Постанова

від 15.08.2018 по справі 2-278/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року м. Кропивницький

справа № 2-278/11

провадження № 22-ц/781/1288/18

Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Дьомич Л.М., Кіселика С.А.,

секретар судового засідання Кравченко Я.С .

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2011 року за позовом ОСОБА_3 державної автомобільної інспекції України в Кіровоградської області до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2011 року ОСОБА_3 державної автомобільної інспекції України в Кіровоградської області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, що становить 89921,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 19 лютого 2011 року об 15.20 год. на 255 км + 500 м автодороги Київ-Одеса, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем "FORD BRONCO", транзитний номерний знак 16 АО 6966, не вибравши безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, допустив наїзд на автомобіль "TOYOTA Camry", державний номерний знак 12 0339, який знаходився на узбіччі правої сторони дороги в напрямку м. Київ, під керуванням водія ОСОБА_4. Внаслідок ДТП автомобіль "TOYOTA Camry", д.н.з. 12 0339 отримав значні механічні пошкодження. Водій ОСОБА_4 на той час перебував на посаді інспектора ДПС Ульяновського взводу ДПС при УДАІ УМВС України в області і 19.02.2011 ніс службу у складі патрульного наряду ДПС ДАІ. Відносно відповідача був складий адміністративний протокол серії ВА1 №149102 від 19.02.2011 за порушення вимог п. 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Постановою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16.06.2011 ОСОБА_2, визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу.

Внаслідок вказаного правопорушення з вини відповідача ОСОБА_3 ДАІ УМВС України в Кіровоградській області було завдано значних матеріальних збитків, оскільки автомобіль "TOYOTA Camry", д.н.з. 12 0339, є спеціальним службовим автомобілем, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ЕІЯ № 219355, виданого МРЕВ ДАІ м. Кіровограда 24.05.2005 року, знаходиться на балансі УДАІ УМВС України в Кіровоградській області.

Відповідач, який керував транспортним засобом "FORD BRONCO", транзитний номерний знак 16 АО 6966, на підставі довіреності серії ВРЕ № 506606, виданої 19.02.2011 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, на час скоєння ДТП був володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до калькуляції вартість відновлювального ремонту автомобіля "TOYOTA Camry", д.н.з. 12 0339, складає 89 821,08 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять одна гривня 08 копійок).

Погасити майнову шкоду в добровільному порядку відповідач відмовляється.

Заочним рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь УДАІ УМВС України в Кіровоградській області спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в сумі 89 821,08 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і направлення справи на розгляд до Оболонського районного суду м. Києва.

Зазначає, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Відзначає, що не отримував копію заочного рішення, не отримував виклику та повістки.

ОСОБА_2 вважає, що судом порушені його права. Суд першої інстанції не надав можливості для подання заперечень з боку відповідача та користування правами, передбаченими нормами ЦПК України.

ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_3 державної автомобільної інспекції України в Кіровоградській області не доведено дійсний розмір вартості відновлюваного ремонту автомобіля "TOYOTA Camry", д.н.з. 120339, та його вина у спричиненні матеріальної шкоди. Проте, судом не проведено експертизу для встановленню вартості відновлюваного ремонту вказаного автомобіля "TOYOTA Camry".

Судом не було взято до уваги факт безпідставного розміщення патрульного автомобіля ДАІ автомобіля "TOYOTA Camry", д.н.з.120339 на автошляху Одеса-Київ, без знаків зупинки чи стоянки, та без відповідних документів щодо патрулювання.

Заявник вважає, що судом порушено правила підсудності, оскільки він зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, та справа за правилами ст.109 ЦПК України повинна була розглядатися Оболонським районним судом м. Києва, з належним повідомленням сторін.

Крім того, до участі у справі не притягнуто в якості третьої особи водія ОСОБА_4, який на той час перебував на посаді інспектора ДПС Ульяновського взводу ДПС при УДАІУМВС України і 19.02.2011 року ніс службу у складі патрульного наряду ДПС ДАІ.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України (а.с.140).

ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що апеляційну скаргу підтримує і просить її задовольнити (а.с.141).

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року , провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Ухвалюючи заочне рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, своїх заперечень суду не надіслав.

Такий висновок суду першої інстанції є безпідставним, тому що у матеріалах справи відсутні відомомсті про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи відповідно до вимог ст.ст. 74-75 ЦПК України (2004 року в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Згідно вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України, в редакції 2004 року, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд першої інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 122 ЦПК України, в редакції 2004 року, не звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо надання інформації про зареєстроване місце його проживання (перебування).

Не звернув уваги на те, що направлена судова кореспонденція направлена на адресу місця проживання, вказану у позовній заяві, повернута до суду з відміткою: за зазначеною адресою не проживає (а.с. 51).

