Ухвала

від 22.08.2018 по справі 193/801/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1101/18 Справа № 193/801/18 Слідчий суддя - Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

ІМ ЕН ЕМ У КР АЇ НИ

22 серпня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

слідчого ОСОБА_6 ,

представників третьої особи, щодо

майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ФГ Юлія-О адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2018 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2018 року було задоволено клопотання слідчого Софіївського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , яке погоджено з прокурором Софіївського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, визначене речовими доказами у кримінальному провадженні, а саме: посів насіння соняшнику, засіяний на земельній ділянці, загальною площею 24 га, яка межує із земельними ділянками к/н 1225285500:01:001:0246 та на схід із земельною ділянкою к/н 1225285500:01:001:0167, що розташована на території Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, шляхом заборони будь-кому розпоряджатись будь-яким чином та використовувати його до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та/або скасування арешту, окрім слідчого та прокурора для забезпечення збереження вказаного речового доказу та подальшого звернення врожаю в дохід держави/законних власників.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що клопотання підлягає задоволенню з наведених в ньому підстав, а саме: враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано клопотання, є підстави для арешту зазначеного в клопотанні майна, зважаючи на необхідність забезпечення збереження речових доказів по кримінальному провадженні та з метою забезпечення дієвості цього провадження.

В апеляційнійскарзі представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ФГ Юлія-О - адвокат ОСОБА_7 просив ухвалу слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22.06.2018 скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, апелянт зазначає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не є пропущеним, оскільки оскаржувану ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, копію оскаржуваної увахли ФГ Юлія-О не отримували. Про наявність оскаржуваної ухвали представнику стало відомо з сайту судової влади.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що право постійного користування С(Ф)Г Юлія-О (ФГ Юлія-О) в особі померлого голови ОСОБА_11 на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серії ДП СФ №000099 від 10.07.2001, не скасовано та не припинено, така підстава - як смерть користувача земельної ділянки, для припинення права користування земельною ділянкою відсутня, а ст. 92 ЗК України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 С(Ф)Г Юлія-О не припинило своєї діяльності, тобто право постійного користування земельною ділянкою збереглося за юридичною особою.

Вказує, що посилання сторони обвинувачення про те, що спірна земельна ділянка, після встановлених процедур мала бути передана із земель запасу учасникам АТО та їх сім`ям є безпідставними, оскільки ніхто не може бути позбавлений права володіти і користуватися власністю інших осіб, якою він володіє і користується на законних підставах, не інакше, як у порядку встановленому договором або законом, проте Державний акт на право постійного користування землею, серії ДП СФ №000099 від 10.07.2001 не скасовано, не визнано недійсним, а право постійного користування на спірну земельну ділянку не припинено.

Також вказує, що ані слідчим, ані прокурором не доведено підстави для накладення арешту на майно. Крім того органом досудового розслідування не встановлено розмір шкоди завданої власнику земельної ділянки, що не дає можливості встановити чи є в діянні по самовільному зайняттю земельної ділянки розміром 24 га склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197 -1 КК України, а тим паче встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням даного кримінального провадження.

Апеляційний суд не входить в обговорення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідно до матеріалів справи оскаржувана ухвала постановлена без повідомлення власника майна, копія ухвали особі не направлялась, а згідно апеляційної скарги апелянт дізнався про її існування 13.08.2018 року і 17.08.2018 року подав апеляційну скаргу. За таких обставин та відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущений.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта ОСОБА_7 , та третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення слідчого, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Надаючи оцінку правильності висновків слідчого судді, колегія суддів зазначає наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно зч.2ст.170КПК України,арешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Колегією суддів встановлено, що в провадженні СВ Софіївського ВП Жовтоводського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42018041220000060 від 24.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, в ході моніторингу публічної кадастрової карти України встановлено, що невідома особа, всупереч встановленому порядку, не маючи необхідних прав на землекористування, з порушенням вимог ст. 126 Земельного кодексу України, розділу 2 Закону України "Про оренду землі", умисно, з корисливих мотивів, самовільно зайняла і використовує для вирощування сільськогосподарської культури земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу загальною площею 24 га, розташовану на території Новоюлівської сільської ради Софіївського району в межах населеного пункту с. Новоюлівка, чим спричинила Головному управлінню Держгеокадастра в Дніпропетровській області шкоду.

Слідчий посилається у своєму клопотанні на те, що 20.06.2018 року, в ході огляду місця події, оглянуто земельну ділянку розташовану поблизу с. Авдотіївка, Новоюлівської сільської ради, Софіївського району, без кадастрового номера, яка розташована серед земель сільськогосподарського призначення Новоюлівської сільської ради. На момент огляду з південної сторони земельна ділянка межує із земельною ділянкою к/н 1225285500:01:001:0246 та на схід зі земельною ділянкою к/н 1225285500:01:001:0167. З північної та західної сторін поле межує з лісосмугою. Під час огляду, який проводився із залученням землевпорядника Новоюлівської сільської ради Софіївського району ОСОБА_12 , на грунтовому покритті вказаної земельної ділянки площею 24 га виявлено посів сільськогосподарської культури. Так у напрямку з сходу на захід смугами виявлено пророщі культури насіння соняшнику висотою від 20-35 см., по всій площі земельної ділянки. 20.06.2018 року земельну ділянку загальною площею 24 га, розташована з суміжною земельними ділянками к/н 1225285500:01:001:0246, , та на схід зі земельною ділянкою к/н 1225285500:01:001:0167 на території Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, та посів насіння соняшнику засіяний на вказаній земельній ділянці - визнано в якості речового доказу.

20 червня 2018 року слідчий Софіївського відділення поліції Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на вказане майно.

Слідчим суддею не враховано, що подане клопотання не містить посилань на те, кому саме належить майно, яке підлягає арешту.

Крім того, слідчим у клопотанні не зазначено, для встановлення яких саме обставин скоєння кримінального правопорушення мають значення зазначені земельні ділянки та врожай сільськогосподарських культур на них, клопотання слідчого містить лише загальні формулювання підстав і мети арешту майна згідно процесуального закону, з яких не вбачається за можливе встановити, чи є предмет арешту об`єктом кримінально караних дій, або майном, набутим кримінальним шляхом чи внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ані слідчим, ані прокурором не наведено обґрунтування необхідності арешту майна.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про арешт майна не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо його змісту, на що слідчий суддя не звернув уваги та в порушення вимог ч. 3 ст. 172 КПК України дійшов до необґрунтованого висновку про необхідність його задоволення.

Жодних відповідних підстав, передбачених ст. 170 КПК України, а також посилань на вимоги кримінального процесуального закону з приводу зазначених обставин, слідчим суддею наведено не було.

З огляду на викладене, з висновком слідчого судді про задоволення клопотання слідчого з зазначених в ухвалі мотивів колегія суддів погодитися не може, оскільки у слідчого судді були наявні підстави для повернення клопотання прокурору для усунення його недоліків.

Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляцію заявника, ухвалу слідчого судді скасувати тапостановити нову, якою повернути клопотання слідчого для усунення його недоліків.

Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ФГ Юлія-О адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчогосудді Софіївськогорайонного судуДніпропетровської областівід 22червня 2018рокупро арешт майнаскасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого Софіївського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , яке погоджено з прокурором Софіївського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 про арешт майна повернути прокурору для виконання вимог ст. 171 КПК України протягом 72 годин з дня отримання ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: