Ухвала

від 27.08.2018 по справі 815/2408/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2408/18

У Х В А Л А

27 серпня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1

ОСОБА_2 (представник за дорученням)

відповідач: не з'явився

треті особи: не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, поновлення строку звернення до суду з позовом до Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Любашівська районна державна адміністрація, Відділ освіти, молоді та спорту Любашівської районної державної адміністрації, Шликарівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Любашівського району Одеської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Любашівська районна державна адміністрація, Відділ освіти, молоді та спорту Любашівської районної державної адміністрації, Шликарівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Любашівського району Одеської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про скасування рішень №399-VII від 26.04.2017р., №402-VII від 26.04.2017р., №403-VII від 26.04.2017р., №404-VII від 26.04.2017р., №414-VII від 26.04.2017р., №416-VII від 26.04.2017р., №419-VII від 26.04.2017р., №421-VII від 26.04.2017р., №429-VII від 26.04.2017р., №431-VII, №433-VII від 26.04.2017р., №435-VII від 26.04.2017р., №439-VII від 26.04.2017р.

Від позивача 06.06.2018р. (вх. № 15983/18) надійшло клопотання, в якому останній просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновити даний строк.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що позивач є учасником бойових дій та на період прийняття оскаржуваних рішень проходив службу у зоні АТО, надаючи на підтвердження зазначених обставин копію витягу з наказу Командувача військового оперативного командування ПІВДЕНЬ № 138 від 04.09.2017 р. При цьому позивач звернув увагу, що він вперше з даними позовними вимогами звернувся до Любашівського районного суду Одеської області, однак в подальшому справу за його позовом передано до Одеського окружного адміністративного суду, проте позовну заяву було повернуто в зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, що була залишена судом без руху. Зазначені обставини обумовили необхідність повторного звернення до суду з даним позовом. Посилаючись на зазначені обставини та додаючи копії посвідчення учасника бойових дій, витягу з наказу № 138 від 04.09.2017р., витягу з наказу командира військової частини А 2222А (по стройовій частині) № 268, ухвал по справі № 507/10/18, позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновити строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

У підготовчому засіданні 27.08.2018р. позивач та його представник підтримали зазначену заяву та просили її задовольнити.

Відповідач до судового засідання явку представника не забезпечив, просив розглядати справу за його відсутності.

Треті особи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з'явились, будь-яких заяв, клопотань не надали.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, наведені в обґрунтування заяви позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, суд вважає, що слід визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, з огляду на наступне.

Виходячи з принципу рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом як принципу здійснення правосуддя в адміністративних судах (п. 2 ч.3 ст. 2 КАС України), правила ст. 122 КАС України поширюються на звернення до адміністративного суду особи з позовом у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач оскаржує рішення відповідача, які датовано 26.04.2017р., а позовна заява надійшла до суду 21.05.2018 р. (вхід. №2446/18), тобто не в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував на військовій службі у військовій частині - польова пошта В 3500, яка входить до складу сил, що залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької області, та безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції з 07.07.2016р., що підтверджується копією довідки в/ч - польова пошта В 3500 від 01.11.2016р. (вих. № 2319/м).

Позивач має пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 73).

Судом встановлено, що згідно наказу Командувача військ оперативного командування ПІВДЕНЬ № 138 від 04.09.2017р. капітана ОСОБА_1, командира протитанкової артилерійської батареї артилерійського дивізіону 40 окремої артилерійської бригади призначено заступником військового комісара - начальником мобілізаційного відділення Окнянського районного військового комісаріату (а.с. 63).

Наказом командира військової частини А2227 (по стройовій частині) від 27.10.2017 р. капітана ОСОБА_1, призначеного наказом Командувача військ оперативного командування ПІВДЕНЬ № 138 від 04.09.2017р., визнано таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, з 27.10.2017р. виключено із списків особового складу частини і всіх видів забезпечення та грошового забезпечення.

Згідно наказу військового комісара Окнянського районного військового комісаріату №117 від 30.10.2017р. позивача зараховано до списків особового складу (а.с. 64).

04.01.2018 р. ОСОБА_1 звертався до Любашівського районного суду Одеської області як місцевого адміністративного суду з даними позовними вимогами.

Згідно ухвали судді Любашівського районного суду Одеської області від 04.01.2018р. у справі № 507/10/18, дану справу передано на розгляд Одеському окружному адміністративного суду.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 р. справу № 507/10/18 прийнято до провадження, позовну заяву залишено без руху, надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали. Ухвалою від 05.03.2018р. позовну заяву повернуто позивачу в зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху.

За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення до адміністративного суду, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд враховує, що для правильного застосування норм КАС України при визначенні початку перебігу строку звернення до суду має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен був дізнатися , що містяться в статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постановах від 29 жовтня 2014р. у справі № 6-52цс14, від 16 листопада 2016 року № 6-2469цс16.

Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Разом з тим, суд зазначає, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018р. серед іншого було зобов'язано Гвоздавську сільську раду Любашівського району Одеської області надати до Одеського окружного адміністративного суду у разі наявності, докази ознайомлення позивача зі змістом оскаржуваних у даній справі рішень, проте таких доказів відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, оцінюючи надані учасниками докази в їх сукупності, суд вважає поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" (22277\93, 27 червня 2000р. §59), правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Також суд звертає увагу на практику ЄСПЛ, засновану на принципах Європейської конвенції з прав людини, що узгоджується із приписами ст. 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, тобто забезпечувати відповідні гарантії проти свавільного порушення прав, свобод та інтересів юридичних та фізичних осіб.

Позитивні зобов'язання сформульовані Європейським судом під час застосування окремих статей Конвенції, зміст яких визначає усталена судова практика ЄСПЛ.

Основною характеристикою позитивних зобов'язань держави виступає те, що по суті вони вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини, а точніше - вжити прийнятних (розумних) та належних засобів для захисту цих прав. Судом було встановлено, що такі обов'язки можуть виникати на підставі безпосереднього застосування статей 2-6, 8, 10, 11, 13 Конвенції, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції. Сучасна тенденція спрямована на визнання Судом позитивних обов'язків держави під час захисту майже усього переліку конвенційних прав і свобод.

Однією з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8. ч. 1 ст. 55 Конституції України. Таке право забезпечує можливість особи відстоювати свої права у будь-якій життєвій ситуації, зокрема, пов'язаній з незаконними діями (бездіяльністю) органів державної влади.

Вирішуючи заяву позивачів, суд звертає увагу також на той факт, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд з прав людини у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У статті 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Враховуючи встановлені обставини, з метою забезпечення реалізації права позивача на судовий захист, суд дійшов висновку, що доводи позивача про причини пропуску строку звернення до суду заслуговують на увагу та підтверджуються документально, в зв'язку з чим суд вважає, що слід визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Керуючись, ст.ст.77, 90, 122, 123, 243, 256 294, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом ОСОБА_1 до Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Любашівська районна державна адміністрація, Відділ освіти, молоді та спорту Любашівської районної державної адміністрації, Шликарівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Любашівського району Одеської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про скасування рішень.

Згідно ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, і не підлягає оскарженню згідно ст. 294 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.08.2018 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк