Рішення

від 21.08.2018 по справі 920/271/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.08.2018 Справа № 920/271/18 м. Суми

За позовом Керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, м. Суми

до відповідачів:

1)Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава, м. Полтава,

2)Товариства з обмеженою відповідальністю Лебедюк , с. Борзівщина Охтирського району Сумської області

про недійсним договору про спільну обробку (використання) земельної ділянки та зобов'язання звільнити земельну ділянку

Суддя Котельницька В.Л.

за участю представників сторін:

представника позивача - не прибув

представника 1-го відповідача - Полюхович І.М. (довіреність № 2 від 02.01.2018)

представника 2-го відповідача - не прибув

прокурор Вортололмей М.Ф. (службове посвідчення № 035621 від 07.09.2015)

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Суть спору: до господарського суду звернувся керівник Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава та Товариства з обмеженою відповідальністю Лебедюк про: 1) визнання недійсним договору від 14.11.2017 № 2 про спільну обробку (використання) земельної ділянки площею 140 га, розташованої на території раніше Пологівської та Височанської сільських рад (зараз об'єднаної територіальної громади Чернеччинської сільської ради), укладеного між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава та Товариством з обмеженою відповідальністю Лебедюк ; 2) зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Лебедюк звільнити земельну ділянку площею 140 га, розташованої на території раніше Пологівської та Височанської сільських рад (зараз об'єднаної територіальної громади Чернеччинської сільської ради), яка використовується останнім на підставі договору від 14.11.2017 № 2 про спільну обробку (використання) земельної ділянки, укладеного з Квартино-експлуатаційним відділом м. Полтава.

02.05.2018 перший відповідач подав відзив на позов № 1717 та 10.05.2018 - доповнення до відзиву № 1782, проти позовних вимог заперечує, просить суд у задоволенні позову прокурора відмовити.

Другий відповідач відзив на позов не подав, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

29.05.2018 прокурор подав відповідь на відзив першого відповідача (вх. № 4035) та 13.06.2018 доповнення до відповіді на відзив (вх. № 4471), позовні вимоги вважає обґрунтованими та просить суд позов задовольнити.

13.06.2018 прокурор подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, у задоволенні якої судом було відмовлено відповідно судовою ухвалою від 14.06.2018.

19.06.2018 перший відповідач подав до суду доповнення до відзиву № 2323 з додатковими запереченнями проти позовних вимог.

02.08.2018 позивач подав відповідь на відзив першого відповідача (вх. № 5646).

02.08.2018 та 08.08.2018 першим відповідачем були подані до суду заяви №2895 та № 2944 відповідно про зупинення провадження у справі у відповідності до положень п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Заяви першого відповідача про зупинення провадження у справі були залишені судом без задоволення.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу без участі другого відповідача.

Розгляд справи по суті розпочато 21.08.2018.

При розгляді справи по суті у судовому засіданні від 21.08.2018 судом надано вступне слово прокурору та першому відповідачу.

Прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Судом досліджено докази, поданні прокурором.

Судом оголошено пояснення позивача стосовно суті позовних вимог.

Представник першого відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позов та доповненнях до відзиву, проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову прокурора відмовити.

Судом досліджено докази, поданні першим відповідачем.

Представником першого відповідача та прокурором були надані пояснення з приводу обставин, на які вони посилались у поданих до суду заявах по суті справи.

У ході судового засідання судом були встановлені обставини справи, досліджено докази, надані сторонами та прокурором на підтвердження своїх позицій по суті спору, а також вчинено інші необхідні дії, встановлені Главою 6 Розгляд справи по суті Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх представників, оцінивши подані докази, суд встановив:

Статтею 131 1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У Рішенні Трегубенко проти України від 02.11.2004 Європейський Суд з прав людини наголошує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес . Позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, інтерес суспільства та умови, передбачені законом . Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 7 грудня 1976 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 січня 1986 року).

