Рішення

від 23.08.2018 по справі 821/1277/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1277/18 15 год. 50 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Дудар Е.І.,

за участю: предстаника позивача - Ільїної Т.А.,

представника відповідача - Козлова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМЗ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМЗ" (далі - позивач, ТОВ "ЕМЗ") звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.03.2018 року №0000911422 на загальну суму 152981,00 грн. та № 0000901422 на загальну суму 169979,00 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою від 06.07.2018 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 24.07.2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, учасникам справи надано строк для подання заяв по суті справи, судове засідання призначене на 23.08.2018 року о 14:00 год.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, на підставі статті 52 КАС України допустив у справі процесуальне правонаступництво, замінивши Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на її правонаступника Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Таким чином, відповідачем у даній справі є Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка господарської діяльності ТОВ "ЕМЗ", за результатами якої складені спірні ППР та збільшено податкові зобов'язання Товариства. Позивач вважає їх незаконними, оскільки перевіркою не вірно надана оцінка обставинам господарської діяльності ТОВ "ЕМЗ". Стверджує про реальність та дійсність господарських угод позивача із ПП "А-Оптторгсервіс", оскільки товар за цими угодами поставлений вказаним контрагентом у повному обсязі, належним чином оприбуткований та оплачений і використаний у власній господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку. Зазначає, що помилки в складанні ТТН не можуть свідчити про відсутність самої господарської операції. Також відмічає, що ППР від 27.03.2018 року № 0000911422 та № 0000901422 складені з порушенням десятиденного строку їх винесення, визначеного Податковим кодексом України та направлені без додання обов'язкового розрахунку. Крім того, наголошуючи на принципі індивідуального характеру відповідальності, позивач стверджує, що у нього відсунутій обов'язок перевіряти контрагентів стосовно дотримання ними норм податкового законодавства. Стосовно ненадання документів на підтвердження відносин з водієм ОСОБА_3 позивач зазначає, що дане питання не було предметом перевірки, а тому їх ненадання зумовлене не запитом контролюючого органу. Технічну спроможність перевезення орендованим транспортним засобом великогабаритних та вагових товарів пояснює перевезенням їх частинами. На підставі викладеного, зазначає, що ППР, прийняті за результатами проведеної перевірки, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні, заперечивши проти позову, відмітив, що викладені позивачем у позові доводи безпідставні та необґрунтовані. Відповідач зазначає, що ТОВ "ЕМЗ" - контрагент, задіяний у схемі ухилення від оподаткування та формування "схемного" податкового кредиту за доведеною ДФС України схемі імпортера ТОВ "Декаденс Груп". Зокрема, пояснив, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки контролюючим органом за період жовтень - грудень 2017 року встановлені порушення позивачем податкового законодавства, що полягало у завищенні податкового кредиту на загальну суму ПДВ 135983,00 грн. та призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 135983,00 грн. та заниження податку на прибуток за 2017 рік на суму 122385,00 грн. Відповідач зазначає, що господарські операції позивача з ПП "А-Оптторгсервіс" буди безтоварними, на що вказують первинні бухгалтерські документи та дані ЄРПН, Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, аналізу податкової звітності постачальника та фактичної можливості виконання робіт. На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволені позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМЗ", код ЄДРПОУ 38915418 зареєстроване 27.09.2013 року № 14991020000016742 та розташоване за адресою: 749000, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 43-Л, кім. 3. Товариство взяте на облік Новокаховською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області 30.09.2013 року за №210313155165. Видами діяльності позивача є: виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів (28.15), виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу (23.69), виробництво електронних компонентів (26.11), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (47.52), вантажний автомобільний транспорт (49.41), основний вид - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (16.69).

28.02.2018 року - 02.03.2018 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області на підставі наказу про проведення перевірки від 27.02.2018 року № 247 та направлення на проведення перевірки від 27.02.2018 року № 125, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЕМЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств за 2017 рік та податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом постачальником ПП "А-Оптторгсервіс" за жовтень, листопад, грудень 2017 року, подальшого використання (реалізації) придбаного товару, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

Наказ та направлення на проведення перевірки надані директору ТОВ "ЕМЗ" ОСОБА_4 28.02.2018 року.

12.05.2018 року за результатами перевірки складено акт № 49/21-22-14-04/38915418 (далі - Акт № 49), яким встановлені наступні порушення:

1) пп. 134,1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 122 385 грн. за 2017 рік;

2) п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 135 983 грн. в тому числі: за жовтень 2017 на суму 109 333грн.; за листопад 2017 на суму 12 250 грн.; за грудень 2017 на суму 14 400 грн.

