Постанова

від 22.08.2018 по справі 910/4345/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2018 р. Справа№ 910/4345/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Скрипки І.М.

Гончарова С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 22.08.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Першого заступника прокурора Чернігівської області

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі № 910/4345/18 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі

1. Липовірізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області

2. Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області

до Дочірнього підприємства "Аромат"

про стягнення 291 453,64 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі № 910/4345/18 повернуто позовну заяву Заступника прокурора Чернігівської області без розгляду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Перший заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 та направити справу для розгляду до Господарського суду м. Києва.

Одночасно апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з тим, що повний текст ухвали отримано 14.06.2018.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що вказана ухвала суду прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" ст.ст. 13, 14, 131-1, 142 Конституції України, ст.ст. 9, 189 Земельного кодексу України, ст.ст. 1,2, 4, 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні), а також з порушенням норм процесуального права (ст. 86, п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України), що відповідно до ст.ст. 271, 280 Господарського процесуального кодексу України є підставами для її скасування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Чернігівської області 19.07.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Гончаров С.А., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Чернігівської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/4345/18 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

03.08.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника Першого заступника прокурора Чернігівської області надійшла заява на виконання вимог ухвали від 24.07.2018 про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано оригінал платіжного доручення від 23.06.2018 №1482 про оплату судового збору в сумі 1 762, 00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Чернігівської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/4345/18 та призначено до розгляду на 22.08.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 виправлено описку в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 у справі №910/4345/18.

Доповнено в описовій частині ухвали від 07.08.2018 по справі № 910/4345/18:

Одночасно апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з тим, що сторони по справі №910/4345/18 не були присутні, повний текст ухвали прокуратурою було отримано 14.06.2018, про що є докази додані у апеляційній скарзі.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, суддя - доповідач у справі вважає його таким, що підлягає задоволенню, оскільки пропуск строку викликаний поважною причиною.

В резолютивній частині першим пунктом зазначити:

1. Поновити Першому заступнику прокурора Чернігівської області строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/4345/18.

В судовому засіданні 22.08.2018 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/4345/18 скасувати.

В судове засідання 22.08.2018 позивач 1, 2 та відповідач своїх представників не направили, причини неявки суду не повідомлені, про розгляд справи були повідомлені належним чином. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційних скарг на ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача 1, 2 та відповідач.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено (редакція з 15.12.2017), що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Липоворізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області та Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Аромат" про стягнення 291 453,64 грн. заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою згідно Договору оренди земельної ділянки від 21.11.2011 року.

Відповідно до положеннями статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень (ч.4).

Як випливає з норм господарського процесуального законодавства, а також приписів Закону України "Про прокуратуру", прокурор є процесуальним позивачем у справі - тобто особою, яка ініціює відкриття провадження у справі на захист прав і інтересів інших осіб у випадках, коли це прямо дозволено законом.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Також, рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 встановлено, що прокурори подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Як вбачається з позовної заяви, звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Липоворізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області та Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, заступник прокурора Чернігівської області обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва з огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між Ніжинською районною державною адміністрацією Чернігівської області як орендодавцем та Дочірнім підприємством "Аромат" як орендарем Договору оренди земельної ділянки від 21.11.2011 року, зареєстрованим у Державному реєстрі земель 21.11.2011 року за № 7423300040001684, в частині своєчасного та повного внесення орендної плати за земельну ділянку за період з 30.04.2017 року по 01.02.2018 року.

Разом з тим, прокурор стверджує, що ні Ніжинською районною державною адміністрацією Чернігівської області як орендодавцем, ні Липоворізькою сільською радою Ніжинського району, на території якої знаходиться орендована земельна ділянка, заходи цивільно - правового характеру щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди земельної ділянки не вживались, що свідчить про неналежне здійснення ними захисту державних інтересів та контролю за своєчасністю розрахунків за використання землі, а отже відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред'явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли на підставі укладеного між Ніжинською районною державною адміністрацією Чернігівської області як орендодавцем та Дочірнім підприємством "Аромат" як орендарем Договору оренди земельної ділянки від 21.11.2011 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 21.11.2011 року за № 7423300040001684, та в процесі здійснення сторонами останнього господарської діяльності.

Разом з тим, прокурором фактично заявлені вимоги в інтересах Липоворізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, оскільки вимоги стосуються виконання зобов'язання із внесення орендної плати на користь останньої як органу місцевого самоврядування, який здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права власності, які знаходяться на її території, зокрема, земельними ділянками, та отримують кошти за їх оренду (п.9 Договору оренди).

Таким чином, взаємовідносини між Липоворізькою сільською радою Ніжинського району Чернігівської області, Ніжинською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Дочірнім підприємством "Аромат" є лише цивільними правовідносинами в межах укладеного правочину саме між юридичними особами при здійсненні ними своєї господарської діяльності і направленні на досягнення лише майнового інтересу юридичної особи, а не здійсненням загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Наявність у державної установи певних функцій, спрямованих на захист загальнодержавних інтересів (наприклад, у сфері забезпечення реалізації державної та регіональної політики у сфері приватизації, оренди, використання, відчуження майна комунальної власності територіальної громади міста Києва), не свідчить, що усі дії такої установи направлені саме на реалізацію загальнодержавних функцій, а не лише на отримання певних доходів від особистих господарських операцій.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Ніжинська районна державна адміністрація Чернігівської області та орган місцевого самоврядування - Липоворізька сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, неналежним чином здійснюють відповідні повноваження захисту державних інтересів та інтересів місцевих громад, не достатньо для прийняття судом цієї заяви та рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Місцевий господарський суд вірно звернув увагу на те, що позивачі, в особі яких в інтересах держави звернувся заступник прокурора Чернігівської області з даним позовом до суду, мають підстави і можливість для самостійного захисту своїх прав за Договором оренди земельної ділянки. Наразі з позовної заяви і доданих до неї доказів жодним чином не вбачається відповідна неможливість такої реалізації.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в поданій до суду позовній заяві прокурором не вказано обставин, у зв'язку з чим уповноважені органи неналежним чином здійснюють відповідні повноваження, а відповідно, не обґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва, а також не подано належних та допустимих доказів відповідно до вимог ст.ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують наявність підстав для здійснення такого представництва, що в силу приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду в порядку, передбаченому ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.

Тому, місцевим господарським судом правомірно повернуто поданий позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Липоворізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області та Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області до Дочірнього підприємства "Аромат" без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції у зв'язку з чим не підлягають задоволенню, а підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Чернігівської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі № 910/4345/18 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі № 910/4345/18 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4345/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до суду касаційної інстанції у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді І.М. Скрипка

С.А. Гончаров

Повний текст постанови складено 23.08.2018