Рішення

від 16.08.2018 по справі 288/1363/16-ц

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/1363/16-ц

Провадження № 2/288/74/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

при секретарі судового засідання - Мітніцькій О.В.,

з участю: представника позивача за первісним позовом/

представника відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

представника відповідача за первісним позовом,

представника позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

представника відповідача за первісним позовом,

представника позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи на стороні позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача державний нотаріус Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - Позивач за первісним позовом) звернулась до суду з позовною заявою, до ОСОБА_5 (далі - Відповідач за первісним позовом), треті особи на стороні позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача державний нотаріус Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним, в якому з врахуванням уточнених позовних вимог/а.с.38-41/ вказує, що вона є дочкою ОСОБА_9, який помер 17 травня 2016 року. За життя у ОСОБА_9 перебувала у власності земельна ділянка, загальною площею 2.9408 га, розташована на території Великолісівецької сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 165570.

Після смерті батька відкрилась спадщина на його майно та ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. При оформленні спадщини вона дізналась про наявність заповіту від 17 липня 2015 року, відповідно до якого її батько, заповів належну йому земельну ділянку Відповідачу за первісним позовом - ОСОБА_5.

ОСОБА_4 вказує, що вказаний заповіт є недійсним так як ОСОБА_5 є керівником сільськогосподарського підприємства, що орендує землі сільськогосподарського призначення на території Великолісівецької сільської ради та має особисту зацікавленість в отриманні у власність або оренду земельної ділянки на вказаній території. ОСОБА_5 не являвся родичем батька ОСОБА_4, не перебував з ним в дружніх та будь - яких інших відносинах, а тому приводу складати заповіт на вказану особу в спадкодавця не було.

Позивач за первісним позовом зазначає, що з 06 липня 2015 року її батьку було поставлено діагноз - рак шкіри в третій стадії, що є тяжким захворюванням та направлено на лікування до Житомирського обласного онкологічного диспансеру. Батько потребував серйозного лікування в зв'язку з встановленим діагнозом, проте необхідних коштів на лікування у них не було, а тому батько, не повідомивши ОСОБА_4, склав оскаржуваний заповіт, розраховуючи на допомогу в лікуванні. ОСОБА_5 свою обіцянку не виконав, жодної допомоги не надав, адже з моменту встановлення діагнозу, стан його здоров'я погіршувався та ОСОБА_4 доглядала свого батька, забезпечувала продуктами харчування, надавала побутові послуги, підтримувала житло у належному стані, сплачувала рахунки, а також за власні кошти здійснила його поховання, окрім неї ніхто батька не забезпечував, не лікував та не доглядав.

На переконання Позивача за первісним позовом, є очевидним, що її батько - ОСОБА_9 склав заповіт, яким заповів належну йому на праві власності земельну ділянку ОСОБА_5 під впливом тяжких обставин, а саме важкої хвороби, оскільки вже через одинадцять днів після встановлення діагнозу, батько склав заповіт, при цьому усно домовившись про надання матеріальної допомоги на лікування, проте вказаної допомоги йому надано не було, так як батько не проходив лікування, оскільки в родини були відсутні кошти на купівлю ліків для підтримання його здоров'я, а тому ОСОБА_5 скористався тяжкими обставинами, наслідком чого стало складення заповіту на його користь.

Крім того ОСОБА_4 посилається на ту обставину, що заповіт містить невідповідність до правовстановлюючого документу на нерухоме майно, що не дає можливості з'ясувати, чи дійсно оспорюваним заповітом заповідалося саме те майно, яке належало ОСОБА_9, а саме правовстановлюючий документ видавався не відділом Держземагенства у Попільнянському районі, а іншим органом - Попільнянським районним відділом земельних ресурсів. Також, в заповіті зазначена дата розпорядження про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку - 10 листопада 2004 року, в той час, як в державному акті зазначено - 10 листопада 2003 року.

За наведених обставин, Позивач за первісним позовом просить визнати недійсним заповіт, складений 17 липня 2015 року від імені ОСОБА_9, посвідчений державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 921.

ОСОБА_5 звернувся до суду 20 лютого 2017 року з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом /а.с.55-57/ в якому вказує, що він є спадкоємцем за заповітом майна померлого, зокрема земельної ділянки, загальною площею 2.9408 га, яка розташована на території Великолісівецької сільської ради та належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 165570.

Враховуючи, що заповіт яким його було визначено, як спадкоємця на земельну ділянку оспорюється Відповідачем за зустрічним позовом, в тому числі через допущену помилку, Позивач за зустрічним позовом змушений звернутися з позовом до ОСОБА_4, оскільки саме нею не визнається його право на дану земельну ділянку.

На підставі вищевикладеного, Позивач за зустрічним позовом просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 2.9408 га, для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Великолісівецької сільської ради Попільнянського району Житомирської області, кадастровий № 1824781200:01:001:0005, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9.

Позивач за первісним позовом в судове засідання не з'явилась.

Представник Позивача за первісним позовом в судовому засіданні первісний позов підтримав, просив його задоволити, зустрічний позов не визнав, заперечував проти його задоволення, обґрунтувавши його вищенаведеними обставинами.

Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився. 17 листопада 2016 року надав до суду заперечення проти позову в якому вказав, що ОСОБА_4, як на підставу недійсності заповіту посилається на те, що Відповідач є керівником сільськогосподарського підприємства, що орендує землю, не є родичем померлого, не перебував з ним в дружніх та будь - яких стосунках та склав заповіт за обіцянку надати йому допомогу в лікуванні. Зазначені в позові твердження Позивача спростовуються, як нормами закону так і є її особистими міркуваннями, оскільки він був знайомий з її батьком ОСОБА_9 та він за життя повідомив Відповідача про те, що склав на його користь заповіт, що було його вільним волевиявленням, а отже підстави для визнання заповіту недійсним відсутні, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. /а.с.28-30/

Представники Відповідача за первісним позовом/Позивача за зустрічним позовом, в судовому засіданні первісний позов не визнали, заперечували проти його задоволення, поданий зустрічний позов підтримали, просили його задоволити, обґрунтувавши його вищенаведеними обставинами.

Треті особи на стороні позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача державний нотаріус Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області ОСОБА_8, в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Суд, вислухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_9, на підставі розпорядження голови Попільнянської районної адміністрації від 10 листопада 2003 року № 428, було надано у власність земельну ділянку площею 2.9408 га, розташовану на території Великолісівецької сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землі та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 36, кадастровий номер - 1824781200:01:00100005, наведені обставини підтверджуються державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 165570 від 01 березня 2004 року./а.с.9, 63-62/

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ТП № 279674, виданого Великолісівецькою сільською радою Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_9 помер 17 травня 2016 року, про що 23 травня 2016 року складено відповідний актовий запис № 2. /а.с.10, 58/

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-ТП № 443704, батьком ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 був ОСОБА_9. /а.с.12, 81/

Відповідно до свідоцтва про одруження серії І-ТП № 054068 від 19 лютого 1999 року, ОСОБА_10, після одруження змінила прізвище на - ОСОБА_4./а.с.11, 82/

Відповідно до довідки виконавчого комітету Великолісівецької сільської ради № 305 від 03 жовтня 2016 року, ОСОБА_4 дійсно доглядала та утримувала свого онкохворого батька - ОСОБА_9, який помер 17 травня 2016 року, щоденно забезпечувала його продуктами харчування, ліками, надавала побутові послуги, підтримувала житло у належному стані, сплачувала рахунки, а також власним коштом здійснила його поховання. /а.с.7/

Відповідно до довідки виконавчого комітету Великолісівецької сільської ради № 372 від 29 листопада 2016 року, присадибна ділянка, яка належала ОСОБА_9, який помер 17 травня 2016 року, не оброблялась більше п'яти років і знаходиться в занедбаному стані. /а.с.160/

Згідно листа приватного нотаріуса Попільнянського районного нотаріального округу № 103/01-16 від 10 серпня 2016 року ОСОБА_11, повідомлено всім зацікавленим особам, що ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) заявила про свої спадкові права на спадкове майно, померлого 17 травня 2016 року ОСОБА_9, спадкова справа № 28/2016, що заведена нотаріусом 07 червня 2016 року, має право оформляти спадок (після спливу 6-ти місячного терміну) та набувати право на отримання будь - яких винагород, коштів, матеріальних цінностей, які належали померлому. /а.с.8, 86/

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 09 серпня 2016 року № 44715577, 17 липня 2015 року за № 57700144 в Спадковому реєстрі, зареєстровано заповіт ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, номер в реєстрі нотаріальних дій - 921, посвідчений Попільнянською державною нотаріальною конторою. /а.с.14/

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), зареєстровано спадкову справу за № 59067264 у Спадковому реєстрі, після смерті ОСОБА_9, який помер 17 травня 2016 року. /а.с.15/

Відповідно до довідки № 269 від 10 серпня 2016 року, виданої Великолісівецькою сільською радою Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер 17 травня 2016 року а/з № 2 від 23 травня 2016 року, постійно проживав та був зареєстрований до дня його смерті за адресою: с.Великі Лісівці Попільнянського району Житомирської області по вул.Підлісна,33, на момент смерті та протягом шести місяців після його смерті у даному будинку зареєстровані та проживають його сини ОСОБА_6 та ОСОБА_7. /а.с.16, 85/

Як вбачається з заповіту від 17 липня 2015 року, ОСОБА_9 на випадок своєї смерті, зробив таке розпорядження: - земельну ділянку площею 2,9408 га, що розташована на території Великолісівецької сільської ради Попільнянського району Житомирської області та належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 165570, який виданий відділом Держземагенства у Попільнянському районі на підставі розпорядження голови Попільнянської районної адміністрації від 10 листопада 2004 року, - заповів ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4. ОСОБА_9 роз'яснено зміст статей 1235, 1241, 1248, 1274, 1276, 1307 ЦК України. Заповіт на підставі статей 1248, 1253 записано з його слів нотаріусом Попільнянської ДНК та складено в двох примірниках. ОСОБА_9 заповіт прочитано вголос і ознайомлено із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, яке повністю відповідає його внутрішній волі, підписано власноруч. Заповіт посвідчено ОСОБА_8 - державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори, записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_9, до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_9Ф і власноручно підписаний ним у присутності нотаріуса, особу встановлено, дієздатність перевірено. Зареєстровано в реєстрі за № 921, серія НАО 643274. /а.с.59/

В порядку розгляду вказаної справи, приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_11, надано спадкову справу № 28/2016 з якої вбачається, що ОСОБА_5, звернувся 07 червня 2016 року до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом від 17 липня 2015 року, після смерті ОСОБА_9, який помер 17 травня 2016 року. В матеріалах справи міститься свідоцтво про смерть ОСОБА_9, копія паспорту ОСОБА_9, довідка Великолісівецької сільської ради, заповіт від 17 липня 2015 року, ОСОБА_1 про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 17 липня 2015 року, Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), ОСОБА_1 про реєстрацію в Спадковому реєстрі. /а.с.67-78/

Крім того, до вказаної справи додано заяву від 05 серпня 2016 року, відповідно до якої, ОСОБА_4 звернулась до нотаріуса, як спадкоємець першої черги, з заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом , після смерті батька - ОСОБА_9, який помер 17 травня 2016 року та зокрема долучено заяву ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_11 від 09 листопада 2016 року, в якій вона повідомляє, що нею було подано позовну заяву до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, в зв'язку з чим просить не вчиняти жодних дій, спрямованих на видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 до набрання чинності рішення суду по вказаній справі. /а.с.80,87/

Відповідно до ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 19 січня 2017 року, засновником товариства з обмеженою відповідальністю Біодом , яке розташоване за адресою: 13525 село Великі Лісівці вулиця Шевченка,1 - Б Попільнянського району житомирської області є: ОСОБА_12 та ОСОБА_5. /а.с.161-172/

Згідно актового запису про смерть № 2 від 23 травня 2016 року, ОСОБА_9, помер 17 травня 2016 року у віці 64 років, причина смерті - рак шкіри лівої скроневої ділянки та м'яких тканин. /а.с.199/

Під час розгляду справи, судом задоволено клопотання представників сторін про виклик свідків.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що її сусідом через три хати був ОСОБА_9 та вона проходила повз його будинок, ОСОБА_5 вона знає, але не близько, а Лена (Позивач за первісним позовом) доглядала батька, возила їжу, Баляр ніколи не приходив і не допомагав, може однокласником і був, але не приятелем. У ОСОБА_9 було пошкоджено пів лиця, всі це бачили, не було допомоги ні на ліки, ні на що. Відколи померла дружина ОСОБА_9 город ніхто не обробляв, в будинку було занедбано. Про наявність заповіту не знали, в ОСОБА_9 була земельна ділянка, яку він здавав в оренду, проте оброблялась вона не ОСОБА_5, коли потрібні були гроші він звертався в Олімп-Агро та йому давали кошти в рахунок оренди, свідок чула, що він продав землю за 40000 гривень у 2015 - 2016 роках та він купував собі одяг. Він з друзями вживав алкоголь та й взагалі часто вживав алкоголь. /а.с.176-177/

