Постанова

від 22.08.2018 по справі 902/210/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року Справа №902/210/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Гудак А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу позивача - Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення Господарського суду Вінницької області від 31 травня 2018 року у справі №902/210/18 (суддя Нешик О.С., повний текст рішення складено 11 червня 2018 року)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в інтересах філії відкритого акціонерного товариства "Бродецьке підприємство промислового залізничного транспорту" (смт. Бродецьке Козятинського району Вінницької області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК Українське каолінове товариство" (смт. Глухівці Козятинського району Вінницької області)

про стягнення 77328,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в інтересах Бродецької філії звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "АВК Українське каолінове товариство" про стягнення 77328,19 грн заборгованості згідно договору №3 від 15 квітня 2014 року про надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, з яких 42886,59 грн. - основний борг, 30420,63 грн. - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та 4020,97 грн - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 15 квітня 2014 року між ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі директора Бродецької філії та ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" було укладено договір №3 про надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, щодо надання яких виникає технологічна необхідність у відповідача. Водночас, при проведенні планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Бродецької філії за період з 01 січня 2015 року по 31 серпня 2017 року працівниками Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області було виявлено недотримання доходів на суму 42886,59 грн. від надання відповідачу послуг з перевезення порожнього рухомого складу (тари порожніх контейнерів) для відповідача у період з 01 січня 2015 року по 23 березня 2015 року. З огляду на непогашення відповідачем заборгованості після звернення з листом-вимогою про повернення заборгованості, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 31 травня 2018 року у справі №902/210/18 було відмовлено у позові Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в інтересах Бродецької філії до ТОВ "АВК Українське каолінове товариство" про стягнення 77328,19 грн. згідно договору перевезення.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що встановивши обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 42886,59 грн. заборгованості за надання відповідачу послуг з перевезення порожнього рухомого складу (тари порожніх контейнерів) за період з 01 січня 2015 року по 23 березня 2015 року, судом було застосовано сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено іншою стороною у справі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 31 травня 2018 року у справі №902/210/18 повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт вважає рішення незаконним, оскільки воно прийнято з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а отже є таким, що підлягає скасуванню. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд залишив поза увагою той факт, що відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась про порушення свого права. Про порушення свого права апелянт дізнався у листопаді 2017 року в ході проведення планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Бродецької філії за період з 01 січня 2015 року по 31 серпня 2017 року. Працівниками Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області було, зокрема, виявлено недоотримання філією доходів на суму 42886,59 грн. від надання відповідачу послуг з перевезення порожнього рухомого складу (тари порожніх контейнерів) у період з 01 січня 2015 року по 23 березня 2015 року. Отже, враховуючи норми частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, апелянт подав позов в межах 3-річного строку позовної давності з моменту встановлення (виявлення) порушення його права, але суд не застосувавши частину 1 статті 261 Цивільного кодексу України при прийнятті оскаржуваного рішення, порушив принципи господарського судочинства - верховенства права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім того, умовами пункту 11.6 договору визначено термін дії договору з 02 червня 2014 року по 02 червня 2015 року включно. У всіх випадках договір діє до здійснення всіх розрахунків за надані послуги. Оскільки апелянт помилково не виставляв та не нараховував відповідачу кошти в сумі 42886,59 грн., то відповідно і в актах здачі-прийняття робіт не були відображені ці суми за надані послуги. Отже, враховуючи умови пункту 11.6 договору, незалежно від того коли були підписані акти здачі-прийняття робіт між сторонами, в яких до того ж помилково не були зазначені суми наданих послуг за переміщення порожніх контейнерів, відповідач має сплатити кошти за отримані послуги по договору, термін дії якого закінчився 02 червня 2015 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13 липня 2018 року у справі №902/210/18 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення господарського суду Вінницької області від 31 травня 2018 року у справі №902/210/18 та запропоновано відповідачу, у строк до 27 липня 2018 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16 липня 2018 року) надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання позивачу в порядку частин 2, 4 статті 263 ГПК України.

Від відповідача - ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2018 року в справі №902/210/18 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №902/210/18 - ОСОБА_1 у період з 13 серпня 2018 року по 17 вересня 2018 року включно, перебуванням у відпустці судді-члена колегії - ОСОБА_2 у період з 06 серпня 2018 року по 07 вересня 2018 року включно та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторну автоматичну заміну складу колегії у справі №902/210/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2018 року внесено зміни до колегії суддів у складі та визначено колегію суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Василишин А.Р., суддя Гудак А.В.

Відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзацу 2 частини 10 статті 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення Господарського суду Вінницької області від 31 травня 2018 року у справі №902/210/18 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 квітня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі директора Бродецької філії (виконавець) та товариством з обмеженою діяльністю "АКВ Українське каолінове товариство" (замовник) було укладено договір №3, згідно пункту 1.1 якого, виконавець зобов'язується надати замовнику послуги пов'язані з перевезенням вантажів залізничним транспортом та послуги пов'язані з перевезенням вантажів залізничним транспортом щодо надання яких виникає технологічна необхідність у замовника, а замовник зобов'язується провести розрахунки за надані послуги на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.3. договору, послуга з перевезення вантажів передбачає переміщення вантажів в залізничних вагонах та іншого рухомого складу, які надійшли на адресу замовника (відповідача) з передавальних колій ст.Козятин-ІІ №5 та №6 Бердичівського парку на залізничну колію ст.Каолінова №1 Бродецької філії до місць навантаження - вивантаження замовника (далі - вантажні фронти) та у зворотному напрямку.

Згідно пунктів 1.4., 1.5. договору відстань перевезення вантажів в залізничних вагонах, які надійшли на адресу замовника складає 5 (км). Обсяг надання послуг встановлюється щорічно згідно заявки замовника з розбивкою по кварталах. Уточнені обсяги на поточний рік та орієнтовні на наступний рік повинні бути надані виконавцю не пізніше 1 квітня поточного року. Місячний обсяг робіт визначається як 1/3 квартального обсягу, якщо в заявці не передбачено інше. Добовий обсяг робіт визначається як 1/30 місячного.

Розділом 4 договору сторони визначили порядок проведення розрахунків. Для забезпечення можливості надання послуг, замовник постійно здійснює не пізніше ніж за 10 днів до дня надання послуг, попередню оплату в розмірі 100% від суми вартості запланованих послуг за перевезення вантажів та додаткових послуг, шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на залізничній колії на рахунок виконавця р/р 260093011085 у банку Держбанк України МФО 300465, код ЄДРПОУ 34425512 (п.4.1 договору).

Згідно пункту 5.1 договору, вартість послуг встановлюється у відповідності з вимогами закону України "Про ціни і ціноутворення" та відображається в Додатку №1 "Протокол погодження договірних цін/тарифів", який є невід'ємною частиною цього договору.

Облік наданих послуг здійснюється ОСОБА_3 у "Відомостях плати за надані послуги", які складаються ОСОБА_3 на підставі Пам'яток, "Відомостей плати за користування вагонами" ГУ-46, натурних листів, які надаються залізницею та фактично виконаної роботи ОСОБА_3 (пункт 6.1 договору).

Пунктом 6.5 договору передбачено, що виконавець до 05 числа місяця наступного за звітним на підставі "Відомостей плати за надані послуги" складає ОСОБА_3 виконаних робіт, який надає Замовнику для підписання. Замовник протягом 3-х днів підписує та повертає ОСОБА_3 виконаних робіт.

Відповідно до пункту 1.1 додатку №1 до договору "Протокол погодження договірних цін/тарифів" на підставі пункту 10 розділу ІІІ Методичних рекомендацій щодо формування тарифів на перевезення вантажів та інші послуги, що надаються ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 30 листопада 2007 року за №1094 за перевезення ОСОБА_3 1 (однієї) тонни вантажу на відстань до 3-х км з Замовника стягуються наступні тарифи: від 1 тонни до 2500 тонн (включно) перевезеного вантажу в місяць - 24 грн 01 коп.; від 2501 тонни до 5000 тонн (включно) перевезеного вантажу в місяць -19 грн 00 коп.; від 5001 тонни до 7500 тонн (включно) перевезеного вантажу в місяць - 17 грн 86 коп.; від 7501 тонни і більше перевезеного вантажу в місяць - 15 грн 66 коп.

За перевезення вантажів на відстань понад: 3-х км до диференційного тарифу додаються 5 (п'ять) копійок (без ПДВ) за кожний повний або неповний кілометр.

Маса завантаженого рухомого складу визначається у тоннах (т) по залізничній накладній. При поверненні на станцію Козятин-ІІ не завантажених вагонів, які надходили під завантаження, Замовник сплачує ОСОБА_3 плату за перевезення порожнього рухомого складу, при цьому маса перевезення визначається по тарі порожнього вагону, яка нанесена на кузові вагону. При перевезенні вантажу та не завантаженого рухомого складу неповна тонна вантажу або тари вагону округлюються. При округленні маси вантажу до повних тонн 500 кг і більше округлюються в бік збільшення до повних тон, маса менше 500 кг не враховується.

Відповідно до пункту 11.6. договору, договір укладено сторонами на термін з 02 червня 2014 року по 02 червня 2015 року (включно). У всіх випадках цей договір діє до здійснення всіх розрахунків за надані послуги.

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Бродецької філії за період з 01 січня 2015 року по 31 серпня 2017 роки працівниками Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області було, зокрема, виявлено недоотримання доходів на суму 42886,59 грн від надання відповідачу послуг з перевезення порожнього рухомого складу (тари порожніх контейнерів) для відповідача у період з 01 січня 2015 року по 23 березня 2015 року, де: 9027,16 грн - вартість за січень, 19787,98 грн - вартість за лютий, 14071,45 грн - вартість за березень.

16 лютого 2018 року та 15 березня 2018 року позивач звертався до відповідача з листами щодо сплати останнім заборгованості у розмірі 42886,59 грн. за надання відповідачу послуг з перевезення порожнього рухомого складу (тари порожніх контейнерів) за період з 01 січня 2015 року по 23 березня 2015 року.

Листами від 22 лютого 2018 року та від 23 березня 2018 року ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" відмовилося від сплати зазначеної заборгованості з посиланням на пропуск позивачем строку позовної давності.

Несплата відповідачем заборгованості у розмірі 42886,59 грн за надання відповідачу послуг з перевезення порожнього рухомого складу (тари порожніх контейнерів) за період з 01 січня 2015 року по 23 березня 2015 року стала підставою для звернення до господарського суду Вінницької області з даним позовом.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 42886,59 грн. заборгованості за надання послуг з перевезення порожнього рухомого складу (тари порожніх контейнерів) у період з 01 січня 2015 року по 23 березня 2015 року, 30420,63 грн. інфляційних втрат та 4020,97 грн. 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним помилково не було стягнуто з відповідача кошти за послугу, яка була передбачена умовами договору №3 від 15 квітня 2014 року і, яку відповідач отримав у січні-березні 2015 року.

Відповідач, в свою чергу, заперечує факт надання позивачем вказаних послуг з огляду на відсутність належних та допустимих доказів.

Таким чином, зважаючи на предмет спору та протилежні доводи позивача і відповідача, предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують факт надання послуг з перевезення порожнього рухомого складу (тари порожніх контейнерів) у період з 01 січня 2015 року по 23 березня 2015 року, та обґрунтованість чи необґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, а суб'єкт господарської діяльності вживає заходи для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку та несе відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних.

Разом з тим, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. При цьому, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України №725/4018 від 25 жовтня 1999 року, визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до пункту 4 Положення дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємства на певну дату. Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошей, їх еквівалентів або інших активів.

Згідно пункту 6 Положення поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Відповідно до пункту 7 Положення поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.

Облік дебіторської заборгованості здійснюється на підставі первинних документів, зокрема актів прийнятих робіт.

Враховуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що нормативним документом, який визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності підприємств передбачено, що дебіторська заборгованість за виконані роботи є активом підприємства, облік якої здійснюється на підставі первинних документів (актів прийнятих робіт), яка включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.

Таким чином, на думку суду, заборгованість, яка є предметом вимог позивача мала бути облікована в бухгалтерському обліку позивача на підставі первинних документів та включена до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.

Так, позивач, на підтвердження існування у відповідача заборгованості в розмірі 42886,59 грн. надав суду наступні документи: довідку Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 15 січня 2018 року планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Бродецької філії ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту за період з 01 січня 2015 року по 31 серпня 2017 року; виписку з банківського рахунку Бродецької філії ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" за період з 25 грудня 2014 року по 29 травня 2015 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 31 січня 2015 року на суму 270789,82 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 від 28 лютого 2015 року на суму 433947,55 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 від 31 березня 2015 року на суму 457103,95 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000009 від 30 квітня 2015 року на суму 557962,74 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000012 від 31 травня 2015 року на суму 722327,60 грн.; відомості плати за надані послуги /т.1, а.с. 87-254/.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно частин 1 - 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статей 76 - 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт наявності у відповідача заборгованості.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи бухгалтерського обліку позивача, які б підтверджували наявність заборгованості за надання послуг з перевезення порожнього рухомого складу (тари порожніх контейнерів).

Разом з тим, оцінюючи подані позивачем документи на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за договором, суд зазначає, що самих банківських виписок по особовому рахунку №260093011085 за період з 25 грудня 2014 року по 29 травня 2015 року не достатньо для дослідження руху коштів між позивачем та відповідачем, в тому числі як розрахунку на виконання умов договору №3 від 15 квітня 2014 року.

В свою чергу, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 31 січня 2015 року на суму 270789,82 грн., №ОУ-0000002 від 28 лютого 2015 року на суму 433947,55 грн., №ОУ-0000004 від 31 березня 2015 року на суму 457103,95 грн., №ОУ-0000009 від 30 квітня 2015 року на суму 557962,74 грн., №ОУ-0000012 від 31 травня 2015 року на суму 722327,60 грн. не містять відомостей про таку господарську операцію, як перевезення порожнього рухомого складу (тари порожніх контейнерів). Відсутня така інформація і у відомостях плати за надані послуги.

Крім того, відомості плати за надані послуги /т.1, а.с.84-254/ не містять обов'язкових реквізитів первинних облікових документів у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що з наданих позивачем документів бухгалтерського обліку за договором №3 від 15 квітня 2014 року неможливо достеменно встановити (підтвердити) існування у відповідача перед позивачем спірної заборгованості за надані послуги; даних документів бухгалтерського обліку недостатньо для підтвердження факту існування у відповідача даної заборгованості.

В свою чергу, довідка Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 15 січня 2018 року планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Бродецької філії ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" за період з 01 січня 2015 року по 31 серпня 2017 року не є належним доказом на підтвердження існування заборгованості, оскільки довідка перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), яка є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.

При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі №21-237а13.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, довідка за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача сплатити кошти позивачу.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Зазначена довідка ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак довідка ревізії фінансово-господарської діяльності сама по собі не може бути достатнім доказом порушення товариством зобов'язань за договором перевезення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позов безпідставний, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в його задоволенні.

При цьому, як встановлено апеляційним судом до суду першої інстанції відповідачем подана заява в якій він просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

За нормами статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що судом встановлено необґрунтованість заявленого позову по суті спору, тому підстави розглядати питання застосування для вирішення даного спору правила позовної давності відсутні.

Таким чином, доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 31 травня 2018 року у справі №902/210/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/210/18 повернути господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "22" серпня 2018 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Гудак А.В.