Порушення інтересів держави прокурор вбачає у недотриманні першим відповідачем встановленого чинним земельним законодавством України порядку передачі земельної ділянки у користування. Вищезазначені порушення призвели до того, що несформована земельна ділянка (внаслідок чого неможливо точно визначити площу обробітку останньої та межі на місцевості) фактично безпідставно перейшла у користування другого відповідача - ТОВ Лебедюк . Крім того, як зазначав прокурор, непроведення нормативно-грошової оцінки землі не дає можливості визначити правильний та справедливий розмір плати за користування земельною ділянкою, що підриває економічні основи держави, неправомірно позбавляє останню законного та найбільш повного джерела доходу.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пунктом. 25-1 вказаного Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Норми Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, вказують, що Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

За ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Головне управління Держгеокадастру в Сумській області. В той же час, останнє, незважаючи на виявлені порушення, будь-яких заходів на усунення порушень щодо користування земельною ділянкою до цього часу не вживає.

На підставі викладених обставин, у даному випадку вбачаються підстави, передбачені ч.3 cт.23 Закону України Про прокуратуру , для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Відтак суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом до господарського суду.

Відтак, заперечення відповідача щодо відсутності у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом через обізнаність позивача про відомості щодо землекористувачів на підзвітній території, викладені у відзиві на позов, суд до уваги не приймає, оскільки сам по собі факт володіння позивачем інформацією щодо земель на території Сумської області не виправдовує бездіяльності останнього у ліквідації виявлених порушень земельного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2017 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави (далі стороною 1, КЕВ м. Полтави, першим відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лебедюк (стороною 2, відповідачем у справі) укладено договір № 2 про спільну обробку (використання) земельної ділянки (далі договір).

Відповідно до умов договору сторони домовилися про спільну діяльність та співробітництво з питання сумісного використання земель, а саме вирощування зернових, технічних та решти культур, не внесених до інших класів рослинництва, збирання та їх подальшої реалізації на частині земельної ділянки орієнтовною площею 140 га в складі загальної площі 371 га відповідно до державного акту Б №017948 від 1990 року, розташованої за адресою: Сумська область, Пологівська, Височанська с/р, Охтирський район, військове містечко № 33 (на даний час об'єднана територіальна громада Чернеччинської сільської ради).

У пункті 1.2 договору сторони домовились, що обробіток землі буде здійснюватися силами та коштами сторони 2 (другого відповідача) по проведенню необхідного комплексу заходів з забезпечення повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена договором.

За умовами розділу 2 договору сторони зобов'язались обмінюватися наявною в їх розпорядженні інформацією з питань, що становлять взаємний інтерес сторін. Кожна із сторін цього договору має право ознайомлюватися зі всіма документами, щодо ведення спільних справ за цим договором та становлять взаємний інтерес сторін в рамках дії договору; узгоджувати напрями та структуру господарської діяльності господарства для поєднання науково-дослідної діяльності з господарською, підвищення товарності та рентабельності виробництва й рівня оснащення виробничої та наукової бази; обов'язок утримувати та обслуговувати техніку, а також оплачувати працю найманих робітників покладається на сторону 2 - ТОВ Лебедюк .

Відповідно до умов п. 3.1 договору перший відповідач зобов'язався, зокрема, задіяти до спільної обробки, що буде проводитись разом із другим відповідачем, частину земельної ділянки, що надана йому Міністерством оборони України та перебуває на його обліку та балансі. Частина земельної ділянки орієнтовною площею 140 га в складі загальної площі 371 га, що підлягає до подальшого уточнення після виготовлення проекту землеустрою для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і проведених топогеодезичних робіт, що розташована за адресою: Сумська область, Пологівська, Височанська с/р, Охтирський район, військове містечко № 33; забезпечити безперешкодний доступ другому відповідачеві до земельної ділянки.

Другий відповідач, відповідно, зобов'язався за умови надання відповідного дозволу сприяти першому відповідачу у виготовленні за власні кошти технічної документації із землеустрою для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в межах державного акту Б № 017948 від 1990 року, виданого виконавчим комітетом Охтирської районної ради Міністерству оборони України, і провести топогеодезичні роботи з подальшим проведенням реєстрації права постійного користування Міністерства оборони України на земельну ділянку площею 371 га на території Височанської та Пологівської сільських рад Охтирського району Сумської області, військове містечко № 33; приступити до господарської діяльності з використанням залучених земельних ділянок; здійснювати виробничий процес, забезпечивши його необхідними машинно-тракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливно-мастильними матеріалами та відповідними спеціалістами і працівниками; забезпечити підготовку (найм) відповідного персоналу для виконання робіт за даною угодою та за необхідності залучити третіх осіб для виконання сільськогосподарських робіт; здійснювати своєчасну підготовку ґрунту для проведення сільськогосподарських робіт; проводити догляд за посівами сільськогосподарських культур (внесення мінералів, добрив); здійснювати охорону посівів власними силами та засобами від посягання сторонніх осіб тощо (пункт 3.2 договору).

Відповідно до умов п. 4.4 договору від 14.11.2017 ведення бухгалтерського та податкового обліку, а також надання статистичної звітності до відповідних органів доручено другому відповідачу з обов'язковим наданням копій документів першому відповідачеві. Сплата усіх видів податків та зборів, що належить при здійсненні такого виду діяльності здійснюється стороною 2.

Згідно з умовами п.п 5.1-5.2 договору № 2 від 14.11.2017 його вартість складає 8% від середньої обласної нормативної грошової оцінки 1 га сільськогосподарських угідь на 2017 рік, а саме 329578,59 грн. (вартість 1 га землі складає 29426,66 грн.). Сторони погодили, що другий відповідач перераховує першому відповідачу грошові кошти за 2017 рік період з 01.12.2017 по 20.12.2017 в розмірі 54929,77 грн., за 2018 рік у два етапи: І - до 01.08 кожного року - 30% від загальної ціни договору -98873,58 грн.; II - до 01.12 кожного року - 70% від загальної ціни договору - 230705,01 грн. Загальна сума земельного податку, яка складає 1% від середньої обласної вартості 1 га сільськогосподарських земель на 2017 рік, тобто, 41197,32 грн. Другий відповідач самостійно сплачує щомісячний земельний податок з розрахунку 1/12 загальної вартості земельного податку, що складає 3433,11 грн. щомісячно до 10 числа наступного за звітним. В п'ятиденний термін після проведення оплати другий відповідач зобов'язаний надати першому відповідачеві копію платіжного доручення.

Відповідно до п. 8.1 договору він вважається укладеним на 7 сільськогосподарських років, тобто до 01.12.2024 і набирає чинності з моменту укладення з 14.11.2017 з обов'язковим щорічним узгодженням (індексацією) ціни внесків сторін за цим договором на кожний наступний сільськогосподарський рік впродовж строку дії договору.

12.12.2017 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави та ТОВ Лебедюк укладено додаткову угоду № 1 до договору № 2 від 14.11.2017, відповідно до якої внесено зміни до п. 5.1 договору та викладено його у наступній редакції: 5.1 Вартість цього договору складає 8% від середньої обласної нормативної грошової оцінки 1 га сільськогосподарських угідь на 2017 рік, а саме 329578,59 грн. (вартість 1 га землі складає 29426,66 грн.) та податок на додану вартість у розмірі 20%, а саме 65915,72 грн., таким чином загальна сума договору становить 395494,31 грн. .

Внесено зміни також до п. 5.2 договору: 5.2.1 Сторони погодилися, що сторона 2 (другий відповідач) перераховує стороні 1 (першому відповідачеві) грошові кошти за 2017 рік в період з 01.12.2017 до 20.12.2017 в розмірі 65915, 72 грн. (в тому числі ПДВ - 10985,95 грн.), а за 2018 рік в два етапи: І етап - до 01.08.2018 - 30% від загальної ціни договору: 118648,29 грн. (в тому числі ПДВ 19774,71 гри.), II етап - до 01.12.2018 - 70% від загальної ціни договору - 276846,02 грн. (в тому числі ПДВ 46141,01 грн.).