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що він в той час був депутатом. ОСОБА_9 доглядала його дочка, возила його в м.Житомир в онкологічний диспансер, ОСОБА_5 ніякого відношення не мав. ОСОБА_9 просив на хліб, ходив до дочки їсти, він навіть особисто з нею возив йому консервацію, вони нічого не робили, оскільки знали, що дочка дасть картоплі. ОСОБА_9 іноді сварився з дочкою, оскільки вона була проти того, що він вживає алкоголь. Гроші він витрачав на алкоголь та в селі говорили про те, що якісь гроші за землю він отримав - з друзями пропив їх за тиждень. В будинку був притон, ОСОБА_9 останнім часом лежав вдома в дочки. Про наявність заповіту свідок знав. /а.с.178-180/

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що знав ОСОБА_9, вони разом навчались. Він був бідний, вони йому допомагали, про те що переписав землю на його сина, він їх повідомив. Дочку ОСОБА_9 не бачив, а сини й самі потребують допомоги. Про те чи отримував ОСОБА_9 пенсію не знав. ОСОБА_9 зловживав спиртними напоями, свідок про дочку не запитував, а на синів ОСОБА_9 скаржився. Наслідки хвороби на обличчі ОСОБА_9 свідок бачив, казав йому, щоб той звернувся до лікарні. /а.с.190-192/

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 є дружиною її брата. ОСОБА_9 вона знала, про заповіт їй було відомо зі слів людей, в селі були такі розмови. Допомоги йому від ОСОБА_5 не бачила. ОСОБА_9 зловживав спиртними напоями - хвороба на обличчі була помітна. Дочка допомагала батьку постійно, приносила їсти, біля будинку були бур'яни. Від ОСОБА_9 про заповіт не чула, іноді він купував щось в магазині, якщо дочка давала гроші. ОСОБА_5 в магазині іноді скуплявся. ОСОБА_9 усвідомлював все, був адекватний. /а.с.205-206/

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що вони з ОСОБА_4 є односельчанами та вона знає цю родину. В ОСОБА_9 був рак, він зловживав спиртними напоями. Олена (дочка) кормила та допомагала йому та проводила поховання. В те що ОСОБА_9 склав заповіт на чужу людину свідок не може повірити, ОСОБА_5 там не бачила, а син пив горілку навіть тоді, коли батько помер. Будинок занедбаний, нічого там не робилося, у дочки вже троє дітей було, вона більш за все фізично не могла допомогти. В 2015 році свідок працювала у сільській раді, до неї щодо складення заповіту, особисто не звертались. /а.с.207-208/

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_9 вона знала, оскільки живе в селі близько 15 років. Він хворів, робив корзини, дочка допомагала, а за синів свідок не знає. Останнім часом дочка нічого не давала, але тричі за день возила їсти. Щодо складення заповіту вказала, що у ОСОБА_9 не було підстав писати його на ОСОБА_5 Зазначила, що ОСОБА_9 останнім часом погано розумів, що робить, в селі говорили, що гроші якісь вкрали і він пропивав, а дочка не знала навіть, він пив, а дочка сварилась. Рану на обличчі, мабуть за пів року до смерті було видно, до його смерті ОСОБА_19 (дочка) знала про заповіт, вона проводила його поховання. На похороні свідок не була, коли склали заповіт їй не відомо, від ОСОБА_9 вона про заповіт не чула./а.с.208-209/

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановлену цим кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про визнання недійсним заповіту, узагальненими доводами поданого позову є те, що: - ОСОБА_5 не був родичем її батька, не перебував з ним в дружніх та будь - яких інших стосунках; - склав заповіт під впливом тяжких обставин, а саме важкої хвороби, оскільки усно домовився з ОСОБА_5 про надання матеріальної допомоги на лікування та те, що інформація в заповіті містить розбіжності з правовстановлюючим документом.

Статтею 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкування є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами першою, другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. (стаття 1233 ЦК України)

Згідно із статтею 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Відповідно до частини першої статті 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання; має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, його підписує інша особа, що засвідчується у відповідному порядку із зазначенням причин, за яких текст заповіту не міг підписати заповідач власноруч; має бути посвідчений нотаріусом або уповноваженою на це посадовою, службовою особою визначеною статтями 1251 - 1252 ЦК України.

Згідно статті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Пунктами 16, 17 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування визначено, що при вирішенні спорів у зв'язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України та враховувати, що заповідач, зокрема, має право: 1) призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК ); 2) без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, крім тих, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

Право на пред'явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК України, визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

З огляду на норми статті 202 ЦК України, за своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже, на заповіт, як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.

Статтями 215, 203 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення сторонами вимог встановлених статтею 203 ЦК України, а саме: зміст не повинен суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами першою, другою статті 1257 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 282/20595 від 22 лютого 2012 року, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що у заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача; нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів; якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою; фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача; нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст статей 1241, 1307 ЦК України.

Частиною 2 ОСОБА_17 4 вищевказаного Порядку визначено, що дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону, що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз'яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.

Під час розгляду вказаної справи, обставин, які б вказували на те, що в особи, яка склала заповіт, був відсутній необхідний обсяг дієздатності не наведено. Позивач за первісним позовом також не посилається на зазначену обставину у своїй заяві, як на підставу недійсності заповіту, крім того встановлення особи ОСОБА_9 здійснювалось нотаріусом, що унеможливлювало виникнення у даного нотаріуса будь-яких сумнівів, щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, також, його дієздатність було перевірено державним нотаріусом, що відповідно зафіксовано у тексті заповіту.

Щодо посилання ОСОБА_4 про розбіжності, які містяться в тексті заповіту та правовстановлюючому документі, суд зазначає, що вони є незначними та з тексту заповіту однозначно розуміється воля заповідача.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в пунктах 16, 18 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , заповіт є правочином, а тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Таким чином, для визнання правочину (заповіту) недійсним з наведених вище підстав необхідним та обов'язковим є встановлення того факту, що саме в момент укладення спірного правочину (складання заповіту), а не в будь-який інший момент, особа, яка його уклала (склала), не усвідомлювала своїх дій або не могла керувати ними.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 19 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

ОСОБА_4 у своєму позові вказує, що заповіт є недійсними, оскільки укладений ОСОБА_9 під впливом тяжких обставин (стаття 233 ЦК України), проте в даному випадку Позивач за первісним позовом посилається на норми права, які не підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки стаття 1257 ЦК України, містить норми щодо недійсності заповіту, які є спеціальними нормами, тобто унеможливлюють застосування загальних норм, передбачених частиною першою статті 215 ЦК України.

Вищенаведене вказує на те, що доводи, на які покликається Позивач за первісним позовом, як на підставу для визнання недійсним спірного заповіту, не є істотними умовами для визнання заповіту недійсним, оскільки судом встановлено, що його форма та зміст відповідає вимогам статті 1247 ЦК України та волевиявлення заповідача було вільним. Позивачем за первісним позовом не надано жодного належного доказу про те, що волевиявлення заповідача не відповідало його внутрішній волі. Правових підстав визнання заповіту недійсним, пов'язаних з порушенням умов дійсності правочину, передбачених частиною першою статті 215 ЦК України, частиною третьою статті 203 ЦК України та статті 1257 ЦК України не встановлено.

Не доведено вказаних обставин і сукупними показаннями допитаних в судовому засіданні свідків.

Щодо заявленої Позивачем за зустрічним позовом вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Нормами частини п'ятої статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною третьою статті 1296 ЦК України визначено,що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України Про нотаріат , підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Аналогічні роз'яснення викладені у пункті 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування якими встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Вищенаведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 червня 2018 року, прийнятій у справі № 182/8267/14-ц, який враховується судом, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (стаття 4 ЦПК України).

Встановлено, що Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 вчасно, у визначений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_9, проте на час розгляду справи ним не було отримано відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. За таких обставин, його право на оформлення спадкових прав ще не є порушеним.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 належними та допустимими доказами не довів відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку та не надано відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, у зв'язку з їх передчасністю.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду вказаних обставин не навели, фактичних підтверджень, щодо наявності існування порушення своїх прав, які підлягають відновленню не надали, а тому в задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити.

Керуючись Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 282/20595 від 22 лютого 2012 року, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5; Постановою № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування ;Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ;статтями 15, 16, 202, 203, 215, 233, 328, 1216, 1217, 1223, 1233, 1234, 1235, 1247, 1248, 1257, 1268, 1296, 1297 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

В задоволенні первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи на стороні позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача державний нотаріус Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_20