Постанова

від 20.08.2018 по справі 910/22039/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/22039/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Чорної Л.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання - Пугачової А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 20.08.2018 у справі №910/22039/17 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Київського національного університету будівництва і архітектури

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018, повний текст якого складено 04.04.2018

у справі №910/22039/17 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд"

до Київського національного університету будівництва і архітектури

про стягнення 325 021,15 грн

та за зустрічним позовом Київського національного університету будівництва і архітектури

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Укрголовспецбуд"

про визнання договору підряду недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд" (надалі - позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського національного університету будівництва і архітектури (надалі - відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості за договором підряду від 28.07.2015 у розмірі 325 021,15 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати за виконані позивачем підрядні роботи, що є порушенням п. 2.1, п. 3.1 договору підряду від 28.07.2015 та ст.ст. 526, 530, 546, 549, Цивільного кодексу України та 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

Київський національний університет будівництва і архітектури 30.01.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) подав зустрічну позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд" про визнання договору підряду від 28.07.2015 недійсним.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач посилався на те, що договір підряду від 28.07.2015, акт приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість робіт форми КБ-3 ректор КНУБА ОСОБА_2 не підписував. Крім того, зустрічним позовом наголошено на явній невідповідності укладення спірного договору встановленій відповідачем внутрішній процедурі укладення господарських договорів, у тому числі відсутність погодження підрозділів, відсутність номера на договорі, відсутність реєстрації договору в органах казначейської служби та звернення про оплату через два роки після укладення договору. Відповідач стверджував, що йому стало відомо про наявність спірного договору з моменту отримання вимоги про сплату 325 021,15 грн. боргу. Посилався на порушення ст.ст. 162-164, 180 Господарського кодексу України та ст. 203, 215, 237-239 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі №910/22039/17 первісний позов задоволено повністю, стягнуто з Київського національного університету будівництва і архітектури на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд" 325 021 (триста двадцять п'ять тисяч двадцять одна) грн. 15 коп. - основного боргу та 4 875 (чотири тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 32 коп. - витрати по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов виходив з того, що вимоги про стягнення боргу є доведеними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, мотивував його відсутністю належних підстав у відповідності до закону для визнання договору підряду від 28.07.2015 недійсним.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Київський національний університет будівництва і архітектури звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі №910/22039/17 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов про визнання недійсним договору підряду від 28.07.2015, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційного оскарження обґрунтовано тим, що як договір підряду від 28.07.2015, так і акт приймання виконаних робіт форми КБ-2в, довідку про вартість робіт форми КБ-3 ректор КНУБА ОСОБА_2 не підписував. Позивачем за зустрічним позовом надано зразок підпису ректора КНУБА ОСОБА_2, засвідчений начальником відділу кадрів КНУБА ОСОБА_3, посилаючись на який, скаржник стверджує про невідповідність підпису на договорі підряду від 28.07.2015 ректору КНУБА ОСОБА_2, що на його думку є підставою недійсності договору; також посилався на відсутність зазначення номера договору; на відсутність обліку спірного договору в органах казначейства, тощо.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд" не скористалося своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України та не надало суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Під час судового засідання від 20.08.2018 присутній представник відповідача просив колегію суддів апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі №910/22039/17 залишити без змін, як таке, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Київського національного університету будівництва і архітектури залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2015 року між Київським національним університетом будівництва та архітектури (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд" (підрядник) було укладено договір підряду.

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов'язується виконати власними силами, засобами та матеріалами поточний ремонт приміщення КНУБА (надалі - роботи), а саме: актового залу КНУБА (далі - об'єкт) для забезпечення навчально-виховного процесу у відповідності до завдання Замовника.

Роботи виконуються на об'єкті замовника: м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 31 (п.1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору, ціна договору становить згідно із договірною ціною (додаток №1 до цього договору): 270 850,96 грн., крім того ПДВ 20% - 54 170,19 грн., всього - 325 021,15 грн в т.ч. ПДВ.

Підрядник приступає до виконання робіт за договором протягом 2-х днів з дня підписання сторонами договору та надання замовником фронту робіт (п. 4.1 договору).

Строки виконання робіт з дати підписання цього договору до 31.12.2015 року (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно з п. 5.1 договору виконані роботи приймаються шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт за формою КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3.

