Постанова

від 18.03.2024 по справі 904/2404/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024 року м. Дніпро Справа № 904/2404/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Кощеєва І.М.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Красота О.І.) від 23.06.2022р. у справі № 904/2404/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт Інвестмент Груп", м. Київ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко", м.Дніпро

про визнання недійсним договору №4 від 20.12.2017 року про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 12.06.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко" в якому, з урахуванням поданих уточнень, просило суд:

- визнати недійсним договір №4 про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 12.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Несмашною О.С. за реєстровим №247 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко";

- зняти обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з предмету іпотеки за іпотечним договором №247 від 12.06.2013: вбудоване приміщення магазину, що знаходиться за адресою: Україна, м.Вінниця, вул.Київська, буд.49, що належить відповідачу-2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І.І. 02 червня 2004 року за реєстровим №1707. Право власності зареєстровано 16 травня 2013 року Реєстраційною службою Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, державним реєстратором прав на нерухоме майно Юрій Н.О., номер запису про право власності: 1072209, реєстраційний номер об`єкта нерухомого май на: 68190905101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим 04.06.2013 року, індексний номер витягу: 4396271) із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- визнати кредитний договір №54 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", виконаним;

- визнати іпотечний договір №200 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати іпотечний договір №247 від 12.06.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати іпотечний договір №204 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави товарів в обороті №54/Z від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави майнових прав №54/Z-1 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави майнових прав №54/Z-2 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави майнових прав №54/Z-3 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави товарів в обороті №54/Z-4 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- договір №4 про внесення змін до іпотечного договору було укладено шляхом обману відповідача-2, а саме шляхом замовчування відповідачем-1 того факту, що позивач у повному обсязі достроково належним чином виконав основне зобов`язання за кредитним договором №54 від 31.05.2013 ще у 2015 році;

- позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором достроково в повному обсязі, у зв`язку з чим просить суд визнати кредитний договір виконаним №54 від 31.05.2013, а договори іпотеки, застави товарів в обороті та застави майнових прав, укладені у забезпечення виконання кредитного договору, припиненими.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

- визнати недійсним договір № 4 про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 12.06.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Несмашною О.С. за реєстровим № 247 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко";

- зняти обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з предмету іпотеки за Іпотечним договором № 247 від 12.06.2013 року - вбудоване приміщення магазину, що знаходиться за адресою: Україна, м. Вінниця, вул. Київська, буд. 49, що належить Відповідачу-2 на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І. І. 02 червня 2004 року за реєстровим № 1707. Право власності зареєстровано 16 травня 2013 року реєстраційною службою Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, державним реєстратором прав на нерухоме майно Юрій Н. О., номер запису про право власності: 1072209, реєстраційний номер об`єкта нерухомого май на: 68190905101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим 04.06.2013 року, індексний номер витягу: 4396271) із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- визнати кредитний договір № 54 від 31.05.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", виконаним;

- визнати іпотечний договір № 200 від 31.05.2013р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати іпотечний договір № 247 від 12.06.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати іпотечний договір № 204 від 31.05.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави товарів в обороті № 54/Z від 31.05.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави майнових прав № 54/Z-1 від 31.05.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави майнових прав № 54/Z-2 від 31.05.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави майнових прав №54/Z-3 від 31.05.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави товарів в обороті № 54/Z-4 від 31.05.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає наступні обставини:

- суд першої інстанції, дійшовши висновку про відмову у проведенні повторної експертизи, не прийняв до уваги положення ч.2 ст.107 Господарського процесуального кодексу України, проігнорував суттєві недоліки висновку експерта №5566/67-18 від 13.12.2019, не вчинив процесуальній дії щодо встановлення фактичного розміру заборгованості по тілу кредиту та по сплаті процентів за користування кредитними коштами, тобто не з`ясував обставини, що мають значення для справи;

- судом першої інстанції необґрунтовано залишено без задоволення клопотання позивача про виклик експерта для надання пояснень;

- господарським судом безпідставно залишено без задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №910/17031/21, що розглядається Господарським судом міста Києва, оскільки за умови задоволення позову у справі №910/17031/21, заміна відповідача-1 з АТ "ВТБ Банк" на ТОВ "Кредит Інвестмент Груп" буде незаконною;

- сплата комісійної винагороди за видачу та управління кредитом не передбачена чинним законодавством;

- зважаючи на п.2.8 кредитного договору №54 від 31.05.2013 у позивача було відсутнє зобов`язання зі сплати коштів, передбачених п.3.2, 3.3, 3.4 договору;

- суд першої інстанції не зазначив, з яких підстав пункти 3.2, 3.3. та 3.4 кредитного договору №54 від 31.05.2013 переважають п.2.8 цього договору та з яких підстав п.2.8 договору не повинен застосовуватись.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредіт Інвестмент Груп" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 посилається на такі обставини:

- висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього кодексу (ч.5 ст.42 Господарського процесуального кодексу), отже перевірка експертом правильності поданого позивачем розрахунку боргу не звільняє господарський суд від здійснення такої ж перевірки на предмет правильності розрахунку та підтвердження доказами;

- у справі №910/17031/21 оскаржується перехід права вимоги до нового кредитора ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп", що ніяким чином не змінює суті розгляду даної справи стосовно оскаржуваного договору №4 про внесення змін до договору іпотеки, оскільки в цьому провадженні йдеться про можливе припинення правовідносин між сторонами правочину і як наслідок уникнення від виконання зобов`язання в цілому. За вказаним провадженням ухвалено рішення про відмову у позові;

- постановою Верховного Суду від 18.04.2022 вирішено питання щодо законності правонаступництва ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., судді Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022р.; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 13.09.2022 на 14:15 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2022 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2022 розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.09.2022 на 10:00 годин.

Розпорядженням керівника апарату суду від 28.09.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Орєшкіної Е.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 28.09.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., судді Коваль Л.А., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2022 розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.10.2022 на 10:00 годин.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2022, зокрема, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" про призначення повторної судово-економічної експертизи у справі № 904/2404/18 задоволено; призначено у справі повторну судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; на вирішення судової експертизи поставлено відповідні питання; зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

01.02.2024 до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи разом із висновком експертів від 16.01.2024 №28812/28813/22-72 за результатами проведення повторної комісійної судової економічної експертизи у господарській справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2024 поновлено провадження у справі; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.03.2024 на 15:30 годин.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2024 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю " Кредіт Інвестмент Груп" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

18.03.2024 у судове засідання з`явився представник відповідача-1, який надав відповідні пояснення.

Інші учасники справи наданим їм процесуальним право не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників.

29.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-Магазин "Алеко" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, зокрема висновком експертів від 16.01.2023 №28812/28813/22-72 за результатами проведення повторної комісійної судової економічної експертизи.

13.03.2024 до Центрального апеляційного господарського суду через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що внаслідок технічних збоїв заявник отримав доступ до висновку експерта лише 23.02.2024, отже не мав достатньо часу для ознайомлення з цим висновком.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Частинами 11,12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи, суд повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право в тому рахунку ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Згідно з ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приймаючи до уваги, що розгляд даної апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.03.2024; ТОВ "Салон-Магазин "Алеко" подано клопотання про відкладення розгляду справи 29.02.2024; зміст клопотання ТОВ "Укравтозапчастина" про відкладення розгляду справи свідчить про те, що заявник отримав доступ до висновку експерта 23.02.2024, колегія суддів доходить до висновку, що за умови належного користування своїми процесуальними правами, ТОВ "Салон-Магазин "Алеко" та ТОВ "Укравтозапчастина" в особі своїх уповноважених представників мало достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, зокрема висновком експертів від 16.01.2023 №28812/28813/22-72 за результатами проведення повторної комісійної судової економічної експертизи.

Таким чином, викладені у клопотанні причини неявки представника ТОВ "Салон-Магазин "Алеко" та ТОВ "Укравтозапчастина" у судове засідання, є неповажними, у зв`язку з чим відповідні клопотання про відкладення розгляду справи судом апеляційної інстанції залишаються без задоволення.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а неявка представників ТОВ "Салон-Магазин "Алеко" та ТОВ "Укравтозапчастина" не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутністю їх представників.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2013 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк", яке з 18.05.2018 має назву Акціонерне товариство "ВТБ Банк", (далі - відповідач-1, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (далі - позивач, позичальник) укладено кредитний договір № 54 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору банк на умовах договору зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 98 000 000,00 гривень у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування, розмір якого встановлюється за графіком відповідно до таблиці 1договору. Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах і у строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 01.05.2015, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов`язання в повному обсязі на умовах і у строки/терміни, визначені договором. При цьому загальна заборгованість позичальника за цим договором та кредитним договором № 19ВД від 23.05.2007, укладеним між відповідачем - 1 та позивачем, у будь-який час не може перевищувати ліміт кредитування згідно таблиці 1 договору.

За умовами п.2.1 договору надання кредиту здійснюється окремими траншами у безготівковій формі на підставі письмової заявки позичальника про надання траншу за формою додатку 1 до договору в межах невикористаного ліміту кредитування, шляхом перерахування траншу на поточний рахунок позичальника та в розмірі, зазначеному в заявці, за умови виконання позичальником своїх зобов`язань належним чином та додержання всіх умов надання траншу, визначених договором.

Підпунктом 2.3.3 договору визначено, що розмір траншу, зазначений у заявці, не перевищує невикористаний ліміт кредитування. Враховуючи при цьому, що загальна заборгованість позичальника за цим договором та кредитним договором №19ВД від 23.05.2007, укладеним між банком та позичальником, у будь-який час не може перевищувати ліміт кредитування згідно таблиці 1 договору.

Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.2 договору плата за користування кредитом визначається у вигляді процентів, розмір яких є фіксованим і становить 11,0% (одинадцять) процентів річних. Нарахування плати за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на суму заборгованості за кредитом за весь строк користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту по день, що передує дню повного його повернення, із розрахунку факт/365. Плата за користування кредитом нараховується банком 24 числа кожного місяця, в останній день кожного місяця та в термін, зазначений в п.1.1 договору, або у разі розірвання договору в день повернення кредиту в повному обсязі.

Згідно з п. 3.2 договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати укладання договору (з урахуванням дня укладання) позичальник зобов`язаний сплатити банку комісійну винагороду за надання кредиту (одноразова) в розмірі 1,0% (один) відсоток від ліміту кредитування, встановленого на дату укладення договору. Комісійна винагорода за надання кредиту (одноразова) сплачується позичальником на рахунок для обліку/сплати відповідної комісійної винагороди, зазначеній в 11.1 договору, в національній валюті України.

Пунктом 3.3 договору визначено, що позичальник зобов`язаний щороку сплачувати банку комісійну винагороду за управління кредитом (щорічну) в розмірі 1,0% (один) відсоток від ліміту кредитування, встановленого на день, який настає через кожні 12 (дванадцять) місяців, починаючи з дати укладення договору. Комісійна винагорода (щорічна) сплачується позичальником в національній валюті України на рахунок обліку/сплати відповідної комісійної винагороди, зазначеній в п. 11.1 договору, через кожні 12 місяців, починаючи з дати укладання договору, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня закінчення кожного такого 12-місячного періоду (з урахуванням дати договору), з 02.06.2014 по 04.06.2014.

Відповідно до пп. 3.4.2.1 договору позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду (щомісячну) за управління кредитом у розмірі, який встановлюється за формулою, зазначеною в цьому пункті Договору.

Пунктом 3.4.2.3 договору встановлено, що зазначена в п. 3.4.2.1 цього договору комісійна винагорода нараховується банком та сплачується позичальником у гривнях в такому порядку: щомісячно в день погашення заборгованості за кредитом згідно графіку повернення, зазначеному в п. 2.4 договору, та процентів, згідно з п. 3.1 договору; в дату повного погашення заборгованості за кредитом; у випадку дострокового повного або часткового погашення заборгованості за кредитом.

Згідно з пп. 4.4.5 договору позичальник має право за власною ініціативою достроково повернути кредит частково та/або в повному обсязі (за умови попереднього письмового повідомлення про це банку не менш як за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дати дострокового повернення кредиту в повному обсязі).

18.06.2013 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір № 1 про внесення змін до договору, в якому сторони досягли згоди внести зміни до пункт 4.3.10.4 договору і викласти його в новій редакції.

26.06.2013 між позивачем та відповідачем-1 укладено Договір № 2 про внесення змін до договору, в якому сторони досягли згоди внести зміни до п. 4.3.10.1 Договору і викласти його в новій редакції.

17.12.2013 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір № 3 про внесення змін до договору, в якому сторони досягли згоди внести зміни до п. 4.3.10.1 і викласти його в новій редакції.

19.05.2014 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір № 4 про внесення змін до договору, в якому сторони досягли згоди внести зміни до договору та викласти в новій редакції пункти 1.1, 2.4, 4.3.17, 4.3.18, 7.3.4, 7.3.5, 7.3.8 договору.

Крім того, відповідно до договору №4 про внесення змін до договору позичальник зобов`язаний протягом 3 (трьох) банківських днів з дати укладання договору № 4 про внесення змін до договору сплатити банку комісійну винагороду за управління кредитом (за внесення змін до кредитного договору) у розмірі 95 000,00 гривень. Зазначена комісійна винагорода нараховується банком та сплачується позичальником на зазначений банком рахунок.

05.08.2014 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір № 5 про внесення змін до договору, за яким сторони домовились виключити пункт 4.3.18 з тексту договору і всі посилання на нього по тексту договору.

09.04.2015 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір № 6 про внесення змін до договору, в якому сторони досягли згоди внести зміни до договору і викласти його в редакції:

1.1. Банк на умовах договору зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування, розмір якого встановлюється за зміненим графіком.

1.2. Цільове використання кредиту:

1.2.1. Покриття збитків господарської діяльності позичальника; формування та збільшення статутного капіталу позичальника, банків та інших господарських товариств; погашення грошових зобов`язань позичальника, Поповнення обігових коштів.

1.2.2. Сплата банку комісійної винагороди за управління кредитом по даному договору.

2.4. Позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за кредитом відповідно до зміненого графіку.

3.1.1. Плата за користування кредитом визначається у вигляді процентів, розмір яких є фіксованим та становить 20% (двадцять процентів) річних.

3.4.2. Комісійна винагорода за управління кредитом (одноразова):

3.4.2.1. Позичальник зобов`язаний сплатити банку комісійну винагороду (щомісячну) за управління кредитом у розмірі, який встановлюється за формулою, визначеною в цьому пункті договору.

3.4.2.3. Зазначена в п. 3.4.2 договору комісійна винагорода нараховується банком одноразово в гривні в день укладання договору № 6 про внесення змін до цього договору та сплачується позичальником не пізніше наступного банківського дня з дати укладання договору № 6 про внесення змін до договору.

10.04.2015 позивачем подано банку: платіжне доручення № 22509 від 10.04.2015 про перерахування кредиту відповідно до договору, заяву б/н від 10.04.2015, розпорядження від 10.04.2015 у розмірі 136 239 288,15 (сто тридцять шість мільйонів двісті тридцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 15 копійок); платіжне доручення №5890 від 10.04.2015 про сплату комісійної винагороди за управлінням кредитом по Договору у розмірі 136 239 288,15 (сто тридцять шість мільйонів двісті тридцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 15 копійок ).

У забезпечення виконання позивачем кредитного договору № 54 від 31.05.2013 між відповідачем-1 та позивачем укладені такі договори:

- іпотечний договір від 31.05.2013 за реєстровим номером 204, згідно з яким позивач передав в іпотеку відповідачу-1 належне позивачу на праві власності нерухоме майно, яким є: нежитлова будівля "корпус №5", загальною площею 28 558,2 кв. м, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, буд 109/13 (сто дев`ять дріб тринадцять); комплекс нерухомості, загальною площею 4409,1 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Недрянська, 25 (двадцять п`ять); комплекс (склад з/ч і матеріалів), загальною площею 1393,2 кв. м, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Київська, 2 (два); земельна ділянка, на якій розташований комплекс (склад з/ч і матеріалів), площею 1,0987 га, кадастровий номер 5310700000:01:056:0006, що розташована за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Київська, 2 (два);

- договір застави товарів в обороті №54/Z від 31.05.2013, згідно з яким позивачем передано в заставу відповідачу-1 товари в обороті (запчастини) згідно з переліком (додаток до договору);

- договір застави майнових прав № 54/Z-1 від 31.05.2013. Предметом застави за цим договором є належне позивачу право вимоги здійснення поставки товару за контрактом №2012/03.09 від 30.09.2012, що укладено між позивачем та МАGNЕТОN а.s., ідентифікаційний номер 278 24 047 (Чеська Республіка), від якого позивач має право вимагати предмет застави на умовах, передбачених контрактом. За домовленістю сторін на момент укладення договору №1 про внесення змін до цього договору предмет застави оцінено у сумі 148 176 704,00 (сто сорок вісім мільйонів сто сімдесят);

- договір застави майнових прав № 54/Z-2 від 31.05.2013. Предметом застави за цим договором є належне позивачеві право вимоги здійснення поставки товару за контрактом №UAZ-HYD 11/2012 від 22.11.2012, укладеним між позивачем та PPHU "HYDRAMET" Sp.z o.o., Gizysko-Gajewo, ul. Obwodowa, 3, VAT, Number: PL8450000518 REGON 790009354, (викладено мовою оригіналу), від якого позивач має право вимагати предмет застави на умовах, передбачених контрактом. За домовленістю сторін на момент укладення цього договору предмет застави оцінено у сумі 51 424 241,00 грн, що за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання договору становить 4 970 379,87 євро або 6433659,58 доларів США;

- договір застави майнових прав № 54/Z-3 від 31.05.2013. Предметом застави за цим договором є належне позивачеві право вимоги здійснення поставки товару за контрактом №112/05786206/01-1409-930 від 21.12.2013, що укладено між позивачем та Республіканським унітарним підприємством "Мінський тракторний завод" (Республіка Білорусь), ОКПО 057862065000, місцезнаходження (мовою оригіналу): Республика Беларусь, 220668, город Минск, улица Долгобродская, дом 29, комната 201, від якого позивач має право вимагати предмет застави на умовах, передбачених Контрактом; 2.2. За домовленістю сторін на момент укладення договору №1 про внесення змін до цього договору предмет застави оцінено у сумі 34 153 800,00 грн, що за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання договору №1 про внесення змін до цього договору 1 долар США = 11.752057 гривень становить 2 906 197,61 доларів США;

- договір застави товарів в обороті № 54/Z-4 від 31.05.2013, згідно з яким позивачем передано в заставу відповідачу-1 товари в обороті (трактори) згідно з переліком (додаток до договору), зареєстрованим в реєстрі за №203.

Крім того, у забезпечення виконання позивачем кредитного договору № 54 від 31.05.2013 між відповідачем-1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко" (далі - відповідач-2) були укладені такі договори:

- іпотечний договір від 31.05.2013 за реєстровим номером 200, за яким відповідач-2 передав в іпотеку відповідачу-1 належне відповідачу-2 на праві власності нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Запорізька обл., м.Запоріжжя, вул.Заводська, будинок 5 (п`ять); належна відповідачу-2 на праві власності земельна ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно, зазначене вище, площею 0,6286 га, кадастровий номер 2310100000:05:009:0124, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул.Заводська, 5 (п`ять);

- іпотечний договір від 12.06.2013 за реєстровим номером 247, за яким відповідач-2 передав в іпотеку відповідачу-1 належне відповідачу-2 на праві власності нерухоме майно, яким є: вбудоване приміщення магазину, загальною площею 1026,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Київська, буд.49.

Посилаючись на те, що ніяких інших виплат за кредитним договором, окрім отриманих кредитних коштів та процентів від суми наданого кредиту, чинним законодавством України не передбачено, позивач здійснив перерахунок комісійної винагороди, спрямувавши (у власних розрахунках) зазначені платежі на погашення боргу по тілу кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

Так, згідно із розрахунками позивача, останнім сплачено на користь банку за кредитним договором №54 від 31.05.2013 всього 297 824 668,00 гривень, в тому числі:

- погашено тіло кредиту на суму 234 239 288 грн;

- сплачені відсотки за користування кредитом на суму 57 949 208 грн;

- покладено на рахунок Банку грошове покриття в сумі 5 636 172 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, за весь період взаємовідносин із відповідачем-1 за кредитним договором, з урахуванням грошового покриття в сумі 5 636 172,00 грн, він зайво сплатив останньому 35 540 416,00 грн, що підтверджується наданими розрахунками.

Отже, позивач стверджує, що він виконав свої зобов`язання за кредитним договором достроково в повному обсязі, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

За приписами ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2021 у справі № 916/2040/20).

За змістом п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.1 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною другою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 345 Господарського кодексу України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України).

До загальних засад цивільного законодавства належить, зокрема, свобода договору (ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем шляхом підписання кредитного договору №54 від 31.05.2013 та договорів про внесення змін до цього кредитного договору, зокрема договору №6 від 09.04.2015, яким уточнювалась формула визначення розміру винагороди за користування кредитом, неодноразово свідомо вчинялись дії щодо схвалення окремих пунктів договору, відповідно до яких позичальник зобов`язався сплатити банку комісійну винагороду за обслуговування кредиту.

Отже, сторони погодили умови договору щодо сплати винагороди та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що незгода позичальника з умовою договору про нарахування та сплату винагороди, на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання додаткових угод до нього, а також незгода з цими умовами заінтересованої особи (відповідача-2), не є підставами для невиконання таких умов договору, оскільки вказане суперечить принципам цивільного законодавства.

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору та договорів про внесення змін до цього кредитного договору, сторонами погоджено сплату позичальником фіксованої процентної ставки по кредиту та її розмір. Також сторонами погоджено сплату позичальником щомісячної комісійної винагороди за обслуговування банком кредиту, а також одноразова комісійна винагорода, розрахована за наведеною в договорі формулою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 25.05.2022 у справі № 904/5314/20).

Сторонам кредитного договору надано право встановлювати у договорі кредитування додаткові зобов`язання позичальника, які не обмежуються виключно сплатою процентів.

Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.03.2021 у справі № 904/2073/21 та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 917/2033/16 визнано право встановити у договорі кредитування за згодою сторін додаткових зобов`язань позичальника, які не обмежуються виключно сплатою процентів.

Таким чином, законом прямо не встановлена недійсність правочину про визначення в кредитному договорі умов про сплату позичальником комісійної винагороди за обслуговування кредитом.

Позивачем не надано доказів визнання недійсними в судовому порядку кредитного договору та договорів про внесення змін до цього кредитного договору, якими встановлювався обов`язок сплати позичальником комісійних винагород, встановлювався механізм визначення розміру комісійної винагороди, порядок нарахування та сплати.

У даному випадку, підписавши кредитний договір та договори про внесення змін, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що сплата комісійної винагороди за видачу та управління кредитом не передбачена чинним законодавством.

При цьому, колегія суддів зауважує, що у даній справі кредит надавався юридичній особі для забезпечення фінансування господарської/поточної діяльності товариства, між сторонами не укладалися договори про надання споживчих кредитів, тобто у спірних правовідносинах позичальник не є споживачем, відповідно, відсутні підстави для застосування правових норм, що регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", яка визначає підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача та закріплює поняття "несправедливі умови договору" (подібні висновки щодо застосування у спірних правовідносинах положень Закону України "Про захист прав споживачів" були викладені в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/6404/18).

Щодо посилання скаржника на відсутність заборгованості за кредитним договором №54 від 31.05.2013, колегія суддів враховує наступні обставини.

Згідно із розрахунками позивача, останнім сплачено на користь банку за кредитним договором №54 від 31.05.2013 всього 297 824 668,00 гривень, в тому числі:

- погашено тіло кредиту на суму 234 239 288 грн;

- сплачені відсотки за користування кредитом на суму 57 949 208 грн;

- покладено на рахунок банку грошове покриття в сумі 5 636 172 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, за весь період взаємовідносин із відповідачем-1 за кредитним договором, з урахуванням грошового покриття в сумі 5 636 172,00 грн, він зайво сплатив останньому 35 540 416,00 грн, що підтверджується наданими розрахунками.

Отже, позивач стверджує, що він виконав свої зобов`язання за кредитним договором достроково в повному обсязі.

У свою чергу, банк у поданому відзиві на позовні заяву посилається на те, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 186 058 842,44 грн.

Наданий банком розрахунок свідчить про те, що загальна заборгованість позивача перед відповідачем-1 за кредитним договором станом на 07.06.2018 складає 213 596 004,15 грн., з яких:

- прострочена заборгованість по кредиту становить 179 172 670,01 грн.;

- строкова заборгованість зі сплати процентів, що нараховані за період з 05.06.2018 по 06.06.2018, становить 128 606,70 грн.;

- прострочена заборгованість зі сплати процентів, що нараховані по 04.06.2018, становить 34 294 727,44 грн.;

- заборгованість за комісійною винагородою, нарахована за період 17.09.2013 по 09.04.2015, відповідно до п. 3.4.2 кредитного договору, становить 0,00 грн.

Отже, загальна сума розбіжностей в розрахунках позивача (з урахуванням переплати 35 540 416,00 грн.) та відповідача - 1 (213 596 004,15 грн.) за кредитним договором № 54 від 31.05.2013 становить 249 436 420,15 грн., що стало підставою для призначення судової економічної експертизи у справі відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2018.

На виконання вимог ухвали господарського суду від 16.08.2018 Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено судову економічну експертизу.

За результатами проведення судової економічної експертизи судовими експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок №5566/67-18 від 13.12.2019, який виконаний з детальним розрахунком, приведеним у додатку №1 до цього висновку "Відомість про результати дослідження нарахування та сплати процентів та кредитних коштів та розрахунку заборгованості ТОВ "Укравтозапчастина" та яким встановлено, що за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року станом на 05.06.2018 року встановлена наявність заборгованості позивача перед відповідачем-1 за кредитним договором №54 від 31.05.2013 по тілу кредиту - 184 808 842,44 грн та по процентам - 34 294 727,24 грн.

Позивач, посилаючись на наявність суперечностей у висновках експертів, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з клопотанням про призначення у справі повторної судово-економічної експертизи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2022 призначено у справі повторну судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення судової експертизи поставлено наступні питання:

Яка документально підтверджена сума кредитних коштів, що надана Акціонерним товариством "ВТБ Банк" Товариству з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" за кредитним договором № 54 від 31.05.2013 року з урахуванням змін та доповнень до нього за період з 31.05.2013 уроку по 05.06.2018 року?

Яка загальна документально підтверджена сума процентів, що нарахована Акціонерним товариством "ВТБ Банк" за кредитним договором № 54 від 31.05.2013 року з урахуванням змін та доповнень до нього за період з 31.05.2013 року по 05.06.2018 року?

Яка загальна документально підтверджена сума (комісійної винагороди за управління кредитом, що нарахована Акціонерним товариством "ВТБ Банк" за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року з урахуванням змін та доповнень до нього за період з 31.05.2013 року по 05.06.2018 року?

Яка загальна документально підтверджена сума кредитних коштів повернута Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" Акціонерному товариству "ВТБ Банк" за кредитним договором № 54 від 31.05.2013 року за період з 31.05.2013 року по 05.06.2018 року?

Яка загальна документально підтверджена сума процентів сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" Акціонерному товариству "ВТБ Банк" за кредитним договором № 54 від 31.05.2013 року за період з 31.05.2013 року по 05.06.2018 року?

Яка загальна документально підтверджена сума комісійної винагороди сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" Акціонерному товариству "ВТБ Банк" за кредитним договором № 54 від 31.05.2013 року за період з 31.05.2013 року по 05.06.2018 року?

Яка наявна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" перед Акціонерним товариством "ВТБ Банк" за кредитним договором № 54 від 31.05.2013 року стосовно погашення - тіла кредиту?

Яка наявна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" перед Акціонерним товариством "ВТБ Банк" за кредитним договором № 54 від 31.05.2013 року стосовно погашення - процентів по кредиту?

Яка наявна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" перед Акціонерним товариством "ВТБ Банк" за кредитним договором № 54 від 31.05.2013 року стосовно погашення - комісійної винагороди?

Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" з повного погашення суми боргу за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору № 54 від 31.05.2013 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?

На виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2022 експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок від 16.01.2024 №28812/28813/22-72 за результатами проведення повторної комісійної судової економічної експертизи.

Вказаний висновок експертів відповідно до ч.5 ст.101 Господарського процесуального кодексу України містить відомості про те, що експерти були обізнані про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за ст.385 Цивільного кодексу України за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

За результатами проведення судової експертизи у даній справі, експерти дійшли наступних висновків:

- згідно наданих на дослідження документів, сума кредитних коштів, надана Акціонерним товариством "ВТБ Банк" Товариству з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року з урахуванням змін та доповнень до нього за період з 31.05.2013 року по 05.06.2018 року підтверджується в розмірі 234 239 288,15 грн;

- згідно наданих на дослідження документів, сума процентів, нарахована відповідно до умов кредитного договору №54 від 31.05.2013 року з урахуванням змін та доповнень до нього за період з 31.05.2013 року по 05.06.2018 року розрахунково підтверджується в розмірі 127 168 304,14 грн;

- в межах наданих на дослідження документів сума комісійної винагороди, нарахованої за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року з урахуванням змін та доповнень до нього за період з 31.05.2013 року по 05.06.2018 року розрахунково підтверджується в розмірі 150 757 673,42 грн;

- згідно наданих на дослідження документів, сума кредитних коштів, повернута ТОВ "Укравтозапчастина" за кредитним договором №54 від 31.05.2013 за період з 31.05.2013 по 05.06.2018 підтверджується в розмірі 49 430 445,71 грн;

- згідно наданих на дослідження документів, сума процентів, сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" Акціонерному товариству "ВТБ Банк" за кредитним договором №54 від 31.05.2013 за період з 31.05.2013 по 05.06.2018 підтверджується в розмірі 92 873 576,48 грн;

- згідно наданих на дослідження документів, сума комісійної винагороди, сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" Акціонерному товариству "ВТБ Банк" за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року за період з 31.05.2013 року по 05.06.2018 року підтверджується в розмірі 150 757 673,42 грн, в тому числі: 150 662 673,42 грн - комісійна винагорода за управління кредитом; 95000,00грн - комісія за зміну умов по кредитному договору;

- згідно наданих на дослідження документів, сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" перед Акціонерним товариством "ВТБ Банк" за кредитним договором від 31.05.2013 року стосовно погашення - тіла кредиту станом на 05.06.2018 підтверджується в розмірі 184 808 842,44 грн;

- згідно наданих на дослідження документів, сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" перед Акціонерним товариством "ВТБ Банк" за кредитним договором від 31.05.2013 року стосовно погашення - тіла кредиту станом на 07.06.2018 підтверджується в розмірі 179 172 670,01 грн;

- згідно наданих на дослідження документів, сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" перед Акціонерним товариством "ВТБ Банк" за кредитним договором від 31.05.2013 року зі сплати процентів станом на 05.06.2018 підтверджується в розмірі 34 294 727,66 грн;

- в межах наданих на дослідження документів, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" перед Акціонерним товариством "ВТБ Банк" за кредитним договором від 31.05.2013 року зі сплати комісійної винагороди станом на 05.06.2018 відсутня;

- згідно наданих на дослідження документів розрахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастини" щодо розміру отриманих кредитних коштів в сумі 234 239 288 грн відповідає умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору №54 від 31.05.2013 та наданим на дослідження розрахунковим документам щодо видачі кредиту;

- при цьому, розрахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" з повного погашення суми боргу за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року не відповідає умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору №54 від 31.05.2013 року та розрахунковим документам щодо погашення кредиту в частині: розміру нарахованих відсотків; відсутності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" перед Акціонерним товариством "ВТБ Банк" за кредитним договором від 31.05.2013 року стосовно погашення тіла кредиту та відсотків; нарахування комісії за управління кредитом; наявності сальдо на користь ТОВ "Укравтозапчастина" в розмірі 35 540 416 грн.

Частинами 1,2 ст.98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ч.6 ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч.7 ст.98 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системний аналіз змісту цих норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі поряд з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що експертне дослідження експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу" кваліфікованими судовими експертами, висновок експерта відповідає вимогам статті 98 Господарського процесуального кодексу України. Будь-яких істотних порушень положень законодавства, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, та методології при складенні такого висновку, які би вплинули на обґрунтованість висновку, судом не встановлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що на підставі висновку від 16.01.2024 №28812/28813/22-72 за результатами проведення повторної комісійної судової економічної експертизи можливо встановити обставини, які входять до предмета доказування у даній справі, колегія суддів приймає вказаний висновок як належний доказ.

Отже, висновок від 16.01.2024 №28812/28813/22-72 за результатами проведення повторної комісійної судової економічної експертизи спростовує доводи позивача про відсутність заборгованості за кредитним договором №54 від 31.05.2013 станом на 05.06.2018.

Враховуючи, що позивач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором №54 від 31.05.2013 стосовно погашення тілу кредиту та відсотків не виконав, що є істотним порушенням умов договору, цей договір не можна вважати виконаним належним чином, що є підставою для відмови у задоволенні відповідної позовної вимоги.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позовні вимоги про визнання припиненими договорів (іпотеки, застави товарів в обороті та застави майнових прав), укладених у забезпечення виконання позивачем зобов`язань за основним договором (кредитний договір №54 від 31.05.2013), є похідними від вимоги про визнання кредитного договору виконаним.

Дійшовши висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання договору №54 від 31.05.2013 виконаним, господарський суд обґрунтовано зазначив про відсутність підстав для задоволення таких позовних вимог:

- визнати іпотечний договір №200 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати іпотечний договір №247 від 12.06.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати іпотечний договір №204 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави товарів в обороті №54/Z від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави майнових прав №54/Z-1 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави майнових прав №54/Z-2 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави майнових прав №54/Z-3 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави товарів в обороті №54/Z-4 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим.

Щодо вимоги позивач про визнання недійсним договору №4 про внесення змін до іпотечного договору, колегія суддів враховує такі обставини.

Матеріали справи свідчать про те, що 20.12.2017 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір №4 про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 12.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Несмашною О.С. за реєстровим №247 (далі - договір №4).

Відповідно до п.1 договору №4 сторони досягли згоди внести зміни до пункту 1.2 іпотечного договору №247 від 12.06.2013, виклавши його в новій редакції:

1.2. іпотекою за цим договором забезпечується виконання зобов`язань позичальника перед банком, що виникають з кредитного договору, зазначеного в пп.1.2.1. п.1.2. цього договору, а також договорів про внесення змін (доповнень) до них, додатків до них, що є невід`ємними його частинами, якщо такі будуть укладені між сторонами в подальшому, в тому числі щодо строку виконання зобов`язань, суми кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені та штрафів, а також інших обов`язкових платежів, а саме:

1.2.1. виконання позичальником зобов`язань, що виникають з кредитного договору №54 від 31 травня 2013 року, договору №1 про внесення змін від 18 червня 2013 року до кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, договору №2 про внесення змін від 26 червня 2013 року до кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, договору №3 про внесення змін від 17 грудня 2013 року до кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, договору №4 про внесення змін від 19 травня 2014 року до кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, договору №5 про внесення змін від 05 серпня 2014 року до кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, договору №6 про внесення змін від 09 квітня 2015 року до кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, договору №7 про внесення змін від 30 квітня 2015 року до кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, договору №8 про внесення змін від 08 червня 2015 року до кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, договору №9 про внесення змін від 04 вересня 2015 року до кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, договору №10 про внесення змін від 14 вересня 2016 року до кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, договору №10/1 про внесення змін від 14 вересня 2016 року до кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, договору №11 про внесення змін від 27 лютого 2017 року до кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, договору №12 про внесення змін від 31 жовтня 2017 року до кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, договору №12/1 про внесення змін від 31 жовтня 2017 року до кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, договору №12/2 про внесення змін від 30 листопада 2017 року до кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, договору №13 про внесення змін від 20 грудня 2017 року до Кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, договору №13/1 про внесення змін від 20 грудня 2017 року до кредитного договору №54 від 31.05.2013 року, а також договорів про внесення змін (доповнень) до нього, що є невід`ємними його частинами, якщо такі будуть укладені між банком та позичальником в майбутньому протягом дії кредитного договору, зокрема щодо строку виконання зобов`язань, суми кредиту, плати за кредит (в тому числі збільшення/зменшення плати за користування кредитом (процентів), комісійних винагород), договірних санкцій, пені та штрафів, а також інших обов`язкових платежів надалі все іменується - "договір кредиту" або "основний договір", щодо: вчасного та у повному обсязі повернення кредиту, наданого на умовах не відновлювальної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості 186 058 842,44 грн на умовах, визначених договором кредиту, з граничним терміном повернення - 07 червня 2018 року; сплати пені, штрафів, комісійних винагород; відшкодування збитків.

Позивач вважає, що договір №4 укладено шляхом обману відповідача-2, а саме шляхом замовчування відповідачем-1 того факту, що позивач у повному обсязі достроково належним чином виконав основне зобов`язання за кредитним договором №54 від 31.05.2013 ще у 2015 році.

Як на підставу визнання вказаного договору недійсним позивач посилається на ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України, за приписами якої, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним; обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до частини першої статті 229 Цивільного кодексу України істотне значення мають обставини щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Таким чином, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, встановивши, що позивачем не доведено факту обману та наявності умислу у діях відповідача-1 при укладенні договору №4, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання цього договору недійсним.

Дійшовши висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору №4, господарський суд правомірно зазначив і про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог про зняття обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з предмету іпотеки за іпотечним договором №247 від 12.06.2013: вбудоване приміщення магазину, що знаходиться за адресою: Україна, м.Вінниця, вул.Київська, буд.49, що належить відповідачу-2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І.І. 02 червня 2004 року за реєстровим №1707. Право власності зареєстровано 16 травня 2013 року Реєстраційною службою Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, державним реєстратором прав на нерухоме майно Юрій Н.О., номер запису про право власності: 1072209, реєстраційний номер об`єкта нерухомого май на: 68190905101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим 04.06.2013 року, індексний номер витягу: 4396271) із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що господарським судом безпідставно залишено без задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №910/17031/21, що розглядається Господарським судом міста Києва, оскільки, на думку позивача, за умови задоволення позову у справі №910/17031/21, заміна відповідача-1 з АТ "ВТБ Банк" на ТОВ "Кредит Інвестмент Груп" буде незаконною.

Так, п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

З огляду на приписи пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У даному випадку Верховним Судом у постанові від 18.04.2022 підтверджена обставина правомірності заміни відповідача-1 з АТ "ВТБ Банк" на ТОВ "Кредит Інвестмент Груп", зокрема Верховний Суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для заміни кредитора - АТ "ВТБ Банк" на його правонаступника - ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп" у справі №904/2404/18 та для залучення ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп" до участі у даній справі.

Отже, відсутні підстави стверджувати про неможливість розгляду даної справи до розгляду справи №910/17031/21, що розглядається Господарським судом міста Києва, а відтак відсутня і підстава для зупинення провадження, визначена п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні, яке відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст.277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду відсутні.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022р. у справі № 904/2404/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022р. у справі № 904/2404/18 - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 26.03.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя І.М. Кощеєв