Рішення

від 22.08.2018 по справі 922/1755/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1755/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Закопайло О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ХЕМЗ-ІРЕС", м. Харків (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 15-А, код ЄДРПОУ 23914062) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Гідроформа" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 15-А, код ЄДРПОУ 39767594) про стягнення 16569,09 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 29.08.17р.;

відповідача - ОСОБА_2 довіреність №1 від 16.07.18р.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ХЕМЗ-ІРЕС" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Гідроформа", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 10968,00 грн. та компенсаційні витрати за спожиту електроенергію в сумі 1734,31 грн., інфляційні у сумі 479,12 грн., пеню у сумі 1625,66 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень №33/3 від 01.09.2017р., що був укладений між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.06.2018р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1755/18. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на "23" липня 2018 р. о (об) 10:40.

20.07.2018р. відповідачем у справі наданий через канцелярію суду відзив на позовну заяву за вх.№21093, в якому відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, оскільки договір оренди, що укладений між сторонами розірвано, у зв'язку із неможливістю використання відповідачем орендованого приміщення згідно п. 8.1.5 договору, та відповідачем направлено відповідне повідомлення про розірвання договору від 30.10.2017р., яке вручено працівнику позивача ОСОБА_3 Відповідач зазначав, що оскільки позивач для підписання акту прийому передачі орендованого приміщення не з'явився, відповідачем складено односторонній акт прийому - передачі згідно п. 9.2. договору - 30.11.2017р., тому на думку відповідача нарахування позивачем орендної плати після розірвання договору та повернення приміщення є безпідставним.

02.08.2018р. позивачем у справі через канцелярію суду надано відповідь на відзив на позовну заяву за вх.№22398, в яких позивач зазначив, що проти обставин викладених у відзиві на позовну заяву заперечує та вважає їх надуманими та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

У судовому засіданні 06.08.2018р. було оголошено перерву до 22.08.2018р. о 10:30.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників відповідача, суд встановив наступне.

01 вересня 2017 року між Приватним акціонерним товариством ХЕМЗ-ІРЕС (далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВО Гідроформа (далі по тексту - відповідач) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №33/3 (далі по тексту - договір).

Згідно з п.1.1. договору, згідно з умовами договору орендодавець (позивач) зобов'язався надати нежитлові приміщення у тимчасове користування (в оренду) орендарю (відповідачу) у стані, що дозволяє здійснити його нормальну експлуатацію згідно з цільовим призначенням, указаним у п.1.3. договору.

Приміщення знаходяться у нежитловому приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, 15-А.

Також, у п. 1.1. договору сторони визначили, що в оренду передаються:

Виробничі приміщення площею 260 кв.м., офісні приміщення площею 60,10 кв.м., складське приміщення площею 14,2 кв.м., приміщення чоловічої роздягальні площею 30 кв.м.

Вищевказані приміщення передані в користування відповідачу за актами приймання - передачі №1 від 01.09.2017; №2 від 01.11.2017, а саме за актом приймання-передачі №1 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду наступні нежитлові приміщення: виробничі приміщення площею 260 кв.м., офісні приміщення площею 60,1 кв.м., складське приміщення площею 14,2 кв.м., приміщення чоловічої роздягальні площею 30 кв.м.; за актом приймання-передачі №2 від 01.11.2017 року позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення: офісне приміщення площею 4,0 кв.м., службове приміщення площею 13,4 кв.м.

Пунктом 2 акту приймання-передачі №2 від 01.11.2017 року за договором оренди встановлено розмір орендної плати офісного приміщення площею 4,0 кв.м., і службового приміщення площею 13,4 кв.м. складає з урахуванням ПДВ 30,00 грн. в місяць в неопалювальний період і 42,0 грн. в опалювальний період.

Згідно п.4.2.1 договору розмір орендної плати з врахуванням ПДВ складає:

- офісних приміщень - 30,00 грн. за 1 кв.м. в місяць в неопалювальний період і 42 грн. в місяць в опалювальний період, включаючи витрати позивача на водопостачання та водовідведення, без електроенергії;

- виробничих приміщень - 24,00 грн. за 1 кв.м. в місяць включаючи витрати Позивача на водопостачання та водовідведення, без електроенергії;

- складські приміщення - 15,00 грн. за 1 кв.м. в місяць включаючи витрати Позивача на водопостачання та водовідведення, без електроенергії;

- приміщення чоловічої роздягальні - 30,00 грн. за 1 кв.м. в місяць в неопалювальний період і 42 грн. в місяць в опалювальний період, включаючи витрати Позивача на водопостачання та водовідведення, без електроенергії.

Пунктом 4.2.2. було встановлено, що щомісячне споживання електроенергії на освітлення та експлуатацію обладнання фіксується приладами обліку електроенергії. Там де установка лічильника неможлива чи не раціональна, споживання електричної енергії визначається розрахунковим шляхом.

Тарифи на спожиту електроенергію у відповідності до тарифів електропостачальної організації. Оплата відповідачем компенсації позивачу за спожиту електроенергію здійснюється на підставі акта виконаних робіт окремим рахунком.

Згідно з п.4.2.4 договору, орендна плата виплачується позивачу до 15 числа періоду, за який здійснюється оплата, на підставі рахунків, виставлених позивачем.

Позивач зазначає, що 18.12.2017р. надав на підпис відповідачу акт здачі-прийняття послуг за грудень 2017 року; 21.12.2017 року акт на компенсаційні витрати за спожиту в грудні 2017 року електроенергію, та рахунки на оплату орендної плати за грудень 2017р., які відповідачем не підписано та не повернуто позивачеві.

