Постанова

від 08.08.2018 по справі 297/3159/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/3159/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 серпня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КУШТАНА Б.П., ОСОБА_1

при секретарі ПИЛИП Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 297/3159/16-ц за позовом заступника прокурора Закарпатської області А. Новікова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство Берегівське лісове господарство і Косоньська сільська рада Берегівського району Закарпатської області, до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та Фермерського господарства Русетт про визнання недійсним і скасування наказу та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, за апеляційними скаргами ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Закарпатській області на рішення Берегівського районного суду від 14 серпня 2017 року, головуючий суддя Гал Л.Л., -

встановила:

13.12.2016 заступник прокурора Закарпатської області А. Новіков звернувся в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру), ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ФГ Русетт . Прокурор уточнював предмет позову і остаточно просив:

визнати недійсним і скасувати наказ ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 23.12.2013 № ЗК/2120485600:02:000/00001601 Про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки ;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння земельні ділянки, розташовані за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району Закарпатської області:

від Фермерського господарства Русетт :

площами по 0,1 га і вартістю по 108750,00 грн кожна із кадастровими номерами 2120485600:02:000:0097 і 2120485600:02:000:0102;

площею 0,916 га вартістю 996150,00 грн із кадастровим номером 2120485600:02:000:0104;

від ОСОБА_5 - площею по 0,1 га вартістю 108750,00 грн із кадастровим номером 2120485600:02:000:0098;

від ОСОБА_6 - площею по 0,1 га вартістю 108750,00 грн із кадастровим номером 2120485600:02:000:0099;

від ОСОБА_7 - площею по 0,2 га вартістю 217500,00 грн із кадастровим номером 2120485600:02:000:0101;

від ОСОБА_8 - площею по 0,3 га вартістю 326250,00 грн із кадастровим номером 2120485600:02:000:0103.

Ухвалою Берегівського районного суду від 22.05.2017 залучено до участі в справі Косоньську сільську раду Берегівського району Закарпатської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Змінений позов мотивувався таким.

Наказом ГУ Держгеокадастру від 23.12.2013 № ЗК/2120485600:02:000/00001601 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1,816 га з кадастровим номером 2120485600:02:000:0067, розташованої за межами населеного пункту на території Косоньської сільради Берегівського району Закарпатської області, для ведення особистого селянського господарства. Цей наказ є незаконним, оскільки всупереч вимогам ст.ст. 55-57, ст. 84 ч. 4 п. ґ ЗК України у приватну власність ОСОБА_4 надано землі лісогосподарського призначення, що розташовані у контурі № 818.

Ця земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення у кварталі № 7 філії Берегівське лісове агропромислове господарство ДП ОСОБА_2 обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств (ДП ОСОБА_2 ОУЛАГ ), які перебували в постійному користуванні підприємства, що підтверджується документально, зокрема, планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, таксаційними описами (п. 5 Розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України). Указана земельна ділянка належить до лісового фонду та до оздоровчих і рекреаційних територій.

З урахуванням характеру використання земель та пріоритету норм саме ЗК України у спірних відносинах, особливістю правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням. Відповідно до ст.ст. 7, 8 ЛК України, всі ліси перебувають у державній власності, право такої власності реалізується державою в особі КМ України, органів виконавчої влади згідно із законом, згідно з визначеними ним повноваженнями відповідних органів (зокрема, ст. 122 ЗК України). За приписами ст.ст. 19, 20, 21 ЗК України, ст.ст. 48, 58 ЛК України, порушення порядку зміни цільового призначення земель, зокрема, лісового призначення, має наслідком недійсність відповідних рішень, у т.ч., про передачу земель у власність і користування.

Рішення про вилучення земельної ділянки державної власності, яка перебуває в постійному користуванні, у т.ч., лісу, належить до компетенції КМ України (ст. 149 п. 9 ЗК України). На порушення вимог закону рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, про її вилучення у ДП ОСОБА_2 ОУЛАГ не приймалося, відповідна проектно-технічна документація не розроблялася. ГУ Держгеокадастру у даному випадку вийшло за межі своїх повноважень, а внаслідок незаконного її надання у власність земельна ділянка не була передана у постійне користування ДП Берегівське лісове господарство .

ОСОБА_4 здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2120485600:02:000:0067 на сім ділянок із кадастровими номерами: 2120485600:02:000:0097, 2120485600:02:000:0098, 2120485600:02:000:0099, 2120485600:02:000:0101, 2120485600:02:000:0102, 2120485600:02:000:0103 і 2120485600:02:000:0104. З них ОСОБА_4 продала ділянки: з кадастровим номером 2120485600:02:000:0098 - ОСОБА_5 за договором від 30.05.2015, із кадастровим номером 2120485600:02:000:0099 - ОСОБА_6 за договором від 30.05.2015, із кадастровим номером 2120485600:02:000:0101 - ОСОБА_7 за договором від 06.06.2015, із кадастровим номером 2120485600:02:000:0103 - ОСОБА_8 за договором від 31.07.2015.

Право власності на ділянки з кадастровими номерами 2120485600:02:000:0097, 2120485600:02:000:0102 і 2120485600:02:000:0104 ОСОБА_4 оформила за собою, а в подальшому 10.11.2016 продала їх ФГ Русетт .

З огляду на викладене, земельні ділянки вибули з власності держави поза волею власника, що відповідно до ст.ст. 387, 388 ЦК України, ст. 153 ЗК України, інших норм законодавства дає підстави для вимоги про їх витребування від добросовісних набувачів. Зважаючи на статус землі, лісів як національного багатства та обставини вибуття земельних ділянок із власності держави, їх витребування із поверненням у державну власність становить суспільний інтерес. Таке втручання у власність набувачів землі є законним, виправданим і не може вважатися непропорційним. Крім того, обставини набуття у власність спірних земельних ділянок, на яких була деревна рослинність, ставлять під обґрунтований сумнів добросовісність набувачів як власників.

Прокурор відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 45 ЦПК України здійснює представництво інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, який позбавлений можливості раціонально розпоряджатися земельною ділянкою. Інтереси держави щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду порушені внаслідок недотримання вимог закону, неналежного здійснення повноважень щодо реалізації державної політики у сфері регулювання земельних відносин .

Посилаючись на ці обставини, на наведені вище та інші норми закону щодо оскарження рішень органу виконавчої влади, захисту права власності держави на землю, позивач просив задовольнити змінений позов, судові витрати просив покласти на відповідачів.

Рішенням Берегівського районного суду від 14.08.2017 змінений позов задоволено:

визнано недійсним і скасовано наказ ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 23.12.2013 № ЗК/2120485600:02:000/00001601 Про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки ;

витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння земельні ділянки, розташовані за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району Закарпатської області:

від Фермерського господарства Русетт :

площами по 0,1 га і вартістю по 108750,00 грн кожна із кадастровими номерами 2120485600:02:000:0097 і 2120485600:02:000:0102;

площею 0,916 га вартістю 996150,00 грн із кадастровим номером 2120485600:02:000:0104;

від ОСОБА_5 - площею по 0,1 га вартістю 108750,00 грн із кадастровим номером 2120485600:02:000:0098;

від ОСОБА_6 - площею по 0,1 га вартістю 108750,00 грн із кадастровим номером 2120485600:02:000:0099;

від ОСОБА_7 - площею по 0,2 га вартістю 217500,00 грн із кадастровим номером 2120485600:02:000:0101;

від ОСОБА_8 - площею по 0,3 га вартістю 326250,00 грн із кадастровим номером 2120485600:02:000:0103.

Стягнуто з ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ФГ Русетт на користь Прокуратури Закарпатської області по 5346,36 грн з кожного у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Із рішенням суду не погодилися відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, вказують на його незаконність, необґрунтованість, невідповідність закону, просять рішення скасувати, у відповідних вимогах - відмовити.

ОСОБА_8 у скарзі зазначає, зокрема, наступне.

Оскаржений наказ був прийнятий із дотриманням норм ЗК України та ЛК України, якими регулюються питання надання земельної ділянки у власність. У тому числі, були отримані всі необхідні погодження, виготовлені необхідні документи для оформлення прав на землю, була відведена ділянка сільськогосподарського, а не лісового призначення. Належність ділянки до земель лісового фонду, а також передача її лісогосподарському підприємству не встановлені і не підтверджені належними і допустимими документальними доказами, правовстановлюючими документами.

Примусове припинення права власності на землю, про яке йдеться в позові, не може мати місця із такої підстави як скасування рішення органу виконавчої влади, за яким було надано земельну ділянку. У суду не було законних підстав для позбавлення відповідача, який не вчиняв жодних правопорушень, права власності на земельну ділянку за необґрунтованим і недоведеним позовом, що ґрунтувався на порушеннях саме з боку органів влади, якщо такі були. Понад те, рішення про надання земельної ділянки вичерпало свою дію фактом його виконання, тому не може бути скасоване. Має місце необґрунтоване і непропорційне втручання у право власності відповідача

Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області у своїй апеляційній скарзі вказує на законність дій із видачі оспореного наказу та надання у власність земельних ділянок, які були виділені із земель запасу сільськогосподарського, а не лісового призначення. У справі немає належних і допустимих доказів щодо належності спірних ділянок до земель лісогосподарського призначення та надання їх свого часу в постійне користування підприємству. Порушень при наданні земельної ділянки ОСОБА_4 відповідною перевіркою не було виявлено. Зазначає також про відсутність належних підстав для представництва прокурором інтересів КМ України, який у змозі самостійно діяти в процесі.

Відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у спільній апеляційній скарзі наводять доводи, аналогічні по суті тим, що викладені в інших апеляційних скаргах. Окрім цього, наголошують на тому, що земельні ділянки не вибували з власності держави поза волею держави в особі КМ України, оскільки виходячи і системи організації виконавчої влади в Україні органи Дергжгеокадастру входять до системи органів виконавчої влади і забезпечують реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Інші учасники процесу рішення суду не оскаржують.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: відповідача ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9, відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10, відповідача ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Закарпатській області ОСОБА_11 і ОСОБА_12, які апеляції підтримали, прокурорів Стойка П.М. і ОСОБА_13, представника КМ України ОСОБА_14, які скаргу не визнали, представника Косоньської сільської ради Берегівського району ОСОБА_15, який вважає апеляції необґрунтованими, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з незаконності розпорядження ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області землями лісового фонду, а відтак, із незаконності набуття права власності на землю внаслідок такого розпорядження нею та необхідності захисту права власності держави на землю. Рішення суду правильне по суті, узгоджується з вимогами закону та відповідає обставинам справи. Спірні правовідносини регулюються нормами законодавства щодо права власності, у відповідній частині - земельним, лісовим та іншим законодавством у редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів.

Право власності, у тому числі, на землю, набувається і реалізується відповідно до закону, це право гарантується, є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, випадки позбавлення, обмеження права власності, припинення права власності та діяльності власника встановлюються Конституцією та законами України; земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення гарантій прав на землю (ст. 14 ч. 2, ст. 41 ч. 4 Конституції України, ст. 3 ч. 1 п. 2, ст. 319 ч. 7, ст. 321 ч.ч. 1, 2 ЦК України, ст. 1 ч. 2, ст. 5 ч. 1 п.п. б , в , ґ , ст. 78 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 79, 81, ст. 153 ч. 1 ЗК України).

Власник, особа, яка має інше речове право на майно, в т.ч., на земельну ділянку, може вимагати усунення будь-яких порушень його права, вправі за наявності відповідних підстав пред'явити й вимоги про визнання незаконним, недійсним і скасування відповідного рішення уповноваженого органу, яким порушуються майнові права, про повернення земельної ділянки, витребування її з чужого незаконного володіння, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), у разі вибуття майна з володіння власника не з його волі іншим, окрім загублення чи викрадення майна, шляхом (ст. 15, ст. 16 ч. 1, ч. 2 п.п. 3, 4, 10, ч. 2, ст. 21 ч. 1, ст.ст. 316-319, 321, 328, 373, 386, 388, 396 ЦК України, ст.ст. 78, 90, ст. 152 ч.ч. 1, 2, ч. 3 п.п. б , г , д , ст. 155 ч. 1, ст. 158 ЗК України).

Держава, територіальні громади як учасники цивільних відносин діють у них через органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах компетенції, визначеної законом (ст.ст. 2, 170, 172 ЦК України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). За приписами ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Норми ЦПК України в редакції, що була чинною на час пред'явлення позову та розгляду справи судом першої інстанції, передбачали, що:

з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами;

прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача;

прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів держави в суді, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частиною 2 статті 25 Закону України Про прокуратуру .

Положення ст. 56 ч.ч. 3, 4, 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, ці питання регулюють загалом аналогічно.

За змістом наведених положень закону та приписів ст.ст. 23, 24 Закону України Про прокуратуру , прокурор управі пред'явити позов в інтересах держави та вправі здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; прокурор зазначає про відповідні обставини в позовній заяві, наводить відповідне обґрунтування та набуває статусу позивача.

Прокурор послався у позовній заяві на вказані вище норми закону, навів обґрунтування у визнаних ним за необхідне межах і вказав, що діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України. Таке представництво відповідно до ст. 23 ч. 3 Закону України Про прокуратуру здійснювалося на підставі письмової вказівки від 06.12.2016 за № 05/1-818вих16 заст. Генерального прокурора України ОСОБА_16 (а.с. 68-69 т. 1).

Встановлено, що своїм рішенням від 08.12.2000 № 262 Про вдосконалення механізму використання земель лісового фонду ОСОБА_2 обласна рада доручила ОСОБА_2 філії Інституту землеустрою УААН у термін до 30.12.2001 провести інвентаризацію земель постійних користувачів спеціалізованого виробничого лісогосподарського об'єднання Закарпатагроліс , установити відповідність земельних ділянок лісового фонду визначеним категоріям земель, визначити обсяги та територіальне розміщення земельних ділянок лісового фонду, на яких доцільне ведення лісового господарства (п. 1); СВЛГО Закарпатагроліс у термін до 30.12.2001 передати земельні ділянки лісового фонду до відання обласного управління лісового господарства (п. 2) (а.с. 34 т. 1.).

Така інвентаризація на підставі вказаного рішення ОСОБА_2 обласної ради була проведена. Актом інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств на території Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, складеним комісією з числа представників Берегівської районної ради, Берегівського районного відділу земельних ресурсів, Державної екологічної інспекції, Берегівського державного лісогосподарського підприємства, Косоньської сільської ради, ОСОБА_2 філії Інституту землеустрою УААН, підписаним усіма членами комісії і засвідченим печатками відповідних суб'єктів, зафіксовано, зокрема, таке:

для інвентаризації використані державні акти на право постійного користування землями лісового фонду сільськогосподарських підприємств, план землекористування, фотоплани, плани розмежування територій сільських рад відповідних масштабів; план лісовпорядкування у відповідному масштабі, таксаційні описи лісонасаджень;

на території Косоньської сільської ради за матеріалами землевпорядкування рахується 44,8 га лісів, згідно проектів роздержавлення земель в постійному користуванні знаходиться 41,9 га лісів;

згідно матеріалів лісовпорядкування на території Косоньської сільської ради рахується 43,1 га лісів;

всього земель лісового фонду: 48,5 га, з них пропонується для передачі державному лісогосподарському підприємству 41,0 га, іншим землекористувачам (сільська рада) - 7,5 га;

до акту додаються, зокрема, поконтурні відомості земель лісового фонду;

у додатку № 1 до акту інвентаризації лісів Дані польового обстеження , підписаному членами комісії і засвідченому печатками відповідних суб'єктів, зазначено вид земельних угідь в контурі № 818 ліс площею 8,5 га, що відповідає графічному відображенню цього контуру на схемі (а.с. 28-32 т. 1).

Акт інвентаризації затвердив голова Берегівської районної ради ОСОБА_17, на акті міститься підпис цієї посадової особи та печатка Берегівської районної ради, водночас, відсутня дата затвердження акту.

Листом від 24.07.2001, адресованим ОСОБА_2 філії Інституту землеустрою УААН, Косоньська сільська рада, розглянувши матеріали інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств, погодила наявність таких земель площею 43,1 га та їх передачу в постійне користування Берегівському державному лісогосподарському підприємству та іншим землекористувачам, копія листа надіслана зазначеному лісогосподарському підприємству (а.с. 27 т. 1). Таким чином, інвентаризація земель лісового фонду була проведена у проміжок часу між 08.12.2000 і 24.07.2001, ОСОБА_16 інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств на території Косоньської сільської ради Берегівського району із його складовими був затверджений не пізніше липня 2001 року до вказаної останньої дати. Відсутність конкретної дати затвердження акта є його хибою, проте, не спростовує факту проведення відповідної інвентаризації, зафіксованих нею даних, прийняття, затвердження та реалізації її результатів.

Рішенням від 21.12.2001 № 363 ОСОБА_2 обласна рада затвердила матеріали інвентаризації, проведеної на підставі рішення ради від 08.12.2000, вирішила порушити перед КМ України клопотання про передачу лісів колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Міністерства аграрної політики України підприємствам Держлісгоспу України в обсязі 96079,1 га земельних ділянок лісового фонду (придатних для ведення лісового господарства) та про передачу 22748,5 га (непридатних для ведення лісового господарства) до земель запасу сільських і селищних рад Закарпатської області згідно з матеріалами інвентаризації (п. 1)№ дію пункту 2 рішення ради від 08.12.2000 призупинено (п. 2) (а.с. 35 т. 1).

Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації від 26.05.2003 № 273 Про надання в постійне користування земельних ділянок лісового фонду ОСОБА_3 державному спеціалізованому лісогосподарському агропромисловому підприємству Закарпатагроліс з метою забезпечення раціонального використання та охорони земельних ділянок лісового фонду ГДСЛАП Закарпатагроліс надані земельні ділянки лісового фонду із земель державної власності у постійне користування загальною площею 1659,3 га згідно матеріалів інвентаризації для ведення лісового господарства (п. 1) та було зобов'язано районний відділ земельних ресурсів провести державну реєстрацію наданих у постійне користування земельних ділянок лісового фонду з видачею Державного акту на право постійного користування ГДСЛАП Закарпатагроліс (п. 2), а ОСОБА_2 філію Інституту землеустрою УААН після цього - встановити межі наданих у постійне користування земельних ділянок у натурі (а.с. 192 т. 2). З переліку земель лісового фонду, переданих по території Косоньської сільської ради, випливає, що передача відповідних земель ґрунтувалася на матеріалах вищезгаданої інвентаризації та відповідає їм.

Чинні рішення органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади є обов'язковими до виконання на відповідній території, їх правомірність, оскільки не встановлено протилежне, презюмується (ст.ст. 118, 140, 144, 145 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 10, 11, 24, 59, 71, 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 1, 3, 6, 7, 41, 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації ). Указані вище рішення, розпорядження є чинними, доказів їх оспорювання, визнання недійсними, скасування судовим чи іншим порядком у справі немає. Тому міркування про те, що певні рішення є незаконними, невірними чи необґрунтованими не мають правового значення і не тягнуть правових наслідків, на відміну від указаних рішень і дій, що такі наслідки породжують.

Належність земель у контурі № 818 включно з кварталом № 7 до лісових із відповідним відображенням у картографічних матеріалах та іншій документації станом в усякому разі на 2013 рік (час передачі земельної ділянки у власність фізичній особі) окрім вищевказаних рішень, розпорядження та матеріалів інвентаризації підтверджується:

матеріалами Таксаційного опису філіалу Береговодержспецлісгосп ГДСЛАП Закарпатагроліс , складеними Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням Укрдержліспроект у 2005 році (а.с. 36-38 т. 1, а.с. 186-187 т. 2);

змістом: листа філії Берегівське лісове агропромислове господарство ДП ОСОБА_2 обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств від 22.12.2013 № 97 (а.с. 26 т. 1), з якого вбачається, що Державний акт на право постійного користування землею в зазначеному контурі, який розташований на території Косоньської сільської ради Берегівського району за межами населеного пункту, не був оформлений, проте, фактично землі перебували в користуванні філії Берегівське лісове агропромислове господарство ДП ОСОБА_2 ОУЛАГ і на них проводилися лісогосподарські заходи згідно таксаційного опису ;

змістом листа ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 17.05.2018 № 354/403-18-0.17 (а.с. 81 т. 3) у сукупності та взаємозв'язку зі змістом ОСОБА_16 інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств на території Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області та поясненнями представника цього відповідача ОСОБА_12 в апеляційному суді, який хоча й посилався на своє припущення щодо відповідного збігу, проте, з яких убачається, що в зазначеному листі, де вказано, що станом на 01.01.2016 у землях запасу лісогосподарського призначення Косоньської сільради обліковуються 41,9491 га лісових земель і з 01.01.2010 по 01.01.2016 у цей облік зміни не вносилися, та в акті інвентаризації, де вказані 41,0 га земель лісового фонду, що пропонувалися лісогосподарському підприємству, йдеться фактично про одні й ті самі землі (з допущенням певних розбіжностей у точності обмірів на відповідний час);

змістом Довідки з питань дотримання земельного законодавства при передачі в приватну власність земельних ділянок окремим громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Косоньської сільської ради, за межами населеного пункту, контур 818 від 02.12.2014, складеної уповноваженою особою Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області (а.с. 212-222 т. 1), та змістом листа Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 25.07.2016 № 04/Кол-233 (а.с. 184-189 т. 1), які узгоджуються між собою та з яких убачається, що відповідно до лісовпорядних планшетів, розроблених Львівською державною лісовпорядною експедицією ВО Укрдержліспроект у 2004-2005 роках, земельні ділянки контуру № 818 кварталу № 7 станом на 2014 рік перебувають у користуванні філії Берегівське лісове агропромислове господарство , при цьому, згідно таксаційного опису ділянку виділу № 1 у кварталі № 7 віднесено до ділянки лісів навколо оздоровчих та рекреаційних територій,

водночас зазначається, що правовстановлюючі документи на право постійного користування землею лісогосподарського призначення не оформлювалися, а землі лісового фонду колишніх сільськогосподарських підприємств згідно форми статистичної звітності 6-зем обліковані в землях запасу сільських рад, площа земель, що перебуває в користуванні філії Берегівське лісове агропромислове господарство , становить 1593,6 га і зміни площ лісового фонду по формі 6-зем за період 2010-2014 рр. не вносилися,

тому враховуючи відповідний стан речей земельні ділянки були надані у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства;

іншими матеріалами справи.

Вищевказані рішення, розпорядження, документи і матеріали узгоджуються між собою передусім у тому, що безвідносно до обставин, які пов'язуються з оформленням права постійного користування землями лісогосподарського призначення конкретним суб'єктом (підприємством, його підрозділом тощо), землі в контурі № 818, розташовані на території Косоньської сільської ради за межами населеного пункту, мали лісогосподарське призначення та належали до лісового фонду. Саме належність цих земель до лісового фонду, яка документально прослідковується у період, який передував наданню земельної ділянки у власність громадянину, та на момент прийняття відповідного рішення, є визначальною в справі. Ця обставина має ключове значення, позаяк безпосередньо пов'язується із правами, обов'язками та повноваженнями власника землі, стосовно яких питання передачі земельної ділянки лісогосподарського призначення в постійне користування певному підприємству є похідними.

Земля, яка знаходиться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України; суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади; від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади; управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами (ст. 324 ч.ч. 1, 2, ст. 326 ч.ч. 2, 3 ЦК України, ст. 2 ч. 2 ЗК України).

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (ст. 13 ч. 1 п.п. а , є ). До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України (ст. 15-1 ч. 1 п.п. є-1 , ж ).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на категорії земель сільськогосподарського призначення і земель лісогосподарського призначення; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень;

зміна цільового призначення земель здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення та провадиться щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією;

зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається лише для розміщення на них об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, зазначених у пунктах а і б частини 1 статті 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення;

віднесення особливо цінних земель державної чи комунальної власності, визначених у пунктах а і б частини 1 статті 150 цього Кодексу, до земель інших категорій здійснюється за погодженням з Верховною Радою України (ст. 19 ч. 1 п.п. а , е , ст. 20 ч.ч. 1, 3, 6 ЗК України).

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України;

зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями; у разі прийняття рішення щодо зміни цільового призначення земельних лісових ділянок обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища; зміна цільового призначення земельних лісових ділянок Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами (ст. 57 ч.ч. 1, 3 ЛК України).

У разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, органи, що приймають таке рішення, одночасно вирішують питання про збереження або вирубування дерев і чагарників та про порядок використання одержаної при цьому деревини; рішення про вирубування дерев і чагарників приймається за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями. У разі прийняття рішення щодо вирубування дерев і чагарників обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами (ст. 58 ч.ч. 1, 4 ЛК України).

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок (ст. 21 ч. 1 п.п. а , б ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 55 ч. 1 ЗК України). Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ст. 56 ч. 1 ЗК України). Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 ч. 1 ЗК України).

Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки; суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України; до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара (ст. 2 ч.ч. 2, 3, ст. 4 ч. 1 ЛК України). До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5 ч. 1 ЛК України).

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності; суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7 ЛК України).

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 ЛК України). У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності; у комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку; право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ст. 9 ЛК України).

Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами; у постійне користування ліси на землях державної та комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним або, відповідно, комунальним, лісогосподарським підприємствам, іншим державним, комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи; ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень, за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища; у разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища; прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами; право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ст.ст. 16, 17 ЛК України).

Підставами припинення права постійного користування лісами є, зокрема, припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом; використання лісової ділянки не за цільовим призначенням (ст. 22 ч. 1 п.п. 1, 3 ЛК України). Права власників лісів, лісокористувачів та громадян охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ст. 24 ЛК України). Держава в порядку реалізації завдань охорони земель захищає лісові землі та чагарники від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (ст. 164 ч. 1 п. б ЗК України).

За загальним правилом, належні державі землі лісогосподарського призначення не можуть передаватися у приватну власність (ст. 84 ч. 4 п. ґ ЗК України).

Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності; вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України та закону (ст. 27 ч. 1 п.п. 5, 8 ЛК України).

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 122 ЗК України, у власність або у користування для всіх потреб (ст. 122 ч. 4 ЗК України). Частина 8 статті 122 ЗК України встановлює, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу державного земельного банку, який стовідсотково належить державі та не підлягає приватизації.

Відповідно до ст. 149 ЗК України:

вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч. 2);

районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною 9 цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для, зокрема, сільськогосподарського використання (ч. 5 п. а );

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами 5 - 8 цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч. 9).

Відповідно до ст. 150 ЗК України, до особливо цінних земель відносяться у складі земель сільськогосподарського призначення, зокрема, суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття (ч. 1 п. а ).

Виходячи з наведеного, земельні угіддя лісогосподарського призначення в контурі № 818 на території Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області належали до державної власності, повноваження власника щодо цих земель від імені держави здійснював Кабінет Міністрів України, до виключної компетенції якого належали права зміни цільового призначення земельної ділянки (ділянок) у межах цього контуру, вилучення ділянок, припинення права користування ними та передачі іншим особам у власність чи користування. При цьому, оскільки йдеться про землі лісогосподарського призначення, то за відсутності зміни встановленим порядком цільового призначення земель такі могли передаватися користувачам, які відповідали б спеціальним вимогам щодо такого землекористування.

Розпорядженням КМ України від 10.04.2008 № 610-р, що було чинним станом на 2013 рік, з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Міністерство екології та природних ресурсів, Міністерство аграрної політики та продовольства, Міністерство оборони, Державне агентство лісових ресурсів та Державне агентство земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері було зобов'язано зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення крім спеціально обумовлених випадків, до яких надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не належить.

Наказом ГУ Держгеокадастру від 23.12.2013 № ЗК/2120485600:02:000/00001601 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1,816 га з кадастровим номером 2120485600:02:000:0067, розташованої за межами населеного пункту на території Косоньської сільради Берегівського району Закарпатської області, для ведення особистого селянського господарства, та надано земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності у власність ОСОБА_4 (а.с. 23 тю. 1 та ін.).

З Проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр-ці ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Косоньської сільської ради, за межами населеного пункту, Берегівського району Закарпатської області, виготовленого у 2013 році (а.с. 200-218 т. 1, а.с. 227-235 т. 2 та ін.), з інших матеріалів справи випливає і не спростовано, що надана земельна ділянка знаходиться в контурі № 818.

Правова позиція відповідачів у справі щодо законності та обґрунтованості рішення про надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки ґрунтується передусім на тому, що відповідно до форми статистичної звітності № 6-зем земельна ділянка належала до угідь сіножаті і в обліку значилася як землі сільськогосподарського призначення (а.с. 233-235 т. 2 та ін.), тому перешкод для її надання у власність у такий спосіб не було. Однак, така позиція суперечить дійсним обставинам справи, не ґрунтується на законі і погодитись із нею не можна.

Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затверджена наказом Держкомстату України від 05.11.1998 № 377 (реєстрація в Мін'юсті України від 14.12.1998 р. за № 788/3228), визначала саме порядок заповнення відповідної державної статистичної звітності щодо кількісного обліку земель, обліку за угіддями, видами використання земель, за власниками, землекористувачами тощо. Використання цієї статистичної звітності на відповідний час передбачене законодавством під час оформлення документації щодо прав на землю, що відповідає призначенню такої звітності, змісту відповідних статистичних форм і документів і т.ін. Однак, указана статистична звітність та заповнені її форми є не правовстановлюючими, а похідними від них документами, такими, що повинні ґрунтуватися на правовстановлюючих та інших документах, зокрема, на звітності, що ґрунтується на документах і подається власниками землі та землекористувачами, органами місцевого самоврядування, органами земельних ресурсів, іншими органами на виконання вимог власне Інструкції (Розділ І та ін.), ОСОБА_14 34 ЗК України, Розділу ІІІ та інших норм чинного на відповідний час Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 12.01.1993 № 15, норм Закону України Про державну статистику (ст.ст. 5-7 та ін.). Тобто, вказана статистична звітність не є доказом щодо відповідного цивільного права.

У справі немає даних ані про прийняття встановленим порядком КМ України рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, ані про її вилучення в попереднього землекористувача та передачу іншій особі. Сприяючи відповідно до вимог цивільного процесуального закону сторонам у реалізації їхніх процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків із метою повного і всебічного розгляду справи (ст. 10 ч. 4, ст. 160 ч. 2 і ст. 12 ч. 5, ст. 214 ч. 2 відповідних редакцій ЦПК України), апеляційний суд забезпечив можливість надання на стадії апеляційного розгляду доказів, які з об'єктивних причин не були надані в суді першої інстанції, зокрема, тих, які б підтверджували документально підстави для обліку земельної ділянки та відображення її у формі № 6-зем як ділянки сільськогосподарського призначення. Такі докази суду не були надані, правові підстави для такого обліку і його періоду, зокрема, правовстановлюючими документами, жодним чином не були підтверджені, не були щодо цього надані й відповідні звіти землевласників, землекористувачів, уповноважених державних органів і органів місцевого самоврядування.

Отже, стверджуючи про відсутність, на їх думку, доказів на підтвердження пред'явлених вимог у позивача, учасники процесу, які заперечували проти позову, своїх доказів, які б у належний процесуальний спосіб спростовували підстави, доводи позову та надані позивачем докази, суду не надали. Ці учасники процесу не враховують наявності вищевказаних взаємопов'язаних рішень, документів, доказів, що були надані позивачем. Тож належність земель у контурі № 818 до земель лісогосподарського призначення та право власності на них держави, здійснювати яке був уповноважений Кабінет Міністрів України, на момент прийняття рішення про надання її ОСОБА_4 відповідачами не спростована.

Похідні від права власності обставини щодо надання земельної ділянки лісогосподарського призначення іншим суб'єктам земле- і лісокористування, оформлення таких відносин, відповідних висновків не спростовують і на встановлене у контексті спору про захист саме права власності на землю не впливають по суті. Відповідні питання лежать у площині врегулювання стосунків власника земель лісового фонду із користувачами земель лісогосподарського призначення.

Апеляційний суд зауважує, що власне саме органи земельних ресурсів, правонаступник яких зараз заперечує обґрунтованість позову, не виконали поставлених до них вимог щодо належного оформлення права користування відповідними суб'єктами землями лісогосподарського призначення. З матеріалів справи випливає, що органи земельних ресурсів безспірно були обізнані з фактичними обставинами земле- і лісокористування у контурі № 818, що зобов'язувало їх незалежно від дій інших суб'єктів у процесі виготовлення відповідної документації та оформлення прав на земельну ділянку перевірити, з'ясувати, а не ігнорувати ці обставини, у тому числі, й достовірність даних, на підставі яких цей же орган складав форму № 6-зем, і виконати вимоги закону і КМ України щодо можливості та умов оформлення відповідних документів і прав. Міркування про те, що оскільки, мовляв, оформлення лісокористування не було завершене, то начебто враховуючи реальний стан речей можна було надати земельну ділянку у власність як землю сільськогосподарського призначення, не можуть бути визнані прийнятними. Такі міркування навпаки, не враховують реального стану речей, безпідставно відкидають в усякому разі наявні документи і дані щодо належності земель до лісогосподарських і, в свою чергу, не ґрунтуються на правовстановлюючих і розпорядчих документах щодо віднесення земель до сільськогосподарських.

Відтак, видаючи наказ від 23.12.2013 /2120485600:02:000/00001601 ГУ Держгеокадастру діяло за межами своїх прав і повноважень, із порушенням вимог закону. Визнання недійсним і скасування правового акта індивідуальної дії, виданого органом виконавчої влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права щодо володіння, користування чи розпорядження належною власнику земельною ділянкою, є прямо передбаченим законом способом захисту порушеного права (ст. 16 ч. 2 п. 10, ч. 2, ст. 21 ч. 1, ст. 386 ЦК України, ст. 155 ч. 1 ЗК України). Власник землі не може бути позбавлений права вимагати для відновлення свого права застосування такого передбаченого законом способу захисту, та не може бути обмежений в цьому праві, якщо таке обмеження прямо не встановлено законом.

Поза цим, відповідна вимога узгоджується із правовою конструкцією позову, кінцевою метою якого є витребування земельної ділянки від власника, який нею наразі володіє, на користь власника, з володіння якого поза його волею ця ділянка вибула. Міркування про те, що майно не вибуло з власності держави поза її волею, позаяк органи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру входять до системи органів виконавчої влади, що її очолює і уособлює Кабінет Міністрів України, а тому держава розпорядилася землею за власною волею, необґрунтовані. За змістом положень ст.ст. 80, 82, 91, 92 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 27, 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , інших норм законодавства, відповідні органи виконавчої влади діють на підставі закону, у межах визначених для них компетенції та повноважень, як юридичні особи самостійно виступають, зокрема, у цивільних відносинах, самостійно несуть відповідальність, виконують обов'язки, реалізують права. Так само самостійно ці органи діють у цивільному процесі. Сама по собі та обставина, що орган виконавчої влади, який незаконно розпорядився державною власністю, входить до відповідної системи органів, яку очолює КМ України, жодним чином не може свідчити про проявлену від імені держави відповідно до закону уповноваженим органом волю на передачу прав щодо майна. Навпаки, це свідчить саме про порушення такої волі.

Не може заперечуватися й передбачене законом право представництва прокурором за наявності для того підстав інтересів держави в особі відповідного державного органу незалежно від статусу цього органу. Наявність у відповідного державного органу права і можливості самостійно діяти в процесі не позбавляє його права на відповідне представництво згідно із законом.

За наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсним і скасував оспорений наказ. Враховуючи, що ОСОБА_4 здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2120485600:02:000:0067 на сім ділянок і продала ділянки: з кадастровим номером 2120485600:02:000:0098 - ОСОБА_5 за договором від 30.05.2015, із кадастровим номером 2120485600:02:000:0099 - ОСОБА_6 за договором від 30.05.2015, із кадастровим номером 2120485600:02:000:0101 - ОСОБА_7 за договором від 06.06.2015, із кадастровим номером 2120485600:02:000:0103 - ОСОБА_8 за договором від 31.07.2015, із кадастровими номерами 2120485600:02:000:0097, 2120485600:02:000:0102 і 2120485600:02:000:0104 - ФГ Русетт за договорами від 10.11.2016, які свої права на землю відповідно зареєстрували (а.с. 41-66, 165-177 т. 1), суд мав підстави для витребування їх на користь власника - держави в особі КМ України.

Встановлене в справі не дає достатніх підстав стверджувати про незаконне, непропорційне, таке, що порушує справедливий баланс між суспільним інтересом і правом приватної власності втручання у право власності відповідачів на землю у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписаної від імені України 09.11.1995, і статті 1 Першого протоколу до Конвенції, підписаного від імені України 19.12.1996, у м. Страсбурзі, ратифікованих Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, щодо права мирного володіння своїм майном та неможливості позбавлення права власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, та відповідної практики Європейського суду з прав людини. Землі лісогосподарського призначення вибули з власності держави поза волею уповноваженого від її імені на здійснення права власності органу та з істотним порушенням закону. Такі землі становлять значну цінність і відновлення права власності держави на них відповідає суспільному інтересу.

За обставинами справи та враховуючи дійсні умови земле- і лісокористування, КМ України як уповноважений від імені держави орган на здійснення права власності на землю, не був обізнаний із фактом протиправного надання земельної ділянки у власність та подальшого її відчуження іншим особам. Вказівка заступника Генерального прокурора України на представництво інтересів держави в суді була надана на початку грудня 2016 року, позов до суду був поданий невідкладно - 13.12.2016.

Наведені та інші обставини, що були встановлені під час розгляду справи судом першої інстанції, давали достатні підстави для задоволення прозову, чого доводи апеляції не спростовують, тому на підставі ст. 375 ЦПК України скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Поряд із цим, враховуючи наявні в справі документи та положення ст. 77 ч. 2 чинної редакції ЦПК України (ст. 179 ч. 1 редакції ЦПК України, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) щодо необхідності з'ясування окрім тих обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, й тих, які мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, апеляційний суд повинен констатувати наступне.

Матеріали Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр-ці ОСОБА_4 та інші матеріали справи містять дані про те, що надана їй земельна ділянка, яка розташована в контурі № 818, відноситься до агровиробничої групи 176 д - дернові глибокі неоглеєні і глеюваті ґрунти та їх опідзолені відміни середньосуглинкові особливо цінних ґрунтів провінції Закарпаття (а.с. 184-189, а.с. 224 т. 1 та ін.), зазначеної у Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженому наказом Держкомзему України від 06.10.2003 № 245 (реєстрація в Мін'юсті України від 28.10.2003 за № 79/8300). На належність спірної земельної ділянки до особливо цінних земель та пов'язане також й із цим порушення порядку надання землі у власність посилалася обґрунтовуючи свою правову позицію під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції третя особа Косоньська сільська рада Берегівського району. У силу положень ст. 20 ч. 6, ст. 122 ч. 8, ст. 149 ч. 9, ст. 150 ч. 1 ЗК України, належність земель до особливо цінних є самостійною умовою, яка визначає орган, уповноважений розпоряджатися ними, у даному випадку - Кабінет Міністрів України.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Берегівського районного суду від 14 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 22 серпня 2018 року .

Судді