Постанова

від 23.08.2018 по справі 826/9079/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 826/9079/16

адміністративне провадження № К/9901/45312/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016р. (суддя - Добрянська Я.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017р. (судді - Твердохліб В.А., Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Массімо Дутті Україна про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У червні 2016 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із позовом, в якому просило стягнути з відповідача на їх користь 114389,70 грн адміністративно-господарських санкцій та 4186,44 грн пені.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем у 2015 році не виконано нормативу по працевлаштуванню інвалідів, передбаченого Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , у зв'язку з чим підприємству відповідно до вимог статті 20 цього Закону необхідно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 114389,70 грн за одне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017р., відмовлено в задоволенні позову.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Правом подати до суду відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , в редакції на час виникнення спірних правовідносин, для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Згідно частини 1 статті 20 цього Закону підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадянських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012р. № 5067-VI, чинного на час виникнення спірних правовідносин, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013р. затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Згідно пункту 1.3 цього Порядку роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Пунктом 2.1 цього Порядку передбачено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Массімо Дутті Україна у встановленому законом порядку зареєстрована у Київському міському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів як роботодавець, що використовує найману працю.

Відповідно до поданого відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників становить 66 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи, а кількість таких осіб, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , становить 3 особи.

Судами встановлено подання відповідачем до Київського міського центру зайнятості впродовж 2015 року, окрім червня, звітності про наявність вакантних робочих місць форми № 3-ПН, які можуть бути зайняті інвалідами.

Крім того, встановлено, що у червні 2015 року вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві не було у зв'язку із повним їх укомплектуванням.

Листами Шевченківського районного центру зайнятості від 17.09.2015р. №5993 та від 12.04.2016р. №2008 повідомлено, що за списком, наданим відповідачем у звітності форми №3-ПН за періоди січень - червень 2015 року та липень - грудень 2015 року, центром зайнятості інваліди до Товариства з обмеженою відповідальністю Массімо Дутті Україна не направлялись.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для їх працевлаштування, в свою чергу відповідач вжив заходів, спрямованих на створення робочих місць для інвалідів та недопущення порушення норм у сфері господарювання.

Проте такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає передчасними з наступних підстав.

Так, відповідно до преамбули Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні цей Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до статті 2 цього Закону дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.

Відповідно до статті 12 Закону України Про охорону праці підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Підстави встановлення обов'язкової скороченої тривалості робочого дня та відповідні категорії осіб передбачено статтею 51 КЗпП України, до яких особи з інвалідністю не віднесені.

Натомість за правилами частини 1 статті 56 КЗпП України неповний робочий день або неповний робочий тиждень встановлюється виключно за угодою сторін при прийнятті на роботу або після прийняття.

Наявна в матеріалах справи звітність форми № 3-ПН містить характеристики вакансій, відповідно до яких такі вакансії можуть бути зайняті особами з інвалідністю, з неповним робочим тижнем.

В той же час в порушення вимог статті 159 КАС України та статті 11 КАС України щодо офіційного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи створені відповідачем робочі місця, включені до звітів № 3-ПН, передбачали повну зайнятість осіб з інвалідністю, що в повній мірі відповідало б меті Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і сприяло забезпеченню законних прав та інтересів інвалідів.

В свою чергу за правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд, під час якого судам необхідно дослідити докази та встановити обставини, зазначені у даній постанові, з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.08.2018р. №805/1473/16-а та №805/1434/16-а.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук