Постанова

від 23.08.2018 по справі 910/16692/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/16692/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Головатюк Л.Д.) від 15.02.2018

та постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - Ткаченко Б.О. судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І.) від 16.05.2018

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Аеліта"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг

про стягнення заборгованості у сумі 304 275 грн. 01 коп.

Короткий зміст позовних вимог

1. 27.09.2017 Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Аеліта" (далі - Відповідач) 175 248 грн. 75 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію, 70 648 грн. 59 коп. інфляційної складової боргу, 11 945 грн. 07 коп. 3 % річних, 46 432 грн. 60 коп. пені та 4 564 грн. 13 коп. витрат зі сплати судового збору.

2. Позовна заява мотивована заборгованістю за використану Відповідачем теплову енергію у вигляді гарячої води за період з 01.11.2014 по 01.08.2017 згідно з умовами укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.05.2003 № 720204 (далі - Договір). Також, Позивач вказав на обов'язок Відповідача відповідно до умов Договору та вимог законодавства сплатити нараховані Позивачем суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 15.02.2018 Господарський суд міста Києва прийняв рішення (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018) в задоволенні позову відмовити. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Відповідач здійснював оплату за Договором за нечинним тарифом, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 було прийнято рішення, яким визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - Третя особа), від 03.03.2015 № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", якою Позивачу встановлено тарифи на теплову енергію, тоді як Позивач у заявлений період здійснював нарахування заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором за тарифом, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) № 643 від 30.05.2007, який не реєструвався в органах юстиції, через що вартість наданих Позивачем Відповідачу послуг має бути перерахована згідно з тарифом, встановленим в пункті 1 Додатку 3 до Договору, а саме - згідно з розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002. Здійснивши перерахунок вартості спожитої теплової енергії з урахуванням наведеного, господарський суд дійшов висновку, що заборгованість за визначений Позивачем період відсутня, а через здійснення Відповідачем оплати за Договором за нечинним тарифом у Відповідача навпаки утворилась переплата в сумі 69 020 грн. 51 коп., що не було спростовано Позивачем. У задоволенні вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат відмовлено через похідний характер цих вимог від вимог про стягнення основної суми заборгованості.

4. Підтримуючи вказане рішення місцевого суду, апеляційний суд поряд з цим зазначив про неправильно визначений місцевим судом тариф, який підлягав застосуванню у заявлений Позивачем період, що в результаті вплинуло на неправильно визначену судом першої інстанції суму переплати, яка становить 91 454 грн. 11 коп., оскільки є помилковим висновок суду першої інстанції про можливість застосування тарифу, який встановлений розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002, так як з моменту встановлення Третьою особою відповідних тарифів слід застосовувати тарифи, які встановлені цим регулятором, а тарифи, встановлені органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування діють до встановлення цих тарифів Третьою особою. Вказавши на визначені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що вони не вплинули на остаточний результат оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 09.06.2018 Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Відсутні розбіжності між сторонами щодо обсягів споживання теплової енергії та розміру сплачених грошових коштів, зобов'язання має виконуватись відповідно до погоджених сторонами умов договору, який є обов'язковим для виконання сторонами, а новий акт цивільного законодавства, який регулює цивільні правовідносини, застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

7. Апеляційний суд погодився з доводами Позивача про помилковість висновку суду першої інстанції щодо визначення тарифу, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, а місцевий суд переплутав тарифи, що діяли у заявлений період, оскільки Позивач не визнавав факт застосування у цьому періоді тарифів, встановлених КМДА, які у такий період не діяли, однак при цьому, встановивши, що неправильне застосування місцевим судом тарифу вплинуло на визначення суми розміру переплати, апеляційний суд між тим підтримав рішення суду першої інстанції по суті, залишивши незмінною суму переплати в розмірі 69 029 грн. 51 коп.

8. Судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання Позивача про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим адміністративним судом України справи № 826/15733/15 щодо чинності постанови Третьої особи № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго", тоді як наразі відсутні будь-які інші тарифи, затверджені відповідно до чинного законодавства, які можна б було застосувати для визначення вартості теплової енергії у період з квітня 2015 року по червень 2016.

9. Відхиливши клопотання Позивача про відкладення розгляду справи з метою залучення до процесу на вимогу апеляційного суду адвоката, оскільки єдиний представник Позивача - адвокат перебував у відпустці, та вказавши на можливість представляти інтереси Позивача керівником останнього, а також вказавши при цьому на визнання необов'язковою явку представника Позивача, апеляційний суд фактично обмежив право Позивача на належний судовий захист.

Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

10. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині застосування ним тарифів з теплопостачання, скаржник поряд з цим не наводить підстав для застосування скасованого з моменту прийняття тарифу, що був затверджений постановою Третьої особи від 03.03.2015 № 613 та іншого тарифу, який можна використати у такому випадку.

11. Погодившись із висновком апеляційного суду про неправомірність застосування судом першої інстанції тарифів, затверджених розпорядженням КМДА (за результатами чого апеляційним судом лише змінена сума переплати Відповідачем за Договором, але так само, як і судом першої інстанції не було встановлено обставин наявності боргу Відповідача перед Позивачем за Договором), скаржник між тим не навів доводів та не спростував висновку апеляційного суду про відсутність підстав для стягнення спірної суми заборгованості через її відсутність.

12. Відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі через вирішення питання в іншій справі про чинність постанови Третьої особи від 03.03.2015 № 613, оскільки про визнання цієї постанови нечинною набрало законної сили судове рішення - постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15.

13. Відсутні підстави для задоволення клопотання Позивача про відкладення розгляду справи, оскільки матеріали справи свідчать, що Позивач, окрім представника - адвоката, що перебуває у відпустці, має іншого уповноваженого представника - адвоката.

Позиція Верховного Суду

Щодо наслідків визнання нечинним нормативного акта регулятора тарифів на теплову енергію

14. Спірні правовідносини стосуються виконання договору з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

Правовідносини за договором енергопостачання врегульовані, зокрема, нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфом 3 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 1, 2 статті 275 та частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Нормами статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" (далі - Закон), тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Пунктом 1 частини 2 статті 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках. В пункті 2 статті 19 вказаного закону визначено, що до встановлення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що у разі встановлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тарифів на теплову енергію, тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, не підлягають застосуванню.

А тому, слід погодитись із правомірним висновком апеляційного суду, який визначивши перелік постанов Третьої особи, якими встановлені тарифи на теплову енергію, що були чинними у період, за який заявлена спірна сума вимог, вказав, що під час визначення вартості спожитої Відповідачем у вказаний період теплової енергії слід застосувати тарифи, встановлені вказаним регулятором тарифів, а не тарифи, встановлені органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, помилкового висновку про що дійшов суд першої інстанції.

Судами встановлено, що Позивачем до стягнення заявлена сума заборгованості, нарахована за період 01.11.2014 по 01.08.2017, який сторонами не оспорюється, однак під час апеляційного та касаційного оскарження ним оспорюється сума, яка була нарахована в період з 01.04.2015 по 01.07.2016, через заперечення Позивачем тарифу, що підлягав застосуванню у цей період, з посиланням постанову Третьої особи № 613 від 03.03.2015.

Між тим, як було встановлено апеляційним судом, в період з 01.04.2015 по 01.07.2016 тарифи, визначені постановою Третьої особи № 613 від 03.03.2015 не підлягають застосуванню через те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 визнано нечинною з моменту прийняття вказаної постанови, а застосуванню підлягають тарифи, що були визначені раніше - постановою № 465 від 23.04.2014 (судами помилково зазначено від 23.04.2015), з висновком про що слід погодитись з огляду на таке.

В пункті 4 постанови № 465 від 23.04.2014 вказано, що вона набирає чинності з 01.07.2014, а відповідно і визначені цією постановою тарифи є чинними із зазначеної дати. Інших календарних обмежень у застосуванні тарифу за цією постановою не встановлено, а тому її дія припиняється з прийняттям Третьою особою і набранням чинності іншої (наступної) постанови, яка визначає нові тарифи на теплову енергію.

Отже, у даному випадку слід було виходити із тарифів, які були чинними до прийняття тарифів, визнаних недійсними, або затверджених на виконання постанови суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.03.2013 у справі № 6-6ц13-1 та постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 7/719.

Окрім викладеного, Суд звертає увагу на те, що у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, через визнання постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 нечинною постанови Третьої особи № 613 від 03.03.2015 з моменту її прийняття , відсутні підстави для застосування тарифів, що були встановлені цією постановою, на теплову енергію, спожиту Відповідачем у період з 01.04.2015 по 01.07.2016, правильного висновку про що дійшов апеляційний суд.