На підставі висновків Акта № 49 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.03.2017 року № 0000901422 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 169979,00 грн. (основне зобов'язання - 135983,00 грн., штрафні санкції - 33996,00 грн.), № 0000911422 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 152981,00 грн. (основне зобов'язання - 122385,00 грн., штрафні санкції - 30596,00 грн.)

Позивач вважає прийняті ППР такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на наступне.

Висновки відповідача про завищення податкового кредиту та відповідне заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету ґрунтуються на визнанні контролюючим органом господарських операцій, здійснених позивачем з контрагентами ПП "А-Оптторгсервіс" нереальними.

01.10.2017 року між ПП "А-Оптторгсервіс" (продавець) та ТОВ "ЕМЗ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 01/10-17, предметом якого є передача у власність та відповідна оплата товарно-матеріальних цінностей відповідно до рахунків-фактур, видаткових накладних на наступних умовах. Поставка товару здійснюється за рахунок покупця, його транспортом та на його склад покупця. Оплата товару здійснюється у повному обсязі, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Позивачем надано суду видаткові накладні від: 02.10.2017 року № РН-000369 на продаж Ротора до електродвигуна АСВО-75-32 У1,5 75 кВт/187, об. хв. 380/660В у сумі 73500,00 грн. з ПДВ; від 18.10.2017 року № РН-000380 - Редуктор Ч-100-40 на суму 50000,00 грн.; від 10.10.2017 року № РН-000337 - Електродвигун А4-400-У6 500 кВт/1000 об. на суму 303000,00 грн. з ПДВ, № РН-000338 - Електродвигун А4-400-У6 500 кВт/1000 об. на суму 303000,00 грн. з ПДВ.

Варто зазначити, що у розділі 3.1.1. Акту № 49 на стор. 7 податковий орган зазначає, що надані для перевірки товарно-транспортні накладні не підтверджують реальності переміщення товарів від ПП "А-Оптторгсервіс" до ТОВ "ЕМЗ" у зв'язку з їх дефектністю - допущеними при оформлені недоліками щодо заповнення всіх необхідних реквізитів.

Судом досліджено надані позивачем товарно-транспортні накладні від 02.10.2017 року № Р4, від 10.10.2017 року № Р7, від 18.10.2017 року № Р13, від 27.10.2017 року № Р17, з приводу чого необхідно зазначити наступне.

Суд зауважує, що первинні документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Позивачем в ході перевірки надано відповідачу всі первинні документи, якими підтверджується виконання господарських операцій по спірним угодам, зокрема договори, податкові та видаткові накладні, які мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 року.

Суд вважає, що наявність порушень в заповненні ТТН не може бути підставою для невключення до складу витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та невключення до податкового кредиту сум ПДВ відповідно до господарських операцій, які відбулись. Правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по придбаним позивачем товарам. Наявність порушень в заповненні ТТН може свідчити лише про факт порушення правил перевезення автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Абзац 9 частини 2 статті 9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV передбачає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відтак, відсутність у видаткових накладних, що виписані ПП "А-Оптторгсервіс" на адресу ТОВ "ЕМЗ" реквізитів від покупця, а саме: реквізитів довіреності та П.І.Б. відповідальної особи, що здійснює отримання товарів, на які посилається відповідач не вказує на відсутність самої господарської операції, оскільки зазначені недоліки є неістотними.

Крім того, посилання відповідача на відсутність підпису водія ОСОБА_3 у ТТН компенсується підписаними ним договорами на виконання робіт (цивільно-правових угод), від 02.10.2017 року № 1, від 10.10.2017 року № 2, від 18.10.2017 року № 3, від 27.10.2017 року № 4, предметом яких є перевезення зазначених в видаткових накладних ТМЦ за маршрутом, вказаним в самих ТТН.

Відповідач під час перевірки встановив, що позивачем у ТТН від 10.10.2017 року № Р7 здійснено документування транспортування 4600-4910 кг габаритного вантажу, а саме: електродвигун А4-400-У6 500кВт/1000 у кількості 2 шт., при вантажопід'ємності автомобіля Форд Транзит д.н. НОМЕР_3 - до 2000 кг, що є технічно неможливим та спростовує факт здійснення господарської операції.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що дійсно для перевезення двигуна була видана ТТН від 10.10.2017 року № Р7, проте перевезення відбувалось не одразу двох двигунів, а окремо кожного, тобто на підставі однієї ТТП було здійснено два рейси за один день.

Позивач про зазначене порушення відмічає, що висновки контролюючого органу є оціночними та такими, що не містять фактичних даних. У зв'язку з необхідністю перевезення електродвигунів А4-400-У6 500кВт/1000, вага яких перевищує вантажопід'ємність автомобіля Форд Транзит д.н. НОМЕР_3, транспортування останніх проводилося в два етапи по одній одиниці вантажу за одне перевезення, що не є порушенням податкового законодавства.

Суд погоджується з вказаними доводами позивача, оскільки вони підтверджуються договором на виконання робіт від 10.10.2017 року № 2, відповідно до п.1.1 якого виконавець - ОСОБА_3 приймає на себе зобов'язання по перевезенню електродвигунів А4-400-У6 500кВт/1000 об.хв. у кількості 2 шт. за маршрутом: м. Херсон - м. Нова Каховка - м. Херсон - м. Нова Каховка. Тобто, перевезення здійснювалося в два етапи.

Крім того, податковий орган в Акті № 49 зазначає, що згідно інформації, яка міститься в ЄРПН встановлено, що ПП "А-Оптторгсервіс" протягом січня - жовтня 2017 року не документувало придбання товару, яке позивач в свою чергу придбав у нього, відповідно до договору купівлі-продажу від 01.10.2017 року № 01/10-17. Також, згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість ПП "А-Оптторгсервіс" за січень-жовтень 2017 року придбання товарів і послуг у не платників ПДВ здійснено на суму 337 грн. Відтак, встановлено невідповідність у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів, не встановлено походження реалізованого вищевказаного товару на адресу контрагента-покупця ТОВ "ЕМЗ", що свідчить лише про документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від контрагента-постачальника ПП "А-Оптторгсервіс".

Суд не приймає до уваги вказаний довід відповідача, оскільки продукція, отримана позивачем внаслідок господарської операції, не є такою, що може швидко псуватися, однак контролюючим органом проведено перевірку придбання ПП "А-Оптторгсервіс" товару лише за період січень-жовтень 2017 року, не дослідивши при цьому джерело його походження у більш ранніх періодах.

Стосовно доводів відповідача про ненадання до перевірки ні технічних паспортів на електродвигуни, ні інструкцій з використання та експлуатації чи інших супутніх документів з технічними характеристиками зазначених товарів, що свідчить про їх відсутність, а як наслідок, незаконне джерело походження товарів, суд зазначає, що відповідно до абз. 11ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином, технічні паспорти на продукцію та інструкції з їх використання самі по собі не відображають сутності господарської операції, відтак не є первинними документами та не можуть свідчити про нереальність операції.

Судом досліджено надані позивачем видаткові накладні, в яких відображене подальше використання товарів, придбаних у контрагента ПП "А-Оптторгсервіс", а саме: ВН від 02.11.2017 року № 137 - ПП "ВВВ-Спецтехніка" за договором купівлі-продажу від 21.01.2014 року № 5 придбало редуктор Ч-100-40 у кількості 10 шт. на суму 52000,00 грн. з ПДВ; ВН від 06.112.017 року № 140 - ТОВ "Еквівес" на придбання електродвигуна АІР355М6 200кВт/1000 об.хв. 380/660V ІМ1001 на суму 90000,00 грн. з ПДВ; ВН від 09.11.2017 року № 142 - ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" відповідно до договору купівлі продажу від 28.11.2014 року № 28/11-14 придбав у позивача два електродвигуни А4-400-У6 500кВт/1000 об.хв. на суму 620000,00 грн.

Втім, суд звертає увагу на ту обставину, що податковий орган на стор. 9-10 Акту № 49 не заперечуючи фактів реалізації ТМЦ ПП "ВВВ-Спецтехніка", ТОВ "Еквівес", ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" лише вказує на їх оприбуткування на складі ТОВ "ЕМЗ" з джерел невідомого походження.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, поданої 29.01.2018 року ТОВ "ЕМЗ" задекларувало 12189,00 грн. вказаного податку.

Позивач, посилаючись на п. 86.8 ст. 86 ПК України, зазначає, що податкові повідомлення-рішення приймаються податковим органом протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки та обов'язково направляються разом з розрахунком податкового зобов'язання (абз. 3 п. 58.1 ст. 58 ПК України). Однак, у порушення вказаних норм позивач отримав Акт № 49 13.03.2018 року, а податкові повідомлення-рішення без розрахунку податкового зобов'язання - 30.03.2018 року тобто через 17 днів з дня отримання Акту.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься Акт перевірки № 49 від 12.05.2018 року, який, зі слів позивача отриманий 13.03.2018 року, податкові повідомлення-рішення винесені 27.03.2018 року,

Суд розцінює дату винесення Акту № 49 - "12.05.2018 року" як допущену технічну помилку, оскільки зі слів як позивача, так і відповідача Акт винесений 12.03.2018 року. Вказаний факт учасниками справи не оспорюється.

Відтак, оскаржуване ППР винесені на 10 робочий день після отримання позивачем Акту № 49, натомість позивач у своїх аргументах підмінив поняття прийняття та отримання ППР.

Щодо не надіслання контролюючим органом разом з податковими повідомленнями-рішеннями від 27.03.2018 року № 0000911422 та № 0000901422 розрахунку податкового зобов'язання, варто зазначити, що відповідачем вказаний факт не спростовано, відтак суд нагологує на порушенні процедури направлення оскаржуваних ППР.

Крім того, обґрунтовуючи безтоварність господарської операції, податковий орган посилається на інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме: на відсутність у ПП "А-Оптторгсервіс" власного або орендованого нерухомого майна та земельної ділянки за адресою м. Херсон, вул. 10 Східна, буд. 39. Натомість, власниками майна за адресою пункту навантаження товару є ТОВ "Оріон систем" (код 40095014) та ТОВ "Спеціалізоване будівельне управління "Херсонспецбуд" (код 33824295). Відповідач зазначає, що за даними ЄРПН, ПП "А-Оптторгсервіс" не мало взаємовідносин по оренді майна з ТОВ "Оріон систем" та ТОВ "Спеціалізоване будівельне управління "Херсонспецбуд".

Разом з тим, відповідач зазначає, що в товарно-транспортних накладних в графі "перевізник" зазначено ФОП ОСОБА_5, в графі "водій" - ОСОБА_3, однак у податковому розрахунку сум про дохід, нарахований (сплачений) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2017 року водію ОСОБА_3 не нараховувалися, крім того, ФОП ОСОБА_5 не зареєстрований як перевізник.

Суд відмічає, що відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом в постанові від 15.05.2018 року у справі № 870/9721/12, в постанові від 27.02.2018 року у справі №813/1766/17.

Варто звернути увагу на те, що в постанові від 12.04.2018 року у справі №805/4710/16-а Верховний Суд вказав, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб'єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, оскільки судом встановлено факт здійснення господарської операції між ПП "А-Оптторгсервіс" та ТОВ "ЕМЗ", що підтверджується документально, відображається належним чином в бухгалтерському обліку позивача, то формальні помилки в оформленні первинної документації та податкової звітності не вказують на сутність відносин, а лише на їх форму.

Доводи відповідача стосовно того, що ТОВ "ЕМЗ" є контрагентом, задіяним у схемі ухилення від оподаткування та формування "схемного" податкового кредиту у схемі імпортера ТОВ "Декаденс Груп", яка доведена ДФС України в рамках виконання наказу від 02.10.2014 року № 158 "Про запровадження операції "Легальний товар", суд не приймає до уваги, адже жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного факту відповідачем не надано.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг, в даному випадку, вже само по собі, є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

У той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок, розкрито у постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом недійсним у судовому порядку, як і не обґрунтовано правової позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Стосовно вимоги позивача про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 05.04.2018 року між адвокатом Ільїною Т.А. та ТОВ "ЕМЗ" укладено договір про надання правової допомоги (Цивільні справи) від № 5/18, предметом якого є надання правової допомоги за окремими дорученнями клієнта, зокрема, оскарження податкових повідомлень-рішень від 27.03.2018 року № 0000911422, № 0000901422.

Пунктом 4 вказаного договору передбачено, що на визначення розміру гонорару адвокату впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.

Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн., однак у договорі про надання правової допомоги не вказано суми, яка підлягає оплаті за виконані адвокатом послуги, а також у порушення ч. 4 ст. 134 КАС України не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, суд вважає заявлене клопотання безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Отже, відшкодуванню підлягає лише судовий збір за подання до адміністративного суду позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 року № 0000901422 про збільшення ТОВ "ЕМЗ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 169979,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 року № 0000911422 про збільшення ТОВ "ЕМЗ" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 152981,00 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМЗ" (код ЄДРПОУ 38915418, місцезнаходження: 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 43-Л) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39473382, місцезнаходження: 73027, м. Херсон, проспект Ушакова, 75).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27 серпня 2018 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 8.3.3