Постанова

від 21.08.2018 по справі 904/2404/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018 року Справа № 904/2404/18

м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань 511

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів - Антоніка С.Г., Широбокової Л.П.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2018 у справі №904/2404/18 (суддя Красота О.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", м.Київ

до відповідача - 1 публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ

відповідача - 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко", м.Дніпро

про визнання недійсним договору №4 від 20.12.2017 року про внесення змін до іпотечного договору посвідченого 12.06.2013 року

ВСТАНОВИВ:

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2018. у справі №904/2404/18 виправлено допущену описку в резолютивній частині ухвали суду від 12.06.2018 у даній справі, постановленої за результатами розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)"Укравтозапчастина" про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом виключення речення: "Боржник 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко", (49051, м.Дніпро, вул.Курсантська, буд.26-А, код ЄДРПОУ 22919502)";

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2018 заяву ТОВ"Укравтозапчастина" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково, вжито заходів до забезпечення позову товариства до акціонерного товариства (далі-АТ)"ВТБ Банк" та ТОВ" Салон-магазин "Алеко" шляхом:

1) заборони АТ"ВТБ Банк" вчиняти дії щодо звернення стягнення на наступне майно:

- належне ТОВ"Салон-магазин "Алеко" на праві власності нерухоме майно загальною площею 1312.7 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Заводська, 5;

- належну ТОВ"Салон-магазн"Алеко" земельну ділянку площею 0.6286 га, кадастровий номер 2310100000:05:009:0124, розташовану за вказаною вище адресою;

перелічене майно передано в іпотеку АТ"ВТБ Банк" на підставі іпотечного договору №200 від 31.05.2013, укладеного банком (іпотекодержателем) з ТОВ"Салон-магазин "Алеко" (іпотекодавцем) в забезпечення виконання зобов"язань ТОВ"Укравтозапчастина" (позичаль-ником) за кредитним договором №54 від 31.05.2013;

- належне ТОВ"Салон-магазин"Алеко" на праві власності вбудоване приміщення магазину загальною площею 1026.9 кв.м, яке знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул.Київська, буд. 49;

вказане майно передано в іпотеку АТ"ВТБ Банк" на підставі іпотечного договору №247 від 12.06.2013, укладеного банком з ТОВ"Салон-магазин"Алеко" в забезпечення виконання зобов"язань ТОВ"Укравтозапчастина" за кредитним договором №54 від 31.05.2013;

- належну ТОВ"Укравтозапчастина" нежитлову будівлю "корпус №5" загальною площею 28558.2 кв.м, розташовану за адресою: Чернігівська область, м.Ніжин, вул.Шевченка, буд.109/13;

- комплекс нерухомості загальною площею 4409.1 кв.м, який знаходиться за адресою: Київська області, м.Березань, вул.Надринська, 25;

- комплекс (склад запасних частин і матеріалів) загальною площею 1393.2 кв.м, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м.Лубни, вул.Київська, 2;

- земельну ділянку, що належить ТОВ"Укравтозапчастина", кадастровий номер 531070000:01:056:0006, що розташована за адресою: Полтавська область, м.Лубни, вул.Київська, 2;

вказане майно передано в іпотеку АТ"ВТБ Банк" на підставі іпотечного договору №204 від 31.05.2013, укладеного банком з ТОВ"Укравтозапчастина" в забезпечення виконання зобов"язань останнього за кредитним договором №54 від 31.05.2013;

- на предмет застави "Трактори" у кількості 36 одиниць на загальну суму 32933399 грн. 27 коп. згідно з переліком, наведеним в ухвалі, які передані ТОВ"Укравто-запчастина" в заставу банку згідно з договором застави товарів в обороті №54/Z-4 від 31.05.2013, укладеного між ТОВ"Укравтозапчастина" та АТ"ВТБ Банк";

- на предмет застави "Товари в обороті" на суму 29178337 грн. 06 коп., які передані ТОВ"Укравтозапчастина" в заставу банку згідно з договором застави товарів в оброті №54/ Z від 31.05.2013;

- на предмет застави, яким є належне ТОВ"Укравтозапчастина" право вимоги здійснення поставки товару за контрактом №2012/03 від 30.09.2012, укладеним між ТОВ"Укравто-запчастина" та MAGNETON a.s., від якого товариство має право вимагати предмет застави на умовах, передбачених контрактом, оцінений на суму 148176704 грн.;

предмет застави переданий ТОВ"Укравтозапчастина" в заставу банку згідно з договором застави майнових прав №54/Z-2 від 31.05.2013, укладеним між ТОВ"Укравтозапчастина" та АТ"ВТБ Банк";

- на предмет застави, яким є належне ТОВ"Укравтозапчастина" право вимоги здійснення поставки товару за контрактом №UAZ-HYD 11/2012 від 22.11.2012, укладеним між ТОВ"Укравтозапчастина" та PPHU "HYDRAMET" Sp. z о.о., від якого товариство має право вимагати предмет застави, оцінений сторонами в сумі 51424241 грн.;

предмет застави переданий ТОВ"Укравтозапчастина" в заставу банку згідно з договором застави майнових прав №54/Z-2 від 31.05.2013, укладеним між ТОВ"Укравтозапчастина" та АТ"ВТБ Банк";

- на предмет застави, яким є належне ТОВ"Укравтозапчастина" право вимоги здійснення поставки товару за контрактом №112/05786206/01-1-1409-930 від 31.12.2013, укладеним між ТОВ"Укравтозапчастина" та Республіканським унітарним підприємством "Міський тракторний завод", від якого товариство має право вимагати предмет застави, оцінений сторонами на суму 34153800грн.;

предмет застави переданий ТОВ"Укравтозапчастина" банку згідно з договором застави майнових прав №54/Z-3 від 31.05.2013, укладеним ТОВ"Укравтозапчастина" та ПАТ"ВТБ Банк";

2) заборони АТ"ВТБ Банк" передавати права вимоги або вчиняти будь-які правочини, в результаті яких до третіх осіб може перейти право вимоги за договорами, які є предметом спору згідно з заявою ТОВ"Укравтозапчастина" про збільшення розміру позовних вимог №1-з від 11.06.2018;

3) заборони АТ"ВТБ Банк" вчиняти будь-які дії щодо стягнення грошових коштів з рахунків ТОВ"Укравтозапчастина", в тому числі, але не виключно накладати арешти на поточні рахунки товариства, списувати кошти, які знаходяться на його рахунках без отримання письмової згоди товариства;

4) заборони ТОВ"Салон-магазин "Алеко" передавати АТ"ВТБ Банк" в добровільному порядку належне йому наступне майно:

- нерухоме майно загальною площею 1312.17 кв.м, яке знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Заводська, буд. 5;

- земельну ділянку площею 0.6286 га, кадастовий номер 2310100000:05:009:0124, яка розташована за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Заводська, 5;

- вбудоване приміщення магазину, загальною площею 1026.9 кв.м, яке знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул. Київська, буд. 49;

- при винесенні ухвали господарський суд виходив з обставин, наведених ТОВ"Укравтозапчастина" у заяві про забезпечення позову;

- відмовляючи в іншій частині заяви, господарський суд зазначив, що вимоги позивача стосовно заборони банку вчиняти будь-які дії по стягненню грошових коштів з рахунків товариства є безпідставними, а заборона списувати кошти, які знаходяться на рахунках товариства фактично виключає факт їх подальшого перерахування;

- не погодившись з винесеною ухвалою, АТ"ВТВ Банк" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з"ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи та на неправильне застосування норм процесуального права просить цю ухвалу скасувати, прийняти нове судове рішення та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову;

- у поданій скарзі йдеться про те, що при зверненні з заявою позивач не навів жодних фактичних обставин, які б вказували на здійснення банком дій по стягненню з позивача кредитної заборгованості або зверненню стягнення на предмет забезпечення, про те, що господарський суд не обґрунтував яким чином вжиті заходи спроможні досягти фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, адже рішення суду про задоволення позову фактичному виконанню не підлягає, про те, що не може бути підставою забезпечення позову твердження заявника про відсутність заборгованості його перед банком, оскільки така обставина є предметом спору, про невідповідність оформлення заяви позивача вимогам п.6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України в частині відсутності пропозицій щодо зустрічного забезпечення, про винесення оскаржуваної ухвали без вирішення питання по прийняттю заяви про збільшення позовних вимог, про те, що спір по даній справі не може розглядатися господарським судом Дніпропетровської області, оскільки останній виник з приводу припинення права іпотеки нерухомого майна, яке не знаходиться на території Дніпропетровської області, а за кредитним договором другою стороною є АТ"ВТБ Банк", місцезнаходженням якого є м.Київ, про те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони банку вчиняти будь-які дії по стягненню коштів фактично є встановленням обмежень по накладенню арешту на кошти позивача для інших осіб, а також про те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони банку передавати права вимоги або вчиняти будь-які правочини, в результаті яких до третіх осіб може перейти право вимоги за кредитним договором протирічить принципу свободи договору і зводиться до обмеження господарської діяльності банку;

- позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні вважає ухвалу господарського суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника;

- відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання відповідач-2 повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача-1, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2018 ТОВ"Укравтозапчастина" звернулося з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про визнання недійсним договору №4 про внесення змін до іпотечного договору №247 від 12.06.2013, укладеного між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Салон-магазин "Алеко" та про зняття обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з предмету іпотеки за іпотечним договором №247 від 12.06.2013, а саме, вбудованого приміщення магазину, що знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.Київська, будинок 49, що належить відповідачу-2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна.

11.06.2018 позивачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій товариство просило визнати недійсними п.п.3.2, 3.3, 3.4 кредитного договору №54 від 31.05.2013, визнати вказаний кредитний договір виконаним, а також визнати припиненими іпотечні договори №200 від 31.05.2013 та №247 від 12.06.2013, укладені між ТОВ"Салон-магазин "Алеко" та ПАТ"ВТБ Банк", іпотечний договір №204 від 31.05.2013, договір застави товарів в обороті №54/Z від 31.05.2013, договір застави майнових прав №54/Z-1 від 31.05.2013, договір застави майнових прав №54/Z-2 від 31.05.2013, договір застави майнових прав №54/Z-3 від 31.05.2013 та договір застави товарів в обороті №54/Z-4 від 31.05.2013, укладені між ТОВ"Укравтозапчастина" і ПАТ"ВТБ Банк".

11.06.2018 позивач звернувся до господарського суду з заявою №1К від 11.06.2018 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони АТ"ВТБ Банк" вчиняти дії щодо звернення стягнення на майно, яке є предметом вказаних вище договорів іпотеки та договорів застави, заборони банку передавати права вимоги або вчиняти будь-які дії щодо стягнення грошових коштів з рахунків ТОВ"Укравтозапчастина", в тому числі, але не виключно, накладати арешти на поточні рахунки ТОВ"Укравтозапчастина", списувати або перераховувати кошти, які знаходяться на його рахунках без отримання письмової згоди товариства, а також заборони ТОВ"Салон-магазин"Алеко" передавати АТ"ВТБ Банк" в добровільному порядку майно, яке є предметом іпотечних договорів №200 від 31.052013 та №247 від 12.06.2013.

В обґрунтування заяви позивачем покладені обставини щодо укладення ТОВ"Укравто-запчастина" та ПАТ"ВТБ Банк" кредитного договору №54 від 31.05.2013, на підставі якого банк зобов"язався надати позивачу кредит в сумі 98000000 грн., а позивач повернути кредит не пізніше 01.05.2015, укладення в забезпечення цього договору між банком та ТОВ"Салон-магазин"Алеко" іпотечних договорів №200 від 31.05.2013 та №247 від 12.06.2013, між банком та ТОВ"Укравтозапчастина" іпотечного договору №204 від 31.05.2013 та вказаних вище договорів застави, щодо виконання позивачем своїх зобо"язань за кредитним договором достроково в повному обсязі, у зв"язку з чим, зобов"язання є припиненими, щодо непогодження банку з розрахунками позивача та його загроз звернути стягнення на предмет застави, передати право вимоги за кредитним договором колекторським компаніям, щодо наявності у позивача побоювання стосовно того, що до вирішення спору по суті банк вчинить дії з предметами застави та іпотечних договорів, які позбавлять права власності на них законних власників, а також щодо підкріплення цих побоювань введенням в дію на підставі Указу Президента України №57/2018 від 06.03.2018 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 01.03.2018, яким наведений перелік юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи, серед яких є відповідач-1, вид заходу - запобігання вивезенню капіталів за межі України на користь пов"язаних з ним осіб, у випадку звернення стягнення на предмети застави, іпотеки та передачі прав вимоги повернути виконання рішення, у разі задоволення позову, буде неможливим.

За наслідками розгляду заяви позивача господарським судом винесена оскаржувана ухвала.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.1 ст.137 Кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду .

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Проте, ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову наведеним вимогам не відповідає.

Так, ухвала місцевого господарського суду не містить мотивів щодо наявності правового зв"язку між заявленими позовними вимогами про визнання недійсним договору про внесення змін до договору іпотеки, визнання кредитного договору виконаним, визнання договорів іпотеки і договорів застави припиненими та заходами забезпечення позову - забороною відповідачу-1 вчиняти дії по зверненню стягнення на іпотечне та заставлене майно, по передачі прав вимог за вказаними договорами, по стягненню грошових коштів з рахунків товариства та по передачі відповідачем-2 майна відповідачу-1 в добровільному порядку.

При цьому господарський суд взагалі не зазначав, у чому саме полягає неможливість чи ускладнення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Одночасно слід зазначити, що предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру.

Визнання договорів виконаними та припиненими не потребує видачі наказу, а відтак, навіть за умови задоволення цих вимог, рішення суду не потребує вчинення жодних дій стосовно його виконання, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій. Тобто, обставини, які можуть ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення саме у даній справі відсутні.

Крім того, відповідно до ст.ст.33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Згідно з ст.20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором.

Договорами застави, укладеними відповідачем-1 та позивачем передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на вибір заставодержателя за рішенням суду або шляхом позасудового врегулювання відповідно до вимог чинного законодавства України або іншим способом звернення стягнення, встановленим законодавством або за письмовою згодою сторін.

Аналогічні умови звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені і договорами іпотеки, укладеними відповідачами та позивачем.

У даному випадку, вжиті господарським судом заходи забезпечення позову не можна визнати розумними, обґрунтованими і адекватними, здійсненими з дотриманням збалансованості інтересів сторін.

Зоборонивши відповідачу-1 вчиняти дії щодо звернення стягнення на майно, передане в іпотеку та в заставу, господарський суд по суті позбавив відповідача-1 права доступу до суду, яке передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до цієї норми кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стосовно вчинення господарським судом заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-1 передавати права вимоги або вчиняти будь-які правочини, в результаті яких до третіх осіб може перейти право вимоги за спірними договорами слід зазначити, що вказаний захід протирічить принципу свободи договору, передбаченому ст.3 Цивільного кодексу України, укладення відповідних договорів не може призвести до позбавлення права власності законних власників предметів застави та іпотеки у разі звернення стягнення на останні третіми особами, оскільки у разі задоволення позову зобов"язання позивача будуть визнані припиненими.

Запропоновані позивачем до вжиття заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-1 вчиняти будь-які дії щодо стягнення грошових коштів з рахунків товариства, списання коштів, які знаходяться на його рахунках без отримання письмової згоди останнього не відповідає предмету спору і фактично забороняє банку та іншим особам вчиняти дії в межах своїх повноважень.

Відповідно до ст.1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Отже, наведеною нормою встановлено загальне правило про списання банком грошових коштів з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Підставами для списання цих коштів без розпорядження клієнта є рішення суду та передбачені договором між банком і клієнтом випадки.

Враховуючи обставини узгодження позивачем та відповідачем-1 в кредитному договорі №54 від 31.05.2013 умов щодо договірного списання коштів, при зверненні з заявою позивач взагалі не конкретизував відповідні вимоги з посиланням на вказаний договір та поширив їх на всі операції, які проводяться банком по рахунках товариства.

Накладення арешту на рахунки товариства не відноситься до видів діяльності банку. Відповідні дії приводяться ним виключно на підставі судових рішень та в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали йдеться про безпідставність вимог позивача про заборону відповідачу-1 вчиняти дії по стягненню коштів, однак, як вбачається з резолютивної частини останні задоволені господарським судом.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що ухвала місцевого господарського суду не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому підлягає скасуванню.

В задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити в повному обсязі.

Заперечення позивача колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки, як зазначено вище, запропоновані ним заходи забезпечення позову не підлягають застосуванню у зв"язку з тим, що виконання рішення по даній справі з визначеним ним предметом спору не проводиться.

Доводи апеляційної скарги в частині винесення оскаржуваної ухвали без вирішення питання по прийняттю заяви про збільшення позовних вимог та про те, що спір по даній справі не може розглядатися господарським судом Дніпропетровської області визнані колегією суддів такими, що не впливають на розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Вказана заява позивача не залишена без руху та в установленому порядку не повернута.

При цьому відповідно до ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вжиття заходів забезпечення позову та визначення територіальної підсудності є окремими процесуальними процедурами.

Керуючись ст.ст.255, 269, 271, 275, 277, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2018 у справі №904/2404/18 скасувати;

- в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" про вжиття заходів забезпечення позову №1К від 11.06.2018 відмовити;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" на користь акціонерного товариства "ВТБ Банк" 1762грн. судового збору за апеляційною скаргою, видати наказ;

- видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови;

- повна постанова складена 27.08.2018

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя С.Г.Антонік

Суддя Л.П.Широбокова