Постанова

від 23.08.2018 по справі 525/527/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 серпня 2018 р.

м. Київ

справа № 525/527/16-к

провадження № 51-2722 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу судді Апеляційного суду Полтавської області від 1 вересня 2017 року, якою повернуто його апеляційну скаргу на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 червня 2017 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 червня 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400грн., без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Цим же вироком ОСОБА_6 виправдано за ч.2 ст.364 КК України у зв`язку з тим, що в його діянні не доведено складу цього злочину.

На зазначений вирок заступник начальника відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 , який брав участь у провадженні в суді першої інстанції, подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2017 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її змісту вимогам ст.396 КПК України.

На виконання вказаної ухвали прокурор ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в зміненій редакції, яка ухвалою судді Апеляційного суду Полтавської області від 1 вересня 2017 року на підставі ч.3 ст.399 КПК України була повернута як така, що подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Рішення мотивоване тим, що на час усунення недоліків апеляційної скарги прокурор ОСОБА_7 був звільнений з прокуратури Полтавської області та призначений на посаду першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури, втративши повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні. Пославшись на положення ч.4 ст.36, ч.3 ст.37 КПК України, суддя в ухвалі дійшов висновку, що прокурор ОСОБА_7 не наділений правом на подання апеляційної скарги.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, які її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу, якою повернуто його апеляційну скаргу, та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на те, що він брав участь у провадженні в суді першої інстанції, входить до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, з органів прокуратури не звільнявся, а наказом прокурора призначений на посаду першого заступника керівника місцевої прокуратури в порядку переведення з прокуратури Полтавської області, а тому, на його думку, він має право на оскарження вироку місцевого суду. З огляду на викладене, вважає, що суддя при постановленні ухвали про повернення йому апеляційної скарги допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та обмежив його право на оскарження судового рішення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримала та просила задовольнити касаційну скаргу прокурора з викладених в ній підстав.

Мотиви суду

Згідно з параграфом 2 глави 3 розділу І КПК України прокурор є суб`єктом кримінального процесу на стороні обвинувачення.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 17 Закону України "Про прокуратуру", та діє у межах своїх повноважень.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про прокуратуру»органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему.

Статтею 15 зазначеного Закону встановлено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Положеннями ст.37 КПК України визначено, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. При цьому прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.

Відповідно до ч.3 ст.37 КПК України, якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.

Отже, прокурор визначений в вищезазначеному порядку здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні на всіх його стадіях, в тому числі і на стадії судового провадження в суді апеляційної інстанції.

За змістом ст. 393, п.20 ч.2, ч. 4 ст. 36 КПК України правом на подання апеляційної скарги зі сторони обвинувачення наділений прокурор, який брав участь у судовому провадженні, а також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники.

При цьому згідно приписів ст. 399, ст. 403, п.20 ч.2, ч.4 ст.36 КПК України правом на усунення недоліків апеляційної скарги прокурора наділена лише особа, яка подала апеляційну скаргу, а також службові особи органів прокуратури вищого рівня Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники щодо апеляційних скарг, внесених ними, керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур нижчого рівня. Відповідно до ч.2 ст.399 КПК України якщо особа усунула недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений суддею-доповідачем, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду апеляційної інстанції.

З матеріалів провадження вбачається, що постановою першого заступника прокурора Полтавської області від 11 травня 2015 року було визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні №12015170000000520, а постановою від 25 січня 2015 року склад групи змінено та включено до неї прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 , якого визначено старшим прокурором групи. В подальшому склад групи прокурорів декілька разів змінювався, окрім прокурора ОСОБА_7 , який упродовж досудового розслідування та судового провадження виконував повноваження старшого групи прокурорів, брав участь у провадженні в суді першої інстанції та подав апеляційну скаргу на вирок місцевого суду.

Повертаючи апеляційну скаргу, суддя апеляційного суду виходив з того, що після залишення апеляційної скарги без руху прокурор ОСОБА_7 втратив повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та не мав права на усунення недоліків поданої ним апеляційної скарги, оскільки був звільнений з прокуратури Полтавської області та призначений на посаду першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури.

Однак такі висновки не узгоджуються з викладеними вище вимогами кримінального процесуального закону та Закону України «Про прокуратуру». При прийнятті рішення суддя належним чином не перевірив і не врахував ту обставину, що прокурор ОСОБА_7 згідно з наказом керівника регіональної прокуратури був призначений першим заступником керівника місцевої прокуратури, шляхом звільнення в порядку переведення з займаної ним посади у регіональній прокуратурі, тобто не був звільнений з органів прокуратури, а фактично переведений на іншу посаду, залишаючись при цьому у групі прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Отже, суддя апеляційного суду необґрунтовано повернув апеляційну скаргу прокурора на підставі п.2 ч.3 ст.399 КПК України, чим допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що у відповідності з вимогами п.1 ч.1 ст.438 КПК України є підставою для скасування такого рішення та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р.), Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу судді Апеляційного суду Полтавської області від 1 вересня 2017 року, якою повернуто апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 червня 2017 року щодо ОСОБА_6 , скасувати і призначити розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_3