Постанова

від 18.04.2019 по справі 821/1277/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 821/1277/18 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представників апелянта - П'ятигорець Д.А., Михальцова Ю.В., Вчерашнюк І.В.

представника позивача - Ільїної Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕМЗ до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю ЕМЗ (далі - ТОВ ЕМЗ ) у липні 2018 року звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2018 року:

- № 0000901422 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 135 983,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 33 996,00 грн.;

- № 0000911422 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 122 385,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 30 596,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ ЕМЗ посилається на помилковість висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентом ПП А-Оптторгсервіс .

Так, наполягаючи на тому, що правочини між ним та його контрагентом відбулись, позивач указує, що є належне оприбуткування товару, його оплата та використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

На думку ТОВ ЕМЗ , помилки, допущені при складанні товарно-транспортних накладних, а це було основною підставою для визнання господарських операцій нереальними, не можуть свідчити про відсутність факту її здійснення.

Крім того, наголошуючи на принципі індивідуального характеру відповідальності, позивач стверджує, що у нього відсутній обов'язок перевіряти контрагентів стосовно дотримання ними норм податкового законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року позов задоволено.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу по суті, провів аналіз первинної документації, ТОВ ЕМЗ та встановив відсутність обставин, які б свідчили про недійсність угод, укладених лише про людське око без наміру створити юридичні наслідки.

Так, судом був проаналізований договір купівлі-продажу від 01.10.2017 року, укладений між ПП А-Оптторгсервіс та ТОВ ЕМЗ та видані, на його виконання, видаткові, податкові накладні, які мають усі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку.

До того ж, суд вважав, що наявність порушень у заповненні товарно-транспортних накладних не може бути підставою для невключення до складу витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та невключення до податкового кредиту сум податку на додану вартість відповідно до господарських операцій, які відбулись.

Крім того, судом додатково було досліджено надані позивачем видаткові накладні, в яких відображено подальше використання товарів, придбаних у контрагента ПП А-Оптторгсервіс .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апелянт посилається на те, що ТОВ ЕМЗ задіяний у схемі ухилення від оподаткування та формування схемного податкового кредиту за доведеною ДФС України схемою імпортера - ТОВ Декаденс Груп .

На думку апелянта, на користь цього висновку свідчить відсутність реальності поставки та транспортування товарів позивачу від ПП А-Оптторгсервіс , що підтверджується недостовірність даних зазначених у товарно-транспортних накладних. Також апелянт зазначає, що до перевірки не надано технічних паспортів на електродвигуни, інструкцій з використання та експлуатації, а також інших супутніх документів з технічними характеристиками зазначених товарів, що, на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність поставки і як наслідок на відсутність законного джерела походження товарів.

Апелянт також акцентує увагу на тому, що вага товару, що перевозився, є значно більшою ніж вантажопідйомність транспортного засобу, який, за товарно-транспортною накладною, перевозив товар. Це, на думку апелянта, також свідчить на користь того, що господарська операція фактично не відбулася.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ЕМЗ підтримуючи доводи, що були викладені в позові, вважав судове рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу таку, що не заснована на нормах податкового законодавства, а лише на припущеннях.

Представники апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи викладені в апеляції та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Фактичні обставини справи.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що основним видом діяльності ТОВ ЕМЗ є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

01.10.2017 року між ПП А-Оптторгсервіс (Продавець) та ТОВ ЕМЗ (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарно - матеріальних цінностей за № 01/10-17.

На підставі даного договору, ТОВ ЕМЗ у зазначеного контрагента придбано товару на загальну суму 815 900,00 грн., у тому числі ПДВ 135 983,33 грн.

Так, позивачем протягом жовтня-грудня 2017 року було придбано: редуктор у кількості 10 од., ротор до електродвигуна у кількості 1 од., електродвигуни у кількості 3 од.

Поставка товару здійснювалася за рахунок покупця, його транспортом та на його склад. Оплата товару здійснювалася у повному обсязі, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Позивачем в процесі проведення перевірки, на підтвердження поставки товару, було надано видаткові накладні від 02.10.2017 року, товарно-транспортні накладні, картка-рахунок 631 по зазначеному контрагенту за 2017 рік та регістри бухгалтерського обліку станом на 28.02.2018 року, які фіксують подальше відображення придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Далі, придбаний товар був реалізований покупцю, в особі ПП ВВВ-Спецтехніка , ТОВ Еквівес , ПП Полтавський ливарно-механічний завод , що підтверджується видатковими накладними від 02.11.2017 року, від 06.11.2017 року та від 09.11.2017 року, а також податковими накладними, регістрами бухгалтерського обліку по рах. 28 Товари , 361 Розрахунки з покупцями .

За результатом реалізації придбаних у ПП А-Оптторгсервіс товарно-матеріальних цінностей, відбувся приріст доходу на кінець звітного періоду, що підтверджується фінансовим звітом від 01.01.2018 року та податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2017 рік.

12.03.2018 року за наслідками, проведеної ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі області документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЕМЗ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств за 2017 рік та податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом постачальником ПП А-Оптторгсервіс за жовтень, листопад, грудень 2017 року, подальшого використання (реалізації) придбаного товару, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, складено акт № 49/21-22-14-04/38915418.

