Рішення

від 21.08.2018 по справі 815/2747/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2747/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гунька О.В.,

представника позивача - Махно І.О. (за довіреністю),

представника відповідачів - Садардінової І.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Софт-Маркет до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування акту перевірки, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Софт-Маркет (надалі по тексту - позивач або ТОВ Софт-Маркет ) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило суд:

- визнати протиправною відмову ДФС України вчасно прийняти подані ТОВ СОФТ-МАРКЕТ податкові накладні №9 від 12.04.2017 р., №10 від 12.04.2017 р.; №11 від 13.04.2017 р.; №12 від 13.04.2017 р.;

- визнати прийнятими і зареєстрованими у день фактичного отримання Державною фіскальною службою України (24.04.2017 року): податкові накладні №9 від 12.04.2017 р., №10 від 12.04.2017 р.; №11 від 13.04.2017 р.; №12 від 13.04.2017 р.;

- визнати протиправним та скасувати акт перевірки №14199/15-32-12-12/40752429 від 13.12.2017 р.;

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.01.2018 року №0001291212.

В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому зазначив, що 19.01.2018 року ТОВ Софт Маркет отримано поштовим відправленням податкове повідомлення-рішення від 04.01.2018 року №0001291212, згідно якого на підставі акта перевірки №14199/15-32-12-12/40752429 від 13.12.2017 р. та/або за даними ЄРПН за звітний період 11.2017 р. встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних (далі - ПН) / розрахунків коригування до ПН, визначених статтею 201, та згідно з п. 120-1 ст. 120 ПКУ за затримку реєстрації ПН на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 58839,63 грн. застосовано штраф у розмірі 40% у сумі 23535,85 грн. Позивач вважає, що відмова ДФС України вчасно прийняти подані ТОВ Софт Маркет податкові накладні №9 від 12.04.2017 р., №10 від 12.04.2017 р.; №11 від 13.04.2017 р.; №12 від 13.04.2017 р. є протиправною, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, посилаючись, зокрема, на те, що у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для відмови у прийнятті вищевказаних податкових накладних у день їх подання 24.04.2017 року.

Ухвалою судді від 19 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 09 липня 2018 року на 10:00 годину.

05 липня 2018 року представником відповідачів до суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого, відповідач позивні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись в цілому на те, що між позивачем та ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було укладено договір про визнання електронних документів з метою спрощення надання податкової звітності з використанням телекомунікаційних каналів зв'язку. На підставі вищезазначеного договору позивач засобами електронного зв'язку направлено контролюючому органу для реєстрації податкові накладні №9 від 12.04.2017 р., №10 від 12.04.2017 р.; №11 від 13.04.2017 р.; №12 від 13.04.2017 р. Згідно із квитанцій № 1 вказані документа були доставлені до центрального рівня ДФС України, але не прийняті. Виявлені помилки: порушеного вимоги Інструкції № 233, а саме - для платника ТОВ Софт Маркет можливо припинено Договір про визнання електронної звітності. Позивач не звертався до суду щодо невиконання договору про визнання електронної звітності між позивачем та ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 04.01.2018 року ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0001291212, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 23 535,85 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а.с. 13), яке отримано ТОВ Софт Маркет за допомогою засобів поштового зв'язку 19.01.2018 року.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (надалі по тексту - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно з п.86.1 ст. 86 ПК України акт, складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені ПК України, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Як вбачається з податкового повідомлення-рішення № 0001291212 від 04.01.2018 року, воно винесено згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 14199/15-32-12-12/40752429 від 13.12.2017 року та/або за даними Єдиного реєстру податкових накладних за завітний період 04.2017 року встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст. 201, та згідно п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України: за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 58 839,63 грн.

Разом з тим, як зазначив представник позивача, зазначений акт перевірки № 14199/15-32-12-12/40752429 від 13.12.2017 року на підставі якого було винесено оскаржуване рішення, ТОВ Софт Маркет не отримувало, що не було спростовано представником відповідача у судовому засіданні.

Більш того, представник відповідача на вимогу суду не змогла надати вищезазначений акт перевірки № 14199/15-32-12-12/40752429 від 13.12.2017 року, на підставі якого, було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001291212 від 04.01.2018 року та посилання на який міститься у самому рішенні, зазначивши, що даний акт відсутній.

