Постанова

від 28.08.2018 по справі 752/14643/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 759/ 765/18

провадження № 22-ц/796/4295/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.,

суддів - Лапчевської О.Ф., Волошиної В.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю Ритуальний дім Спокій

третя особа - ОСОБА_3

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 липня 2018 рокуу складі судді Чередніченко Н.П.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Ритуальний дім Спокій , третя особа ОСОБА_3 про припинення здійснення господарської діяльності з надання ритуальних послуг на території домоволодіння, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про припинення використання житлового домоволодіння для здійснення господарської діяльності з надання ритуальних послуг, в якій просив заборонити відповідачам здійснювати господарську діяльність з надання ритуальних послуг у житловому домоволодінні, що розташоване по АДРЕСА_2.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 липня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.

Не погоджуючись з ухвалою суду, 27 липня 2018 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та направити справу до Голосіївського районного суду м. Києва для розгляду по суті в іншому складі, оскільки вважає, що суд неправомірно постановив ухвалу про передачу справи на розгляд до Деснянського районного суду м. Києва з порушенням норм процесуального права.

Посилаючись на частину першу статті 30 ЦПК України, зазначає, що предметом спору є визнання відсутності права на здійснення господарської діяльності з надання ритуальних послуг та зобов'язання припинити здійснення такої діяльності на території домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в користуванні відповідачів, що територіально відноситься до Голосіївського району м. Києва.

Сторони не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Відповідно до п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIIIвід 03.10.2017, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402- VIIIАпеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_5, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про передачу справи на розгляд до Деснянського районного суду м. Києва, місцевий суд виходив з того, що правила статей 28, 30 ЦПК України не поширюються на правовідносини вказаного спору, зокрема, оскільки будь-яких вимог до власника нерухомого майна, яке територіально знаходиться в Голосіївському районі м. Києва, позивачем не пред'явлено, тому дана позовна заява повинна пред'являтися до суду у встановленому порядку за місцем знаходження фізичної та юридичної особи, до яких пред'явлено позов.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV &q?і ;Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини&q?о ; застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Згідно інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи ТОВ Ритуальний дім Спокій є АДРЕСА_1, за цією ж адресою зареєстровано і місце проживання ОСОБА_2

За загальним правилом, якщо інше не встановлено ЦПК України, у відповідності до частини другої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, статтею 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність.

За правилом частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 1 березня 2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ надав судам роз'яснення, де зазначив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦКУкраїни до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Проте, зі змісту позову не вбачається спору про нерухоме майно, оскільки предметом позову є вимога щодо заборони здійснення господарської діяльності з надання ритуальних послуг, виробництва та реалізації товарів ритуальних послуг у житловому домоволодінні та не порушується питання щодо вирішення спору з приводу самої нерухомості, зокрема, щодо права користування нею, а отже, колегія суддів уважає, що підсудність даної справи підлягає вирішенню за загальними правилами, встановленими статтею 27 ЦПК України.

Окрім того, вимог до власника домоволодіння, де здійснюється господарська діяльність, з приводу якої виник спір, позивачем не пред'явлено.

З огляду на наведене, колегія доходить висновку, що місцевий суд належним чином дослідив матеріали справи, врахував вищенаведені обставини та зробив правильний висновок щодо непідсудності даної справи Голосіївському районному суду м. Києва та передачі на розгляд належному Деснянському районному суду м. Києва.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н ОВ И В :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 липня 2018 року - без змін.

Постанова набираєзаконної сили з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 28 серпня 2018 року.

Головуючий: В.А. Кравець

Судді: О.Ф. Лапчевська

В.М. Волошина