5.2.2 Сторона 2 (ТОВ Лебедюк ) сплачує (компенсує) земельний податок шляхом щомісячного (до 10 числа поточного місяця) перерахування грошових коштів згідно розрахунку до Поданої декларації з плати за землю за поточний рік, про що в п'ятиденний термін після проведення оплати, сторона 2 повинна надати стороні 1 копію платіжного документа .

Додаткова угода набрала чинності з моменту її підписання сторонами та діє протягом строку дії Договору.

Прокурор, вбачаючи порушення вимог земельного та цивільного законодавства при укладанні між відповідачами у справі спірного договору, звернувся до господарського суду з вимогою визнати недійсним договір про спільну обробку (використання) земельної ділянки № 2 від 14.11.2017 та зобов'язати другого відповідача звільнити спірну земельну ділянку.

Зокрема, прокурор наголошує, що по суті договір № 2 про спільну обробку (використання) земельної ділянки є прихованим договором оренди землі, оскільки містить всі істотні умови саме договору оренди землі, а, на його думку, метою першого відповідача при передачі земельної ділянки було отримання плати за її використання другим відповідачем.

Суд, розглянувши позовні вимоги, зазначає наступне:

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

За статтею 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 цього Закону визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Частиною 8 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Матеріалами справи підтверджується, що перший відповідач користується земельною ділянкою на підставі Державного акту на право користування земельною ділянкою Б № 017948 1990 року.

Разом з тим, як вбачається із наведених положень законодавства, користувачу не надано право розпоряджатись наданими йому у користування землями шляхом їх передачі в оренду, оскільки таким правом наділений лише власник землі або уповноважена ним особа.

Згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, затвердженим Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308 Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру Головне управління здійснює, зокрема, державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів.

Отже, розпорядження спірною земельною ділянкою належить до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Фактично ж перший відповідач передав другому відповідачеві земельну ділянку у платне користування, а договір про договір про спільну обробку (використання) земельної ділянки № 2 від 14.11.2017 за своєю правовою природою та юридичними ознаками є договором оренди землі, оскільки містить всі істотні умови останнього, зокрема, щодо об'єкту оренди (земельна ділянка площею 140 га, розташована на території раніше Пологівської та Височанської сільських рад (зараз об'єднана територіальна громада Чернеччинської сільської ради (п. 1.1 договору), строку дії договору - 7 сільськогосподарських років до 01.12.2024 (п. 8 договору), орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату - вартість договору складає 8% від середньої обласної нормативної грошової оцінки 1 га сільськогосподарських угідь на 2017 рік, а саме 329578,59 грн. (вартість 1 га землі складає 29426,66 грн.) та податку на додану вартість у розмірі 20%, а саме 65915,72 грн., таким чином загальна сума Договору становить 395494,31 грн.; у разі порушення строків розрахунку ТОВ Лебедюк зобов'язаний сплатити на користь КВЕ м. Полтави штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу (п. п. 5.1, 5.2, 7.3) договору.

Крім того, всі дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави за оспорюваним договором щодо земельної ділянки є фактичною передачею останньої у користування ТОВ Лебедюк для провадження підприємницької чи іншої діяльності, що, власне, і передбачає договір оренди землі.

Тобто, договір про спільну обробку (використання) земельної ділянки № 2 від 14.11.2017 відноситься до удаваних правочинів, оскільки за його змістом він виражає волю його сторін на укладання саме договору оренди землі.

Згідно статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Як вже зазначалось вище, статтею 1130 Цивільного кодексу України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання осіб для досягнення спільної мети.

При цьому, суд зазначає, що зміст спірного договору та його правова природа не залежать від його назви.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі (в редакції на дату укладення спірного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону (в редакції на дату укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Так, судом встановлено, що пунктами 5.1, 5.2 договору № 2 та шляхом укладення додаткової угоди до нього, відповідачі дійшли згоди щодо порядку розподілу результатів спільної діяльності між собою, однак, такий перерозподіл коштів, згідно наведених вимог Закону України Про оренду землі , є фактично орендною платою за право користування земельною ділянкою для, в даному випадку, вирощування зернових, технічних та решти культур, не внесених до інших класів рослинництва (пункт 1.1 договору) та отримання першим відповідачем плати за користування ТОВ Лебедюк цією земельною ділянкою.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Положеннями частин 1, 8 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Із суті спірних відносин сторін суд робить висновок, що договір про спільну обробку (використання) земельної ділянки № 2 від 14.11.2017 є удаваним, а фактично був вчинений договір оренди землі.

У п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 № 9 зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічна правова позиція висловлена у п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що до господарських договорів, які підпадають під ознаки ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на незаконне заволодіння, користування, розпорядження (в тому числі відчуження) об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.ст. 14, 15 Конституції України).

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Враховуючи викладене, спірний договір є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України Про оренду землі та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, за спірним договором відбулось розпорядження земельними ділянками неповноважним суб'єктом, внаслідок чого спірний договір не відповідає вимогам ст.ст. 93, 116 Земельного кодексу України, ч. 4 ст. 4 Закону України Про оренду землі .

Вищевикладене свідчить про недійсність договору про спільну обробку (використання) земельної ділянки на підставі ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.

Пунктом 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 № 11 визначено, що частиною 3 ст. 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання на майбутнє.

Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним, то підлягає задоволенню позовна вимога про визнання договору недійсним лише на майбутнє.

Внаслідок недійсності спірного договору відсутні правові підстави у другого відповідача - ТОВ Лебедюк для користування земельною ділянкою, що обробляється за цим договором, відтак, відповідно до ст.152 Земельного кодексу України товариство зобов'язане її звільнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що оспорюваний договір від 14.11.2017 є прихованим договором оренди землі, та з урахуванням встановлених судом обставин, підлягає визнанню недійсним. Також встановлено, що спірні земельні ділянки використовується другим відповідачем без належних правових підстав, відтак, вони підлягають звільненню.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про задоволення позову шляхом визнання недійсним договору про спільну обробку (використання) земельної ділянки № 2 від 14.11.2017, укладеного між відповідачами у справі, а також шляхом зобов'язання другого відповідача звільнити земельну ділянку загальною площею 140 га, розташованої на території раніше Пологівської та Височанської сільських рад (зараз об'єднаної територіальної громади Чернеччинської сільської ради), яка використовується останнім на підставі договору від 14.11.2017 № 2 про спільну обробку (використання) земельної ділянки, укладеного з Квартино-експлуатаційним відділом м. Полтава.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати прокурора по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідачів.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір від 14.11.2017 № 2 про спільну обробку (використання) земельної ділянки площею 140 га, розташованої на території раніше Пологівської та Височанської сільських рад (зараз об'єднаної територіальної громади Чернеччинської сільської ради), укладеного між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава (36039, м. Полтава, вул. Сінна, 36; код ЄДРПОУ 08377170) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лебедюк (42745, Сумська область, Охтирський район, с.Борзівщина, вул. Гірська, 1; код ЄДРПОУ 39197345).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Лебедюк (42745, Сумська область, Охтирський район, с. Борзівщина, вул. Гірська, 1; код ЄДРПОУ 39197345) звільнити земельну ділянку площею 140 га, розташованої на території раніше Пологівської та Височанської сільських рад (зараз об'єднаної територіальної громади Чернеччинської сільської ради), яка використовується ним на підставі договору від 14.11.2017 № 2 про спільну обробку (використання) земельної ділянки.

4. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава (36039, м. Полтава, вул. Сінна, 36; код ЄДРПОУ 08377170) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 1762,00 грн. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лебедюк (42745, Сумська область, Охтирський район, с. Борзівщина, вул. Гірська, 1; код ЄДРПОУ 39197345) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 1762,00 грн. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 27.08.2018.

Суддя В.Л.Котельницька