Зміст складеного акта свідчить про наявність з боку платника податків наступних порушень податкового законодавства:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 2017 рік у сумі 122 385 грн.

- п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 135 983 грн.

27.03.2017 року, за результатами виявлених порушень, ГУ ДФС у Херсонській області прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000901422 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 169 979,00 грн. (основне зобов'язання - 135 983,00 грн., штрафні санкції - 33 996,00 грн.);

- № 0000911422 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 152 981,00 грн. (основне зобов'язання - 122 385,00 грн., штрафні санкції - 30 596,00 грн.).

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 44 Податкового кодексу України встановлює вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Пункт 44.1. даної статті, зокрема встановлює, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи з вимог п.2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р., відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Наказ|Положення, Мінфін, від 31.12.1999, № 318.

Пункт 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку , затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 р. № 318 унормовує, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Підпункт 134.1. встановлює, що об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту регламентується статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Позиція апеляційного суду.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції з огляду на наступне.

Апелянт, заперечуючи проти фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та стверджуючи, що ТОВ ЕМЗ задіяний у схемі ухилення від оподаткування та формування схемного податкового кредиту, не наводить та не надає з цього приводу жодних доказів, зокрема відповідні акти перевірок контролюючих органів, судових рішень.

На думку колегії суддів, це свідчить, що заявлена позиція фіскального органу побудована на припущеннях, які не можна вважати належними та допустимими доказами.

Далі апелянт, обґрунтовуючи безтоварність господарської операції у зв'язку з відсутністю транспортування товару, посилається на витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, де відсутня державна реєстрація за ПП А-Оптторгсервіс прав на власне або орендоване нерухоме майно та земельну ділянку за адресою навантаження товару. Документація з Реєстрів свідчить, що власниками майна та орендарями майна, за пунктом навантаження товару, є ТОВ Оріон систем та ТОВ Спеціалізоване будівельне управління Херсонспецбуд .

Оскільки, ПП А-Оптторгсервіс не мало взаємовідносин по оренді майна з ТОВ Оріон систем та ТОВ Спеціалізоване будівельне управління Херсонспецбуд , контролюючий орган робить відповідний висновок про внесення неправдивих відомостей в товарно-транспортні накладні щодо пункту навантаження товару.

Досліджуючи наведені аргументи, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Поряд із цим, як вірно зазначив суд першої інстанції, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Колегія суддів погоджується з доводами платника податків, що недоліки товарно-транспортних накладних в частині, що стосується відомостей про перевізника, місця навантаження/розвантаження вантажу не можуть бути підставою для висновку про нереальність операції з поставки позивачу товару.

Понад те, слід зауважити, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи купівлі-продажу, а, отже, наявність у особи товарно-транспортних накладних складених з, хоч і з певними недоліками, не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами.

Неможна також вважати таким, що ґрунтується на фактичних обставинах справи, довід апелянта про те, що відомості про водія ОСОБА_5 та перевізника ФОП ОСОБА_6 у товарно-транспортних накладних є недостовірними та свідчать про відсутність поставки товару.

Так, інформація з ЄДР свідчить, що ФОП ОСОБА_6, здійснює такий вид діяльності, як інша допоміжна діяльність у сфері транспорту , яка передбачає здійснення перевезень автомобільним транспортом, а також передбачає інші види діяльності у цій сфері. На підтвердження доводів, що перевезення редукторів, електродвигунів та ротора здійснював водій ОСОБА_5, платник податків надав копії договорів укладених ТОВ ЕМЗ з даним працівником та відомості про виплату винагороди за виконану роботу, а також сплату відповідних податків.

Позивач пояснив, що вказані документи не надавалися до перевірки, оскільки не входили до переліку документів, що підлягають перевірці та, відповідно, не вимагались контролюючим органом.

Наступне, на що звертає увагу апелянт, це ненадання до перевірки, платником податків, технічних паспортів на придбані електродвигуни, інструкцій з їх використання та експлуатації та інші документи з технічними характеристиками придбаних товарів.

Отже, відсутність такої документації, на думку апелянта, свідчить про відсутність факту придбання товару.

Колегія суддів, у цьому спірному питанні, погоджується з висновком суду першої інстанції, що, відповідно до абзацу 11 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Тобто, зазначені апелянтом документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, оскільки не мають силу первинних документів, які містять відомості про господарську операцію.

Далі, суб'єкт владних повноважень, в апеляційній скарзі, наполягає на тому, що вантажопідйомність автомобіля Форд Транзит (до 2000 кг) унеможливлювала перевезення всієї партії товару, який важив 4600-4910 кг.

Проте, як пояснював позивач, дійсно, для перевезення двигуна була видана товарно-транспортна накладна від 10.10.2017 року № Р7, однак, перевезення відбувалось не одразу двох двигунів, а окремо кожного.

Тобто, на підставі однієї товарно-транспортної накладної було здійснено два рейси за один день. Слід зазначити, що не дозволяється перевезення за однією товарно-транспортної накладної до різних одержувачів товару, натомість якщо товар доставляється до одного одержувача, Міністерство інфраструктури в листі від 03.09.2013 р. № 10092/25/10-13, цього не забороняє.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга залишається без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕМЗ до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Л.П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 23.04.2019 року.