Постанова

від 23.08.2018 по справі 904/1301/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2018 року м.Дніпро Справа № 904/1301/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

при секретарі Ковзикові В.Ю.

Учасники процесу не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград, Дніпропетровська обл.)

на рішення господарського суду Дніпропетровської області , ухвалене суддею Татарчук В.О. 29 травня 2018 року, повний текст якого складено 31 травня 2018 року у справі № 904/1301/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасдизель-Сервіс» (м. Київ)

до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград, Дніпропетровська обл.)

про стягнення заборгованості

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст. 275,282 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасдизель-Сервіс» звернувся до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» із позовом (з урахуванням уточнень) про стягнення 15360,75грн, з яких: 10677,47грн - пені, 995,36грн - 3% річних, 3687,92грн - інфляційних втрат.

Також, позивач звернувся з клопотанням про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 3750грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року у справі № 904/1301/18 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасдизель-Сервіс» до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі.

Суд стягнув з приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасдизель-Сервіс» - 10677,47грн - пені, 3687,92грн - інфляційних втрат, 995,36грн - 3% річних, 1762грн - витрат по сплаті судового збору, 3750грн - витрат на надання правничої допомоги.

Не погодившись з рішенням суду відповідач - приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» , оскаржив його до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що сторонами були погоджені інші умови оплати робіт з ремонту шляхом укладання додатку № 1 Технічне завдання , в редакції додаткової угоди до договору від 08.11.2017р., за яким в п.1 Додатку №1 визначено, що відстрочка платежу за виконані роботи складає не менше 90 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Підрядник ТОВ Донбасдизель-Сервіс додаткову угоду від 08.11.2017 та Додаток № 1 підписав, зауваження не висловлював та був згодний виконувати свої зобов'язання згідно новими умовами оплати. Додаток №1 є невід'ємною частиною договору (п.9.1 Договору) і додається позивачем до позовної заяви.

Проте, незважаючи на наявність в матеріалах справи №904/1301/18 Додатку №1, який збільшує строк оплати за виконану роботу, господарський суд, в порушення статті 86 ГПК України, не прийняв даний доказ до уваги, не надав йому належної оцінки, не відобразив в рішенні, та ухвалив незаконне рішення, яке не ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та доказів у справі, що призвело до помилкового висновку відносно кінцевої дати розрахунку, яку суд вважає 15 січня 2018року.

Враховуючи приписи п.1 Додатку №1 до Договору та дату підписання представниками сторін ОСОБА_1 здачі-приймання робіт ( надання послуг) №2811-001 від 28.11.2017року, датою початку виконання грошового зобов'язання відповідача ОСОБА_2 ДТЕК Павлоградвугілля є 27 лютого 2018року, а не 15.01.2018 року, як зазначив суд першої інстанції.

Оскільки, на виконання умов договору 22.03.2018 року відповідачем ОСОБА_2 ДТЕК Павлоградвугілля здійснено оплату за виконані роботи у розмірі 183487,63грн., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 22.03.2018 і яке знаходиться в матеріалах справи, то відповідач не порушив строк виконання грошового зобов'язання, а тому відповідальність, яка встановлена пунктом 6.8 Договору або законом ( ч.2 ст.625 ЦК України), застосована господарським судом Дніпропетровської області неправомірно.

Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції неправомірно стягнув на користь позивача витрати на правову допомогу.

З урахуванням вищенаведеного, суд повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасдизель-Сервіс» просив рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 року відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 23.08.2018року.

В судове засідання сторони не з явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином ( поштові повідомлення а.с.115-116, т.1), заяв про відкладення розгляду справи до суду не надали, своїх заперечень або заяв по суті апеляційної скарги не надали, що надає підстави суду розглянути справу на підставі наданих доказів, без їх участі.

Відповідно до ч.11,12 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи з вищевикладених положень Господарського процесуального кодексу України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень учасників справи, колегія суддів вважає учасників справи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, що надає суду право розглянути справу без їх участі.

Згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» із позовом про стягнення пені, 3% річних, та інфляційних втрат, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасдизель-Сервіс» посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду № 18-ПУ-ДЛТ від 06.10.2017 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, що є підставою для стягнення пені та сум, передбачених ст. 625 ГПК України.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що оскільки розрахунки за договором здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 40-го календарного дня з дати підписання сторонами акту прийому - передачі виконаних робіт, то з 16.01.2018 року по дату часткової оплати - 22.03.2018 у розмірі 183487,63грн. є періодом прострочки виконання зобов'язань, що є підставою для стягнення за цей період пені, та сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з насупного.

З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2017 між ОСОБА_2 «ДТЕК Павлоградвугілля» (замовник) і ТОВ «Донбасдизель-Сервіс» (підрядник) укладено договір підряду №18-ПУ-ДЛТ.

Згідно з п.1.1 договору в порядку та на умовах, передбачених цим договором, підрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик, своїми силами і засобами, використовуючи своє обладнання і матеріали, за завданням замовника відповідно до умов цього договору та додатком №1 "Технічне Завдання", виконати роботи по ремонту (далі - Роботи) секції Б тепловоза 2ТЕ10М №2331 (далі - Обладнання).

14.11.2017 на виконання договору позивач прийняв в ремонт тепловоз 2ТЕ10М №2331 секція Б, про що сторонами було складено акт приймання - передачі тепловозу в ремонт від 17.11.2017.

15.11.2017 сторонами було складено дефектний акт, в якому зафіксовано обсяг ремонтних робіт.

Відповідно до положень п. 2.1.2 договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі обладнання в ремонт і підписання відповідного акта прийому-передачі обладнання в ремонт.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем зобов'язання було виконано своєчасно, і 28.11.2017 позивач повернув відповідачу тепловоз з ремонту, про що сторони склали акт приймання - передачі тепловозу з ремонту від 28.11.2017, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №2811-001 від 28.11.2017, за яким вартість ремонтних робіт становить 183 487,63грн.

До вказаного вище акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №2811-001 від 28.11.2017 сторони склали фактичну калькуляцію на проведення робіт з ремонту тепловозу 2ТЕ10М №2331 секція Б на суму 183 487,63грн.

Згідно з п. 3.3 договору, розрахунки за цим договором здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 40-го календарного дня з дати підписання сторонами акту прийому - передачі виконаних робіт.

Тобто, кінцевою датою розрахунку є 15.01.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач в порушення умов п.3.3 договору рахунок №2811-001 від 28.11.2017 за виконану роботу на суму 183 487,63грн. не оплатив.

20.02.2018 позивачем була пред'явлена відповідачу вимога № 3 щодо оплати заборгованості на суму 189494,96грн, з яких розмір основної заборгованості складає 183 487,63грн, 3% річних - 527,84грн, пеня - 5479,49грн.

22.03.2018 відповідач платіжним дорученням від №2117124435 частково сплатив заборгованість у розмірі 183 487,63грн.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.8 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт замовник на користь підрядника сплачує пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

З огляду на вищезазначене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано перевірив та стягнув пеню за несвоєчасну оплату виконаних робіт за період з 16.01.2018 по 22.03.2018 в сумі 10677,47грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з 16.01.2018 по 22.03.2018 розмір 3% річних складає 995,36грн, інфляційні втрати за період з січня по березень 2018 року - 3687,92грн, а тому висновки суду першої інстанції і в цій частині є правильними.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором є підставою для задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що датою початку виконання грошового зобов'язання є 27 лютого 2018 року, а не 15.01.2018 року з огляду на наступне.

Як вбачається з умов договору, розділ 3 - Загальна вартість та порядок розрахунків містить п. 3.3., за змістом якого розрахунки за цим договором здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 40-го календарного дня з дати підписання сторонами акту прийому - передачі виконаних робіт.

Оскільки акти виконаних робіт підписані сторонами 28.11.2017 року, то строком настання обов'язку з оплати є 15.01.2018 року.

Посилання апелянта на те, що у додатку № 1 до Договору підряду зазначений інший строк оплати, а саме: не менше 90 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт, що суперечить п. 3.3. Договору, є неспроможним з огляду на те, що п. 3.3. Договору регулює питання щодо порядку та строку розрахунків за договором, і саме цей пункт був погоджений сторонами при укладенні договору.

Додаток № 1, в якому цей строк визначений іншим, і який є невід'ємною частиною договору, і тому на думку апелянта при конкуруванні цих строків, необхідно враховувати саме строк, зазначений у Додатку № 1 протягом 90 днів з дати підписання акту прийому -передачі виконаних робіт, не може бути застосований при вирішенні питання щодо обчислення початку строку виконання зобов'язань з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Додаток № 1 - це Технічне завдання, яке фактично є документом, що встановлює основне призначення, показники якості, техніко-економічні та спеціальні вимоги до об'єкту, в даному випадку- на виконання робіт з ремонту секції Б тепловозу 2ТЄ10М № 2331 і містить склад та обсяги робіт.

В той же час, Договір складається з умов ( пунктів), визначених на розсуд сторін і погоджених ними, у тому числі, розділ 3 щодо порядку розрахунків, яким передбачена оплата протягом 5 (п'яти) робочих днів з 40-го календарного дня з дати підписання сторонами акту прийому - передачі виконаних робіт.

Доводи апелянта про те, що поза увагою суду першої інстанції залишилась додаткова угода до Договору від 8.11.2017 року, якою були внесені зміни до договору, у тому числі, щодо строків розрахунків, є безпідставними, оскільки дана додаткова угода не вносила зміни до п. 3.3. Договору щодо порядку розрахунків між сторонами, а тому суд першої інстанції правильно визначив період прострочки виконання зобов'язань з оплати з 16.01.2018 року по 22.03.2018 року.

Доводи апелянта про те, що стягнення на користь позивача 3750 грн. витрат на надання правничої допомоги є незаконним, також не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п.1 ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як встановлено судом першої інстанції і не спростовано відповідачем, між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 був укладений договір про надання правничої допомоги від 05.02.2018 року №Ю/ДДС/1 ( а.с. 49)

З акту наданих послуг від 26.03.2018, вбачається погоджена між сторонами вартість послуг адвоката в сумі 3750грн,та зазначено перелік послуг із визначенням кількості витраченого часу та вартості однієї години ( а.с. 52).

Повноваження адвоката на представництво підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №4422 від 25.07.2012), а тому з урахуванням ціни позову, вимог розумності та справедливості, господарський суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача витрати за надання правової допомоги.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до п.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград, Дніпропетровська обл.) - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2018 року у справі № 904/1301/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку в силу ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.08.2018року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя В.О.Кузнецов

Суддя О.В.Чус