Судом не вжито заходів для належного та своєчасного повідомлення відповідача про місце, час розгляду справи, не встановлено адресу місця проживання чи місця перебування, зареєстровану у встановленому законом порядку, у відповідності до вимог ст. 74 ЦПК України, в редакції 2004 року, чим порушено процесуальні права особи на захист, надання заперечень, клопотань, подання доказів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч.ч. 1 та 2 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 19 лютого 2011 року об 15.20 год. на 255 км + 500 м автодороги Київ-Одеса, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем "FORD BRONCO", транзитний номерний знак 16 АО 6966, допустив наїзд на автомобіль "TOYOTA Camry", державний номерний знак 120339, який знаходився на узбіччі правої сторони дороги в напрямку м. Київ, під керуванням водія ОСОБА_4. Внаслідок ДТП автомобіль "TOYOTA Camry", д.н.з. 120339 отримав значні механічні пошкодження. Відносно Відповідача було складено адміністративний протокол серії ВА1 №149102 від 19.02.2011 за порушення вимог п. 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (а.с.6-8).

Постановою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16.06.2011 року ОСОБА_2 (а.с.9), визнаний винним у вчинені правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, відносно останнього застосовано стягнення у вигляді штрафу.

Власником автомобіля "FORD BRONCO", транзитний номерний знак 16 АО 6966, являється ОСОБА_6 (а.с.10-11).

На час вчинення ДТП ОСОБА_2 керував автомобілем "FORD BRONCO", транзитний номерний знак 16 АО 6966, на підставі довіреності від 09.02.2011 року серії ВРЕ №506606 виданої 19.02.2011 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, наданої уповноваженою особою власника автомобіля - ОСОБА_7 (а.с.12). Довіреність надана для скасування державної реєстрації вказаного автомобіля, з усіма правами для цого.

Відповідно до копії технічного талону власником автомобіль "TOYOTA Camry", д.н.з. 120339, є ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області (а.с.5)

Внаслідок вчиненого адміністративного правопорушення ОСОБА_3 ДАІ УМВС України в Кіровоградській області було завдано матеріальних збитків, оскільки автомобіль "TOYOTA Camry", д.н.з. 120339, є спеціальним службовим автомобілем, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ЕІЯ № 219355, виданого МРЕВ ДАІ м. Кіровограда 24.05.2005 і знаходиться на балансі УДАІ УМВС України в Кіровоградській області.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо), про що зазначено у п. 4 Постанови Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди № 6 від 27.03.1992.

21.05.2011 суб'єктом оціночної діяльності СПД - фізичною особою ОСОБА_8 за заявою командира взводу ДПС ОСОБА_9 у його присутності та присутності двох осіб було проведено огляд транспортного засобу "TOYOTA Camry", н.з. 12 0339, про що складено відповідний протокол із зазначенням наявних пошкоджень. Відповідно до калькуляції вартості відновлювального ремонту (додаток № 1 та 2 від 23.03.2011 до звіту № 21/05-4 від 21.05.2011) вартість відновлювального ремонту автомобіля "TOYOTA Camry", д.н.з. 12 0339, складає 89 821,08 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять одна гривня 08 копійок) (а.с.14-43).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 ЦПК).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК).

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції правил підсудності за їх безпідставністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України, в редакції 2004 року, чинній на час розгляду справи, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання шкоди (ч. 6 ст. 110 ЦПК України, в редакції 2004 року).

Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу (ч. 14 ст. 110 ЦПК України, в редакції 2004 року).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку з знищенням, або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). При цьому, згідно з ч. 3 статті 22 ЦПК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Згідно з положеннями ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Встановлено, що ОСОБА_3 ДАІ УМВС України в Кіровоградській області, в результаті ДТП, яке сталося з вини ОСОБА_2 (а.с.9), було завдано матеріальних збитків в розмірі 89 821,08 грн., що підтверджується звітом № 21/05-4 від 21.05.2011 року (а.с.14).

ОСОБА_2, який має юридичну освіту та займається адвокатською діяльністю (а.с.146-147), не вказано на докази у спростування визначеної вартості відновлювального ремонту автомобіля "TOYOTA Camry", д.н.з. 12 0339, у сумі 89 821,08 грн., згідно звіту № 21/05-4 від 21.05.2011 року (а.с.14), власного розрахунку суми заподіяної шкоди суду не надано, клопотання про проведення експертизи, витребування доказів, виклик свідків, тощо, також не заявлялись. Згідно поданої заяви відповідач просив справу розглядати за його відсутності (а.с.141).

З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів щодо обставин і вини відповідача у спричиненні ДТП, розміру матеріальних збитків внаслідок пошкодження належного позивачу автомобіля, колегія суддів вважає позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь позивача заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди в сумі 89 821 гривень 08 копійок, що відповідає вимогам ст.ст. 1166, 1187, 1192 ЦК України.

У зв'язку із порушенням судом норм процесуального права, розгляд справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2011 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 державної автомобільної інспекції України в Кіровоградській областію

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті ст. 141 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір", з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені при подачі позову витрати: сплачене державне мито 898 грн., та 120 грн. - на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2011 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 державної автомобільної інспекції України в Кіровоградській області до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 державної автомобільної інспекції України в Кіровоградській області спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в сумі 89 821 гривень 08 копійок (код ЄДРПОУ 24523636), 898 гривень державного мита та 120 гривень витрат на інформаційне технічне забезпечення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 22 серпня 2018 року.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: Л.М. Дьомич

ОСОБА_10