Матеріали справи містять копії підписаних сторонами 31.08.2015 акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість цих робіт форми КБ-3 на загальну суму 325 021,15 грн., яка повністю відповідає визначеній пунктом 2.1 договору від 28 липня 2015 року вартості робіт та зведеному кошторисному розрахунку.

Частиною 1 статті 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п.3.1 договору, оплата за виконані роботи проводиться шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок підрядника на підставі форм №Б-2в (акт приймання виконаних робіт) та КБ-3 (довідка про вартість виконаних робіт та витрат).

Таким чином, з моменту підписання акту та довідки про вартість у відповідача (за первісним позовом) виникло господарсько-правове зобов'язання оплатити позивачу (за первісним позовом) вартість виконаних ним робіт.

Враховуючи, що укладеним сторонами у справі договором не встановлено строк проведення розрахунків, відповідач (за первісним позовом) мав виконати своє грошове зобов'язання у розумні строки.

У будь-якому випадку, відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України у відповідача (за первісним позовом) виник прямий обов'язок сплатити вартість виконаних робіт у розмірі 325 021,15 грн. протягом 7 днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги.

З поштового штемпелю на описі вкладення у кореспонденцію вбачається, що вимогу про сплату суми боргу позивачем (за первісним позовом) було відправлено відповідачу 10.11.2017. З урахуванням середньостатистичного часу поштового обігу по місту Києву суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач мав сплатити відповідні грошові кошти не пізніше 20.11.2017.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати по договору від 28.07.2015 року.

Відповідач (за первісним позовом), заперечуючи проти задоволення позову, зазначив, що відповідно до договору від 28.07.2015 року позивачем роботи не виконувались, в зв'язку з чим і не була здійснена оплата. Проте, фактично вищезазначені роботи виконувалися та оплачувалися згідно наступних договорів підряду:

- згідно договору підряду від 05.12.2013 р. №05/12 виконані роботи з капітального ремонту фасаду актової зали КНУБА площею 310,62 кв.м (тобто частина робіт, що передбачена: Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 31 серпня 2015 року на суму 249 999, 53 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 15 серпня 2015 року на суму 325 021,15 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 31 серпня 2015 року на суму 309 211,01 грн.), що підтверджується Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року від 19.12.2013р. Договір був зареєстрований і взятий на облік Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві 12 грудня 2013 року, 27 грудня 2013 року здійснена оплата виконаних робіт у сумі 159 358,34 грн.;

- згідно договору підряду № 100 від 12 лютого 2016 року виконані роботи з капітального ремонту фасаду актової зали КНУБА площею 175 кв.м (тобто частина робіт, що передбачена: Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 31 серпня 2015 року на суму 249 999,53 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 15 серпня 2015 року на суму 325 021,15 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 31 серпня 2015 року на суму 309 211,01 грн.), що підтверджується Актом № 1 приймання виконаних робіт за лютий 2016 року від 12.02.2016. Договір був зареєстрований і взятий на облік Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві 15 лютого 2016 року, 16 лютого 2016 року, здійснена оплата виконаних робіт у сумі 100 000,00 грн.;

- згідно договору підряду №2408 від 25 серпня 2016 року виконані роботи по капітальному ремонту приміщення КНУБА, а саме: основного залу площею 255 кв.м (тобто частина робіт що передбачена: Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 31 серпня 2015 року на суму 249 999, 53 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 15 серпня 2015 року на суму 325 021,15 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 31 серпня 2015 року на суму 309 211,01 грн.), що підтверджується Актом № 2508 приймання виконаних робіт за серпень 2016 року від 25.08.2016 р. Договір був зареєстрований 26 серпня 2016 року і взятий на облік Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві. 29 серпня 2016 року здійснена оплата виконаних робіт в сумі 135 420,34 грн.;

- згідно договору підряду № 20/03 від 20.03.2017 року виконані роботи з капітального ремонту актової зали КНУБА площею 91,5 кв.м (тобто частина робіт, що передбачена: Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 31 серпня 2015 року на суму 249 999, 53 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 15 серпня 2015 року на суму 325 021,15 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 31 серпня 2015 року на суму 309 211,01 грн.), що підтверджується Актом № 1 приймання виконаних робіт за березень 2017 року від 20.03.2017р. Договір був зареєстрований і взятий на облік Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві 15 лютого 2016 року, 16 лютого 2016 року, здійснена оплата виконаних робіт у сумі 49 839,76 грн.

Таким чином, відповідач наголосив, що згідно договору підряду №05/12, договору підряду № 100, договору підряду №2408, договору підряду №20/03 ним на користь позивача сплачено 444 618,44 грн., тобто за виконані роботи, які передбачені договором б/н від 28 липня 2015 року. В свою чергу, відповідач також вказав, що інші види робіт, а саме передбачені п.п.1,2,3,4 Акту №1 від 31.08.2015 приймання виконаних будівельних робіт ним не сплачувались, оскільки не виконувались позивачем.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, визнає необґрунтованими наведені посилання відповідача (за первісним позовом), беручи до уваги те, що з наданих копій договорів, вбачається, що вони були укладені між Київським національним університетом будівництва та архітектури та приватним підприємством "Бізнес Буд Груп" чи Товариством з обмеженою відповідальністю ББГ Сервіс (зокрема договір №05/12 від 05.12.2013, №2408 від 25.08.2016, №20/03 від 20.03.2017), а не з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд" (позивачем за первісним позовом). Відповідно відсутні докази сплати будь-яких грошових коштів саме на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд" (позивача за первісним позовом). Крім того, звертає на себе увагу і те, що у даній справі предметом розгляду є виконання робіт у 2015 році, а договори на які посилається відповідач датовані пізніше, зокрема договір №2408 від 25.08.2016, №20/03 від 20.03.2017.

Серед іншого, відповідач також заперечував факт підписання акту від 31.08.2015 приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість цих робіт форми КБ-3, посилаючись на невідповідність підпису на цих документах справжньому підпису ректора університету - ОСОБА_2.

Щодо зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5 пункту 2 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як було встановлено судом, з наявного в матеріалах справи акту приймання виконаних робіт за серпень 2015 року вбачається, що він підписаний замовником ОСОБА_2 та скріплений печаткою Київського національного університету будівництва та архітектури.

Відповідно до п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Разом з тим, з письмових пояснень, що наявні у матеріалах справи, а також з пояснень, що здійснені представником скаржника у судовому засіданні, слідує, що відповідач (за первісним позовом) не заперечує проти автентичності відтиску печатки, здійсненої на Акті приймання виконаних робіт від 31.08.2015 та Довідці про вартість цих робіт форми КБ-3 на загальну суму 325 021,15 грн., а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

На запитання колегії суддів, пояснити наявність відтиску печатки Київського національного університету будівництва і архітектури на зазначених документах, представник відповідача (за первісним позовом) не зміг.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції, у даному випадку - прийнятті виконаних робіт.

Інші посилання щодо неналежності підпису на документах ректору Київського національного університету будівництва і архітектури колегія суддів визнає необґрунтованими та безпідставними, оскільки зазначені ствердження не підтверджено жодними доказами та базуються лише на усних посиланнях. В той же час, доводи скаржника на те, що ним до матеріалів справи приєднано зразок підпису ректора Київського національного університету будівництва та архітектури ОСОБА_2 не є належним доказом вищевказаних тверджень в розумінні ст. 76, 77, 78 ГПК України.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, оскільки факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача за первісним позовом перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога первісного позову про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 325 021,15 грн. вартості виконаних та прийнятих будівельних робіт є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку відповідача, договір підряду від 28.07.2015 року зі сторони Київського національного університету будівництва та архітектури не було підписано ректором ОСОБА_2, як в ньому зазначено, що є підставою недійсності цього договору.

Так, позивач за зустрічним позовом, обґрунтовуючи свою правову позицію вказав, що в університеті існує певна процедура укладання господарських договорів, яка передбачена внутрішнім наказом по університету від 22.05.2014р. № 214 "Про врегулювання процедури внутрішньо погодження проектів документів у КНУБА", а саме п.п. 8 п. 1 передбачено - керівникам структурних підрозділів КНУБА, які забезпечують підготовку та вносять проекти документів на підпис, погоджувати їх шляхом проставлення віз таких посадових осіб (господарські та інші договори): проректор за напрямком роботи; начальник відділу майна; начальник структурного підрозділу за компетенцією, головний інженер, начальник планово - фінансового відділу, головний бухгалтер, начальник юридичного відділу. В представленому відповідачем договорі під прізвищем ректора КНУБА- ОСОБА_2 проставлений підпис ОСОБА_6 (на час підписання договору) - проректора з навчальної роботи та соціально - економічного розвитку та головного інженера ОСОБА_7, а всі інші візи відповідальних осіб - відсутні. Тобто, укладений договір був підписаний ОСОБА_6 без погодження з іншими структурними підрозділами позивача відповідно до зазначеного вище наказу. Окрім того, відповідно до посадової інструкції проректора з навчальної роботи та соціально - економічного розвитку, п. 22 визначено, що проректор з навчальної роботи та соціально - економічного розвитку має право підпису бухгалтерських, фінансово - економічних та інших документів, визначених наказом ректора КНУБА і лише за його вказівкою. Також, згідно з наказом КНУБА від 17.12.2014 №522 "Про розподіл обов'язків між ректором та проректорами Київського національного університету будівництва і архітектури" п. 15 передбачено, що проректор з навчальної роботи та соціально - економічного розвитку, ОСОБА_6 лише забезпечує приймання та оформлення документів щодо поставки товарів, виконання робіт, надання послуг. Оскільки, відсутні накази чи доручення на підписання від імені позивача договорів ОСОБА_6, договір є недійсним. Керуючись ч.1 ст. 207 ГК України, ч.2 ст. 203, ч.1, 3 ст.215, ст. 237-239 ЦК України позивач за зустрічним позовом просить договір підряду від 28.07.2015 року визнати недійсним.

Відповідно до ч.1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Цією статтею визначено перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч.1 статті 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

В процесі судового розгляду зустрічного позову не встановлено факту порушення сторонами у справі під час укладення спірного договору імперативних приписів цивільного чи господарського законодавства, факту порушення ними спеціальної правосуб'єктності, тощо. Сама по собі наявність у відповідача (позивача за зустрічним позовом) певного матеріального інтересу не може бути підставою для визнання недійсним укладеного сторонами у справі господарського договору або його окремих частин.

Як вже відзначалось, позивачем за зустрічним позовом надано зразок підпису ректора КНУБА ОСОБА_2, засвідчений начальником відділу кадрів КНУБА ОСОБА_3 Посилаючись на вказаний зразок, скаржник стверджує про неналежність та невідповідність підпису на договорі підряду від 28.07.2015 ректору КНУБА ОСОБА_2, що на його думку є підставою недійсності договору.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги наведенні ствердження скаржника як підставу недійсності спірного договору, виходячи з того, що зразок підпису ректора, наданий позивачем не є належним доказом первинного характеру у відповідності до ст.ст. 76, 77, 78 ГПК України. Інших обгурнтованих доказів в підтвердження своєї позиції скаржником не надано.

До того ж, дотримання чи не дотримання внутрішніх процедур погодження документів посадовими особами відповідача (позивача за зустрічним позовом) знаходиться в галузі трудового права і не може мати прямим правовим наслідком недійсність господарсько-правових зобов'язань. Крім того, не може слугувати свідченням того, що підрядні роботи не виконувались взагалі.

Між тим, не може слугувати підставою недійсності договору також посилання на відсутність зазначення номера договору. Наявність або відсутність нумерації правочину не є предметом правового регулювання і знаходиться виключно у площині інтересів учасників цих відносин з огляду на зручність, можливо внутрішні правила підприємств. Наявність або відсутність нумерації договору ніяким чином не може впливати на чинність цих правочинів.

Також не знайшли свого підтвердження доводи позивача (за зустрічним позовом) про відсутність обліку спірного договору в органах казначейства, оскільки цей обов'язок є адміністративно-правовим обов'язком відповідача (позивача за зустрічним позовом). Зазначене не може створювати підстав для накладення санкції на позивача (первісного позову) у вигляді безкоштовного виконання підрядних будівельних робіт.

Встановивши відсутність покладених в основу зустрічного позову фактичних та правових підстав, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову, як недоведеного та необґрунтованого.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі відповідачем (за первісним позовом) не наведено.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014 зазначено: Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах Проніна проти України (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Київського національного університету будівництва і архітектури є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Київського національного університету будівництва і архітектури на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі №910/22039/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі №910/22039/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/22039/17.

Повний тескст судового рішення складено та підписано - 21.08.2018.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Л.В. Чорна

Є.Ю. Шаптала