31.05.2018р. позивач повторно надіслав відповідачу цінним листом акт здачі - прийняття послуг за грудень 2017 року та акт на компенсаційні витрати за спожиту в грудні року електроенергію, а також рахунки на оплату цих послуг за грудень 2017 року. Лист повернувся з пошти не врученим за закінченням терміну зберігання.

За таких обставин, позивач зазначає, про порушення умов договору оренди, що укладений між сторонами та не здійснення відповідачем оплати орендної плати за грудень 2017 року, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 10968,00 грн. та компенсаційних витрат за спожиту електроенергію у розмірі 1734,31 грн.

Також, позивачем у зв'язку із порушенням відповідачем обов'язку по оплаті орендної плати за договором позивачем нараховано інфляційні у розмірі 479,12 грн. та пеню згідно 7.6 договору у розмірі 1625,66 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору оренди, згідно та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідач у відзиві на позов зазначав, що не можливо було використовувати орендовані приміщення, оскільки було відключено енергопостачання та водопостачання, тому відповідач звернувся до позивача, як орендаря за договором із листом згідно пункту 8.1.5 договору за вих.№016/2 від 30.10.2017р. Також, присутній представник відповідача у судовому засіданні зазначав, що у відповідача зникла економічна доцільність для здійснення підприємницької діяльності у орендованому приміщенні за договором оренди нежитлових приміщень №33/3 від 01.09.2017р., а саме за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, 15-А.

Пунктом 8.1.5 договору оренди передбачено, що за ініціативою орендаря з обов'язковим письмовим попередженням орендодавця в строк не пізніше, ніж за 30 календарних днів до ймовірної дати розірвання договору, шляхом направлення листа поштою з повідомленням про вручення у таких випадках:

- орендодавець передав у користування приміщення, якість яких не відповідає умовам договору за призначенням майна (ст.784 ГК України);

- орендодавець не виконує капітального ремонту приміщення (ст.784 ГК України);

- за економічною не доцільністю здійснення комерційної діяльності орендаря в орендованих приміщеннях;

- при виникненні обставин, що виникли не з вини орендаря, що роблять неможливим використання приміщення за цільовим призначенням. договір може бути розірваний за ініціативою орендаря.

Також, у п.8.1.5 договору сторони погодили, що за наявності однієї із вищевказаних підстав, договір вважається розірваним на 31 день з моменту отримання орендодавцем повідомлення про розірвання договору від орендаря.

Судом встановлено, що відповідач 30.10.2017 направив на адресу позивача лист вих.№016/2 від 30.10.2017, який вручено 30.10.2017 представнику позивача ОСОБА_3, про що свідчить ії підпис на вказаному листі.

Заперечення позивача щодо відсутності повноважень у вказаної особи на отримання вказаного листа судом не приймаються, оскільки згідно офіційного сайту в мережі Інтернет позивача: Приватного акціонерного товариства "ХЕМЗ-ІРЕС" ОСОБА_4 зазначена, як секретар - референт, отже, за займаною посадою на підприємстві позивача може приймати кореспонденцію для керівництва ПАТ "ХЕМЗ-ІРЕС".

Листом за вих.№016/2 від 30.10.2017 відповідач просив позивача, як орендодавця розірвати договір оренди нежитлових приміщень №33/3 від 01.09.2017 у у зв'язку з неможливістю використання приміщення за цільовим призначенням внаслідок протиправних дій орендодавця, а саме блокування доступу до приміщень, відключення електроенергії; надати можливість безперешкодного виїзду; підписати акти прийому-передачі приміщень 30.11.2017р. Також, як уточнено представником відповідача додатковою підставою для розірвання договору оренди було економічна нецелісообразність здійснення комерційної діяльності відповідачем в орендованому приміщенні, що є додатковою підставою для розірвання договору згідно п. 8.1.5 договору оренди, що укладений між сторонами.

Відповідно до пункту 9.2 договору у разі неявки представника орендодавця у день дострокового розірвання договору, або при його безпідставній відмові від прийняття приміщень з оренди та підписання акту прийому-передачі приміщень, акт підписується в односторонньому порядку.

Оскільки позивач для прийняття приміщення не з'явився, відповідачем на підставі пункту 9.2 договору був підписаний 30.11.2017 акт прийому-передачі приміщення, отже приміщення вважається повернутим у день одностороннього підписання акту прийому - передачі.

У відповідності до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

На підставі частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У відповідності до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Враховуючи вищенаведене за умовами договору, враховуючи своєчасне повідомлення орендодавця про розірвання договору, та те, що договір оренди нежитлових приміщень №33/3 від 01.09.2017 є розірваним, а приміщення, які були надані в оренду, повернуті орендодавцю, суд вважає позовні вимоги про нарахування орендної плати та компенсації спожитої електроенергії за грудень 2017 року безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Судовий збір у розмірі 1762,00 грн. із врахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача та стягненню з відповідача не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 29, 42, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача у справі: Приватне акціонерне товариство "ХЕМЗ-ІРЕС".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "ХЕМЗ-ІРЕС", м. Харків (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 15-А, код ЄДРПОУ 23914062).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО Гідроформа" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 15-А, код ЄДРПОУ 39767594).

Повне рішення складено 27.08.2018 р.

Суддя ОСОБА_5