Постанова

від 18.12.2018 по справі 815/2747/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2747/18

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Потапчук В.О.

суддів: Семенюк Г.В. , Шляхтицький О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року прийнятого у відкритому судовому засіданні о 15:18 год. за правилами спрощеного позовного провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Софт-Маркет до Головного управління ДФС в Одеській області, Державна фіскальна служба України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування акту перевірки, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Софт-Маркет (далі - ТОВ Софт-Маркет , позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило суд:

- визнати протиправною відмову ДФС України вчасно прийняти подані ТОВ Софт-Маркет податкові накладні №9 від 12 квітня 2017 року, №10 від 12 квітня 2017 року; №11 від 13 квітня 2017 року; №12 від 13 квітня 2017 року;

- визнати прийнятими і зареєстрованими у день фактичного отримання Державною фіскальною службою України (24 квітня 2017 року): податкові накладні №9 від 12 квітня 2017 року, №10 від 12 квітня 2017 року; №11 від 13 квітня 2017 року; №12 від 13 квітня 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати акт перевірки №14199/15-32-12-12/40752429 від 13 грудня 2017 року;

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2018 року №0001291212.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року адміністративний позов ТОВ Софт-Маркет задоволено частково.

Визнано протиправним дії ДФС України щодо несвоєчасного прийняття та реєстрації поданих ТОВ «Софт-Маркет» податкових накладних № 9 від 12 квітня 2017 року, № 10 від 12 квітня 2017 року, № 11 від 13 квітня 2017 року, № 12 від 13 квітня 2017 року та вважати вказані податкові накладні прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку - товариством з обмеженою відповідальністю «Софт-Маркет» , а саме - 24 квітня 2017 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 04 січня 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління ДФС в Одеській області, Державна фіскальна служба України звернулися до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим скаржники просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України залишено без руху.

На підставі Указів Президента України №455/2017 від 29 грудня 2017 року "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" та №296/2018 від 28 вересня 2018 року "Про переведення суддів", частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" проведено заходи з передачі справ та матеріалів, що перебували в провадженні Одеського апеляційного адміністративного суду до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

За результатами автоматизованого перерозподілу дану справу передано колегії суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року відкрито провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Справу розглянуто відповідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Обставини справи.

04 січня 2018 року ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 23 535,85 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а.с. 13), яке отримано ТОВ «Софт Маркет» за допомогою засобів поштового зв'язку 19 січня 2018 року.

Не погоджуючись з викладеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Висновок суду першої інстанції.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що за умови визнання судом протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного прийняття та реєстрації поданих товариством з обмеженою відповідальністю «Софт-Маркет» податкових накладних № 9 від 12.04.2017 року, № 10 від 12.04.2017 року, № 11 від 13.04.2017 року, № 12 від 13.04.2017 року та вважати вказані податкові накладні прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку - товариством з обмеженою відповідальністю «Софт-Маркет» , а саме - 24.04.2017 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 04.01.2018 року, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним та скасування акту перевірки, оскільки такий спосіб захисту не забезпечує відновлення порушеного права позивача, за судовим захистом якого він звернувся з цим позовом.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України) та Податкового кодексу України (надалі по тексту - ПК України).

Джерела права й акти їх застосування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно з п.86.1 ст. 86 ПК України акт, складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені ПК України, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Відповідно до положень ПК України, серед інших обов'язків платників податків передбачено і обов'язок складати звітність, що стосується обчислення та сплати податків і зборів (пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16) та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16).

Підпунктом 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів ДФС України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року № 320/15011 (діяла на момент виникнення спірних правовідносин; втратила чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 6 червня 2017 року № 557, далі - Інструкція № 233).

Пунктом 1 розділу 2 вказаної Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Згідно п. 7 розділу III Інструкції № 233, при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку: платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків. За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

Платником податків фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності електронні цифрові підписи накладаються у такому порядку:

першим ЕЦП платника податків - фізичної особи, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків (за наявності);

після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв'язку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків;

після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої іудо надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не підійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;

підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Вимоги до оформлення податкових накладних, їх видачі та внесення до Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) встановлені ст. 201 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових закладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до задаткового кредиту

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до вентрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку «зригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних регулює Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 4 Порядку № 1246, до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких комісією, визначеною пунктом 201.16 статті 201 Кодексу (далі - комісія), прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 2001.3, 2001.9 статті 2001 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування (п. 5 Порядку № 1246).

Згідно п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; "факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності додаткових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Як встановлено в п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної - або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (п. 15 Порядку № 1246).

Оцінка суду.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04 січня 2018 року прийнято згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, на підставі акта перевірки № 14199/15-32-12-12/40752429 від 13 грудня 2017 року, згідно якого за даними Єдиного реєстру податкових накладних за звітний період квітень 2017 року встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст. 201, та згідно п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України: за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 58 839,63 грн.

Однак, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій податковим органом не надано вищезазначений акт перевірки № 14199/15-32-12-12/40752429 від 13 грудня 2017 року, на підставі якого, було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04 січня 2018 року та посилання на який міститься у самому рішенні, зазначивши, що даний акт відсутній. Вказаний акт не був наданий і товариству.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 24 квітня 2017 року вперше було направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані податкові накладні.

Проте, згідно квитанцій № 1 вказані документи були доставлені до ДФС України, але не прийняті відповідачем з підстави «Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, а саме: - ЄДРПОУ 40752429 можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів» (а.с. 15-18).

