримують відповідний дозвіл, який діє протягом п'яти років.

Порядок № 992 не містить визначення терміну "розрахунковий рік", але очевидно, що під ним розуміється рік, який настає після закінчення дії раніше виданих дозволів. Як вже зазначено судом вище, на період до 2021 р. відповідач вже розподілив між користувачами весь обсяг наявного ліміту для вилову водних біоресурсів, що підтверджується Наказом № 375 та зафіксовано ОСОБА_3 від 22 листопада 2017 р. і Протоколами № № 1 і 2.

З цих міркувань відповідач діяв правомірно, коли ОСОБА_3 № 2 вирішив не розглядати заяви, які надійшли до нього у 2017 р. і вважав неприйнятим рішення, викладене у п. 3.3. ОСОБА_3 № 1, яким попередньо задовольнив заяву позивача про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі на 2018-2022 р.р., адже наступним розрахунковим роком, на який відповідач мав право розглядати заяви про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів, мав стати 2022 р.

Суд не може прийняти до уваги пояснення позивача про те, що Порядок № 992 не передбачає можливості внесення відповідачем змін до своїх попередніх рішень, так як прийняття відповідачем ОСОБА_3 № 2 не суперечить ані Порядку № 992, ані сутності повноважень відповідача в цій частині - відповідач прийняв помилкове рішення і до моменту його реалізації відклав розгляд заяви позивача на найближчий розрахунковий рік.

З приводу наявності у відповідача 5% резерву лімітів спеціального використання водних біоресурсів, за рахунок яких, на думку позивача, можливе задоволення його заяв про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів, слід зазначити, що такий резерв розподіляється виключно за наслідками аукціону.

Так, відповідно до п. п. 14-15 Порядку № 992 за рішенням Держрибагентства до 15 відсотків встановленого ліміту або прогнозу допустимого вилову водних біоресурсів може залишатися як резерв лімітів спеціального використання водних біоресурсів для подальшого розподілу між іншими суб'єктами рибного господарства за результатами аукціону. Організатором аукціонів з продажу часток добування (вилову) водних біоресурсів з резерву є Держрибагентство. Для організації та проведення аукціонів Держрибагентство укладає з біржами відповідний договір. Перелік переможців аукціону з продажу часток добування (вилову) водних біоресурсів розміщується на офіційному веб-сайті організатора аукціону. У дозволі на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), що видається переможцям аукціону строком на п'ять років, встановлюються частки добування (вилову) водних біоресурсів у відсотковому значенні. Держрибагентство у десятиденний строк з дня завершення аукціону надсилає переможцям повідомлення про частки добування (вилову) водних біоресурсів у натуральних величинах та розміщує відповідну інформацію на власному офіційному веб-сайті.

Отже, задоволення вимог позивача за рахунок наявного у відповідача 5% резерву, без проведення аукціону, неможливе.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд не знаходить в діях відповідача протиправності, а його відмова у задоволені заяв позивача ґрунтується на приписах законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ніктерра-Агро" (АДРЕСА_1, 54034, ЄДРПОУ 34437732) до Державного агентства рибного господарства України (вул. Січових Стрільців, 45-а, м. Київ 53, 04053, ЄДРПОУ 37472282) про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено

21 серпня 2018 р.

Суддя А. О. Мороз