Постанова

від 27.08.2018 по справі 2540/2475/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2540/2475/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Губської О.А., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (представник ОСОБА_3, ордер серії ЧН №047247 від 27.08.2018 року) до Державної фіскальної служби України (представник Кавунець В.В., довіреність №99-99-10-17/8 від 01.03.2018 року), Голови комісії з ліквідації Міжрегіональної митниці ДФС Вергуна Миколи Анатолійовича (представник Глушко К.С., довіреність №10 від 18.05.2018 року) про визнання незаконними та скасування наказів, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Голови комісії з ліквідації Міжрегіональної митниці ДФС Вергуна Миколи Анатолійовича про:

- визнання незаконним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 10.05.2018 № 276 "Про ліквідацію Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України";

- визнання незаконним і скасування наказу голови комісії з ліквідації Міжрегіональної митниці ДФС Вергуна Миколи Анатолійовича від 14.05.2018 № 26 "Про затвердження персонального складу комісії з ліквідації Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби та плану заходів, пов'язаних з ліквідацією Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби".

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, голови комісії з ліквідації Міжрегіональної митниці ДФС Вергуна Миколи Анатолійовича про визнання незаконними та скасування наказів - передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Міжрегіональною митницею ДФС було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначено, що оскаржувані накази ДФС та Митниці не мають ознак нормативно-правового акту, а мають характер одноразового застосування.

Державною фіскальною службою України також було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначено, що оскаржувані накази не стосуються прав та інтересів позивача, а дія зазначених наказів вичерпується їх виконанням, шляхом здійснення відповідних реєстраційних дій щодо ліквідації Міжрегіонального митниці ДФС України, у зв'язку з чим вирішення справи за вибором позивача не є можливим, оскільки відсутні обов'язкові критерії для застосування положень ст. 25 КАС України.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд першої інстанції передаючи справу на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва виходив з того, що оскаржувані накази не стосуються прав або інтересів ОСОБА_2, вони прийняті та поширюють свою дію на юридичну особу публічного права територіальний орган Державної фіскальної служби України який ліквідується, а саме: Міжрегіональну митницю Державної фіскальної служби України. Крім того, дія зазначених наказів вичерпується їх виконанням, шляхом здійснення відповідних реєстраційних дій щодо ліквідації Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України. За наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що вирішення даної справи адміністративним судом за вибором позивача не є можливим, оскільки відсутні обов'язкові критерії для застосування положень статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається матеріалів справи, наказом голови комісії з ліквідації Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України від 14.05.2018 № 26 "Про затвердження персонального складу комісії з ліквідації Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби та плану заходів, пов'язаних з ліквідацією Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби" прийнятого на виконання наказу Державної фіскальної служби України від 10.05.2018 № 276 "Про ліквідацію Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України" було затверджено персональний склад комісії із ліквідації Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби, до якого, зокрема, входить ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів , а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань ), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Беручи до уваги, що оскаржуваним наказом затверджено персональний склад комісії із ліквідації Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби, до якого входить позивач, висновки суду першої інстанції стосовного того, що оскаржувані накази не стосуються прав або інтересів ОСОБА_2 є помилковими.

Що стосується посилання суду першої інстанції на ч. 1 ст. 27 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Зважаючи на те, що оскаржувані накази не встановлюють, не змінюють та не скасовують загальних правил регулювання однотипних відносин, а також не розраховані на довгострокове та неодноразове застосування, а навпаки вичерпується фактом їх виконання, тобто мають всі ознаки індивідуального акту, колегія суддів дійшла висновку про помилковість застосування судом першої інстанції положень ч. 1 ст. 27 Кодексу адміністративного судочинства України до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення питання територіальної підсудності означеної справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання територіальної підсудності, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направляється для продовження розгляду до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 320, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню не підлягає . .

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя О.А.Губська

суддя В.В.Файдюк