Так, дослідивши умови вказаного договору колегією суддів встановлено, що між позивачем (платник податків) та ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській обл. укладено договір про визнання електронних документів № 1, з метою спрощення надання податкової звітності з використанням телекомунікаційних каналів зв'язку, який відповідно до копії квитанції № 2, податковим органом "прийнято".

Пунктом 1 Договору встановлено, що предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орган ДФС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку.

Згідно п. 3 ст. 6 Договору вказаний договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Тк, колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказаними вимогами чинного законодавства передбачено обов'язок контролюючого органу щодо прийняття для реєстрації податкових накладних та визначений вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови у прийнятті вищевказаних первинних документів бухгалтерського обліку є: "Виявлено помилки: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233, а саме: - ЄДРПОУ: 40752429. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів".

Однак, зі змісту укладеного між позивачем та ДПІ у Малиновському р-ні м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області договору про визнання електронних документів вбачається, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Отже, в силу приписів Податкового кодексу України та умов договору, відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна позивачем місця реєстрації.

Проте, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій договір № 1 був прийнятий Центральним порталом прийому звітності ДФС України, про що свідчить квитанція № 2 та діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Тобто, на виконання вимог вказаної вище Інструкції, позивач мав відповідний договір, термін дії якого не сплив, проте не мав можливості надсилати звітність засобами електронного зв'язку, оскільки сервіс надавав відповідь про можливе його припинення. При цьому позивач не повідомлявся про розірвання (припинення) договору про визнання електронних документів, як на момент винесення оскаржуваного рішення та вчинення оскаржуваних дій, так і на момент розгляду справи судом.

Таким чином, договір не втратив своєї юридичної значимості для реалізації позивачем свого права на подання звітності в електронному вигляді, що правильно було встановлено судом першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що оскільки договір про визнання електронних документів не розірваний (не припинений) у встановленому законом порядку та продовжує свою дію, то відповідач зобов'язаний був за цим договором здійснити прийняття поданих позивачем документів, а саме: податкових накладних №9 від 12 квітня 2017 року, №10 від 12 квітня 2017 року; №11 від 13 квітня 2017 року; №12 від 13 квітня 2017 року.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції правильно зазначив, що у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для відмови у прийнятті вищевказаних документів у день їх подання, а саме 24 квітня 2017 року, оскільки вищезазначені податкові накладні були оформлені позивачем відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: складені платником податку на додану вартість та містять усі обов'язкові реквізити.

Однак, ДФС України зареєструвала вищезазначені податкові накладні та надала квитанції про їх прийняття, які були подані позивачем до реєстрації 24 квітня 2017 року лише 18 липня 2017 року (а.с. 19-22).

Таким чином, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає доведеним безпідставність та незаконність дій ДФС України щодо несвоєчасного прийняття та реєстрації ТОВ «Софт-Маркет» податкових накладних № 9 від 12 квітня 2017 року, № 10 від 12 квітня 2017 року, № 11 від 13 квітня 2017 року, № 12 від 13 квітня 2017 року, а отже відповідно протиправність податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 04 січня 2018 року, яким до позивача застосовано штраф за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у розмірі 23 535,85 грн., яке підлягає скасуванню.

При цьому, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС України вважати вказані податкові накладні прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку - ТОВ «Софт-Маркет» , а саме - 24 квітня 2017 року, на думку колегії суддів, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Окрім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування акту перевірки №14199/15-32-12-12/40752429 від 13 грудня 2017 року, з огляду на наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює чи припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і індивідуального акту є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Згідно п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 475, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12 липня 2011 року N 9-рп/2011 476 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.

При цьому суд зазначає, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку. Якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізовано належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

Відтак, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Суд зазначає, що акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі ограни.

Таким чином, акт перевірки платника податків, є документом, який не породжує правових наслідків для такого платника податків щодо обов'язків зі сплати визначених податкових зобов'язань. Офіційним письмовим документом, який породжує для платника податків обов'язок сплатити суму податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом, є саме податкове повідомлення-рішення.

Натомість суд зазначає, що підконтрольний суб'єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючими органами.

Оскаржуваний акт перевірки не змінює стану суб'єктивних прав та обов'язків позивача, не припиняє та не спричиняє неможливості реалізації його прав, а також не породжує додаткового обов'язку, як то спірне податкове повідомлення - рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)» . З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Неналежний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, про що зазначив Вищий адміністративний суд в ухвалі від 25.09.2014 року у справі № 826/9638/13-а (К/800/7626/14).

З урахуванням вкладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за умови визнання судом протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного прийняття та реєстрації поданих товариством з обмеженою відповідальністю «Софт-Маркет» податкових накладних № 9 від 12 квітня 2017 року, № 10 від 12 квітня 2017 року, № 11 від 13 квітня 2017 року, № 12 від 13 квітня 2017 року та вважати вказані податкові накладні прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку - товариством з обмеженою відповідальністю «Софт-Маркет» , а саме - 24 квітня 2017 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 04 січня 2018 року, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним та скасування акту перевірки, оскільки такий спосіб захисту не забезпечує відновлення порушеного права позивача, за судовим захистом якого він звернувся з цим позовом.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують правильного висновку суду першої інстанції, яким частково задоволено позов.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову товариства.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат згідно вимог ст.139 КАС України не підлягає.

Керуючись ст.ст. 316, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Софт-Маркет до Головного управління ДФС в Одеській області, Державна фіскальна служба України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування акту перевірки, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню до Верховного Суду згідно вимог п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягає.

Повний текс судового рішення складений та підписаний 21 грудня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_1