Як вбачається з податкового повідомлення-рішення № 0001291212 від 04.01.2018 року та Додатку до нього (Розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних) (а.с. 13-14) підставою для застосування до позивача штрафних санкцій є порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних: №9 від 12.04.2017 року, №10 від 12.04.2017 року, №11 від 13.04.2017 року та №12 від 13.04.2017 року, з чим суд не погоджується, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до приписів п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ Софт Маркет 24.04.2017 року вперше направив на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №9 від 12.04.2017 р., №10 від 12.04.2017 р.; №11 від 13.04.2017 р.; №12 від 13.04.2017 р.

Проте, згідно квитанцій № 1 вказані документи були доставлені до центрального рівня ДФС України, але не прийняті відповідачем з підстави Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 р. №233, а саме: - ЄДРПОУ 40752429 можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів (а.с. 15-18).

Разом з тим, суд вважає вищезазначені дії відповідача щодо несвоєчасного прийняття поданих товариством з обмеженою відповідальністю Софт-Маркет податкових накладних № 9 від 12.04.2017 року, № 10 від 12.04.2017 року, № 11 від 13.04.2017 року, № 12 від 13.04.2017 року протиправними, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем (платник податків) та ДПІ у Малиновському р-ні м. Одеси ГУ ДФС в Одеській обл. було укладено договір про визнання електронних документів № 1, з метою спрощення надання податкової звітності з використанням телекомунікаційних каналів зв'язку, який відповідно до копії квитанції № 2, податковим органом "прийнято".

Відповідно до п. 1 Договору, предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орган ДФС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку.

Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів (п. 3 ст. 6 Договору).

Відповідно до положень ПК України, серед інших обов'язків платників податків передбачено і обов'язок складати звітність, що стосується обчислення та сплати податків і зборів (пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16) та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16).

Підпунктом 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів ДФС України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року № 320/15011 (діяла на момент виникнення спірних правовідносин; втратила чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 6 червня 2017 року № 557, далі - Інструкція № 233).

Пунктом 1 розділу 2 вказаної Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Відповідно до п. 7 розділу III Інструкції № 233, при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку: платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків. За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

Платником податків фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності електронні цифрові підписи накладаються у такому порядку:

першим ЕЦП платника податків - фізичної особи, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків (за наявності);

після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв'язку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків;

після одержання від платника податків податкового документа в електронному зигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку зідповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої іудо надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному шдляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не підійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;

підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Таким чином, згідно аналізу вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що підставами для відмови у прийнятті податкової звітності є: недійсність електронного цифрового підпису; закінчення строку дії сертифіката відкритого ключа; наявність помилок у податковій накладній та у розрахунку до неї або декларації з податку на додану вартість.

Вимоги до оформлення податкових накладних, їх видачі та внесення до Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) встановлені ст. 201 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових закладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для то куп ця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до задаткового кредиту

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до вентрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку зригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних регулює Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 4 Порядку № 1246, до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких комісією, визначеною пунктом 201.16 статті 201 Кодексу (далі - комісія), прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 2001.3, 2001.9 статті 2001 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування (п. 5 Порядку № 1246).

Відповідно до п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; "факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності додаткових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Як встановлено в п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної - або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (п. 15 Порядку № 1246).

Отже, податковим законодавством передбачено обов'язок контролюючого органу щодо прийняття для реєстрації податкових накладних та визначений вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до доданих до позовної заяви копій квитанцій, підставою для відмови у прийнятті вищевказаних первинних документів бухгалтерського обліку є: "Виявлено помилки: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233, а саме: - ЄДРПОУ: 40752429. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів".

Однак, зі змісту укладеного між позивачем та ДПІ у Малиновському р-ні м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області договору про визнання електронних документів вбачається, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Отже, в силу приписів Податкового кодексу України та умов договору, відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна позивачем місця реєстрації.

Проте, як встановлено судом договір № 1 був прийнятий Центральним порталом прийому звітності ДФС України, про що свідчить квитанція № 2 та діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Тобто, на виконання вимог вказаної вище Інструкції, позивач мав відповідний договір, термін дії якого не сплив, проте не мав можливості надсилати звітність засобами електронного зв'язку, оскільки сервіс надавав відповідь про можливе його припинення. При цьому позивач не повідомлявся про розірвання (припинення) договору про визнання електронних документів, як на момент винесення оскаржуваного рішення та вчинення оскаржуваних дій, так і на момент розгляду справи судом.

Таким чином, договір не втратив своєї юридичної значимості для реалізації позивачем свого права на подання звітності в електронному вигляді.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки договір про визнання електронних документів не розірваний (не припинений) у встановленому законом порядку та продовжує свою дію, то відповідач зобов'язаний був за цим договором здійснити прийняття поданих позивачем документів, а саме: податкових накладних №9 від 12.04.2017 р., №10 від 12.04.2017 р.; №11 від 13.04.2017 р.; №12 від 13.04.2017 р.

Відтак, враховуючи, що вищезазначені податкові накладні оформлені позивачем відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: складені платником податку на додану вартість та містять усі обов'язкові реквізити, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для відмови у прийнятті вищевказаних документів у день їх подання, а саме 24.04.2017 року.

При цьому, суд звертає увагу, що лише 18.07.2017 року ДФС України зареєструвала вищезазначені податкові накладні, які були подані позивачем до реєстрації 24.04.2017 року та надала квитанції про їх прийняття (а.с. 19-22).

Суд наголошує, що відповідно до положень п. 56.4 ст. 56 ПК України під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Так, ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Такий підхід цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на презумпцію правомірності рішень платника податку, яка закріплена в статті 4.1 ПК України у випадку, коли є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, пріоритет правомірності рішення залишається за платником податків.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно суд вважає доведеним безпідставність та незаконність дій Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного прийняття та реєстрації поданих товариством з обмеженою відповідальністю Софт-Маркет податкових накладних № 9 від 12.04.2017 року, № 10 від 12.04.2017 року, № 11 від 13.04.2017 року, № 12 від 13.04.2017 року, а отже відповідно протиправність податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0001291212 від 04.01.2018 року, яким до позивача застосовано штраф за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у розмірі 23 535,85 грн., яке підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (Заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті б Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства ). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії , заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії , заява № 48778/99, п. 25) .

В даному випадку, суд зазначає, що задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України вважати вказані податкові накладні прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку - товариством з обмеженою відповідальністю Софт-Маркет , а саме - 24.04.2017 року, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, відносно вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування акту перевірки №14199/15-32-12-12/40752429 від 13.12.2017 р., суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює чи припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і індивідуального акту є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Як зазначено у п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 475, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12 липня 2011 року N 9-рп/2011 476 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.

При цьому суд зазначає, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку. Якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізовано належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

Відтак, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Суд зазначає, що акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі ограни.

Таким чином, акт перевірки платника податків, є документом, який не породжує правових наслідків для такого платника податків щодо обов'язків зі сплати визначених податкових зобов'язань. Офіційним письмовим документом, який породжує для платника податків обов'язок сплатити суму податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом, є саме податкове повідомлення-рішення.

Натомість суд зазначає, що підконтрольний суб'єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючими органами.

Оскаржуваний акт перевірки не змінює стану суб'єктивних прав та обов'язків позивача, не припиняє та не спричиняє неможливості реалізації його прав, а також не породжує додаткового обов'язку, як то спірне податкове повідомлення - рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Неналежний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, про що зазначив Вищий адміністративний суд в ухвалі від 25.09.2014 року у справі № 826/9638/13-а (К/800/7626/14).

З урахуванням вкладеного, суд дійшов висновку, що за умови визнання судом протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного прийняття та реєстрації поданих товариством з обмеженою відповідальністю Софт-Маркет податкових накладних № 9 від 12.04.2017 року, № 10 від 12.04.2017 року, № 11 від 13.04.2017 року, № 12 від 13.04.2017 року та вважати вказані податкові накладні прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку - товариством з обмеженою відповідальністю Софт-Маркет , а саме - 24.04.2017 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0001291212 від 04.01.2018 року, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним та скасування акту перевірки, оскільки такий спосіб захисту не забезпечує відновлення порушеного права позивача, за судовим захистом якого він звернувся з цим позовом.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню..

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Софт-Маркет до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування акту перевірки, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного прийняття та реєстрації поданих товариством з обмеженою відповідальністю Софт-Маркет податкових накладних № 9 від 12.04.2017 року, № 10 від 12.04.2017 року, № 11 від 13.04.2017 року, № 12 від 13.04.2017 року та вважати вказані податкові накладні прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку - товариством з обмеженою відповідальністю Софт-Маркет , а саме - 24.04.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0001291212 від 04.01.2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) та Головного управління ДФС в Одеській області Головного (код ЄДРПОУ 39398646) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Софт-Маркет (код ЄДРПОУ 40752429) суму сплаченого судового збору в розмірі 3524 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено та підписано суддею 21 серпня 2018 року.

Суддя С.О. Cтефанов

.