На підставі викладеного Суд погоджується із висновком апеляційного суду про безпідставність розрахунку Позивача за Договором з урахуванням тарифу, встановленого згідно з нечинною постановою Третьої особи, спростовується твердження скаржника про відсутність будь-яких інших тарифів, затверджених відповідно до чинного законодавства, які можна б було застосувати для визначення вартості теплової енергії у період з квітня 2015 року по червень 2016 (пункт 8), оскільки підлягають застосуванню чинні на той час тарифи, встановлені постановою Третьої особи № 465 від 23.04.2014.

15. Поряд з наведеним, Суд відхиляє, як неналежні доводи скаржника, що новий акт цивільного законодавства, який регулює цивільні правовідносини, застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (пункт 6), оскільки скаржник не врахував, що до спірних правовідносин з метою розрахунку вартості спожитої Відповідачем теплової енергії за Договором апеляційним судом були застосовані тарифи, що діяли до прийняття визнаної нечинною постанови - згідно з постановою № 465 від 23.04.2014, а відповідно були встановлені цією постановою до та діяли на час виникнення між сторонами відповідних прав та обов'язків внаслідок споживання Відповідачем теплової енергії за Договором. При цьому апеляційним судом не було встановлено обставин застосування до спірних правовідносин тарифів згідно з актом цивільного законодавства, який прийнятий та набрав чинності вже після виникнення між сторонами відповідних прав та обов'язків внаслідок споживання Відповідачем теплової енергії за Договором.

У зв'язку із викладеним спростовується твердження скаржника, що апеляційний суд під час розрахунку вартості теплової енергії, спожитої Відповідачем у період з 01.04.2015 по 01.07.2016, застосував тариф, визначений актом цивільного законодавства, який не набрав чинності на момент виникнення між сторонами відповідних прав та обов'язків за Договором.

16. Суд відхиляє аргументи скаржника, що апеляційний суд, визнавши помилковість висновку суду першої інстанції щодо визначення тарифу, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, між тим залишив незмінною суму переплати - 69 029 грн. 51 коп. (пункт 7), оскільки вказані доводи не відповідають встановленим апеляційним судом обставинам справи.

З постанови апеляційного суду вбачається, що суд, визнавши помилковість висновку суду першої інстанції щодо визначення тарифу, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, та здійснивши власні розрахунки за результатами аналізу проведених Відповідачем оплат за Договором, встановив, що сума переплати становить 91 454 грн. 11 коп., що спростовує наведений довід скаржника про залишення незмінною визначеної місцевим судом суми (69 029 грн. 51 коп.) переплати за Договором з боку Відповідача.

17. Окрім викладеного, з огляду на відмову в задоволені позовних вимог про стягнення з Відповідача вартості спожитої теплової енергії, Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних витрат, через похідних характер цих вимог від вимог про стягнення основної суми заборгованості.

18. Суд відхиляє аргумент Позивача про безпідставність відхилення судом першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим адміністративним судом України справи № 826/15733/15 щодо чинності постанови Третьої особи № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго" (пункт 8) з оглядку на таке.

Скаржник не зазначив та не довів наявність передбачених статтями 227, 228 ГПК України підстав для зупинення провадження у даній справі, оскільки згідно з пунктом 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, а тому подальший судовий розгляд вказаної адміністративної справи (в касаційному порядку тощо) не перешкоджає розгляду та вирішенню по суті даної справи.

19. Суд відхиляє аргументи скаржника про безпідставне незадоволення апеляційним судом клопотання Позивача про відкладення розгляду справи через відсутність єдиного представника Позивача - С.В. Гаркавенка, що має посвідчення адвоката, але перебуватиме в день проведення апеляційним судом судового засідання у відпустці, та про обмеження тим самим права Позивача на належний судовий захист (пункт 9), оскільки вказані твердження не відповідають обставинам справи. З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга у справі від імені Позивача підписана іншим представником Позивача, що має свідоцтво адвоката - Г.І. Жековою. Отже слід погодитись з аналогічними доводами Відповідача про відсутність підстав для задоволення клопотання Позивача про відкладення розгляду справи через непідтвердження інформації щодо єдиного представника Позивача, який має свідоцтво адвоката (пункт 13), та з висновком апеляційного суду, що Позивач як юридична особа не обмежена у виборі своїх представників, а також з висновком щодо повноважень та права керівника представляти інтереси Відповідача.

20. Таким чином (з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України) постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

21. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 у справі № 910/16692/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак